27 липня 2016 року Справа № 876/5057/16
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Заверухи О.Б., Ільчишин Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного управління справами на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 червня 2016 року у справі за позовом Державного управління справами до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області, третя особа Державне підприємство «Санаторій «Збруч», про визнання неправомірними дій державного виконавця, скасування акта опису й арешту майна,-
Державне управління справами звернулося в суд з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області, третя особа ДП «Санаторій «Збруч», про визнання неправомірними дій державного виконавця, скасування акта опису й арешту майна.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 червня 2016 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову про задоволення позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що в порушення вимог законодавства повідомлення, надіслане їм державним виконавцем не містило відомостей про склад і вартість майна, на яке накладено арешт; акт опису та арешту майна не відповідав вимогам Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, оскільки описане майно не містило його відмінних ознак, акт не підписаний стягувачем, не вказано повної поштової адреси місця складання акту (поштового індексу, області), не зазначено серії та номера примірника копії акту опису й арешту майна. Крім того, описане державним виконавцем майно підлягає реалізації в другу чергу. Проте відповідач не зазначає про вжиття всіх заходів для опису й арешту майна першої черги, зокрема, майна, що не використовується у виробництві, та не наводить підстав для опису майна другої черги.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу у їхній відсутності в порядку письмового провадження.
При цьому, колегія суддів відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи в зв'язку з його необґрунтованістю і в зв'язку з тим, що явка представника відповідача в суд апеляційної інстанції не визнана обов'язковою.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області станом на 17 травня 2016 року перебуває зведене виконавче провадження № 30380589 про стягнення з ДП "Санаторій "Збруч" на користь юридичних та фізичних осіб заборгованості на загальну суму 2 948 776,06 грн.
З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що 22 грудня 2011 року заступником начальника відділу державної виконавчої служби Гусятинського районного управління юстиції в межах виконавчого провадження щодо боржника ДП "Санаторій "Збруч" була прийнята постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а. с. 163), публічне обтяження на підставі такої постанови державного виконавця внесене до Державного реєстру обтяжень рухомого майна (а. с. 103). 02 лютого 2012 року заступником начальника відділу державної виконавчої служби Гусятинського районного управління юстиції винесено постанову про арешт коштів боржника ДП "Санаторій "Збруч", а 22 лютого 2012 року - постанову про арешт коштів, що містяться у касі боржника або надходять до неї (а. с. 101-102).
Також судом встановлено, що протягом 2012-2015 років державним виконавцем проводився опис та арешт майна ДП "Санаторій "Збруч" (а. с. 46-48, 55-58), загальна вартість описаного та арештованого майна в межах зведеного виконавчого провадження, яке передано на реалізацію становить 1 549 070,00 грн. Таке майно боржника частково реалізоване на суму 778 071 грн. (а. с. 168). З даних облікової картки по зведеному виконавчому провадженні станом на 17 травня 2016 року слідує, що враховуючи таку реалізацію майна та постійне надходження нових виконавчих документів, залишок виконавчих документів складає 191 документ на загальну суму 2 948 776,06 грн..
При здійсненні виконавчих дій в межах зведеного виконавчого провадження № 30380589, державним виконавцем проводився опис іншого майна, за рахунок реалізації якого можливо було б погасити борги ДП "Санаторій "Збруч".
Так, 01 квітня 2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС Побер І.І. в межах зведеного виконавчого провадження №30380589 про стягнення з ДП "Санаторій "Збруч" грошових коштів на користь фізичних осіб, юридичних осіб та держави проведено опис майна, що належить боржнику (а. с. 50).
В подальшому 04 квітня 2016 року відповідно до вимог частини третьої статті 66 Закону № 606-ХІV відповідачем направлено Державному управлінні справами копію акту опису й арешту майна від 01 квітня 2016 року щодо боржника ДП "Санаторій "Збруч", та облікову картку по зведеному виконавчому провадженні по такому боржнику (а. с. 10-11).
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені в Законі України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року (далі Закон № 606-ХІV).
Відповідно до частини першої статті 27 Закону № 606-ХІV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
ДП "Санаторій "Збруч", боржником у виконавчому провадженні, не заперечується той факт, що у строк наданий державним виконавцем для добровільного виконання виконавчих документів, останні не виконанні, заборгованість перед боржниками не сплачена, а відтак, у державного виконавця відповідно до частини першої статті 27 Закону № 606-ХІV були підстави розпочати примусове виконання рішень.
Пунктом 1 частини першої статті 32 Закону № 606-ХІV передбачено, що заходом примусового виконання судових рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають у інших осіб або належать боржникові від інших осіб.
Відповідно до положень статті 52 Закону № 606-ХІV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах(частина друга статті 52 Закону).
У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем (частина п'ята статті 52 Закону).
Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.
Відповідно до статті 57 Закону № 606-ХІV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:
винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;
винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;
винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;
проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту (частина друга статті 57 Закону).
Відповідно до частини п'ятої статті 57 Закону № 606-ХІV про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
Згідно статті 66 Закону № 606-ХІV у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.
У разі якщо на зазначене майно накладається арешт, воно реалізується в такій черговості:
1) у першу чергу - майно, що безпосередньо не використовується у виробництві (цінні папери, легковий автотранспорт, предмети дизайну офісів та інше майно, готова продукція (товари);
2) у другу чергу - об'єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для використання у виробництві.
У разі накладення арешту на майно другої черги, що належить боржникові - юридичній особі, частка держави у статутному фонді якої становить не менш як 25 відсотків, чи накладення арешту на майно підприємств-боржників, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, державний виконавець протягом трьох робочих днів повідомляє центральному органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно, або Фонду державного майна України про накладення арешту на майно такого боржника та подає відомості про склад і вартість майна, на яке накладено арешт, а також про розмір вимог стягувача.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що акт опису й арешту майна лише підтверджує накладення арешту на окремі предмети рухомого майна, а не встановлює черговість його реалізації.
Вірними є висновки суду першої інстанції, що будь-яких доказів того, що боржником пропонувалось відповідачу до реалізації майно першої черги, а також доказів, які б підтверджували, що станом на 01 квітня 2016 року у підприємства було інше, в достатній кількості майно, яке не використовується у виробництві, та на яке можливо звернути стягнення з метою погашення заборгованості, що утворилася за період з 2012 року по 2016 рік, ні позивачем як засновником ДП "Санаторій "Збруч", ні боржником у виконавчому провадженні ДП "Санаторій "Збруч" суду не надано.
Процедуру та послідовність дій державного виконавця по опису та арешту майна боржника більш детально врегульовано пунктом 4.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5.
Відповідно до пункту 4.2 Інструкції опис та арешт майна боржника здійснюються в такій послідовності.
Після виявлення майна боржника державний виконавець проводить опис та арешт цього майна, про що складає акт. В акті опису та арешту майна боржника повинні бути вказані:
а) назва кожного внесеного в акт предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо);
б) якщо вилучені предмети мають ознаки дорогоцінних металів, каменів органічного та неорганічного утворення, перлів тощо, то вони ретельно описуються з визначенням усіх особливих ознак, відповідним чином пакуються в конверт, прошиваються, підписуються державним виконавцем та іншими учасниками, які були присутніми під час опису;
в) якщо проводилось опечатування предмета, зазначається, які предмети, приміщення, сховища були опечатані, кількість накладених печаток та спосіб опечатування;
г) прізвище, ім'я та по батькові особи, якій передано майно на зберігання, а якщо майно передано на зберігання не боржнику, а іншій особі, - паспортні дані, її місце проживання (далі - зберігач);
ґ) відмітка про роз'яснення зберігачеві майна обов'язків із збереження майна, попередження про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт;
д) якщо державний виконавець установив зберігачеві обмеження права користуватися майном, зазначаються вид, обсяги і строки обмеження;
е) зауваження або заяви стягувача, боржника, осіб, що були присутні при описі.
Акт опису та арешту майна підписується державним виконавцем, понятими, зберігачем майна, боржником та стягувачем, їх представниками, а також може бути підписаний іншими особами, які були присутні при проведенні опису майна. У разі відмови від підпису сторін чи інших осіб, що були присутні при виконанні, про це робиться відмітка в акті.
Колегією суддів встановлено, що головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області Побер І.І. у присутності двох понятих, проведено опис майна, що належить боржнику, про що складено оскаржуваний акт опису й арешту майна від 01 квітня 2016 року. Зазначений акт складений за адресою: смт. Гусятин, вулиця Санаторна 10, про що вказано у вступній частині акту. Наведене спростовує обґрунтування позивача про не зазначення місця складання акту. При цьому вимога вказувати в акті опису й арешту майна поштовий індекс, область, а також серію та номер акту, на що звертає увагу в позовній заяві позивач, не передбачена положеннями Інструкції.
Вірними є висновки суду першої інстанції, що оскаржуваний акт опису й арешту майна від 01 квітня 2016 року відповідає положенням пункту 4.2 Інструкції, оскільки зазначені в ньому предмети містять опис відмінних ознак, які характеризують такі предмети. Так, в акті опису містяться відомості про описане майно: самохідне шасі - трактор Т16, ДНЗ 1576 ТХ, колір червоний, наявні 4 колеса, в неробочому стані, генератор відсутній, наявний мотор, відсутній стартер, бувший в користуванні; ксерокс САNОN, марки 6317, сірого кольору, робочий стан не перевірявся, бувший у користуванні (позиції 6-7), котел газовий для опалювання, інвентарний номер № 10440372, в комплекті з газовим паяльником ГГС-БМ-2,2, інвентарний номер № 10440396, матеріал - сталь, робочий стан не перевірявся (позиція 12). Тобто кожен описаний предмет містить відомості, які дозволяють його ідентифікувати, а при наявності інвентарних номерів - їх зазначення в акті. В позиції 1-5 наведені відомості про опис дверних блоків та дерев'яних дверей, які були в користуванні, в загальній кількості 225 штук.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що державний виконавець не міг самостійно визначити додаткові властивості предметів, зокрема, матеріал, з яких виготовлені двері, встановити виробника, а тому такі не зазначені в акті. Акт опису й арешту майна від 01 квітня 2016 року містить достатньо відомостей (ознак) про кожен з предметів, за якими можна ідентифікувати описане майно.
Щодо посилань позивача на те, що акт опису й арешту майна не підписаний стягувачем, то колегія суддів враховує те, що у даному зведеному виконавчому провадженні виконується 191 виконавчий документ і в даному випадку стягувачі до проведення виконавчих дій не залучалися, а тому й не повинні підписувати такий акт.
Згідно з підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 Інструкції акт опису та арешту майна підписується державним виконавцем, понятими, зберігачем майна, боржником та стягувачем, їх представниками, а також може бути підписаний іншими особами, які були присутні при проведенні опису майна. У разі відмови від підпису сторін чи інших осіб, що були присутні при виконанні, про це робиться відмітка в акті.
Отже, відсутність підпису стягувача у акті опису та арешту майна не може слугувати підставою для визнання цього документу недійсним або протиправним, оскільки стягуючі не брали участі у зазначеній виконавчій дії. При цьому стягувач як сторона виконавчого провадження має право бути присутнім під час проведення виконавчих дій, проте Законом № 606-ХІV не встановлений безпосередній обов'язок державного виконавця повідомляти стягувача про проведення опису майна боржника.
Щодо порушення підпункту 4.2.4 пункту 4.2 Інструкції та ненадання примірнику акту опису і арешту майна боржнику, то суд звертає увагу на те, що такі пояснення не узгоджуються з відомостями, які наведені в самому акті. Так, на аркуші 3 акту (а. с. 52) в графі "копію акту опису й арешту майна отримав" стоїть підпис керівника третьої особи Думіха М.П.
Щодо мотивації позивача про відсутність вартості майна в акті опису й арешту майна від 01 квітня 2016 року та листі від 04 квітня 2016 року, який направлено відповідачем Державному управлінню справами, то колегія суддів зазначає, що відповідач не був зобов'язаний самостійно здійснювати оцінку майна боржника під час складання акту опису й арешту майна від 01 квітня 2016 року. З метою визначення ринкової вартості арештованого майна боржника, державним виконавцем 12 квітня 2016 року винесено постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні (а. с. 124).
Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та наведені положення законодавства України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що державний виконавець у спірних правовідносинах діяв правомірно та вживав передбачені Законом № 606-XIV заходи примусового виконання рішень, які необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішень, зазначених у виконавчих документах, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Державного управління справами слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 195,197,198,200,205,206,254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державного управління справами залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 червня 2016 року у справі № 819/510/16 -без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий А.Р.Курилець
Судді О.Б.Заверуха
Н.В.Ільчишин