Ухвала іменем україни
21 липня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю прокурора ОСОБА_4 ,
засудженого ОСОБА_5 ,
секретаря ОСОБА_6
розглянула в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 4201414000000190 за касаційною скаргою засудженого на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 28 грудня 2015 року щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бердичів Житомирської області, мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
вироком Золочівського районного суду Львівської області від 29 квітня 2015 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (в редакції Закону станом на 20.09.2014 року) та призначено покарання 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах строком 3 роки з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 28 грудня 2016 року вирок районного суду залишено без зміни.
У касаційній скарзі засуджений ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. При розгляді апеляційної скарги суд не дав належної оцінки її доводам, залишилося без розгляду доповнення апеляційної скарги. Зокрема, не перевірено доводів засудженого про те, що вирок суду обґрунтовано недопустими доказами які зібрано з порушеннями КПК України.
За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він працюючи на посаді першого заступника начальника управління, начальника слідчого відділу Буського районного відділу головного управління МВС України у Львівській області, займаючи відповідальне становище, як працівник правоохоронного органу, розслідуючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 , одержав 20 вересня 2014 року неправомірну вигоду в сумі 2000 доларів США від останнього, за закриття кримінального провадження.
Заслухавши доповідь судді, засудженого, котрий підтримав касаційну скаргу, прокурора який заперечив доводи касаційної скарги, та вважав, що скарга задоволенню, а ухвала апеляційного суду скасуванню не підлягають, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Зокрема, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України.
Згідно вимог ст. 419 КПК України при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Як убачається із тексту ухвали апеляційного суду, ці вимоги закону апеляційним судом не виконано.
Засуджений звертався до апеляційного суду з вимогами, аналогічними вимогам касаційної скарги.
Стверджував, що ухвалюючи обвинувальний вирок, суд першої інстанції необґрунтовано послався на показання свідка ОСОБА_7 , як зацікавленої особи, на протоколи ідентифікації та помічення грошових коштів, обшуку, результатів негласних слідчих дій, які проведенні з грубими порушеннями вимог КПК України, на висновки судово-криміналістичної експертизи, які є суперечливими.
Окрім того, стверджував, що його було позбавлено можливості заявляти клопотання про допит свідків, надати суду докази, які спростовують обвинувачення.
В доповненні до апеляційної скарги засуджений ОСОБА_5 посилався на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неповноту проведеного судового розгляду.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_5 , апеляційний суд всупереч вимогам ст. 419 КПК України не навів належних обґрунтувань, через які скаргу засудженого визнав такою, що не підлягає задоволенню.
Виклавши в ухвалі перелік доказів, які на думку засудженого є недопустимими, суд апеляційної інстанції не проаналізував та не спростував доводів скарги щодо порушень при збиранні доказів вимог кримінального процесуального закону.
При цьому суд обмежився переліком в ухвалі доказів обвинувачення на які послався у вироку суд першої інстанції, в тому числі і на ті, законність котрих засуджений ставить під сумнів у апеляційній скарзі.
Окрім того, поза межами апеляційного розгляду залишилися доводи доповнення до касаційної скарги, де оспорювалися відповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи та неповнота судового розгляду.
Більше того, всупереч вимогам ч.1 ст. 419 КПК України суд не виклав короткого змісту доповнень та їх узагальнених доводів.
З цього слідує, що в результаті проведеного апеляційного розгляду апеляційну скаргу ОСОБА_5 належно не перевірено, що в силу вимог ч. 1 ст. 419 КПК України є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є підставою для скасування судового рішення.
При новому судовому розгляді в суді апеляційної інстанції необхідно усунути порушення, зазначені у цій ухвалі, дати повну відповідь на доводи апеляційної скарги засудженого щодо недопустимості доказів, якими обґрунтовано його винуватість, дати відповіді на інші доводи касаційної скарги ОСОБА_5 , ухвалити рішення, яке б відповідало вимогам закону.
Керуючись ст. ст. 433- 439 КПК України, колегія суддів, -
Касаційну скаргузасудженого ОСОБА_5 задовольнити.
Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 28 грудня 2015 року щодо ОСОБА_5 скасувати.
Призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_8