Головуючий у 1 інстанції - Борзаниця С.В.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
26 липня 2016 року справа №812/764/15
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року у справі № 812/764/15 за позовом ОСОБА_4 до Управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області, третя особа - Головне управління державної казначейської служби України в Луганській області про стягнення заборгованості по заробітній платі, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- стягнути з Управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області на користь ОСОБА_4 нараховане, проте не виплачене грошове забезпечення (заборгованість по виплаті заробітної плати) за період з жовтня 2014 року по грудень 2014 року;
- стягнути з Управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області на користь ОСОБА_4 38614 грн за сім місяців затримки з виплати заробітної плати;
- зобов'язати Управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області надати ОСОБА_4 копію наказу про звільнення;
- зобов'язати Управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області перерахувати заборгованість із виплати заробітної плати в сумі 34757 грн та в сумі 38614 грн за сім місяців затримки з виплати заробітної плати ОСОБА_4 на відкритий на ім'я позивача картковий рахунок у КБ ПАТ «ПриватБанк».
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року адміністративний позов задоволено частково.
Стягнуто з Управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що мешкає за адресою: Чернігівська область, м. Борзна, вул. Жовтнева, б. 32-А, заборгованість по заробітній платі за період з жовтня по грудень 2014 року на загальну суму 34757,39 грн.
Відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області про стягнення на його користь 38614 грн за сім місяців затримки з виплати заробітної плати.
Відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області про зобов'язання надати копію наказу Управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області від 02.12.2014 року № 66 о/с.
Відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області про зобов'язання Управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області перерахувати заборгованість на відкритий на ім'я ОСОБА_4 картковий рахунок у КБ ПАТ «ПриватБанк» № 4149497840843231, банківські реквізити: р/р 29244825509100, МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570.
Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що Перевальська виправна колонія (№ 15) Управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області, в якій працював позивач, не перемістилась на територію, підконтрольну українській владі, не фінансується з Державного бюджету України, отже відсутні законні підстави для стягнення на користь ОСОБА_4 заборгованості по заробітній платі за період з жовтня по грудень 2014 року на загальну суму 34757,39 грн. Крім того, відповідач вказав на відсутність оригіналів документів які б підтверджували обґрунтованість вимог позивача.
Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Від позивача надійшла заява про неможливість прибути в судове засідання в зв'язку зі скрутним матеріальним становищем.
За приписами частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справ, належних чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, вважає за необхідне задовольнити вимоги апеляційної скарги, а постанову суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_4 в період з 15 серпня 1997 року по 02 грудня 2014 року перебував на службі в органах Державної пенітенціарної служби України. 08 травня 2009 року його було призначено на посаду начальника відділу по контролю за виконанням судових рішень Перевальської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області (№ 15).
Позивач вказав, що при звільненні з роботи йому надали трудову книжку, службову характеристику та інші документи, але остаточний розрахунок із виплати нарахованої заробітної плати при звільненні з ним проведено не було.
У відповідь на звернення ОСОБА_4 щодо невиплати заробітної плати при звільненні відповідач листом № 4-782-15/Б-408 від 31 січня 2015 року відмовив у задоволенні вимог про виплату заборгованості по заробітній платі за період жовтень-грудень 2014 року на підставі положень постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам та організаціям Луганської та Донецької областей».
Не погодившись із вказаною відповіддю ОСОБА_4 звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Отже, спірним у цій справі є питання правомірності дій Управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області щодо не проведення виплати належних позивачу грошових коштів при звільненні.
Відповідно до пункту 1 Положення про Перевальську виправну колонію управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області (№15) (далі за текстом - Виправна колонія) остання є кримінально-виконавчою установою закритого типу, яка входить до складу Державної кримінально-виконавчої служби України.
Виправна колонія підпорядковується управлінню Державної пенітенціарної служби України в Луганській області (далі за текстом - Управління) та знаходиться в оперативному підпорядкуванні Державної пенітенціарної служби України (далі за текстом - ДПтС України).
Пунктом 2 Положення про Виправну колонію визначено, що вона у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства юстиції України та ДПтС України, дорученнями Голови ДПтС України, іншими нормативно-правовими актами, а також цим Положенням.
Пунктами 13-14 Положення про Виправну колонію передбачено, що Виправна колонія утримується за рахунок коштів державного бюджету та інших джерел, не заборонених законом.
Штат, штатний розпис та кошторис Виправної колонії затверджується ДПтС України.
Виправна колонія утворюється, ліквідовується та реорганізовується ДПтС України.
Згідно підпунктів 15-17 пункту 4 Положення про Виправну колонію вона відповідно до покладених на неї завдань є розпорядником коштів державного бюджету третього ступеню, передбачених на утримання Державної кримінально-виконавчої служби України, та коштів, одержаних від виробничо-господарської діяльності, організовує ведення бухгалтерського та статистичного обліків; веде бухгалтерську та статистичну звітність у порядку, встановленому законодавством та іншими нормативно-правовими актами, забезпечує законність фінансових і господарських операцій, ефективне, результативне та цільове використання виділених на її утримання бюджетних коштів, встановлює контроль за їх використанням; розробляє проекти кошторисів доходів і видатків на утримання установи, забезпечує їх захист та погодження в управлінні.
Підпунктом 18 пункту 4 Положення про Виправну колонію визначено, що вона здійснює згідно з чинним законодавством оплату праці, виплату встановлених компенсацій та пільг персоналу виправної колонії та засудженим.
Відповідно до пункту 1 Положення про управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області Управління є територіальним органом ДПтС України, утворюється для забезпечення виконання завдань, що покладаються на Державну пенітенціарну службу України на території Луганської області.
Управління підпорядковується ДПтС України, здійснює керівництво оперативно-службовою та фінансово-господарською діяльністю підпорядкованих йому органів і установ та виконує функції, передбачені Положенням.
Наказом ДПтС України від 20.08.2014 за № 463/ОД-14 «Про організацію виплат з оплати праці персоналу бюджетних установ, що знаходяться у підпорядкуванні управління ДПтС України в Луганській області» визначено, зокрема, наступне:
«Тимчасово з 18 серпня 2014 року перевести органи і установи, що знаходяться у підпорядкуванні УДПтС України в Луганській області, на фінансове забезпечення в частині здійснення видатків на оплату праці та нарахувань на заробітну плату персоналу до управління ДПтС України в Полтавській області.»
Наказом ДПтС України від 05.11.2014 за № 665/ОД-14 «Про організацію виплат з оплати праці персоналу бюджетних установ, що знаходяться у підпорядкуванні управлінь ДПтС України в Донецькій і Луганській областях» визначено, зокрема, наступне:
«Начальникам управлінь ДПтС України в Донецькій (ОСОБА_5А.) та Луганській (ОСОБА_6А.) областях забезпечити:
виплату грошового забезпечення та заробітної плати персоналу органів та установ виконання покарань, слідчих ізоляторів в Донецькій та Луганській областях».
Також зазначеним наказом визнано таким, що втратив чинність наказ ДПтС України від 20.08.2014 за № 463/ОД-14.
Наказом ДПтС України від 14.11.2014 за № 690/ОД-14 «Про деякі питання фінансування органів та установ, що належать до сфери управління ДПтС України, в Донецькій та Луганській областях» визначено наступне.
До 01 грудня 2014 року здійснити переміщення управління ДПтС України в Луганській області, відділу оперативного чергування, збору та узагальнення інформації управління ДПтС України в Луганській області, Луганського міжрегіонального воєнізованого формування Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - підрозділи управління в Луганській області) із збереженням їх основних функцій з м. Луганська до м. Сєвєродонецька Луганської області.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог ОСОБА_4 та необхідність задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів не погоджується з цим висновком з огляду на таке.
Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
Розпорядженням від 30 жовтня 2014 року № 1053-р Кабінет Міністрів України затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, м. Перевальськ Луганської області віднесене до переліку таких населених пунктів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 595 був затверджений Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей (далі - Порядок). Цим Порядком встановлено, що в населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади.
Також Порядком передбачено, що заробітна плата (грошове забезпечення, суддівська винагорода) працівникам (військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу) установи за період, коли установа розміщувалася на тимчасово неконтрольованій території, а у подальшому територія була повернута під контроль органів державної влади, або установа була переміщена в населений пункт, на території якого органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі (далі - контрольована територія), виплачується у повному обсязі за рахунок кошторису (плану використання бюджетних коштів) установи.
На виконання Постанови Кабінету Міністрів України № 595 був прийнятий Наказ ДПтС України від 14.11.2014 № 690/ОД-14, яким передбачено: заробітну плату (грошове забезпечення) працівникам (особам рядового і начальницького складу) органів та установ, за період, коли вони розміщувалися на тимчасово неконтрольованій території, після повернення цієї території під контроль органів державної влади України або переміщення органів та установ на контрольовану територію виплачувати у встановленому порядку в повному обсязі за рахунок кошторисів цих органів та установ.
На цей час м. Перевальськ розташовано в межах тимчасово неконтрольованій території, Перевальська виправна колонія Управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області (№ 15) не була переміщена до населеного пункту, на території якого органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.
За таких обставин, колегія суддів спростовує висновок суду першої інстанції, що станом на 02.12.2014, наказом ДПтС України від 05.11.2014 № 665/ОД-14 на управління ДПтС України в Луганській області був покладений обов'язок забезпечити виплату грошового забезпечення та заробітної плати персоналу установ виконання покарань в Луганській області, погоджуючись з доводами апелянта з цього питання.
Окрім того, відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_4 (т. 1 арк.с. 144) за номером 2 містися запис «Проходив службу в органах Державної пенітенціарної служби України безперервно 17 (сімнадцять років) 03 (три) місяці 17 (сімнадцять) днів. Наказ № 48 о/с від 31.07.1997 року. Наказ № 66 о/с від 12.12.2014 року».
Аналізуючи Наказ від 29.07.1993 № 58 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» колегія зазначає:
Пункт 2 п.п. 2.2. Заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення ;
Пункт 2 п.п.2.3.Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Пункт 2 п.п.2.4. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Пункт 2 п.п.2.5. З кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці (типова відомча форма № П-2, затверджена наказом Мінстату України від 27 жовтня 1995 р. № 277), в якій має повторюватися відповідний запис з трудової книжки (вкладиша).
Судова колегія констатує, що запис в трудовій книжці про звільнення ОСОБА_7 з органів Державної пенітенціарної служби України відсутній.
Наказ № 48 о/с від 31.07.1997 року та наказ № 66 о/с від 12.12.2014 року про звільнення ОСОБА_4 до суду надані не були та в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, підстави вважати, що ОСОБА_4 був звільнений з органів Державної пенітенціарної служби України відсутні.
В матеріалах справи наявна довідка № 26/10/119 від 02.12.2014 (т. 1 арк.с. 147) з якої вбачається, що в жовтні - грудні 2014 року Перевальською виправною колонією № 15 позивачу було нараховано грошове забезпечення: за жовтень 2014 року - 6324,66 грн, за листопад 2014 року - 4708,01 грн, за грудень 2014 року - 23724,72 грн. Стосовно довідок від 02 грудня 2014 року № 26/10/119 та № 26/5783, від 10 грудня 2014 року № 26/5831 суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
За приписами частини 3 статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В матеріалах справи наявна довідка № 6/276 від 12 листопада 2015 року, видана Управлінням Державної пенітенціарної служби України в Луганській області. Вказаною довідкою підтверджується, що в період з 01.10.2014 по 01.12.2014 посаду головного бухгалтера бухгалтерії Перевальської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області обіймала лейтенант внутрішньої служби Когда ОСОБА_8, яка була звільнена наказом Управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області від 02.12.2014 № 66 о/с (т.1 а.с.228).
Проте довідка від 02 грудня 2014 року № 26/10/119 про нараховане та не перераховане грошове забезпечення ОСОБА_4 підписана начальником Перевальської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області - ОСОБА_9 та головним бухгалтером - Когда М. А. (т.1 а.с.147).
За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта щодо невідповідності такої довідки та вважає неможливим даний документ враховувати як допустимим доказом по справі.
Довідкою № 26/5783 від 02 грудня 2014 року, виданою начальником ВРП Перевальської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області, підтверджується наявність невикористаних днів чергової відпустки за 2014 рік у кількості 26 календарних днів та за 2001 рік - 30 календарних днів. Проте вказана довідка не засвідчена гербовою печаткою установи, що дає суду підстави критично оцінювати факт існування обставин, які нею засвідчуються.
Враховуючи, що інших документів, які могли б підтвердити відомості, викладені у вказаних довідках, як то наказ про звільнення позивача з займаної посади із зазначенням належних йому грошових виплат, на вимогу суду надано не було, колегія суддів приймає посилання апелянта, що Довідки від 02 грудня 2014 року № 26/10/119 та від 10 грудня 2014 року № 26/5831 не є належними доказами в розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_4 та їх недоведеність матеріалами справи.
На підставі викладеного, судова колегія робить висновок, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального права, що відповідно до вимог ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення.
Керуючись статями 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року у справі № 812/764/15 за позовом ОСОБА_4 до Управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області, третя особа - Головне управління державної казначейської служби України в Луганській області про стягнення заборгованості по заробітній платі, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року у справі № 812/764/15 - скасувати.
Прийняти нову постанову.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області, третя особа - Головне управління державної казначейської служби України в Луганській області про стягнення заборгованості по заробітній платі, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили. Постанова прийнята за наслідками розгляду в письмовому проваджені набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Колегія суддів М. Г. Сухарьок
ОСОБА_2
ОСОБА_3