Справа: № 826/1340/16 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.
Суддя-доповідач: Файдюк В.В.
Іменем України
26 липня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Мєзєнцева Є.І.
Чаку Є.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю спільне Українсько-Англійське підприємство з іноземними інвестиціями "Соломія" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю спільне Українсько-Англійське підприємство з іноземними інвестиціями "Соломія" до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, -
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2016 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю спільне Українсько-Англійське підприємство з іноземними інвестиціями "Соломія" до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості - відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою адміністративний позов задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 08 лютого 2011 року між «Джеймс Финлей (МЕ) ДМСС» та ТОВ спільне Українсько-Англійське підприємство з іноземними інвестиціями «Соломія» укладено контракт №1 щодо поставки чаю.
Відповідно до Специфікації від 01 червня 2015 року №50 до контракту №1 товар - аргентинський чорний чай, необхідно поставити у кількості 24 000 кілограм, 1,30 доларів США за кілограм, загальна вартість контракту складає 31 200 доларів США.
Згідно п. 4 Специфікації №50 покупець здійснює оплату продавцю протягом 60 днів з моменту інвойса.
04 червня 2015 року згідно рахунку-фактури (інвойса) №М8СІЮ9971054 товар відвантажено.
З метою митного оформлення товару, позивачем подано електронну митну декларацію №100250005/2015/115723, контракт №1 від 08 лютого 2011 року, специфікацію №50 від 01 червня 2015 року, комерційний інвойс Е 0051-00002278 від 01 червня 2015 року, сертифікат про походження товару №016076, упаковочний лист від 01 червня 2015 року, експортну декларацію ЕС03000252 від 26 травня 2015 року, СМR №0452; коносамент (Bill of Lading) MSCUD9971054 від 04 червня 2015 року, експортну декларацію ЕС03 000252 від 26 травня 2015 pоку, лист ДП «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків №703 від 16 червня 2015 року.
Митна вартість заявлена декларантом за основним методом - за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються за ціною - 31 200 доларів США.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, за результатами розгляду поданих документів, посадовою особою митниці запропоновано позивачу надати додатково документи відповідно до переліку, визначеному у ч.3 статті 53 Митного кодексу України: страхові документи та документи, що містять відомості про вартість страхування, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявністю - інші платіжні та/ або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; прайс-листи виробника товару, висновок про вартість та якісні характеристики товару, підготовані спеціалізованою експертною організацією, чинний на дату митного оформлення, виписки з бухгалтерської документації щодо продажу оцінюваного товару на території України, інвойси та контракти з 3-мі особами, що мають відношення до зазначеної поставки.
На запит митного органу позивачем додатково для вирішення питання щодо митного оформлення товару надано страховий поліс, банківські платіжні документи щодо оплати попередньої партії товарів.
Рішенням про коригування митної вартості товарів від 30 жовтня 2015 року № №100000011/2015/000159 митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості відповідно до статті 64 Митного кодексу України. Внаслідок прийняття оскаржуваного Рішення позивачу було додатково нараховано ввізне мито та ПДВ на загальну суму 91 469 грн.
На підставі встановлених вище обставин, проаналізувавши приписи ст. ст. 49. 50. 52, 53, 54, 55, 57, 58, 246, 248 МК України, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість сумнівів відповідача щодо неможливості підтвердження позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також про правомірність застосування Митницею шостого методу при визначенні митної вартості імпортованого позивачем товару за відсутності можливості застосувати перший - п'ятий методи.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може повністю погодитися з огляду на наступне.
Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Приписи ч. 1 статті 52 МК України визначають, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно ч. 2 статті 52 Митного кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляли митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові втирати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Приписи ч. 1 статті 53 МК України визначають, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
При цьому документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій та шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджую числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару: 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару: 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товар), а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів: 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару піддягає ліцензуванню: 8) якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 статті 53 МК України).
Водночас, відповідно до ч. 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна варіісіь яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, то підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обгрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та'або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації мінних органів інших країн щодо недостовірнос ті заявленої митної вартості.
Системний аналіз наведених норм, як вірно зазначив суд першої інстанції, дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.
Згідно з ч. З статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень етапі 55 цього Кодексу.
Разом з тим, судовою колегією враховується наступне.
Приписи ч.ч. 7-9 статті 55 Митного кодексу України визначають, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обгрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.
Надаючи оцінку висновкам Митниці про неможливість підтвердження митної вартості товару, з якими погодився суд першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, під час митного оформлення товару та визначення митної вартості товарів, приводом для висновку останнього про те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною контракту (договору) щодо товарів, які імпортуються та витребування від декларанта додаткових документів і, як наслідок, прийняття рішення про коригування митної вартості стало те, що платником не були надані банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; або інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, що необхідні для ідентифікації ввезеного товару; прайс-лист виробника товару, висновок про вартісні та якісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, чинний на дату митного оформлення, виписки з бухгалтерської документації щодо продажу оцінюваних товарів на території України, інвойси та контракти з 3-ми особами, що мають відношення до зазначеної поставки. Також позивачем не було надано доказів оплати товару станом на 20 жовтня 2015 року, не доведено заявленого рівня митної вартості поточній інформації щодо біржової ціни на чай.
Разом з тим, ні в оскаржуваному рішенні, ні в запереченнях на позовну заяву відповідача, ним не обгрунтовано, які саме числові значення складових митної вартості товару не підтверджені позивачем при здійсненні декларування товару, і які саме розбіжності в поданих документах викликають сумніве у відповідача.
Посилання відповідача на те, що позивач не надав документи, що підтверджують здійснення фактичної оплати товару, а на момент подання декларації термін оплати товару відповідно умов укладеного Контракту вже настав є безпідставними.
Так, на момент подання митної декларації та станом на 20 жовтня 2015 року (термін оплати за товар, встановлений Специфікацією №50 до Контракту) оплата за товар, який поставлявся за Специфікацією №50 від 01 червня 2015 року до Контракту позивачем ще не була здійснена, вказана оплата в сумі 31 200,00 доларів США була здійснена вже після прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, відповідні підтверджуючи документи долучені позивачем до справи. Крім того, норми Митного кодексу визначають, що для підтвердження митної вартості декларант зобов'язаний надати підтвердження ціни товару, яка фактично сплачена або підлягає сплаті, а саме - рахунок-фактуру (інвойс), а якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оплаченого товару. Позивач виконав зазначені вимоги та надав відповідачу рахунок-фактуру (інвойс), яка містила дані щодо вартості товару, що підлягає оплаті. Вимоги щодо надання банківських платіжних документів, що підтверджують здійснення фактичної оплати безпідставні, оскільки вказані документи надають декларантом у випадку здійснення фактичної оплати товару до декларування.
Між тим, відповідач не навів жодних обгрунтувань того, яким чином не здійснення позивачем оплати товару за Контрактом на момент митного оформлення та прийняття оскаржуваного Рішення впливає на митну вартість товару.
Також слід зазначити, що товар поставлявся на умовах СІF-Одеса відповідно до «Інкотермс-2010», тобто до вартості товару за вказаними умовами поставки товару входила вартість страхування та транспортування до м. Одеса. Поставка товару на умовах СІF («вартість, страхування, фрахт») зобов'язує продавця оплатити фрахт, необхідний для доставки товару до названого порту призначення та витрат на страхування.
З наведеного випливає, що Митницею не було доведено необхідність надання позивачем додаткових документів, у зв'язку з цим суд апеляційної інстанції вважає передчасними висновки Окружного адміністративного суду м. Києва про не підтвердження поданими документами митної вартості товару. При цьому, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що перелік документів, встановлений ч. 3 статті 53 МК України, подається в повному обсязі за їх наявності, а тому у разі відсутності таких документів не може кваліфікуватися як самостійна і автоматична підстава для коригування митної вартості; з урахуванням документів і пояснень, наданих позивачем в порядку ч. 8 статті 55 МК України відповідачем не доведено саме обгрунтованість прийнятого оскаржуваного рішення в частині наявності обгрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, відсутність її документального вирахування і підтвердження, або наявність обставин пов'язаності осіб, які вплинули на визначення митної вартості; графа 33 оскаржуваних рішень не містить чіткого переліку вказаних документів, які саме і не було надано і яким чином це вилинуло на визначення митних складових вартості товару.
З огляду на викладене колегія суддів вважає передчасними висновки суду першої інстанції про відсутність правових підстав для скасування рішення про коригування митної вартості товару від 30 жовтня 2015 року № 100000011/2015/000159/1.
Що стосується визначення митної вартості за резервним методом, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Як було встановлено раніше, згідно рішення про коригування митної вартості товарів від 30 жовтня 2015 року № 100000011/2015/000159/1 митна вартість товару складає 1,82 USD, за кілограм товару, що є вищою за вартість, заявлену позивачем.
Крім того слід зазначити, що відповідач в оскаржуваному рішенні послався на неможливість застосування другого - п'ятого методів у зв'язку із відсутністю інформації.
Разом з тим, витребуючи докази у позивача, Митниця не конкретизувала, які саме розбіжності містять надані ТОВ спільне українсько-англійське підприємство з іноземною інвестицією «СОЛОМІЯ» документи, яких обов'язкових документів не надано позивачем з первинними МД, на підтвердження яких саме обставин необхідно надати додаткові документи та не зазначено конкретизованої інформації, яка могла викликати сумнів у достовірності заявленої позивачем митної вартості.
Приймаючи рішення про визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням статті 55 Митного кодексу України.
Окрім того, в рішенні про коригування митної вартості товару митний орган чітко не вказав, які відомості в наданих йому документах викликають сумніви, в чому вони полягають та яким чином витребувані документи можуть вплинути на визначення ціни за будь-яким методом.
Згідно правової позиції Верховного суду України вказаної в постановах від 30 червня 2015 року у справі №814/283/14, від 29 травня 2012 року у справі №21-91а12, від 11 вересня 2012 року по справі № 21 -262а12, за умови ненаведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.
Разом з тим, судова колегія вважає, що відповідач, застосувавши метод 2г (резервний) визначення митної вартості, не надав будь-яких фактичних даних щодо застосування попередніх 2-5 методів визначення митної вартості, зокрема, не навів жодних відповідних аргументів.
Беручи до уваги вищенаведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідачем не доведено неможливість застосування методів 1-5 та безпідставно визначено декларанту митну вартість за резервним методом.
При цьому, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про те, що Митницею надано переконливі аргументи, які викликали обгрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, подані декларантом документи необхідно вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару.
За таких обставин, висновок митного органу, з яким погодився суд першої інстанції, про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), колегія суддів вважає передчасним.
Таким чином, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необґрунтованість тверджень суду першої інстанції щодо правомірності прийнятого Митницею рішення про коригування митної вартості товару.
Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, що призвело до невірного по суті вирішення справи.
Відповідно до статті 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції га ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю спільне українсько-англійське підприємство з іноземною інвестицією «СОЛОМІЯ» -задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2016 року - скасувати та ухвалити нову.
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю спільне Українсько-Англійське підприємство з іноземними інвестиціями "Соломія" до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Київської митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості товарів від 30 жовтня 2015 року № 100000011/2015/000159/1.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного- суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Файдюк В.В.
Судді: Мєзєнцев Є.І.
Чаку Є.В.