іменем україни
20 липня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Червинської М.Є.,
суддів: Завгородньої І.М., Коротуна В.М.,
Мазур Л.М., Писаної Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Україна» до ОСОБА_3, фермерського господарства «Елена», Горностаївського районного управління юстиції Херсонської області, третя особа - відділ Держземагентства у Горностаївському районі Херсонської області, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки,за касаційною скаргою фермерського господарства «Елена» на рішення апеляційного суду Херсонської області від 24 лютого 2016 року,
У серпні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Україна» (далі - ТОВ «ТД «Україна») звернулось до суду з вказаним позовом, у якому просило:
- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 12 лютого 2015 року, укладений між ОСОБА_3 та фермерським господарством «Елена» (далі - ФГ «Елена»);
- зобов'язати Горностаївське районне управління юстиції Херсонської області скасувати державну реєстрацію права користування земельною ділянкою ОСОБА_3, зареєстровану за ФГ «Елена».
На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 01 лютого 2003 року між ним та власником земельної ділянки ОСОБА_3 було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 4,46 га строком на п'ять років. Договір був зареєстрований в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі Великоблаговіщенською сільською радою 13 лютого 2003 року за № 86. Строк дії договору продовжувався додатковими угодами від 05 грудня 2006 року та 05 січня 2013 року.
Вказав, що змінами до ч. 3 ст. 640 ЦК України, що набрали чинності з 01 січня 2013 року, державна реєстрація договорів оренди земельної ділянки вже була скасована, а тому остання додаткова угода не потребувала реєстрації, оскільки договір оренди земельної ділянки вважався чинним з моменту досягнення згоди з усіх істотних умов та його підписання сторонами.
Посилаючись на те, що з листа ФГ «Елена» від 26 березня 2015 року № 400 йому стало відомо про укладення 12 лютого 2015 року між ФГ «Елена» та ОСОБА_3, без розірвання договору оренди з ТОВ «ТД «Україна», іншого договору оренди, а 23 березня 2015 року здійснено реєстрацію права оренди вказаної земельної ділянки, у зв'язку з чим позивач вважав, що договором оренди земельної ділянки від 12 лютого 2015 року порушено його права як землекористувача, та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Рішенням Горностаївського районного суду Херсонської області від 09 грудня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 24 лютого 2016 року апеляційну скаргу ТОВ «ТД «Україна»задоволено, рішення Горностаївського районного суду Херсонської області від 09 грудня 2015 року скасовано і ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог.
Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 12 лютого 2015 року між ОСОБА_3 та ФГ «Елена».
У касаційній скарзі ФГ «Елена», посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення ТОВ «ТД «Україна» на неї, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно із ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що відсутні підстави, передбачені ст. 215 ЦК України, для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 12 лютого 2015 року, укладеного між ОСОБА_3 та ФГ «Елена», оскільки додаткова угода від 05 січня 2013 року про продовження строку дії попереднього договору оренди, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ «ТД «Україна», не пройшла державної реєстрації.
Скасовуючи рішення місцевого суду та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив з того, що оспорюваний договір оренди землі було укладено із порушенням вимог закону (ст. ст. 203, 215 ЦК України), оскільки згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі» був чинним договір оренди землі, укладений з ТОВ «ТД «Україна», і земельна ділянка на час його укладання використовувалась позивачем.
Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалено із дотриманням норм матеріального і процесуального права з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 4,46 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована на території Благовіщенської сільської ради Горностаївського району.
01 лютого 2003 року ОСОБА_3 передала належну їй земельну ділянку в оренду ТОВ «ТД «Україна» строком на 5 років на підставі договору оренди, який зареєстровано в установленому законом порядку 13 лютого 2003 року за № 86, а 05 грудня 2006 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 49 до договору оренди земельної ділянки, якою змінено строк дії договору з 5 на 10 років, тобто договір продовжено до 01 лютого 2013 року. Додаткова угода зареєстрована Горностаївським районним реєстраційним відділом «Центр державного земельного кадастру», про що 08 травня 2009 року вчинено запис № 040972200144.
Крім того, 05 січня 2013 року між ОСОБА_3 та ТОВ «ТД «Україна» була укладена додаткова угода № 45 до договору оренди земельної ділянки від 01 лютого 2003 року, якою було продовжено строк дії основного договору на 20 років, тобто до 13 лютого 2023 року (а. с. 7).
Відповідно до положень ст. 20 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі підлягає державній реєстрації та на підставі ст. ст. 210, 640 ЦК України, ст. 125 ЗК України і ст. 18 Закону України «Про оренду землі» є укладеним з моменту його державної реєстрації.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Таким чином договір оренди між ТОВ «ТД «Україна» та ОСОБА_3 є укладеним, оскільки з урахуванням наведених вище норм права, а також положень ст. 638 ЦК України про те, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, моментом вчинення правочину слід вважати момент, коли сторони свого часу досягли згоди з усіх істотних умов. У зв'язку з цим лише за рішенням суду він може бути визнаний недійсним, якщо є для цього підстави, передбачені законодавством, що узгоджується з правовими позиціями, викладеними у постанова Верховного Суду України від 06 березня 2013 року № 6-5цс3, від 18 вересня 2013 року № 6-99цс13, від 25 грудня 2013 року № 6-118цс13.
ТОВ «ТД «Україна» обробляло земельну ділянку ОСОБА_3 та своєчасно виплачувало орендодавцю орендну плату, що також не заперечувалося сторонами; при цьому орендар восени 2014 року поніс витрати з обробки земельної ділянки, що підтверджується відповідною довідкою (а. с. 9).
Судами також установлено, що 12 лютого 2015 року за наявності дійсного договору оренди від 01 лютого 2003 року, з урахуванням додаткових угод до нього, укладеного з ТОВ ТД «Україна», ОСОБА_3 укладено договір оренди тієї ж земельної ділянки розміром 4,46 га з ФГ «Елена», а 23 березня 2015 року зареєстровано право оренди, про що державним реєстратором внесений реєстраційний запис про інше речове право № 9138611 (а. с. 90-98).
Законом України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» до Закону України «Про оренду землі» внесені зміни, якими виключено ст. 18 та ст. 20, які пов'язували набрання чинності договором оренди землі з його державною реєстрацією; зміни вступили в силу з 01 січня 2013 року.
З 01 січня 2013 року набрала чинності ст. 6 Закону України «Про оренду землі», якою передбачено, що право оренди земельної ділянки підлягає реєстрації відповідно до закону, проте виникнення права оренди не пов'язувалось законодавцем з реєстрацією цього права, а отже, діяла загальна норма - ст. 638 ЦК України.
Таким чином договір оренди земельної ділянки, укладений 01 лютого 2003 року між ТОВ ТД «Україна» та ОСОБА_3, в редакції додаткової угоди від 05 січня 2013 року, на час укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки з ФГ «Елена», був дійсним.
З огляду на вказане колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного суду, що оспорюваний договір оренди землі від 12 лютого 2015 року було укладено із порушенням вимог закону (ст. ст. 203, 215 ЦК України), оскільки згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі» був дійсним договір оренди землі, укладений з ТОВ «ТД «Україна», у зв'язку із тим, що сторони свого часу досягли згоди з усіх істотних умов і земельна ділянка використовувалась позивачем, а тому наявні підстави для визнання договору оренди від 12 лютого 2015 року недійсним та скасування реєстрації права оренди за ФГ «Елена».
Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом апеляційної інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду апеляційної інстанції щодо їх оцінки.
Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргуфермерського господарства «Елена» відхилити.
Рішення апеляційного суду Херсонської області від 24 лютого 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.Є. Червинська
Судді: І.М. Завгородня
В.М. Коротун
Л.М. Мазур
Т.О. Писана