03110 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а
Справа №757/29204/14-ц Головуючий у 1 інстанції Москаленко К.О.
Апеляційне провадження №22-ц/796/1721/2016 Суддя-доповідач Антоненко Н.О.
21 липня 2016року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
у складі судді-доповідача АнтоненкоН.О.,
суддів Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І. при секретарі Юрченко А.С.,
за участю представників позивача Спіриної(Орищук) О.В., відповідача ОСОБА_4,
представника відповідача ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6, який на підставі довіреності діяв в інтересах ОСОБА_4, на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 серпня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія
Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10 серпня 2015 року позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволені: стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 120603,88 доларів США заборгованості за кредитним договором, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ складає 1511290,96грн, у тому числі 47523,60 доларів США (595519,70грн) заборгованості за кредитом, 15155,89 дол. США (189918,93грн) заборгованості за простроченими відсотками, 57924,39 дол. США (725852,33грн) пені за порушення графіку повернення кредиту, а також стягнуто 3654грн судового збору.
Судом першої інстанції встановлено, що 5 липня 2005 року між АППБ «Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №014/1179/74/097, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит 71тис. доларів США з кінцевим терміном повернення 5 липня 2015 року за умови його погашення згідно встановленого графіку та сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 13,00% річних. В подальшому 29 травня 2009 року між сторонами було укладено Додаткову угоду до вказаного кредитного договору, відповідно до якої збільшено строк кредиту, тимчасово на певний період зменшено відсоткову ставку та врегульовано розмір заборгованості. Проте, в порушення умов договору, відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 3 вересня 2014 року утворилась заборгованість в сумі 120603,88 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 1511290,96грн, з яких: 47 523,60 доларів США (595519,70грн) - заборгованість за кредитом; 15155,89 доларів США (189918,93грн) - заборгованість за простроченими відсотками; 57924,39 доларів США (725852,33грн) - пеня за порушення графіку повернення кредиту та сплату відсотків.
Виходячи з доведеності та обґрунтованості позовних вимог банку, суд першої інстанції задовольнив їх у повному обсязі.
В апеляційній скарзі представник відповідача просить скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 серпня 2015 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
У судовому засіданні апеляційного суду відповідач та її представник просили задовольнити апеляційну скаргу з наведених у ній доводів. Представник позивача заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просив її відхилити, залишивши без змін законне і обгрунтоване рішення суду першої інстанції.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення - зміні з огляду на таке.
Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості та штрафних санкцій за неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. У разі порушення зобов'язання (його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання - ст.610 ЦК України) настають правові наслідки, встановлені законом або договором (ст.611 ЦК України).
Установлено, що 5 липня 2005 року сторони уклали кредитний договір №014/1179/74/097 (далі - договір), відповідно до п.1.1. якого банк надав ОСОБА_4 кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 71000 дол. США на 120 місяців з 05.07.2005 по 05.07.2015 з щомісячним погашенням кредиту і відсотків та сплатою 13% річних за користування кредитом (т1ас20-21). Умови надання кредиту визначені сторонами у п.3 договору на розсуд кредитора: або на поточний рахунок позичальника, або готівкою через касу банку (п.3.2.догвоору). Згідно заяви на видачу готівки ОСОБА_4 отримала кредитні кошти у розмірі 358905грн як еквівалент 71000 дол. США готівкою через касу банку у день укладення договору 05.07.2005 (т1ас9,32).
При цьому згідно п.4.1. договору кредитор зобов'язався відкрити позичальнику позичковий рахунок, а позичальник зобов'язалася щомісяця до 28 числа кожного місяця здійснювати погашення кредиту на передбачений п.4.1. договору позичковий рахунок та погашення відсотків за користування кредитними коштами на інший рахунок.
Додатковою угодою №1 від 29.05.2009 до договору, укладеною з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України, змінено умови погашення (реструктуризація) кредиту, а саме: строк кредиту збільшено на 60 календарних місяців, у зв'язку з чим змінено редакцію п.1.2. договору (строк користування кредитом склав 180 місяців замість 120); тимчасово на період з 29.05.2009 по 29.05.2010 зменшено розмір процентної ставки до 12% річних; врегульовано заборгованість позичальника, строк вплати якої настав, у такому порядку: станом на 29.05.2009 фактична заборгованість позичальника становить 54272,07 дол. США, з яких прострочена заборгованість за кредитом склала 1947,20 дол. США, з яких 760,36 дол. США - заборгованість з погашення суми кредиту, та 1186,84 дол. США - заборгованість з погашення процентів (т1ас25-31).
Виходячи зі встановленого, виписки по рахунку ОСОБА_4, а також наданих самою відповідачкою квитанцій на підтвердження внесення нею коштів на погашення кредиту за договором №014/1179/74/097 (т1ас127-160), колегія не приймає до уваги доводи відповідача та її представника щодо недоведеності факту отримання кредиту та розміру заборгованості за ним і розцінює таку позицію відповідача способом захисту боржника за кредитним договором.
Не приймаються до уваги і доводи відповідача про недоведеність факту отримання нею кредитних коштів через відсутність в матеріалах справи оригіналу заяви на видачу готівки та ненадання оригіналу заяви в судове засідання. При цьому суд виходить з того, що надана позивачем належним чином посвідчена копія заяви не викликає сумніву у суду і у сукупності зі встановленим судом фактом укладення сторонами Додаткової угоди №1 від 29.05.2009 про врегулювання розміру заборгованості, який відповідачем не заперечується і не спростований належними і допустимими доказами у передбаченому ст.ст.10,60,137 ЦПК України порядку, підтверджує факт видачі кредиту ОСОБА_4 готівкою через касу банку 05.07.2005 у розмірі 358905грн як еквівалент 71000 дол. США. Зазначений встановлений судом факт узгоджується з іншими наявними в матеріалах справи доказами (виписка по рахунку відповідача, надана банком, а також квитанції про внесення коштів на погашення кредиту, надані відповідачем), на спростування яких відповідач та її представник належних і допустимих доказів у передбаченому ст.ст.10,60,137 ЦПК України порядку не надали. Факту укладення Додаткової угоди №1 від 29.05.2009 ОСОБА_4 не заперечує, а тому самі по собі її пояснення про те, що вона не пам'ятає обставини укладення кредитного договору №014/1179/74/097 від 5 липня 2005 року з позивачем, не спростовують установлених судом фактів і обставин, підтверджених дослідженими судом доказами.
Належних і допустимих доказів у передбаченому ст.ст.10,60,137 ЦПК України порядку про інший розмір заборгованості за договором відповідач суду не надала. Клопотання ОСОБА_4 про витребування у позивача додаткових доказів (виписки по рахунку) судом задоволено, і цим доказом розмір заборгованості підтверджується, а не спростовується; інші клопотання вказаного питання не стосувались.
Доводи апеляційної скарги щодо валюти кредитного договору не заслуговують на увагу як такі, що не грунтуються на вимогах закону і спростовуються наявними у матеріалах справи доказами (т1ас211-214).
Відповідно до ст.533 ЦК України якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.
Оскільки у зобов'язанні за спірним кредитним договором визначено грошовий еквівалент у доларах США, сплаті за цим договором підлягає сума у гривні, визначена за офіційним курсом НБУ долара США на день платежу. Банк пред'явив позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за кредитом та відсотками у доларах США із зазначенням її еквіваленту в гривні станом на момент пред'явлення позову (за курсом 1дол США = 12,5грн), а тому, виходячи з положень ст.ст.3,11 ЦПК України, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Що стосується пені за неналежне виконання зобов'язання, то вона підлягає стягненню у гривні. На підставі ст.551 ЦК України колегія вважає наявними підстави для зменшення визначеного банком розміру пені, яка значно перевищує розмір заборгованості, а також з урахуванням інших істотних обставин справи, як то виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, тривалість і характер кредитних правовідносин сторін, фінансове навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України тощо. У зв'язку зі зменшенням розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь банку, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає зміні на підставі ст.309 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303,308,313,315 ЦПК України, колегія
Апеляційну скаргу ОСОБА_6, який на підставі довіреності діяв в інтересах ОСОБА_4, задовольнити частково.
Заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 серпня 2015 року змінити, виключивши з його резолютивної частини зазначення розміру пені у доларах США та зменшивши її розмір з 725852,33грн до 50000грн (п'ятдесяти тисяч грн).
В іншій частині рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 серпня 2015 року залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили негайно, може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Суддя-доповідач Н.О. Антоненко
Судді А.М. Стрижеус
О.І. Шкоріна