№33/796/882/2016 Постанова винесена суддею Піхур О.В.
Категорія: ст. 124 КУпАП
13 липня 2016 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Горб І.М., за участю особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3 на постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 27 травня 2016 року відносно
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, звищою освітою, розлученого, пенсіонера, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався,
Постановою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 27 травня 2016 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень.
Цією ж постановою стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 275 грн. 60 коп.
Згідно постанови, суд розглянув протокол про адміністративне правопорушення, складений на підставі того, що 22 квітня 2016 року о 19 год. 20 хв. по вул. Стеценко в м. Києві ОСОБА_2, керуючи автомобілем «BMW 118i», державний номерний знак НОМЕР_2, не врахував дорожньої обстановки та не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Citroen C4», державний номерний знак НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_4, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушив п. 13.1 ПДР України.
Суд у постанові дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_2 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_2 та його захисник ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, в якій, вважаючи постанову суду незаконною, необґрунтованою та винесеною з порушенням норм матеріального і процесуального права, просять її скасувати та прийняти нову постанову про закриття провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
В обґрунтування своїх вимог апелянти посилаються на те, що протокол про адміністративне правопорушення складено з порушеннями вимог ст. 256 КУпАП, оскільки у графі «свідки чи потерпілі», відсутні будь-які дані про свідків чи потерпілих, а також відсутній підпис ОСОБА_2 про те, що йому роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, та, відповідно до вимог ст. 268 КУпАП, повідомлено про дату і час розгляду справи в суді першої інстанції. При цьому, в письмових поясненнях учасники ДТП посилалися на свідків, які, як вбачається з їх усних пояснень в суді, перебували на місці пригоди до повного закінчення оформлення усіх матеріалів.
Також, в порушення ст. 251 КУпАП, суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання захисника про дослідження приєднаного до матеріалів справи відео-файлу з фіксацією дорожньої обстановки і організації руху транспортних засобів на вул. Стеценка в районі ведення дорожніх робіт на ділянці де сталася ДТП.
Крім того, у постанові суд, не надавши належної оцінки зібраним по справі доказам, дійшов помилкового висновку, що вина ОСОБА_2 підтверджується матеріалами справи, а саме протоколом про адміністративне правопорушення, схемою ДТП, письмовими поясненнями учасників ДТП, фактично обмежившись лише посиланнями на вказані матеріали, однак такий висновок не відповідає фактичним обставинам справи.
Водночас, викладена в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення щодо порушення п. 13.1 ПДР, суперечить фактичним даним зафіксованим у схемі ДТП, письмовим та усним поясненням учасників пригоди щодо обставин події, а суд, не усунувши цих суперечностей, дійшов до помилкового висновку щодо наявності вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, який ґрунтується не на встановлених судом фактичних обставинах справи, а на необґрунтованих припущеннях судді.
Будучи належним чином сповіщеним про день та час слухання справи, другий учасник дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 до суду апеляційної інстанції не з'явився, причини неявки суду не повідомив, будь-яких клопотань на адресу суду не направив, атому, відповідно до вимог ч. 5 ст. 294 КУпАП, суд вважає можливим розглянути справу у його відсутність.
Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення ОСОБА_2 та його захисника на підтримку доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Цих вимог закону при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2суддя місцевого суду не дотримався, виходячи з наступного.
Відповідно до диспозиції ст. 124 КУпАП, підставою для притягнення до адміністративної відповідальності є порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів тощо.
Так, покладаючи в обґрунтування свого рішення про винуватість ОСОБА_2у порушенні Правил дорожнього руху України, внаслідок якого сталася дорожньо-транспортна пригода, як докази - протокол про адміністративне правопорушення, схему ДТП, та письмові пояснення учасників ДТП, суддя неповно з'ясував обставини справи, не дав належну оцінку доказам, залишивши поза увагою дані, викладені в поясненнях ОСОБА_2 та схемі ДТП щодо організації дорожнього руху на ділянці дороги, де сталася пригода. Також у постанові суддя не мотивував, шляхом співставлення яких саме даних, він дійшов до такого висновку, а лише обмежився переліком доказів без розкриття їх змісту.
Між тим, пояснення учасників пригоди належало зіставити з іншими доказами в справі, дати їм належну оцінку у сукупності і лише після цього приймати рішення по суті.
Так, відносно ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення, за яким 22 квітня 2016 року о 19 год. 20 хв. по вул. Стеценко в м. Києві ОСОБА_2, керуючи автомобілем «BMW118i», державний номерний знак НОМЕР_2, не врахував дорожньої обстановки та не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Citroen C4», державний номерний знак НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_4, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушив п. 13.1 ПДР України, тобто вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП (а.с. 2).
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_2 з обставинами, викладеними в протоколі щодо недотримання ним вимог Правил дорожнього руху України, наслідком чого стало зіткнення транспортних засобів і їх пошкодження, не погодився.
З пояснень ОСОБА_2, наданих ним одразу після дорожньо-транспортної пригоди та при апеляційному розгляді справи, вбачається, що 22.04.2016 року він, керуючи автомобілем «БМВ» рухався по вул. Стеценко зі сторони вул. Щусєва в напрямку Інтернаціональної площі у крайній лівій смузі, відповідно до вимог дорожніх знаків (ремонт на двох правих смугах), попереду і позаду нього рухалися інші автомобілі в один ряд. Водій автомобіля «Сітроєн», в кінці огорожі ділянки ремонтних робіт, намагаючись випередити його автомобіль з правого боку, не дотримавшись безпечного інтервалу, здійснив зіткнення переднім бампером свого автомобіля в задній бампер його автомобіля. В результаті ДТП в його автомобілі мається лише невелика подряпина на задній правій частині арки.
При цьому ОСОБА_2 наполягав на тому, що він рухався у своїй смузі та її не змінював, а у дорожньо-транспортній пригоді винен ОСОБА_4, який, порушуючи ПДР, намагаючись випередити його автомобіль з правого боку, незважаючи на неможливість руху автомобілів на цій ділянці дороги в два ряди, зачепив його, що підтверджується і поясненнями ОСОБА_4, який не заперечував, що, виїжджаючи на ділянку дорогу, де ремонті роботи вже не проводяться, він зміщувався у другий ряд.
З наявних же в матеріалах справи письмових пояснень другого учасника дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4, наданих ним безпосередньо на місці події вбачається, що 22.04.2016 року о 19 год. 20 хв. він, керуючи автомобілем «Сітроєн» рухався по вул. Стеценко зі сторони вул. Щусєва в сторону вул. Котовського зі швидкістю 15 кілометрів на годину, так як на дорозі проходять ремонтні роботи і стоїть загородження з обох боків. Виїжджаючи на дорогу без перешкод, він зміщався з третього ряду у другий, а з лівого боку від нього почав обгін автомобіль «БМВ» та не розрахувавши швидкість і побачивши перед собою перешкоду у виді огороджувальної бар'єрної фішки з піском у середині, що впала, різко скерував своє авто на нього. Оскільки він їхав не швидко, то зупинився, але автомобіль «БМВ» все одно зачепив його автомобіль в районі переднього бамперу.
Разом з тим, зазначений ОСОБА_4 механізм дорожньо-транспортної пригоди, спростовується не лише приведеними вище поясненнями ОСОБА_2, й письмовими доказами по справі.
Зокрема, зі схеми дорожньо-транспортної пригоди, правильність якої не оспорювалась учасниками пригоди при її складанні та в якій зафіксовано місця зіткнення транспортних засобів (два місця зіткнення, зазначені зі слів водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_4), їх положення після зіткнення, а також пошкодження, які мали автомобілі в результаті дорожньо-транспортної пригоди, вбачається, що ділянка дороги, на якій відбулося зіткнення транспортних засобів, передбачає три смугу для руху в одному напрямку, в той же час на двох правих смугах відповідного напрямку руху відбуваються ремонтні роботи, тому ширина крайньої лівої смуги, яка становить 5,20 м, передбачає можливість проїзду в одному напрямку тільки одного транспортного засобу.
З позначених на схемі місць зіткнення та розташування транспортних засобів після зіткнення слідує, що автомобіль «БМВ» розташований в крайній лівій смузі по напрямку свого руху і відстань від краю проїзної частини дороги до правого переднього колеса автомобіля «БМВ» складає 7,95 м, а до правого заднього колеса - 8,20 м, а автомобіль «Сітроєн» знаходиться в цій же смузі, позаду нього під кутом більше вправо передньою частиною автомобіля і відстань від краю проїзної частини дороги до правого переднього колеса автомобіля «Сітроєн» складає 7,25 м, а до правого заднього колеса - 7,85 м, при цьому автомобіль «БМВ» має пошкодження заднього правого крила, а автомобіль «Сітроєн» - переднього бамперу з лівої сторони, який зіскочив з кріплень (а.с. 3).
Дані схеми дорожньо-транспортної пригоди щодо розташування транспортних засобів після зіткнення та ширини проїзної частини дороги, відокремленої з урахуванням проведення на ній дорожніх робіт, свідчать про неспроможність пояснень водія ОСОБА_4, як щодо здійснення його обгону водієм ОСОБА_2 з лівої сторони та скерування на нього свого автомобіля через наявність перешкоди у виді огороджувальної бар'єрної фішки з піском у середині, що впала, так і щодо вказаного ним місця зіткнення, з огляду на його ж пояснення про те, що він змінював напрямок руху вправо, а на момент зіткнення взагалі зупинився.
Таким чином, аналізуючи дані, зафіксовані на схемі ДТП, зокрема щодо визначених місць зіткнення транспортних засобів, їх розташування після зіткнення, а також характеру та локалізації пошкоджень автомобілів у результаті дорожньо-транспортної пригоди, в сукупності з іншими доказами по справі, вбачається, що автомобіль «БМВ» до зіткнення рухався прямо по напрямку свого руху в крайній лівій смузі, а автомобіль «Сітроєн» позаду автомобіля «БМВ» в одному напрямку руху з ним, але, маючи намір об'їхати автомобіль «БМВ», здійснив маневр перестроювання праворуч, внаслідок чого й відбулося пошкодження транспортних засобів.
Тому, зважаючи на обставини справи та дані схеми дорожньо-транспортної пригоди, спростовується версія водія ОСОБА_4 про інші обставини та механізм цієї пригоди, а відтак його письмові пояснення в цій частині не можуть бути прийняті до уваги як доказ винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КупАП.
В той же час, протокол про адміністративне правопорушення, складений щодо ОСОБА_2 також не є беззаперечним доказом винуватості, а повинен в даному випадку оцінюватися в сукупності з іншими доказами по справі.
Згідно з п. 13.1 Правил дорожнього руху України водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Відповідно до визначення терміну «безпечний інтервал», яке міститься у п. 1.10 ПДР, - це відстань між боковими частинами транспортних засобів, що рухаються, або між ними та іншими об'єктами, за якої гарантована безпека дорожнього руху.
Оскільки в суді апеляційної інстанції в результаті дослідження та оцінки усіх доказів, що наявні в провадженні, встановлено, що безпосередньо перед зіткненням автомобілі «БМВ» та «Сітроєн» паралельно не рухались, а водій ОСОБА_4, маючи намір об'їхати автомобіль «БМВ», здійснив маневр перестроювання праворуч, тобто не дав дорогу автомобілю під керуванням водія ОСОБА_2, який рухався виключно в своїй смузі руху та напрямок руху не змінював, в діях водія ОСОБА_2 не вбачається порушення п. 13.1 ПДР, яке б мало причинний зв'язок з обставинами виникнення ДТП, та відповідно в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
За таких обставин, з висновками судді Шевченківського районного суду м. Києва про те, що ОСОБА_2 вчинив дії, направлені на порушення п. 13.1 Правил дорожнього руху України, тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, погодитись не можна, а тому апеляційна скарга ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3 підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,суддя, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3 задовольнити.
Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 27 травня 2016 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень, - скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя
Апеляційного суду міста Києва Горб І.М.