Ухвала
іменем україни
20 липня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Фаловської І.М.,
суддів: Закропивного О.В., Іваненко Ю.Г.,
Кадєтової О.В., Карпенко С.О.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 19 серпня 2015 року,
У серпні 2014 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що між закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк»(далі - ЗАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір від 09 серпня 2005 року, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 10 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Банк взяті на себе зобов'язання за вказаним кредитним договором виконав належним чином, у той час як відповідач, у порушення умов вказаного договору, взяті на себе зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість, яка станом на 30 червня 2014 року складає 49 123,73 грн.
З огляду на викладене, з урахуванням уточнених позовних вимог, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути на його користь з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором у розмірі 49 123,73 грн.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 травня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 19 серпня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що позивачем пропущено строк позовної давності, на застосуванні якого наполягав відповідач.
Проте з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погодитись не можна.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Таким вимогам закону судові рішення не відповідають.
Судами встановлено, що між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір від 09 серпня 2005 року, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 10 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах.
Кредитний договір складають заява, підписана відповідачем, умови і правила надання банківських послуг, правила користування платіжною карткою, пам'ятка клієнта та тарифи банку.
Відповідно до п. 3.1.1 правил користування платіжною карткою строк дії картки вказується на лицевій стороні картки (місяць і рік). Картка дійсна до останнього календарного дня зазначеного місяця.
Після настання зазначеного на картці терміну її дії банком випускається картка на новий термін (п. 3.1.3 Умов).
Згідно п. 5.4 правил користування платіжною карткою строк погашення кредиту у повному обсязі здійснюється не пізніше останнього дня місяця, вказаного на платіжній картці у полі «місяць».
Позичальник зобов'язаний погашати заборгованість по кредиту, відсоткам за його користування, а також сплачувати комісію на умовах, передбачених даним договором (п. 6.5. умови і правила надання банківських послуг).
Згідно з п. 5.4. правил користування платіжною карткою строк погашення процентів по кредиту здійснюється щомісячно за попередній місяць.
Відповідно до п. 5.5. правил користування платіжною карткою за користування кредитом банк нараховує проценти у розмірі, встановленому тарифами банку, з розрахунку 360 календарних днів у році.
За змістом пунктів 5.5.1., 5.5.2. за несвоєчасне виконання боргових зобов'язань відповідач сплачує відсотки за підвищеною процентною ставкою або додаткову комісію, розмір яких встановлюється тарифами. Проценти за користування кредитом (у тому числі простроченим кредитом та овердрафтом), передбачені тарифами, нараховуються в останній операційний день місяця за кожен календарний день за фактично витрачені в рахунок кредиту коштів, з дня списання суми з карткового рахунку.
Так, за змістом кредитного договору розрахунок відсотків здійснюється до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом.
Як вбачається з матеріалів справи, копія належним чином засвідченої картки в матеріалах справи відсутня, отже строк її дії не встановлено.
Суд повинен установити граничний строк дії картки, дати оцінку пам'ятці клієнта, яка є складовою укладеного договору про надання банківських послуг, довідці про умови кредитування та рішенню банка, яким встановлено кредитний ліміт на кредитну картку, якщо таке рішення приймалось банком.
Указаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 07 жовтня 2015 року № 6-1295цс15 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Згідно зі статтями 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
За змістом ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).
Разом з тим, відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.
Проте, суди не встановили вищевказані строки, зокрема останній день місяця дії картки, отже не визначили період, коли почався перебіг строку позовної давності щодо як основної суми боргу, так і відсотків за кредитом.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що Хортицьким районним судом м. Запоріжжя ухвалено заочне рішення між тими ж сторонами про стягнення боргу, яке ухвалою суду від 29 травня 2015 року скасовано та справу призначено до розгляду на 17 червня 2015 року.
Отже, судами не з'ясовано, чи ухвалювалось рішення у вищевказаній справі, який період стягнення боргу у ньому охоплений та чи виконано вказане рішення суду.
Отже, суди попередніх інстанцій всупереч вимогам статей 213, 214 ЦПК України на вказані вище положення закону уваги не звернули, доводів та заперечень сторін не перевірили, не встановили всіх фактичних обставин справи, що призвело до поверхневого вирішення спору.
Враховуючи викладене, судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, а тому відповідно до вимог ч. 2 ст. 388 ЦПК України ухвалені у справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 335, 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 19 серпня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий І.М. Фаловська
Судді: О.В. Закропивний
Ю.Г.Іваненко
О.В.Кадєтова
С.О. Карпенко