І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И[1]
19 липня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді: Мазурик О.Ф.,
суддів: Барановської Л.В. Білич І.М.,
секретаря: Синявського Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» КічукаОлега Івановича
на рішення Печерського районного суду м. Києва від 24 липня 2015 року
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, про звернення стягнення на предмет іпотеки
та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ», треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Якименко Валентина Онисимівна, Відділ реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, про визнання недійсним договору іпотеки та зобов'язання вчинити дії,
У березні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Київ» (далі - ПАТ «АКБ «Київ») звернулось до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 30 травня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком «Київ» (далі - АКБ «Київ»), правонаступником якого є ПАТ «АКБ «Київ», та ОСОБА_3 було укладено договір про надання кредиту № 66, відповідно до умов якого останній отримав кредит на загальну суму 4 536 000 доларів США зі сплатою 11,8 % річних та терміном повернення коштів до 29 травня 2012 року.
У подальшому між сторонами були укладені додаткові угоди, згідно з якими вносилися зміни щодо розміру кредиту, валюти кредиту, порядку сплати відсотків, сплати комісійної винагороди, зміни номера рахунка для зарахування заборгованості.
На забезпечення виконання кредитних зобов'язань за кредитним договором 31 травня 2008 року між АКБ «Київ» та ОСОБА_2 було укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки майнових прав на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальна площа, що будується 133,06 квадратних метрів; та на трикімнатну квартиру АДРЕСА_2, загальна площа, що будується 128,20 квадратних метрів.
Позивач, посилаючись на те, що у зв'язку з невиконанням ОСОБА_3 своїх зобов'язань за договором кредиту та додатковими угодами станом на 17 березня 2014 року утворилася заборгованість у розмірі 2 576 110,03 доларів США, 4 633 541,69 євро та 17 906 098 грн. 92 коп., що за офіційним курсом Національного банку України становило 104 401 871 грн. 40 коп., просив суд в рахунок стягнення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу вказаних квартир з прилюдних торгів та задовольнити за рахунок коштів, отриманих від реалізації квартир, що належать ОСОБА_2, встановивши спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження».
У липні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому просила визнати недійсним договір іпотеки, укладений між нею та АКБ «Київ» 31 травня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Якименко В.О., зареєстрований в реєстрі за № 266п; визнати недійсною заборону відчуження майнових прав на спірні квартири, яка була накладена 31 травня 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Якименко В.О. та зареєстрована в реєстрі за № 71, 72; виключити з Державного реєстру іпотек запис про обтяження іпотекою майнових прав на вказані квартири, виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записи про заборону відчуження майнових прав на вказане нерухоме майно, які були внесені з 1 травня 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Якименко В.О., зареєстровані в реєстрі за № 71, 72, та зобов'язати відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про зняття заборони відчуження майнових прав, припинення іпотеки та зняття обтяження майнових прав на квартири.
На обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_2 зазначала, що при укладенні договору іпотеки було порушено вимоги ст. 5 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній станом на день укладення договору іпотеки), оскільки майнові права на окремі приміщення в житловому будинку не могли бути предметом іпотеки.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 24 липня 2015 року відмовлено в задоволені позову ПАТ «АКБ «Київ» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ПАТ «АКБ «Київ» про визнання недійсним договору іпотеки та зобов'язання вчинити дії задоволено частково.
Визнано недійсним договір, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ «АКБ «Київ» 31 травня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Якименко В.О., зареєстровано в реєстрі за № 266п.
Зобов'язано відділ реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби ГУЮ у м. Києві внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про зняття заборони відчуження майнових прав, припинення іпотеки та зняття обтяження майнових прав на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 133,06 кв.м., на трикімнатну квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 128,20 кв.м., які належать ОСОБА_2, заборону на які було накладено 31 травня 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Якименко В.О., зареєстровано в реєстрі за №№71,72. В задоволенні інших вимог зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. Стягнуто з ПАТ «АКБ «Київ» на користь ОСОБА_2 243,60 грн. судових витрат.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «АКБ «Київ» Кічук О.І. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені зустрічного позову відмовити, а первісний позов задовольнити в повному обсязі. Вказав, що судом порушено норми матеріального права, а саме не застосовано положення ст. 256, 257, 261 ЦК України до позову ОСОБА_2 Зазначив, що оскільки про порушене право остання могла довідатися в момент укладення договору іпотеки 31 травня 2007 року, перебіг позовної давності сплинув 02 червня 2010 року. Не застосувавши норми матеріального права щодо позовної давності, суд дійшов помилкового висновку про задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 та відмову в зв'язку з цим в задоволені первісного позову ПАТ «АКБ «Київ».
В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважав рішення суду законним та обґрунтованим.
В судове засідання представник ПАТ «АКБ «Київ», ОСОБА_3, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Якименко В.О., представник Відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби ГУЮ у м. Києві, особисто ОСОБА_2 не з'явились, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
ОСОБА_2 забезпечила явку в судове засідання свого уповноваженого представника, від приватного нотаріуса надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, а тому, колегія суддів, відповідно до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України, вважала за можливе розглянути справу за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 30 травня 2007 року між АКБ «Київ», правонаступником якого є ПАТ «АКБ «Київ», та ОСОБА_3 було укладено договір про надання кредиту № 66, за умовами якого АКБ «Київ» надало ОСОБА_3 кредит у сумі 4 536 000,00 доларів США для придбання земельних ділянок, розташованих на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області, зі сплатою 11,8% річних та кінцевим терміном погашення кредиту до 29 травня 2012 року (т.1, а.с.29-31).
В подальшому між сторонами були укладені додаткові угоди: № 1 від 31 травня 2007 року, № 2 від 31 травня 2007 року, № 3 від 03 жовтня 2007 року, № 4 від 04 жовтня 2007 року, № 5 від 26 лютого 2008 року, № 6 від 14 липня 2008 року, № 7 від 18 грудня 2008 року, № 8 від 06 січня 2009 року, якими за домовленістю сторін вносилися зміни до договору про надання кредиту щодо розміру кредиту, валюти кредиту, порядку сплати відсотків, сплати комісійної винагороди, зміни номера рахунку для зарахування заборгованості (т. 1, а.с. 32-40).
31 травня 2007 року, з метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором № 66 від 30 травня 2007 року, між АКБ «Київ» та ОСОБА_2 було укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки майнових прав на трикімнатні квартири АДРЕСА_1, які є об'єктом інвестування в об'єкті будівництва (т. 1, а.с. 41-45).
Відповідно до п.1.2 вказаного договору предметом іпотеки є: майнові права на квартири, які є об'єктом інвестування в об'єкті будівництва, а саме: майнові права на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 133,06 кв.м., майнові права на трикімнатну квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 128,20 кв.м.
Сторони оцінили предмет іпотеки в сумі 3 762 144 грн. (п.1.3)
Згідно з п.1.4 договору іпотеки майнові права іпотекодавця на предмет іпотеки підтверджуються: договором №031/8-2005 про участь у фонді фінансування будівництва з додатками від 17 серпня 2005 року, додатковою угодою до нього № 1 від 29 червня 2007 року, договором про відступлення права вимоги від 30 травня 2007 року.
Колегія суддів погоджується з висновком суду, що під час укладення договору іпотеки були порушені положення ст. 5 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 року (у редакції, яка була чинною на час укладення спірного договору), що є підставою для визнання договору іпотеки недійсним на підставі ч. 1, 3 ст. 215, ч. 1 ст. 203 ЦК України.
Верховний Суд України в своїй постанові від 17 квітня 2013 року зазначив, що у статті 5 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-ІV «Про іпотеку» (у редакції з 12.05.2006 р. по 14.01.2009 р.) указаний вичерпний перелік об'єктів, які могли бути предметом іпотеки за іпотечним договором. Водночас поняття «іпотека майнових прав» і регулювання відносин при передачі в іпотеку майнових прав у цьому Законі були відсутні.
У вказаній постанові Верховний Суд України сформулював обов'язкову для всіх судів України правову позицію, відповідно до якої майнові права на об'єкт незавершеного будівництва не могли бути предметом іпотеки за укладеними до 14 січня 2009 року іпотечним договорами.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлено клопотання про застосування позовної давності до зустрічних позовних вимог ОСОБА_2
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
До позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсним укладеного 31 травня 2007 року між нею та АКБ «Київ» договору іпотеки відповідно до статті 257 ЦК України встановлено позовну давність тривалістю у 3 роки.
Частинами 4, 5 статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
При цьому визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.
Початок перебігу позовної давності визначається відповідно до правил статті 261 ЦК України.
За загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Порушення сторонами вимог статей 5, 18 Закону України «Про іпотеку» було допущено саме в момент укладення спірного договору іпотеки, і саме в цей момент ОСОБА_2 повинна було знати про те, що в силу положень зазначеного Закону майнові права на об'єкт незавершеного будівництва не могли бути предметом іпотеки.
Судом не враховано, що майнові права на об'єкт незавершеного будівництва були віднесені до предмета іпотеки згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року (набрав чинності із 14 січня 2009 року) № 800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», яким були внесені зміни до Закону України «Про іпотеку».
Враховуючи, що закони набувають чинності після опублікування, ОСОБА_2 могла довідатися про порушення свого права з дня опублікування Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», яким були внесені зміни до Закону України «Про іпотеку».
Усупереч наведеному, у справі, що переглядається, суд першої інстанції безпідставно погодився з доводами ОСОБА_2, що про порушене право вона довідалася коли отримала судову повістку до суду за первісним позовом й одразу звернулася за юридичною допомогою. При цьому судом початок перебігу позовної давності пов'язано з датою видачі довіреності від 02.06.2014 року, якою ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_5 бути її представником.
За наведених обставин рішення суду в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового про відмову у задоволенні цих вимог у зв'язку зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі.
Виходячи з положень ст. 626, 627, 638 ЦК України, приймаючи до уваги те, що майнове право позивача на квартиру посвідчувалось у встановленому на той час законом порядку, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачка, розпорядившись своїми правами на власний розсуд, здійснила своє волевиявлення, уклавши договір саме на визначених умовах.
Згідно до вимог ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 належним чином зобов'язання за кредитним договором № 66 від 30 травня 2007 року та додатковимиугодами не виконав.
Відповідно до п.5.4 договору іпотеки, звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержателем здійснюється за рішенням суду чи виконавчим написом нотаріуса у відповідності до вимог чинного законодавства.
Згідно до вимог частини 1 статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Частиною 1 статті 11 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.
Частинами 1 та 3 статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Враховуючи викладене, вимоги ПАТ «АКБ «Київ» про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» є законними та обґрунтованими.
Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки: опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Вирішуючи питання про загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, та зазначенню в рішенні суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, колегія суддів виходить з того, що такий розмір підлягає доведенню.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 17.10.2011 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 03.12.2012 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «АКБ «Київ» заборгованість за договором про надання кредиту № 66 від 30 травня 2007 року станом на 01.03.2011 року в розмірі 1 691 917,11 доларів США, 3 017 835, 66 Євро та 13 886679, 59 грн., з яких: 1 121850 доларів США - заборгованість за кредитом, що виданий у доларах США, 2 049982, 35 Євро - заборгованість за кредитом, що виданий в Євро, 3 727 035 грн. - заборгованість за кредитом, що виданий у гривнях, 437 800, 60 доларів США - заборгованість по оплаті відсотків за користування кредитом, що виданий у доларах, 745 905, 33 Євро - заборгованість по оплаті відсотків за користування кредитом, що виданий у Євро, 1 757 048 грн. - заборгованість по оплаті відсотків за користування кредитом, що виданий у гривні, 4 078 992,71 пеня за несвоєчасну оплату відсотків за користування кредитом, 4 323 603, 87 грн. - заборгованість по оплаті комісії за супроводження кредиту.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ.
Згідно розрахунку Банку станом на 17 березня 2014 року ОСОБА_3 має заборгованість у сумі 2 576 110,03 доларів США, з яких 1 121 850,00 доларів США - прострочена заборгованість за кредитом, 779 445,42 доларів США - прострочена заборгованість по процентам за кредитом, 6 165,56 доларів США - поточна заборгованість по процентам за кредитом, 409 475,25 доларів США - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 259 173,80 долари США - пеня за несвоєчасну сплату процентів за кредитом.
Колегія суддів вважає, що Банком не доведено розміру заборгованості ОСОБА_3 станом на 17.03.2014 року, оскільки вимоги щодо стягнення пені заявлено в іноземній валюті.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що для визначення розміру заборгованості позичальника за кредитним договором має значення встановлення факту існування заборгованості і такий розмір не пов'язується з остаточним розрахунком.
Оскільки іпотекодавець є відмінним від позичальника, то для вирішення питання про звернення стягнення на предмет іпотеки має значення встановлення факту, що розмір заборгованості є значно більшим ніж вартість майна переданого в іпотеку, в межах якої і несе відповідальність іпотекодавець.
Враховуючи, що вартість предмета іпотеки сторонами погоджена у розмірі 3 762 144,00 грн., яка значно нижче розміру заборгованості ОСОБА_3 визначеної на підставі рішенням суду станом на 01.03.2011 року, колегія суддів вважає за можливе виходити із розміру заборгованості ОСОБА_3 на підставі рішення Вишгородського районного суду Київської області від 17.10.2011 року.
Таким чином, суд звертає стягнення в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № 66 від 30 травня 2007 року у розмірі 1 691 917,11 доларів США, 3 017 835, 66 Євро та 13 886679, 59 грн., шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» за початковою ціною предмета іпотеки - 3 762 144,00 грн., задовольняючи тим самим вимоги щодо визначення суми заборгованості частково.
Відповідно, рішення Печерського районного суду м. Києва від 24 липня 2015 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову ПАТ «АКБ «Київ» про звернення стягнення на предмет іпотеки та відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2
Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ПАТ «АКБ «Київ» підлягає стягненню 5 773,32 грн. судового збору.
Керуючись ст. 303, 304, 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» Кічука Олега Івановича задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 24 липня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.
Позов Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити частково.
Звернути стягнення на предмет іпотеки - майнові права, які є об'єктом інвестування в об'єкті будівництва, а саме:
майнові права на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальна площа, що будується 133,06 (сто тридцять три цілих шість сотих) квадратних метрів;
майнові права на трикімнатну квартиру АДРЕСА_2, загальна площа, що будується 128,20 (сто двадцять вісім цілих двадцять сотих) квадратних метрів,
які передані в іпотеку Публічному акціонерному товариству «Акціонерний комерційний банк «Київ» за договором іпотеки від 31 травня 2007 року та належать на праві власності ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № 66 від 30 травня 2007 року станом на 01.03.2011 року у розмірі 1 691 917, 11 доларів США, 3 017 835, 66 Євро та 13 886679, 59 грн., шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» за початковою ціною предмета іпотеки - 3 762 144,00 (три мільйони сімсот шістдесят дві тисячі сто сорок чотири) грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» витрати по сплаті судового збору в загальному розмірі 5 773,32 грн.
В іншій частині відмовити.
В задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ», треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Якименко Валентина Онисимівна, Відділ реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, про визнання недійсним договору іпотеки та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Головуючий:
Судді:
Справа № 757/7235/14-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/9515/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Волкова С.Я.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Мазурик О.Ф.