"15" червня 2016 р. м. Київ К/800/68680/14, К/800/68683/14,
К/800/180/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої: Гончар Л.Я.,
Суддів: Мороза В.Ф.,
Чалого С.Я.,
при секретарі: Скавуляк Т.В.,
за участю сторін: позивача: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за касаційними скаргами Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сидорчука Андрія Вікторовича, Державної реєстраційної служби України, ОСОБА_4 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної реєстраційної служби України, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сидорчука Андрія Вікторовича, треті особи: Реєстраційна служба по місту Ладижин Тростянецького МРУЮ, ОСОБА_4, про скасування рішення,
ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сидорчука Андрія Вікторовича, Державної реєстраційної служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Реєстраційна служба по місту Ладижину Тростянецького міськрайонного управління юстиції та ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби України Сидорчука Андрія Вікторовича від 20.08.2014 щодо відмови ОСОБА_2 у реєстрації прав на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язання Державної реєстраційної служби України вчинити дії щодо реєстрації за ним права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1
Позовні вимоги мотивовано протиправністю рішення про відмову у державній реєстрації права власності як такого, що прийнято на підставі хибних висновків щодо подання позивачем документів для державної реєстрації прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року скасовано; прийнято нову, якою визнано протиправним і скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сидорчука Андрія Вікторовича від 20.08.2014 №15264603 про відмову у державній реєстрації права власності; зобов'язано Державну реєстраційну службу України повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про державну реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_1; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
У поданих касаційних скаргах Державний реєстратор прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сидорчук Андрій Вікторович, Державна реєстраційна служба України, ОСОБА_4 із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просили скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційних скарг, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з метою реєстрації права власності на житловий будинок АДРЕСА_1, ОСОБА_2 звернувся із відповідною заявою до Реєстраційної служби по місту Ладижину Тростянецького міськрайонного управління юстиції.
На виконання вимог наказу Міністерства юстиції України від 02 квітня 2013 року №607/5 «Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб» Реєстраційна служба по місту Ладижину Тростянецького міськрайонного управління юстиції надіслала подані документи до Державної реєстраційної служби України для прийняття рішення за результатами розгляду цієї заяви.
20.08.2014 державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сидорчуком Андрієм Вікторовичем прийнято рішення №15264603 про відмову у державній реєстрації права власності.
Приймаючи таке рішення, державний реєстратор виходив з положень абзацу 5 пункту 1 частини 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно із якими державний реєстратор перевіряє наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону, а також з положень пункту 5 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до яких у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі подання заяви про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна.
Вказуючи на протиправність рішення від 20.08.2014 №15264603 про відмову у державній реєстрації права власності, ОСОБА_2 звернувся до суду із даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності оскаржуваного рішення як такого, що прийнято за наявності обставин, з якими пункт 5 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» пов'язує наявність підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що станом на час розгляду справи обтяження, накладені на будинок №12-а по вул. Котовського у м. Ладижині, фактично втратили чинність на підставі відповідних судових рішень, у зв'язку з чим відмови державного реєстратора у реєстрації права власності з мотивів наявності обтяжень щодо майна є неправомірною.
Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується із позицією суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
Правовідносини, пов'язані з проведенням реєстрації прав та їх обтяжень регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Згідно із статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.
В силу положень частини 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.
Статтею 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Згідно з частиною 4 статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що державний реєстратор при прийнятті оскаржуваного рішення не вчинив передбачені статтею 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» з метою належного з'ясування усіх істотних обставин, зокрема, реєстратором не вживались заходи щодо додаткового витребування документів, необхідних для державної реєстрації права власності.
При цьому, колегія суддів бере до уваги той факт, що станом на час розгляду справи обтяження, накладені на будинок №12-а по вул. Котовського у м. Ладижині, фактично зняті на підставі відповідних судових рішень. Неврахування цих обставин призвело до прийняття неправомірного рішення державного реєстратора про відмову у державній реєстрації права позивача.
Також, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що в даному випадку належним захистом порушеного права позивача є визнання рішення Державного реєстратора протиправним та зобов'язання Державної реєстраційної служби України повторно розглянути заяву ОСОБА_2 та подані ним документи, оскільки суд не вправі підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, та вирішувати питання, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.
Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
Правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судом апеляційної інстанції не допущено.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційні скарги Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сидорчука Андрія Вікторовича, Державної реєстраційної служби України, ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: