19 липня 2016 р.Справа № 820/1218/16
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Зеленського В.В.
Суддів: Чалого І.С. , П'янової Я.В.
за участю секретаря судового засідання Городової А.О. Городової А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2016р. по справі № 820/1218/16
за позовом ОСОБА_1
до Дзержинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, третя особа - ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_2 Мірьям
про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,
12.03.2016 року позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Дзержинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, третя особа -ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_2 Мірьям, в якому просив:
- визнати дії Дзержинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції протиправними;
- визнати свідоцтво про народження Мірьям, ІНФОРМАЦІЯ_1, виданого 10 червня 2015 року Дзержинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 11-недійсним;
- зобов'язати Дзержинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції внести зміни до актового запису шляхом видалення інформації щодо батька дитини Реін ОСОБА_3.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2016 року по справі № 820/1218/16 відмовлено в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Дзержинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, третя особа: ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_2 Мірьям, про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Дзержинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції третя особа -ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_2 Мірьям про визнання дій Дзержинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції протиправними і зобов'язання вчинити певні дії та винести нове рішення, яким:
- визнати дії Дзержинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції протиправними;
- зобов'язати Дзержинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції вчинити дії, а саме внести зміни до актового запису шляхом видалення інформації щодо батька дитини ОСОБА_3.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що постанову винесено з порушенням норм матеріального права.
У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав
Судом першої інстанції встановлено, що 28 вересня 2010 року відділом реєстрації актів цивільного стану Балаклійського районного управління юстиції Харківської області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та Реін ОСОБА_3 (він же ОСОБА_4), про що 29 вересня 2010 року видано свідоцтво про шлюб серії 1-ВЛ № 147840.
25 березня 2011 року у подружжя народилася дочка ОСОБА_2 Мірьям в державі ОСОБА_5, що підтверджується виданим в державі ОСОБА_5 відділом прийому населення та міграційного відомства в м. Рішон-ле-Ціон 18 грудня 2014 року свідоцтвом про народження. У графі “батько” відсутній запис “Реін ОСОБА_3”.
Також встановлено, що за законами держави ОСОБА_5, дитина може вважатися народженою в ОСОБА_5 і бути громадянкою ОСОБА_5 тільки в тому випадку, якщо була зачата на території цієї країни. ОСОБА_2 Мірьям народилася в ОСОБА_5, але не була там зачата.
Згідно з законом держави ОСОБА_5 про реєстрацію населення 1965 року батьком дитини, народженої на території ОСОБА_5, у заміжньої жінки, має бути записаний виключно її законний чоловік на момент народження дитини. При цьому, громадянин ОСОБА_5, який зареєстрував шлюб за межами ОСОБА_5, повинен впродовж 30 днів з моменту реєстрації зареєструвати його в МВС ОСОБА_5.
Як свідчать докази у справі, вказаного не було зроблено подружжям ОСОБА_2 та Реін ОСОБА_3, у зв'язку з цим в державі ОСОБА_5 не було визнано шлюб між ОСОБА_2 та Реін ОСОБА_3, не надано легітимності свідоцтву про шлюб, яке видано на території України, а тому в свідоцтві про народження, яке видано в державі ОСОБА_5 в графі “батько” відсутній запис “Реін ОСОБА_3”.
Судом першої інстанції також встановлено, що ОСОБА_2 Мірьям, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Беер Яков Держава ОСОБА_5, зареєстрована громадянином України, на підставі чого Посольством України в Державі ОСОБА_5 29 лютого 2012 року видана Довідка про реєстрацію громадянином України.
10 червня 2015 року Дзержинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції на підставі свідоцтва про шлюб та свідоцтва про народження дитини, що видане в державі ОСОБА_5, в Україні видано свідоцтво про народження ОСОБА_2 Мірьям, серія І-ВЛ № 407480, в якому у графі “батько” записано - Реін ОСОБА_3.
Не погодившись із вищезазначеними діями, позивач для захисту своїх прав звернувся до суду з адміністративним позовом.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач в даному випадку діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому правові підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.
Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 7 Розділу ІІ Правил державної реєстрації актів громадського стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року № 52/5 документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану, здійснених поза межами України за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з статтею 2 Конвенції що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05.10.1961 року, ратифікованою в Україні 02.04.2003 року, кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території. Для цілей цієї Конвенції під легалізацією розуміється тільки формальна процедура, що застосовується дипломатичними або консульськими агентами країни, на території якої документ має бути представлений, для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплено документ.
Пунктом 7 зазначених Правил передбачено, що проставлення апостиля на офіційних документах, призначених для використання на території інших держав, затверджених Наказом Міністерства закордонних справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України 05.12.2003 року № 237/803/151/5 документи, подані для проставлення апостиля, розглядаються відповідними компетентними органами. Компетентні органи з'ясовують: чи підлягають подані документи проставленню апостиля; справжність підпису та якість, в якій виступала особа, що підписала документ, а також справжність відбитків печатки та/або штампа, проставлених на документах.
Відповідно до ст. 65 Закону України “Про міжнародне приватне право” встановлення та оскарження батьківства визначається особистим законом дитини на момент її народження.
Згідно з ст. 7 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дитина має бути зареєстрована одразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов'язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про державну реєстрацію актів цивільного стану” актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків.
Державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження тощо.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України “Про державну реєстрацію актів цивільного стану” органами державної реєстрації актів цивільного стану є відділи державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану).
Частиною 1 ст. 6 вказаного Закону передбачено, що відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.
Відповідно до ст. 9 Закону України “Про державну реєстрацію актів цивільного стану” державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.
Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану.
Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.
Інформація про персональні дані фізичної особи, що містяться в актовому записі цивільного стану, є конфіденційною і не підлягає розголошенню.
Актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку.
Правила проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання затверджуються Міністерством юстиції України.
Відповідно до пункту 1 Розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів громадського стану в Україні, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 р. № 52/5 державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України.
Частиною 1 ст. 13 Закону України “Про державну реєстрацію актів цивільного стану” передбачено, що державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України
Згідно з статтею 122 Сімейного кодексу України (далі - СК України) дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.
У відповідності до ст. 133 СК України якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір'ю, а чоловік - батьком дитини.
Відповідно до пункту 14 Розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів громадського стану в Україні, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року № 52/5 якщо дитина народилась у подружжя, дружина записується матір'ю, а чоловік - батьком дитини за заявою будь-кого з них.
Згідно з пунктом 21 вказаних Правил при різних прізвищах за письмовою згодою батьків дитині присвоюється прізвище батька чи матері або подвійне прізвище.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено колегією суддів, що дитина ОСОБА_2 Мірьям народилася в шлюбі між ОСОБА_2 та Реін ОСОБА_3, а тому Реін ОСОБА_3 записаний батьком дитини правомірно. Даний шлюб було розірвано в судовому порядку в 2014 році. Питання щодо визнання його недійсним не виникало.
27 жовтня 2014 року помер батько ОСОБА_2 Мірьям, Реін ОСОБА_3 (він же ОСОБА_4), про що 14 листопада 2014 року зроблено актовий запис про смерть № 1575 Красногорським управлінням ЗАГС Головного управління ЗАНС Московської області.
Як встановлено з доказів, які містяться в матеріалах справи, Реін ОСОБА_3, батько ОСОБА_2 Мірьям, за життя піклувався про дочку, надавав матеріальну допомогу.
Наведені обставини свідчать, що свідоцтво про народження, яке видано в Україні, містить точні та перевірені дані про ОСОБА_2 Мірьям. При його видачі за заявою матері дитини ОСОБА_6, якою подавалися для реєстрації свідоцтво про шлюб, свідоцтво про народження дитини, що видавалося в державі ОСОБА_5, свідоцтво про зміну ім'я батька, довідка про громадянство дитини, Дзержинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції надсилалися запити до Балаклійського відділу реєстрації актів цивільного стану про підтвердження шлюбу. Лише після отримання цих документів Відповідачем було видано документ - свідоцтво про народження дитини.
Колегія суддів зазначає, що свідоцтво про народження, яке видано в Україні, не суперечить свідоцтву про народження, яке видано в Державі ОСОБА_5. Тим більше, що ОСОБА_6 Мірьям є громадянином України, що підтверджено документально Довідкою про реєстрацію громадянином України.
Таким чином, всі документи видані належними компетентними органами держав ОСОБА_5 та Україна, немає підстав сумніватися у їх легітимності та достовірності.
На підставі доказів по справі суд приходить до висновку, що дитина народилася в шлюбі, шлюб було розірвано набагато пізніше після народження дитини. Даний шлюб не було визнано недійсним.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 137 СК України встановлено можливі випадки оспорювання батьківства після смерті особи, яка записана батьком дитини:
1) якщо той, хто записаний батьком дитини, помер до народження дитини, оспорити його батьківство мають право його спадкоємці, за умови подання ним за життя до нотаріуса заяви про невизнання свого батьківства;
2) якщо той, хто записаний батьком дитини, помер після пред'явлення ним позову про виключення свого імені як батька з актового запису про народження дитини, позовну заяву можуть підтримати в суді його спадкоємці;
3) якщо через поважні причини особа не знала про те, що записана батьком дитини, і померла, оспорити батьківство можуть її спадкоємці: дружина, батьки та діти.
Інших підстав, ніж ті, що передбачені ст. 137 СК України, для оскарження батьківства після смерті особи, яка записана батьком дитини чинним законодавством не передбачено, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у позивача немає правових підстав для оспорювання батьківства.
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2016 року по справі № 820/1218/16 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - позивача у справі.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2016р. по справі № 820/1218/16 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя ОСОБА_7
Судді ОСОБА_8 ОСОБА_9
Повний текст ухвали виготовлений 25.07.2016 р.