Справа: № 750/2478/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Супрун О.П. Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.
Іменем України
21 липня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Кучми А.Ю.
суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,
за участю секретаря: Козлової І.І.
розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ст. 41 КАС України у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 18.04.2016 у справі за адміністративним позовом Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про скасування постанови,-
Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради звернулося до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області про стягнення виконавчого збору від 22 січня 2015 року за ВП №45256784 в сумі 1360 грн.
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 16.04.2015 у задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2015 судове рішення суду першої інстанції від 16.04.2015 залишеною без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.03.2016 касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради задоволено частково, постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 16.04.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2015 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 18.04.2016 вищевказаний адміністративний позов задоволено, постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області Постилякової М.Б. від 22.01.2015 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 45256784 за виконавчим листом № 750/538/14, виданим 13.10.2014 Деснянським районним судом м. Чернігова скасовано.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Особи, які беруть участь в справі в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області знаходиться виконавчий лист № 750/538/14, виданий Деснянським районним судом м. Чернігова 13.10.2014 про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради здійснити ОСОБА_3 перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення за 2013 рік у розмірі, встановленому частиною четвертою ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тобто у розмірі трьох мінімальних заробітних плат та провести відповідні доплати з врахуванням виплачених сум.
09.04.2014 згідно постанови про відкриття виконавчого провадження Управлінням праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради було здійснено перерахунок ОСОБА_4 щорічної допомоги на оздоровлення за 2013 рік, згідно якого сума виплати стягувачу становить 3579 грн. Проте, виплата коштів боржником не здійснена, у зв'язку з відсутністю коштів.
22.01.2015 державним виконавцем прийнято постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 1360 грн. Підставою для прийняття зазначеного рішення стало невиконання судового рішення, на підставі якого видано виконавчий лист № 750/538/14 від 13.10.2014.
Умови і порядок виконання на території України судових рішень визначається Законом України № 606-ХІV від 21.04.1999 «Про виконавче провадження» (Закон № 606-ХІV).
Положеннями частин першої та третьої статті 5 Закону № 606-ХІV визначено, що вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.
Згідно із частинами першою та другою статті 25 цього Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Згідно частини першої ст. 28 Закону № 606-ХІV (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Зміст наведених норм дає підстави вважати, що сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника; виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання.
Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду України від 28 січня 2015 року у справі №3-217гс14.
Відповідно до частини першої ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» - у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Згідно зі ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» - заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.
Матеріали виконавчого провадження не місять доказів вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення.
У зв'язку з відсутністю будь-яких доказів вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення, колегія суддів вважає, що постанова про стягнення виконавчого збору від 22.01.2015 є протиправною та скасована правомірно, так як відповідач не мав правових підстав для прийняття спірної постанови, якою з боржника стягнуто виконавчий збір у розмірі 1360, 00 грн.
Крім того, постанова про стягнення виконавчого збору за невиконання судового рішення може бути винесена лише при умові, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість, у тому числі і фінансову, виконати судове рішення, проте не зробив цього.
Відповідно до ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Разом з тим, виходячи з положень Закону України «Про місцеві державні адміністрації» Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради є виконавчим органом відповідної міської ради у системі регулювання праці та соціального захисту населення, який утримується за рахунок коштів районного у місті бюджету та здійснює виконання державних програм відповідного соціального спрямування за рахунок коштів державного бюджету, та не наділене повноваженнями здійснювати розподіл бюджетних коштів.
Отже, невиконання судового рішення Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Саме до такого висновку зводиться правова позиція, викладена в Постанові Верховного Суду України від 23.03.2016 (справа № 750/8608/14).
Водночас, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на приписи до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України, відповідно до яких будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
З урахуванням вище викладеного та приписів ст. 159 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області - залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 18.04.2016 - без змін.
Стягнути з Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області на користь Державного бюджету України (р/р 31211206781007, отримувач УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва, банк отримувача ГУДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір в розмірі 80,39 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма
Судді: В.О. Аліменко
Н.В. Безименна
Головуючий суддя Кучма А.Ю.
Судді: Аліменко В.О.