20 липня 2016 р. Справа № 820/10633/15
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Макаренко Я.М.
Суддів: Мінаєвої О.М. , Шевцової Н.В.
за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2016р. по справі № 820/10633/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМП-88"
до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕМП-88" (надалі по тексту позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (правонаступником якої є Центральна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (надалі відповідач)), в якій, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд:
-скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 07 серпня 2015 року та податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 07 серпня 2015 року в повному обсязі.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2016 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМП-88" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено .
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 07 серпня 2015 року за № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 в повному обсязі.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2016 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2016 року залишити без змін.
Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМП-88", код ЄДРПОУ 38157186 з питань дотримання податкового законодавства за період з 28.05.2012 року по 31.12.2013 року валютного та іншого законодавства за період з 28.05.2012 року по 31.12.2013 року.
За результатами перевірки контролюючим органом складно акт від 23.03.2015 року №1126/20-30-22-01/38157186 відповідно до висновків якого, позивачем порушено:
- п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.201.4, 201.7, 201.10 ст.201, пп.192.1.1 п.192.1, п.192.3 ст.192 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ, зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено ПДВ в сумі 810356 грн., в т.ч. за серпень 2012 року в сумі 70940 грн., за вересень 2012 року в сумі 136176 грн., за листопад 2012 року в сумі 32389 грн., за грудень 2012 року в сумі 36083 грн., за січень 2013 року в сумі 101 075 грн., за лютий 2013 року в сумі 16500 грн., за травень 2013року в сумі 67033 грн., за липень 2013 року в сумі 49165 грн., за листопад 2013 року в сумі 29596 грн., за грудень 2013 року в сумі 271399 грн. та занижено податок на додану вартість в сумі 938366 грн., в т.ч. за серпень 2012 року в сумі 70940 грн., за вересень 2012 року в сумі 136176 грн., за жовтень 2012 року в сумі 4866 грн., за листопад 2012 року в сумі 32389 грн., за грудень 2012 року в сумі 67280 грн.. за січень 2013 року в сумі 101 075 грн., за лютий 2013 року в сумі 16500 грн., за травень 2013 року в сумі 147101 грн., за червень 2013 року в сумі 2329 грн., за липень 2013 року в сумі 49165 грн., за вересень 2013 року в сумі 9550 грн., за листопад 2013 року в сумі 29596 грн.. за грудень 2013 року в сумі 271399 грн.
- п.135.1 ст.135. п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ зі змінами та доповненнями, та занижено податок на прибуток в сумі 971810 грн., в тому числі за 2012 рік в сумі 329049 грн.. за 2013 рік в сумі 642761 грн.
На підставі висновків акту перевірки від 23.03.2015 року №1126/20-30-22-01/38157186 контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 07 серпня 2015 року.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Проте, колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується частково, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова від 07.08.2015 р. №0000232201 позивачу визначено податок на прибуток.
Вказане податкове повідомлення-рішення ґрунтується на висновках податкового органу про порушення позивачем п.135.1 ст.135, п.137.1 ст.137 ПК України.
Такі висновки відповідача ґрунтуються на тому, що позивачем у перевіряємий період було безпідставно занижено «інші доходи» в зв'язку з не віднесенням до їх складу грошових коштів, отриманих позивачем від ПП «Колорит», ТОВ «Лідер», ТОВ «Компанія Інсел», ПП «Камбіз (ТОВ «Кофекс)», ТОВ «Автотехойл», ТОВ «Алюр-ЛТД», ПП «Домен Лінк», ТОВ «Полтаваспецпроект», ТОВ «Клинкор» у вигляді безповоротної фінансової допомоги.
Кошти, отримані позивачем від ПП «Колорит», ТОВ «Лідер», ТОВ «Компанія Інсел», ПП «Камбіз (ТОВ «Кофекс)», ТОВ «Автотехойл», ТОВ «Алюр-ЛТД», ПП «Домен Лінк», ТОВ «Полтаваспецпроект», ТОВ «Клинкор» відповідач вважає безповоротною фінансовою допомогою, оскільки, на його думку, позивачем не підтверджено факт реалізації товару вказаним особам.
Не підтвердження факту реалізації товару ПП «Колорит», ТОВ «Лідер», ТОВ «Компанія Інсел», ПП «Камбіз (ТОВ «Кофекс)», ТОВ «Автотехойл», ТОВ «Алюр-ЛТД», ПП «Домен Лінк», ТОВ «Полтаваспецпроект», ТОВ «Клинкор» відповідач обґрунтовує наявністю податкової інформації відносно вказаних осіб відповідно до якої не підтверджено реальність здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками податкового органу, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ПП «Колорит», ТОВ «Лідер», ТОВ «Компанія Інсел», ПП «Камбіз (ТОВ «Кофекс)», ТОВ «Автотехойл», ТОВ «Алюр-ЛТД», ПП «Домен Лінк», ТОВ «Полтаваспецпроект», ТОВ «Клинкор» було укладено договори поставки № ДГ-0000036 від 22.12.2012 року, № ДГ-0000037 від 24.12.2012 р., № ДГ-0000020 від 20.08.2012 р., №ДГ-0000012 від 05.03.2013 р., №ДГ-0000019 від 18.09.2012 р.№ ДГ_0000042 від 29.11.2013 р., № ДГ-0000046 від 16.12.2013 р., №ДГ-0000043 від 02.12.2013 р. №ДГ-0000030 від 24.07.2013 р. відповідно до умов яких постачальник (позивач) зобов'язується передати у власність покупцю (ПП «Колорит», ТОВ «Лідер», ТОВ «Компанія Інсел», ПП «Камбіз (ТОВ «Кофекс)», ТОВ «Автотехойл», ТОВ «Алюр-ЛТД», ПП «Домен Лінк», ТОВ «Полтаваспецпроект», ТОВ «Клинкор») товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити даний товар.
В підтвердження фактичного виконання сторонами умов вказаних договорів позивачем надано видаткові накладні, рахунки-фактури, виписки банку, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, картки рахунку.
З наданих позивачем товарно-транспортних накладних вбачається, що перевезення товару відбувалося ФОП ОСОБА_2
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ФОП ОСОБА_2 було укладено 20.07.2012 року та 18.01.2014 року договори про надання послуг по організації вантажних перевезень автомобільним транспортом. № ДГ-0000090 та № ДГ-0000002.
Наявність у позивача приміщень та холодильних камер для розміщення товару підтверджується наявними у матеріалах справи договорами, укладеними між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕМП-88", (орендар) та:
- СПДФО ОСОБА_3 (орендодавець) від 01.10.2012 року відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування складське приміщення розташоване у м. Харкові вул. Сидоренківська,3, загальною площею 90,0 м. кВ. (далі - орендоване майно) для здійснення діяльності, передбаченої його Статутом. 90м2 складаються з 80 м2 складських приміщень, та 8,0м2 офісних та 2,0 м2 коридор та вбиральня;
- Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківський м'ясокомбінат» (орендодавець) № 01/98-13 від 16.08.2013 року та №01/44-14 від 27.01.2014 року відповідно до умов якого орендодавець передає а орендатор приймає у тимчасове користування холодильну камеру №506 яка розташована на холодильнику ТОВ «Харківський м'ясокомбінат» за адресою :61001, м. Харків, пр. Гагаріна, 100;
-Товариством з обмеженою відповідальністю «Земводбудпроект» (орендодавець) №23-05/13 від 23.05.2013 року відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове платне користування, на визначений строк на умовах цього Договору, нежитлове приміщення (надалі «Приміщення») офіс № 802 , що розташоване на восьмому поверсі будівлі за адресою: м. Харків, вул.. Космічна, 21;
- Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківський м'ясокомбінат» (орендодавець) № 01/25-13 оренди приміщення холодильника від 24.12.2012 року відповідно до умов якого орендодавець передає а орендатор приймає у тимчасове користування холодильну камеру №507 яка розташована на холодильнику ТОВ «Харківський м'ясокомбінат» за адресою :61001, м. Харків, пр. Гагаріна, 100;
- Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківський м'ясокомбінат» (орендодавець) № 01/79-12 від 19.09.2012 року відповідно до умов якого орендодавець передає а орендатор приймає у тимчасове користування холодильну камеру №507 яка розташована на холодильнику ТОВ «Харківський м'ясокомбінат» за адресою :61001, м. Харків, пр. Гагаріна, 100.
Сторонами на виконання умов договорів підписано акти приймання - передачі холодильника.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем документально підтверджено реальність господарських операцій, що виникли на підставі договорів укладених з ПП «Колорит», ТОВ «Лідер», ТОВ «Компанія Інсел», ПП «Камбіз (ТОВ «Кофекс)», ТОВ «Автотехойл», ТОВ «Алюр-ЛТД», ПП «Домен Лінк», ТОВ «Полтаваспецпроект», ТОВ «Клинкор».
Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно п. 134.1. ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Відповідно до п.135.1. ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються, зокрема, з:
інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Згідно з пп. 135.5.4 п.135.5. ст. 135 Податкового кодексу України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.
Відповідно до п.137.10. ст. 137 ПК України суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.
За правилами пп. 14.1.257 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.
Виходячи з аналізу даної норми права, суд вбачає, що обов'язковим критерієм для визначення поняття безповоротної фінансової допомоги є отримання особою грошових коштів або інших матеріальних благ від конкретної сторонньої особи, при цьому отримувач коштів не несе будь- яких фінансових витрат чи матеріальних втрат. Як результат, фінансово-матеріальний стан особи змінюється в бік зростання, пропорційно отриманим грошовим коштам або матеріальним благам. Разом з цим така особа не може нести будь- які витрати чи збитки з даного приводу.
Таким чином, враховуючи реальність господарських операцій, що виникли на підставі договорів укладених з ПП «Колорит», ТОВ «Лідер», ТОВ «Компанія Інсел», ПП «Камбіз (ТОВ «Кофекс)», ТОВ «Автотехойл», ТОВ «Алюр-ЛТД», ПП «Домен Лінк», ТОВ «Полтаваспецпроект», ТОВ «Клинкор», кошти отримані позивачем від вказаних контрагентів не є безповоротною фінансовою допомогою, оскільки позивачем документально доведено факт поставки товару за вказаними договорами, а тому колегія суддів приходить до висновку про помилковість доводів податкового органу про заниження позивачем «Інших доходів».
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 07.08.2015 року.
Також, як вбачається з матеріалів справи, податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова від 07.08.2015 р. №0000242201 позивачу визначено податок на додану вартість.
Вказане податкове повідомлення-рішення ґрунтується на висновках податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість у зв'язку з завищенням позивачем податкового кредиту за травень 2013 р., червень 2013 р. по господарським операціям з ПП «Перспектива», ТОВ «Майсвіт», оскільки останні не мають ознак реальності, а також у зв'язку з не відкоригуванням позивачем податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ «Аса-71».
Колегія суддів частково погоджується з такими висновками податкового органу, виходячи з наступного.
Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;
-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.
Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, видана платником податку.
Між тим, колегія суддів зазначає, що визначальною умовою для формування податкового кредиту за певними господарськими операціями є реальність цих господарських операцій.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем доведено реальність спірних господарських операцій за якими були сформовані податковий кредит, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Майсвіт», ПП «Перспектива-2008» було укладено договори поставки № 164/04 від 01.04.2013 року, №П-00024/05 від 24.05.2013 р. відповідно до умов яких постачальник (ТОВ «Майсвіт» та ПП «Перспектива-2008») зобов'язуються передати у власність покупцю (ТОВ «Темп-88») товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити даний товар.
В підтвердження фактичного виконання сторонами умов вказаних договорів позивачем надано видаткові накладні, рахунки-фактури, виписки банку, податкові накладні, товарно-транспортні накладні.
З наданих позивачем товарно-транспортних накладних вбачається, що перевезення товару відбувалося ФОП ОСОБА_2
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ФОП ОСОБА_2 було укладено 20.07.2012 року та 18.01.2014 року договори про надання послуг по організації вантажних перевезень автомобільним транспортом. № ДГ-0000090 та № ДГ-0000002.
Наявність у позивача приміщень та холодильних камер для розміщення товару підтверджується наявними у матеріалах справи договорами, укладеними між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕМП-88", (орендар) та:
- СПДФО ОСОБА_3 (орендодавець) від 01.10.2012 року відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування складське приміщення розташоване у м. Харкові вул. Сидоренківська,3, загальною площею 90,0 м. кВ. (далі - орендоване майно) для здійснення діяльності, передбаченої його Статутом. 90м2 складаються з 80 м2 складських приміщень, та 8,0м2 офісних та 2,0 м2 коридор та вбиральня;
- Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківський м'ясокомбінат» (орендодавець) № 01/98-13 від 16.08.2013 року та №01/44-14 від 27.01.2014 року відповідно до умов якого орендодавець передає а орендатор приймає у тимчасове користування холодильну камеру №506 яка розташована на холодильнику ТОВ «Харківський м'ясокомбінат» за адресою :61001, м. Харків, пр. Гагаріна, 100;
-Товариством з обмеженою відповідальністю «Земводбудпроект» (орендодавець) №23-05/13 від 23.05.2013 року відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове платне користування, на визначений строк на умовах цього Договору, нежитлове приміщення (надалі «Приміщення») офіс № 802 , що розташоване на восьмому поверсі будівлі за адресою: м. Харків, вул. Космічна, 21;
- Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківський м'ясокомбінат» (орендодавець) № 01/25-13 оренди приміщення холодильника від 24.12.2012 року відповідно до умов якого орендодавець передає а орендатор приймає у тимчасове користування холодильну камеру №507 яка розташована на холодильнику ТОВ «Харківський м'ясокомбінат» за адресою :61001, м. Харків, пр. Гагаріна, 100;
- Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківський м'ясокомбінат» (орендодавець) № 01/79-12 від 19.09.2012 року відповідно до умов якого орендодавець передає а орендатор приймає у тимчасове користування холодильну камеру №507 яка розташована на холодильнику ТОВ «Харківський м'ясокомбінат» за адресою :61001, м. Харків, пр. Гагаріна, 100.
Сторонами на виконання умов договорів підписано акти приймання - передачі холодильника.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем документально підтверджено реальність господарських операцій, що виникли на підставі договорів укладених з ТОВ «Майсвіт» та ПП «Перспектива-88».
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, висновки відповідача про нереальність господарських операцій за спірними договорами ґрунтуються на висновках актів перевірок ТОВ «Майсвіт» та ПП «Перспектива-88».
Колегія суддів зазначає, що порушення, на думку відповідача, порядку здійснення господарської діяльності контрагентами позивача не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності.
Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом позивача, або його контрагентами (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.
Такі висновки також узгоджуються із практикою Європейського суду з прав людини.
Згідно приписів ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Так, відповідно в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.
Отже, позивач не може нести наслідків невиконання контрагентом його зобов'язань. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.
Також доводи податкового органу про те, що у ПП «Домен Лік», ПП «Колорит», ТОВ «Лідер», ТОВ «Компанія Інсел» анульовані свідоцтва платника ПДВ 02.06.2014 р.,30.07.2013 р., 31.10.2014 р., 02.10.2013 р. відповідно, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки спірні господарські операції з вказаними контрагентами відбулися до дати анулювання свідоцтв платника ПДВ.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неправомірності формування податкового кредиту позивача через ненадання до перевірки ветеринарних свідоцтв на придбаний товар, з огляду на наступне.
Колегія суддів зазначає, що згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно п.п.1.2.п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за №168/704 (надалі-Положення) встановлено, що записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів. Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.
Отже, дані податкового обліку платника податків мають бути підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку.
Між тим, ветеринарні свідоцтва на товар не є тими первинними документами, які підтверджують право на податковий кредит позивача. Вказані документи також не відображають зміст господарських операцій з поставки товару, а лише є додатковими доказами підтвердження обставин придбання товару та реального виконання господарських операцій.
Таким чином, колегія суддів вважає, що відсутність вказаних документів на час проведення контролюючим органом перевірки не може бути обґрунтованою підставою для висновку про заниження платником податків грошових зобов'язань з ПДВ.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставного донарахування позивачу грошового зобов'язання з ПДВ спірним податковим повідомленням-рішенням по контрагентам ТОВ «Майсвіт» та ПП «Перспектива-88».
Між тим, колегія суддів погоджується з висновками податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту по ТОВ «Аса-71» у розмірі 9550 грн., виходячи з наступного.
Відповідно до п.192.1. ст. 192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.
Як вбачається з акту перевірки, позивачем в вересні 2013 року від ТОВ «Аса-71» отримано ТМЦ відповідно до видаткової та податкової накладної на суму 57300 грн., в т.ч. ПДВ-9550 грн.
01.10.2013 року вказані ТМЦ було повернуто ТОВ «Аса-71», при цьому коригування податкового кредиту позивачем проведено не було.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представником позивача не заперечувався той факт, що коригування податкового кредиту після повернення товару ТОВ «Аса-71» не відбувалося.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками податкового органу про порушення позивачем п.192.1. ст. 192 ПК України та приходить до висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення від 07.08.2015 року №0000242201 в частині нарахування податку на додану вартість по ТОВ «Аса-71».
Як вбачається з матеріалів справи, при поданні апеляційної скарги Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області судовий збір сплачено не було при цьому було заявлено клопотання щодо відстрочення сплати судового збору.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2016 року клопотання Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги задоволено.
Відстрочено Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2016 року по справі № 820/10633/15 до ухвалення апеляційним судом рішення у даній справі.
Як вбачається з матеріалів справи предметом спору є скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 від 07 серпня 2015 року та № НОМЕР_2 від 07 серпня 2015 року.
Реалізація таких рішень податкового органу може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно оскарження таких рішень спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.
Виходячи із практики Європейського Суду з прав людини (рішення від 14 жовтня 2010 року у справі “Щокін проти України”), вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.
Тобто, звернені до суду вимоги про скасування рішення відповідача -суб'єкта владних повноважень, безпосереднім наслідком яких є зміна складу майна позивача, є майновими.
При цьому, майновими вимогами є будь-які вимоги суб'єктів права, що пов'язані з володінням, користуванням, розпорядженням, обміном, розподілом майна, у тому числі нерухомими та рухомими речами, грошами (грошовими коштами).
Отже, предмет даної справи носить майновий характер.
З 01 вересня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 № 484-VIII, яким внесено зміни до Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (надалі - Закон № 3674-VI).
Згідно з приписами пп.2 п.3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання апеляційної скарги на рішення суду судовий збір сплачується у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Позов поданий 15.10.2015 року.
Відповідно до пп.1 п.3 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду юридичною особою позову майнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.
Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" станом на 01.01.2015 року мінімальна заробітна плата встановлена у розмірі 1218 гривень.
Враховуючи, що колегія суддів прийшла до висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення від 07.08.2015 року №0000242201 в частині нарахування податку на додану вартість у сумі 9550 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2387.5 грн., то ціна позову у справі складає 879360 грн.
1.5 відсотка ціни позову дорівнює 13190.4 грн.
При поданні апеляційної скарги апелянту необхідно було сплатити 14509.44 грн (13190.4*110%).
Оскільки, постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2016 року прийнято рішення про залишення без змін постанови Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2016 р. в частині визначення позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість у загальному розмірі 879360 грн, то колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення з Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС в Харківській області (правонаступника Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області) судового збору у розмірі 14509.44 грн.
Відповідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
За таких обставин, через невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 07.08.2015 року №0000242201 в частині нарахування податку на додану вартість по ТОВ «Аса-71» постанова суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.08.2015 року № НОМЕР_2 в частині нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "ТЕМП-88" грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 9550 грн 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 2387 грн 05 коп. підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нової постанови про відмову в задоволенні даної частини позову.
В іншій частині постанова Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2016 року підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області задовольнити частково.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2016р. по справі № 820/10633/15 скасувати в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.08.2015 року № НОМЕР_2 в частині нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "ТЕМП-88" грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 9550 грн 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 2387 грн 05 коп. та прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні даної частини позовних вимог відмовити.
В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2016 року по справі № 820/10633/15 залишити без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (61166, м. Харків, пр. Науки, 9, код ЄДРПОУ 39859805) судовий збір у розмірі 14509 (чотирнадцять тисяч п'ятсот дев'ять) грн 44 коп. до спеціального фонду Державного бюджету України - утримувач УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок 31210206781011, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_4
Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_5 ОСОБА_6
Повний текст постанови виготовлений 25.07.2016 р.