Головуючий у 1 інстанції - Кравченко Т.О.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
26 липня 2016 року справа №805/5216/15-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:
головуючого судді: Ханової Р.Ф.
судді: Василенко Л.А.
ОСОБА_2
при секретарі судового
засідання: ОСОБА_3
за участю:
позивача: ОСОБА_4
представників:
від позивача: ОСОБА_5Ю за ордером Серії ДН № 000, 22336
від відповідачів : ОСОБА_6 на підставі дов. від 19.11.15р. та від 26.02.16р.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в
режимі відеоконференції
апеляційну скаргу ОСОБА_4
на постанову Донецького окружного адміністративного суду
від 04 квітня 2016 року
по адміністративній
справі № 805/5216/15-а
за позовом ОСОБА_4
до Головного управління Міністерства внутрішніх справ
України в Донецькій області;
Маріупольського міського управління Головного управління
Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області
про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на службі в органах внутрішніх справ, відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення несплаченої суми за час перебування на лікарняному, стягнення недоплаченої суми грошової компенсації за невикористану відпустку та витрат на відрядження, -
ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - відповідач - 1), Маріупольського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - відповідач - 2), в остаточно визначених вимогах якого просив:
- визнати незаконним та скасувати наказ Головного Управління МВС України в Донецькій області від 12 жовтня 2015 року № 307о/с, яким позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас за пунктом 64 «є» (за порушення дисципліни) з 12 жовтня 2015 року;
- визнати незаконним та скасувати наказ Головного Управління МВС України в Донецькій області від 03 листопада 2015 року № 334о/с, яким змінена дата звільнення на 27 жовтня 2015 року;
- скасувати п. 1 наказу Головного Управління МВС України в Донецькій області від 05 жовтня 2015 року № 2149 «Про порушення службової дисципліни окремими працівниками зведеного загону ГУМВС в області у місті Мар'їнка та покарання винних»;
- поновити на службі в органах Міністерства внутрішніх справ України;
- стягнути з відповідача суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі середнього заробітку внаслідок незаконного звільнення з органів внутрішніх справ;
- стягнути з відповідача несплачену суму за час перебування на лікарняному з 27 жовтня 2015 року по 20 листопада 2015 року;
- стягнути з відповідача недоплачену суму грошової компенсації за невикористану відпустку за 2015 рік;
- стягнути з відповідача несплачену суму витрат за час перебування у відрядженні (уточнені позовні вимоги, том.1, а.с.208).
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 4 квітня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено з мотивів безпідставності заявлених позовних вимог та доведеності першим відповідачем складу дисциплінарного проступку вчиненого позивачем (том 1, а. с. 218-232).
Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, посилаючись на необ'єктивність постанови суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі, обсяг вимог заявлених до розгляду та задоволення судом визначений пунктом 3 апеляційної скарги.
Одночасно із апеляційною скаргою позивачем заявлене клопотання про визнання відповідачем ОСОБА_7 управління Національної поліції в Донецькій області, яке відхилене судом з огляду на процесуальну неможливість залучення відповідача на стадії апеляційного провадження. Крім того, ОСОБА_7 управління Національної поліції в Донецькій області є новоствореною юридичною особою публічного права відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 та не є правонаступником Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, отже не може відповідати за дії (бездіяльність), рішення іншої юридичної особи. (том 2, а.с.1-5).
Доводами апеляційної скарги позивач наголошує на тому, що службова перевірка відносно нього проведена поверхово та необ'єктивно. Співробітники інспекції по особовому складу здійснювали на нього тиск, погрожували, вимагали написати рапорт про звільнення за власним бажанням. Такі протиправні дії вплинули на його первісні пояснення, які були надані під тиском.
Крім того, на думку апелянта, несення служби у м. Мар'їнка не відповідало вимогам Статуту патрульно-постової служби міліції України, а тому твердження про порушення ним вимог п. п. 153, 154 «е» Статуту патрульно-постової служби міліції України є необґрунтованим.
Заявник апеляційної скарги вказує на те, що ставлення до нього було упередженим, не враховано відсутність будь-яких наслідків в результаті вчиненої ним події, тривалий строк його перебування на службі в органах внутрішніх справ, заохочення та нагороди, присвоєні за час служби, активну участь в антитерористичній операції, наявність статусу учасника бойових дій, добровільну згоду на відрядження, відсутність чинних дисциплінарних стягнень, високі показники у службовій діяльності. Вважає, що застосування до нього крайнього виду дисциплінарного стягнення є незаконним.
Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач та його представник у суді апеляційної інстанції доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити, а судове рішення скасувати.
Представник відповідачів у суді апеляційної інстанції проти доводів апеляційної скарги заперечував.
За правилами частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2016 року запропоновано позивачу та начальнику ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_8 розглянути питання щодо примирення та укладення мирової угоди.
За результатами розгляду питання щодо примирення сторін ОСОБА_7 управлінням МВС України в Донецькій області надані пояснення, з яких вбачається висновок про неможливість подальшого проходження позивачем служби в поліції та відповідно неможливо застосування мирової угоди.
Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно даних паспорту громадянина України серії ВС 339538, виданого Жовтневим РВ Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області 02 серпня 2000 року.
Позивач перебував на службі в органах внутрішніх справ з 25 лютого 2008 року, про що свідчить довідка-виписка із послужного списку, складена 09 лютого 2015 року начальником відділу Маріупольського ВП ГУНП в Донецькій області підполковником міліції ОСОБА_9 (том 1, а.с. 104).
Наказом Маріупольського МУ від 15 листопада 2011 року № 122о/с «По особовому складу» позивач призначений на посаду оперуповноваженого сектору карного розшуку Приморського РВ Маріупольського МУ (том 1, а.с. 70).
На час виникнення спірних правовідносин позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, обіймав посаду оперуповноваженого СКР Приморського РВ Маріупольського МУ і перебував у спеціальному званні «капітан міліції».
Відповідно до Наказу Маріупольського МУ № 650 від 31 серпня 2015 року «Про службове відрядження працівників Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області до м. Мар'їнки Донецької області», для виконання завдань, визначених Законом України «Про боротьбу з тероризмом», та несення служби по охороні громадського порядку низка працівників Маріупольського МВ, зокрема ОСОБА_4, були відряджені до м. Мар'їнка з 01 вересня 2015 року до 30 вересня 2015 року включно (том 1, а.с. 71-72).
За результатами службового розслідування 24 вересня 2015 року складено висновок службового розслідування, який того ж дня затверджений начальником ГУМВС України в Донецькій області (том 1, а.с. 90-95).
За результатами розслідування зроблений висновок, що причинами та умовами порушення службової дисципліни стали зокрема особиста недисциплінованість оперуповноваженого СКР Приморського РВ Маріупольського МУ капітана міліції ОСОБА_4, грубе порушення ним ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, п .п. 153, 154 «е» Статуту ППС, п. 2.2., 4.1. розділу ІІІ, п. 1.2 розділу IV Правил поведінки та професійної етики осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, що виразилося у самовільному залишенні місця несення служби в нічний час у зоні проведення антитерористичної операції, могло призвести до тяжких наслідків, а також нетактовній та зухвалій поведінці під час спілкування з іншими працівниками ГУМВС України в Донецькій області, невизнанні пріоритету державних та службових інтересів над особистими. Факт порушення підтверджений під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
За результатами службового розслідування запропоновано звільнити ОСОБА_4 з органів внутрішніх справ (том 1, а.с. 90-95).
На підставі наказу ГУМВС України в Донецькій області від 05 жовтня 2015 року № 2149, 12 жовтня 2015 року цим же органом виданий наказ № 307о/с «По особовому складу», згідно якого відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ капітан міліції ОСОБА_4, оперуповноважений СКР Приморського РВ Маріупольського МУ, звільнений з органів внутрішніх справ у запас (із поставленням на військовий облік) за пунктом 64 «є» (за порушення дисципліни) з 12 жовтня 2015 року без встановлення премії у жовтні 2015 року (том 1, а.с. 100).
До цього наказу внесені зміни наказом начальника ГУМВС України в Донецькій області від 03.11.2015 року № 334 о/с у частині дати звільнення капітана міліції ОСОБА_4 - оперуповноваженого сектору карного розшуку Приморського районного відділу Маріупольського міського управління, визначено вважати його звільненим з 27 жовтня 2015 року (том 1, а. с. 102).
Колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини регулюються Законом України «Про міліцію» від 20.12.1990 року № 565-ХІІ, чинний на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 565-ХІІ), Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22.02.2006 року № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут), Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28 липня 1994 року № 404 «Про затвердження Статуту патрульно-постової служби міліції України», зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 вересня 1994 р. за № 213/423 (далі - Статут патрульно-постової служби), Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114), Наказом Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України», зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2012 р. за № 628/20941 та іншими нормативно-правовими актами стосовно спірних правовідносин.
З метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування
Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року № 230, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2013 року за № 541/23073, (далі - Інструкція).
Аналіз вищенаведених норм Інструкції та оцінка документів щодо призначення та проведення службового розслідування, складання висновку службового розслідування свідчать про дотримання відповідачами вимог Інструкції.
Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що самовільне залишення позивачем місця несення служби є грубим порушенням вимог п. «е» ст. 154 Статуту ППС та ст. 7 Дисциплінарного статуту.
На підставі наказу від 05 жовтня 2015 року № 2149 ГУМВС України в Донецькій області 12 жовтня 2015 року виданий наказ № 307о/с «По особовому складу», яким позивача звільнено з органів внутрішніх справ за пп. «є» п.64 Положення № 114.
Наказом ГУМВС України в Донецькій області від 03 листопада 2015 року № 334о/с внесені зміни до наказу від 12 жовтня 2015 року № 307о/с в частині дати звільнення.
Наказ ГУМВС України в Донецькій області від 12 жовтня 2015 року № 307о/с із змінами, внесеними наказом ГУМВС України в Донецькій області від 03 листопада 2015 року № 334о/с, є формою реалізації дисциплінарного наказу.
Оскільки дисциплінарний наказ є правомірним, а наказ ГУМВС України в Донецькій області від 12 жовтня 2015 року № 307о/с із змінами, внесеними наказом ГУМВС України в Донецькій області від 03 листопада 2015 року, виданий на виконання ст. 18 Дисциплінарного статуту та відповідно до пп. «є» п.64 Положення № 114, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для визнання цих наказів незаконними та їх скасування.
Колегія суддів також погоджується з судом першої інстанції щодо неприйняття як належного доказу тимчасової непрацездатності позивача довідок медичних установ № 588 та № 579, з огляду на їх не відповідність вимогам Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13 листопада 2001 року № 455, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04 грудня 2001 року за № 1005/6169 (далі - Інструкція № 455).
Відповідно до пункту 1.1. Інструкції № 455 тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності.
Згідно з пунктом 1.2. Інструкції № 455 видача інших документів про тимчасову непрацездатність забороняється, крім випадків, обумовлених пунктами 1.13, 2.7, 2.16, 2.17, 2.18, 2.19, 2.20, 3.4, 3.16, 6.6. (на спірні правовідносини не поширюються).
Згідно з пунктом 2.22 Інструкції № 455 тимчасова непрацездатність особи рядового і начальницького складу засвідчується довідкою органу, у сфері управління якого перебуває заклад охорони здоров'я.
Аналіз положень зазначеної Інструкції та оцінка наданих позивачем довідок медичної установи свідчить про відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження факту звільнення позивача в період тимчасової непрацездатності. Крім того, довідка № 588 про перебування позивача на лікарняному 27 жовтня 2015 року видана лише 11 листопада 2015 року, тобто через 15 днів після дати звільнення та 8 днів після видання наказу від 03 листопада 2015 року № 334о/с.
Відповідно до пункту 3 Порядку оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2015 року № 440, підставою для оплати днів тимчасової непрацездатності є виданий в установленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом - копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника, скріпленим печаткою за основним місцем роботи.
Таким чином, правові підстави для покладення на відповідачів обов'язку оплатити позивачу дні тимчасової непрацездатності відсутні, а тому ці вимоги не підлягають задоволенню.
Стосовно вимог позивача про виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, колегія суддів зазначає, що відсутність підстав для поновлення на роботі унеможливлює стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
Стосовно вимог щодо стягнення з відповідача недоплаченої суми грошової компенсації за невикористану відпустку за 2015 рік колегія суддів зазначає, що відповідачем грошова компенсація за невикористану відпустку у 2015 році нарахована з дотриманням норм права, з огляду на що позовні вимоги в цій частині є безпідставними.
Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача несплаченої суми компенсації за час перебування у відрядженні з огляду на недотримання позивачем вимог Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59, Інструкції з організації відряджень та службових виїздів працівників ГУМВС України в Донецькій області, затвердженої наказом ГУМВС України в Донецькій області від 21 травня 2010 року № 646, зокрема відсутня відмітка про прибуття позивача до м. Маріуполя у посвідченні про відрядження №43 (том 1, а.с.13, 151); позивачем не наданий до сектору фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Маріупольського МУ авансовий звіт по завершенню відрядження (том 1, а.с. 171).
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив постанову із дотриманням норм матеріального та процесуального права, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. 24, ст. 41, ст. 167, ст.1221 , ст. 184, ч.1 ст. 195, ст. 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 4 квітня 2016 року у справі № 805/5216/15-а - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 4 квітня 2016 року у справі № 805/5216/15-а - залишити без змін.
Вступна та резолютивна частини ухвали проголошені у судовому засіданні 26 липня 2016 року. Повний текст ухвали складений та підписаний у нарадчій кімнаті 26 липня 2016 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя: Р.Ф. Ханова
Судді: Л.А. Василенко
ОСОБА_2