20 липня 2016 р.Справа № 820/2710/16
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Перцової Т.С.
Суддів: Жигилія С.П. , Дюкарєвої С.В.
за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.
представників сторін : позивача - ОСОБА_1, другого відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2016р. по справі № 820/2710/16
за позовом ОСОБА_1
до Міністра оборони Україна , Генеральної Прокуратури України
про скасування наказу, визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
17.05.2016 року позивач - ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Міністра оборони України (далі по тексту - перший відповідач), Генеральної прокуратури України (далі по тексту - ГПУ, другий відповідач), в якому просить суд:
- скасувати наказ Міністра оборони України №42 від 20.01.2016 року в частині присвоєння прокурору військової прокуратури Харківського гарнізону ОСОБА_1 військового звання "майор юстиції";
- визнати протиправною бездіяльність Генеральної прокуратури України щодо не вчинення дій по присвоєнню військового звання "підполковник юстиції" позивачу - прокурору військової прокуратури Харківського гарнізону ОСОБА_1;
- зобов'язати Генеральну прокуратуру України підготувати та направити Міністерству оборони України подання про присвоєння військового звання "підполковник юстиції" на позивача - ОСОБА_1;
- зобов'язати Міністра оборони України видати наказ про присвоєння позивачу - ОСОБА_1 військового звання "підполковник юстиції", у якому визначити дату присвоєння - з 20.01.2016 року;
- зобов'язати Генеральну прокуратуру України внести відповідні зміни в облікові дані особової справи позивача - ОСОБА_1 та зарахувати строк вислуги у військовому званні "підполковник юстиції" з 20.01.2016 року;
- відповідно до ч.1, 2 ст. 267 КАС України встановити контроль за виконанням судового рішення та зобов'язати Відповідачів надати до суду звіти про виконання постанови суду.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2016 р. по справі № 820/2710/16 задоволено клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністра Оборони України, Генеральної прокуратури України про скасування наказу, визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - залишено без розгляду.
Позивач, не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали норм процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2016 р. по справі № 820/2710/16, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджує, що поданий нею позов стосується питань скасування наказу Міністра оборони України про присвоєння звання та зобов'язання вчинити певні дії, тобто, цей позов поданий не з питань проходження позивачкою публічної служби, її умов, прийняття на роботу, переводу або звільнення, а про незгоду з даним наказом Міністра оборони України. Отже, до спірних відносин застосовується шестимісячний строк, встановлений ч.2 ст.99 КАС України, який на дату подання позову не сплинув. З посиланням на п.15 ст.3 КАС України, ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», ст.3 Закону України «Про статут внутрішньої служби Збройних Сил України» вказує, що до правового поняття «військова служба» не відноситься порядок присвоєння спеціального військового звання. Зазначила, що судом першої інстанції не вжито жодних заходів щодо розгляду по суті поданого позову, не розглянуті та не обговорені причини та умови присвоєння вказаного звання, не витребувані та не досліджені всі необхідні документи щодо законності проведення переатестації, внаслідок чого були порушені законні права та інтереси позивачки. Пояснила, що рапорт від 27.01.2016 року, на який посилається суд першої інстанції, стосується лише прийняття позивачки на посаду прокурора військової прокуратури гарнізону, як посадово-штатну одиницю, але не є доказом безпосереднього ознайомлення її з наказом Міністра оборони України від 20.01.2016 р. про присвоєння ОСОБА_1 в порядку переатестації звання «майор юстиції». Даний рапорт не свідчить про повноцінну обізнаність з приводу підстав та обставин присвоєння військового звання, а відтак, дата його написання не є початком перебігу строку позовної давності. Стверджує, що лише у травні 2016 року ОСОБА_1 була ознайомлена з електронним змістом оскаржуваного наказу, а тому строк позовної давності розпочався у травні 2016 року, що не було враховано судом першої інстанції. Крім того, у встановленому порядку під підпис позивачка не була ознайомлена з цим наказом, належним чином завірена копія останнього до військової прокуратури Харківського гарнізону взагалі не надходила. Всупереч п.71 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008 та п.3.20 Інструкції про організацію виконання цього Положення, позивачку не було повідомлено про час і місце проведення переатестації, на ній ОСОБА_1 не була присутня, що завадило їй скористатись своїми законними правами під час вирішення питання про присвоєння їй військового звання.
Позивач в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримала з підстав, викладених в останній, просила суд апеляційної інстанції ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2016 р. по справі № 820/2710/16, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Представник другого відповідача в надісланих до суду письмових запереченнях та у судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Вважає, що рапорт ОСОБА_1 від 27.01.2016 року про призначення її на посаду прокурора військової прокуратури Харківського гарнізону, в якому вказано військове звання «майор юстиції», у розумінні ст.ст.69, 70, 79 КАС України є належним та допустимим доказом обізнаності позивачки про порушення її прав. Вказує, що до спірних відносин з приводу проходження ОСОБА_1 такого виду публічної служби, як військова служба, застосовується місячний строк звернення до суду, встановлений ч.3 ст.99 КАС України. Під час розгляду справи у суді першої інстанції позивачка зазначила, що про присвоєння військового звання «майор юстиції» їй стало відомо у січні-лютому 2016 року, отже, місячний строк на пред'явлення позову сплив. При цьому, доказом того, що предмет спору, вказаний у даному позові, пов'язаний з проходженням військової служби, є посилання позивачки в апеляційній скарзі на звільнення її від сплати судового збору в порядку ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Представник першого відповідача в надісланих до суду письмових запереченнях просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін, судове засідання провести без представника відповідача - Міністра оборони України. З посиланням на п.15 ст.3, ч.3 ст.99 КАС України вказує, що військова служба відноситься до публічної служби, а відтак, оскільки даний позов стосується проходження позивачем військової служби, для звернення до суду з цим позовом встановлено місячний строк. Оскільки позивачка у своєму позові зазначила, що наказом Міністра оборони України № 42 від 20.01.2016 року у зв'язку зі вступом на військову службу до органів військової прокуратури ОСОБА_1 було присвоєно звання «майор юстиції», отже, позивачка знала про присвоєння їй такого військового звання, продовжувала проходити військову службу у військовій прокуратурі Харківського гарнізону та не була позбавлена можливості вчасно звернутись до суду з даним позовом. Оскільки ОСОБА_1 про присвоєння звання «майор юстиції» дізналась у січні 2016 року, однак, звернулась до суду лише у травні 2016 року, нею пропущено строк звернення до суду з даним позовом, передбачений ч.3 ст.99 КАС України. Зазначив, що факт ознайомлення позивача з наказом Міністра оборони України про присвоєння ОСОБА_1 військового звання «майор юстиції» підтверджується книгою вихідних документів по Відділу офіцерів запасу і кадрів Дзержинського районного військового комісаріату м. Харкова, в якій зареєстрований Припис на майора юстиції ОСОБА_1 за вих. № 60 від 25.01.2016 р., а також наявний особистий підпис позивача про отримання вказаного припису. Крім того, позивачці було видане службове посвідчення, в якому зазначається військове звання. Враховуючи викладене, вважає недоречними твердження позивача про необізнаність про присвоєння їй військового звання «майор юстиції». Беручи до уваги, що позивачкою пропущено строк звернення до суду з даним позовом, не наведено документальних підтверджених, поважних, об'єктивних причин пропуску цього строку, даний позов підлягав залишенню без розгляду.
Представник першого відповідача в судове засідання не прибув, перший відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
З огляду на наведену норму, враховуючи, що перший відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, подав клопотання про розгляд справи без участі свого представника, колегія суддів вважає за можливе розглянути адміністративну справу без участі представника першого відповідача.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, представника другого відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Приймаючи рішення про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом, при цьому позивачем не зазначено, а судом не встановлено поважних причин пропуску цього строку.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.
Частиною 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа “Стаббігс на інші проти Великобританії”, справа “Девеер проти Бельгії”).
Частиною 2 ст.99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Разом з тим, згідно з ч.3 ст.99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до пункту 15 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 7 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII, систему прокуратури України становлять:1) Генеральна прокуратура України; 2) регіональні прокуратури; 3) місцеві прокуратури; 4) військові прокуратури; 5) Спеціалізована антикорупційна прокуратура.
До військових прокуратур належать Головна військова прокуратура (на правах структурного підрозділу Генеральної прокуратури України), військові прокуратури регіонів (на правах регіональних), військові прокуратури гарнізонів та інші військові прокуратури (на правах місцевих), перелік яких визначається в Додатку до цього Закону.
Абзацом 4 частини 4 статті 27 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що військовослужбовці військової прокуратури у своїй діяльності керуються Законом України "Про прокуратуру" і проходять військову службу відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України.
Матеріалами справи підтверджено, що наказом Генерального прокурора України № 1173к від 06.11.2009 року ОСОБА_1, яка на той час проходила службу в органах прокуратури на посаді старшого прокурора відділу прокуратури Харківської області, було присвоєно класний чин «радник юстиції» (а.с.11).
Наказом Генерального прокурора України № 516-вк від 05.11.2015 року радника юстиції ОСОБА_1 з 09.11.2015 року було призначено на посаду прокурора військової прокуратури Харківського гарнізону в порядку переведення з прокуратури Харківської області (а.с. 12).
20.01.2016 року Міністром оборони України було видано наказ № 42, з якого вбачається, що відповідно до ч. 5 ст. 5 та ст. ст. 6, 20, 23 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", та п.п. 38, 71, 72 та 153 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України із ОСОБА_1 Міністерством оборони України укладено контракт про проходження служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу строком на 5 років, прийнято позивачку на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу, та відряджено позивачку до Генеральної прокуратури України із залишенням на військовій службі для призначення на відповідну посаду зі штатно - посадовою категорією "майор юстиції". Також цим наказом ОСОБА_1 в порядку переатестації присвоєно військове звання «майор юстиції» (а.с.23-24).
26.01.2016 року позивачкою було подано рапорт на ім'я Генерального прокурора України про звільнення її з посади прокурора військової прокуратури Харківського гарнізону у зв'язку зі вступом на військову службу (а.с.47).
27.01.2016 року ОСОБА_1 було подано рапорт на ім'я військового прокурора сил АТО про призначення позивачки на посаду прокурора військової прокуратури Харківського гарнізону (а.с.48).
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що спірні відносини виникли з приводу присвоєння позивачці військового звання «майор юстиції», оскільки це військове звання, на думку позивачки, не відповідає тому класному чину працівника прокуратури, який мала ОСОБА_1 до вступу на військову службу.
Беручи до уваги норми та положення п.15 ст.3 КАС України, ст.ст.7, 27 Закону України «Про прокуратуру», колегія суддів зазначає, що вказаний спір виник саме з приводу проходження такого виду публічної служби, як військова служба, а тому, в силу ч.3 ст.99 КАС України, до спірних відносин підлягає застосуванню саме місячний строк звернення до суду з позовом з приводу проходження публічної служби.
Колегія суддів відмічає, що в рапорті від 27.01.2016 р. на ім'я Військового прокурора сил антитерористичної операції про призначення позивача на посаду прокурора військової прокуратури Харківського гарнізону, складеного на підставі оскаржуваного наказу № 42 від 20.01.2016 р., позивачем власноручно зазначено звання - «майор юстиції» (а.с. 48).
З огляду на викладене, колегія суддів вказує, що про порушення свої прав ОСОБА_1, які, на думку позивача, мали місце внаслідок присвоєння їй неналежного військового звання, станом на 27.01.2016 року позивачка була обізнана.
Однак, до Харківського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 звернулася лише 17 травня 2016 року, тобто, з пропущенням передбаченого законом місячного строку для звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
У відповідності до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що поважними причинами пропуску строку на звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Однак, позивач не навела суду першої інстанції об'єктивно непереборних та незалежних від його волі обставин, які б завадили ОСОБА_1 звернутися до Харківського окружного адміністративного суду раніше, ніж 17.05.2016 року.
Не наведено таких обставин і в апеляційній скарзі.
Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Пунктом 9 частини 1 статті 155 КАС України також встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Враховуючи, що позивачем пропущено строк звернення до суду та не надано доказів поважності пропуску цього строку, а судом як першої, так і апеляційної інстанції не знайдено підстав для його поновлення, колегія суддів погоджується з висновком про застосування до адміністративного позову ОСОБА_1 наслідків пропущення цього строку, передбачених ст.100 КАС України та залишення позовної заяви без розгляду.
Таким чином, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2016р. по справі № 820/2710/16 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя ОСОБА_3
Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5
Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 25.07.2016 р.