21 липня 2016 рокусправа № 808/740/16
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Чередниченка В.Є.
суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.
за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС України у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року у справі № 808/740/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС України у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення та стягнення надмірно сплаченого транспортного податку,-
ОСОБА_1 29 лютого 2016 року звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС України у Запорізькій області згідно з яким просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення з транспортного податку №15-17 від 30.06.2015 року прийняте відповідачем;
- стягнути з відповідача на користь позивача 25000 грн. безпідставно сплаченого транспортного податку за 2015 рік.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказане податкове повідомлення-рішення повинно бути скасовано, оскільки прийнято в порушення вимог законодавства.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року позов задоволено частково.
Суд, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення від 30.06.2015 року №15-17, винесене Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС України у Запорізькій області відносно ОСОБА_1. У задоволені позову в іншій частині відмовив.
Постанова суду мотивована тим, що правила стосовно визначення податкового зобов'язання щодо транспортного податку у розмірі 25000 гривень за легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см, встановлені ст. 267 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (з урахуванням приписів пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 та пп.4.1.9 п. 4.1 ст. 4 цього Кодексу) не можуть застосовуватися раніше 2016 року. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 25 000 грн., суд виходив з того, що ПК України встановлено відповідний порядок повернення коштів, який не може порушуватися судом.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову в частині задоволення позову та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована доводами про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку із чим, підстави для задоволення позову відсутні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що позивач використовує належний їй транспортний засіб LEXUS RX 350, 2011 року випуску, об'єм двигуна 3456 куб. см., (номерний знак НОМЕР_1). Транспортний засіб зареєстрований 06.07.2011 року.
15.01.2015 року Запорізькою міською радою було прийнято рішення № 8 «Про встановлення податку на майно (в частині транспортного податку)», яким встановлено транспортний податок та визначено об'єкт оподаткування, платники податку, податковий період та інші обов'язкові елементи транспортного податку у відповідності з Податковим кодексом України.
30.06.2015 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №15-17, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25000 грн. (а.с.10).
Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача та стягнення сплачених за цим рішенням сум податку є предметом спору переданого на вирішення суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.
01 січня 2015 року, набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким шляхом викладення в новій редакції ст. 267 ПК України, було введено новий податок - транспортний податок.
Відповідно до пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, які є об'єктами оподаткування.
Приписами пп. 267.2.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.
Базою оподаткування у відповідності до пп. 267.3.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Згідно з п. 267.4 ст. 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Відповідно до пп. 267.5.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Таким чином, з 01.01.2015 року в Україні запроваджений новий податок - транспортний податок.
Одночасно, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до положень ст. 8 ПК України встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Приписи пп. 10.1.1 п. 10.1 та п. 10.2 ст. 10 ПК України відносять до місцевих податків податок на майно в частині транспортного податку.
Згідно з п. 12.3 ст. 12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору, що передбачено у пп. 12.3.2 ПК України.
Відповідно до пп. 12.3.3 ПК України копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.
Відповідно до пп.12.3.5 п. 12.3 ст. 12 ПК України у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків та зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.
Право на прийняття місцевих податків органами місцевого самоврядування закріплено і ст. 143 Конституції України.
Визначаючи чи є позивач платником вказаного податку, суд апеляційної інстанції виходить з того, що згідно з договором купівлі - продажу №1107-04-01 від 04.07.2011 року та технічним паспортом (а.с.91-98 ) позивач є власником автомобіля LEXUS RX 350, 2011 року випуску, об'єм двигуна 3456 куб. см., (номерний знак НОМЕР_1). який підпадає під визначення пп. 267.2.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України.
Зазначені данні підтверджуються відповіддю центру № 2 надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування м. Запоріжжя ОСОБА_2 України в Запорізькій області від 12.08.2015 року №1/17-920 (а.с.33-34).
Так, згідно з пп.14.1.251 п. 14.1 ст. 14 ПК України транспортні засоби, що використовувалися, - транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право експлуатувати такі транспортні засоби.
Таким чином, транспортний засіб, який знаходиться у власності позивача підпадає під встановлені ПК України критерії об'єкту оподаткування транспортним податком.
Оцінюючи застосування до спірних відносин норм ПК України щодо сплати транспортного податку та рішення Запорізької міської ради № 8 від 15.01.2015 року «Про встановлення податку на майно (в частині транспортного податку)» (а.с. 69-73), суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до положень ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.
Одним з елементів принципу верховенства права є принцип правової (юридичної) визначеності, який сформульований, в тому числі і у доповіді № 512/2009 на 86 пленарному засіданні Веніціанської комісії у 2011 році. Цей принцип є істотно важливим також і для плідності бізнесової діяльності, з тим щоб генерувати розвиток та економічний поступ.
Відповідно до принципу правової визначеності держава повинна зробити текст закону легкодоступним. Вона також зобов'язана дотримуватись законів, які запровадила, і застосовувати їх у передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю.
Передбачуваність означає, що закон має бути, за можливості, проголошений наперед - до його застосування, та має бути передбачуваним щодо його наслідків: він має бути сформульований з достатньою мірою чіткості, аби особа мала можливість скерувати свою поведінку.
Отже, однією з основних процедурних вимог принципу правової визначеності є вимога достатнього часу для змін у системі правовідносин, викликаних прийняттям нового закону.
Згідно з пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК України стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року;
Цей же принцип закладений і в ст. 4 Закону України «Про засади державної регуляторної політики в сфері господарювання», та його суть зводиться до послідовності регуляторної діяльності, відповідності її цілям державної політики, а також планам з підготовки проектів регуляторних актів, що дозволяє суб'єктам господарювання здійснювати планування їхньої діяльності.
В підтримку необхідності дотримання цього принципу законодавцем запроваджений і пп. 12.3.4 п.12.3 ст. 12 ПК України, відповідно до якого рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Отже для застосування рішення про встановлення місцевих податків у 2015 році, таке рішення повинно було бути прийнято до 15 липня 2014 року, а оскільки рішення № 8 від 15.01.2015 року «Про встановлення податку на майно (в частині транспортного податку) Запорізькою міською радою прийнято 15.01.2015 року, тобто після 15.07.2014 року, то застосування його положень з метою оподаткування, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто, не раніше 2016 року.
Крім того, встановлення пунктом 4 прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIII від 28 грудня 2014 року, положення, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» не може бути прийнято судом апеляційної інстанції, оскільки не застосування тих або інших норм закону, встановлених Верховною Радою України можливо в разі їх скасування чи зупинення Верховною Радою України. Проте, таких змін до Закону України «Про засади державної регуляторної політики в сфері господарювання» на 2015 рік не приймалося.
Враховуючи аналіз наведених вище норм права, суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що відносно позивача у 2015 році не можуть бути застосовані положення ст. 267 ПК України щодо сплати транспортного податку та рішення Запорізької міської ради № 8 від 15.01.2015 року «Про встановлення податку на майно (в частині транспортного податку)», в зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги, висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС України у Запорізькій області - залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року у справі № 808/740/16 - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлений 22 липня 2016 року.
Головуючий: В.Є. Чередниченко
Суддя: А.О. Коршун
Суддя: О.М. Панченко