І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И [1]
21 липня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді: Прокопчук Н.О.
суддів: Стрижеуса А.Г.,Шкоріної О.І.
при секретарі: Голубович С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 від імені та в інтересах ОСОБА_2
на рішення Солом'янського районного суду м.Києва від 16 лютого 2016 року
в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 ,Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА» про відшкодування матеріальної і моральної шкоди,заподіяної дорожньо-транспортною пригодою ,-
Заочним рішенням Солом'янського районного суду м.Києва від 17 грудня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 5 968 грн.80 коп. матеріальної , 500 грн. моральної шкоди та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 243 грн. 60 коп.
Ухвалою Солом'янського районного суду м.Києва від 09.09.2015 року заочне рішення скасоване за заявою ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення і справа призначена до розгляду.
Рішенням Солом'янського районного суду м.Києва від 16 лютого 2016 року даний позов задоволено частково.Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 5 968 грн.80 коп. матеріальної , 500 грн. моральної шкоди та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 243 грн. 60 коп..
В апеляційній скарзі ОСОБА_1,який діє від імені та в інтересах ОСОБА_2 за довіреністю , ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог до останньої. Представник відповідачки зазначає ,що рішення суду є необгрунтованим,не об'єктивним та таким ,що не відповідає вимогам чинного законодавства. Вважає,що судом першої інстанції було безпідставно не ураховано ,що на час ДТП цивільно-правова відповідальність відповідачки, як володільця транспортного засобу, була застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА»,яке мало виплатити позивачці страхове відшкодування у межах ліміту відповідальності який встановлено у розмірі 50 000 грн.,проте безпідставно відмовило в цьому. Крім того, розмір спричиненої матеріальної шкоди визначений не суб'єктом оціночної діяльності,а працівником СТО,консультативний висновок якого не може вважатися належним доказом. Спричинення моральної шкоди позивачці нею не доведено .
В суді апеляційної інстанції представник відповідачки ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав з підстав наведених в ній.
Позивач проти апеляційної скарги заперечувала,зазначала що відповідач визнана винною у ДТП,її неправомірними діями спричинена матеріальна і моральна шкода,яку вона повинна відшкодувати.
Представник Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА» в судове засідання не з'явився,за місцем реєстрації не перебуває,що позначено на поштових відправленнях повернутих до суду без вручення, у звязку із чим було надано оголошення в газеті «Урядовий кур'єр» № 121 від 01.07.2016 року.
Колегія суддів визнала повідомлення Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА» належним,а неявку такою,що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги,перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в цій частині, колегія суддів вважає,що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного .
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення шкоди з ОСОБА_2, суд виходив з того,що матеріальна та моральна шкода заподіяна позивачу її неправомірними діями має бути відшкодована відповідачкою у розмірі вартості відновлювального ремонту. Суд також вважав , що на відшкодування моральної шкоди позивачу достатньо 500 грн.
Колегія суддів з такими висновками суду погоджується.
Як убачається з матеріалів справи та установлено судом 5 вересня 2012 року близько 10 год. 45 хв. відповідачка, керуючи належним їй автомобілем марки «Тойота», д.н.з. НОМЕР_1, на вул. Фізкультури у місті Києві в порушення вимог п.п. 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху не врахувала дорожньої обстановки перед початком руху заднім ходом, не переконалась у безпеці маневру, внаслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем «Деу Матіз»д.н.з.НОМЕР_2 , власником якого є позивач, що призвело до пошкодження обох транспортних засобів.
Постановою Голосїївського районного суду міста Києва від 06.09.2012 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення.
Для відновлення пошкодженого автомобіля позивач звернулась на станцію технічного обслуговування автомобілів - Товариства з обмеженою відповідальністю «Автолідер і партнери», яке здійснило відновлювальний ремонт автомобіля позивачки, вартість якого склала 5 968,80 гривень.
Грошові кошти у зазначеній сумі були сплачені позивачкою на підставі Акту № 158 від 14.09.2012 року ( а.с.8), згідно квитанції до прибуткового ордеру № 5 від 14.09.2012 р.( а.с.11), що спростовує доводи апеляційної скарги про недоведеність позивачкою понесених витрат на відновлювання автомобіля після ДТП.
Вартість фактичних затрат на відновлювальний ремонт пошкодженого з вини відповідачки рухомого майна позивача відповідає визначеної вартості матеріального збитку автомобіля у Консультативному висновку від 18.03.2013 року (а.с.47-58).
Зазначений Консультативний висновок складений суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 у відповідності до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів. Повноваження ОСОБА_4 на здійснення оцінки об'єктів у матеріальній формі за спеціалізацією - оцінка колісних транспортних засобів підтверджується сертифікатом № 12999/12 від 17.02.2012 року чинним на час проведення дослідження й тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.
Крім того, відповідач не посилалася та не доводила в судовому засіданні, що проведений ремонт автомобіля позивачки включав роботи не пов'язані з його пошкодженнями отриманими внаслідок ДТП.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА» згідно Договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту № АА/8344140 від 21.11.2011 року .
26.09.2012 року представник позивачки звернувся із заявою до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА» про виплату страхового відшкодування.
15.10.2012 року Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА» у виплаті страхового відшкодування відмовило з підстав неповідомлення страхувальником про настання страхової події ( а.с.12) .
Згідно зі ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону - МТСБУ), повідомлення про ДТП установленого УТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу.
Вказаним законом встановлено імперативну вимогу саме страхувальника, в даному випадку відповідача ОСОБА_2, повідомити страховика про настання страхового випадку письмово протягом трьох днів. Доказів на спростування підстав відмови страхової компанії у виплаті страхового відшкодування у зв'язку із не виконанням відповідачкою положень ст.33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» нею не подано.
Неповідомлення страховика про ДТП може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування потерпілій особі.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про покладення відповідальності за спричинення шкоди саме на особу,яка є винною у ДТП та спричинила таку шкоду позивачці.
При цьому відповідач не позбавлена можливості, після відшкодування шкоди позивачці, звернутися з вимогами до страхової компанії, з якою в неї був укладений договір страхування цивільної відповідальності,у разі наявності в неї підстав вважати ,що нею дотримано усіх вимог закону та умов договору.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції вважає,що висновки суду відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.
Всі висновки суду першої інстанції щодо пред'явлених у рамках даної справи позовних вимог повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення .
Обставин, які б давали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга не містить.
Встановивши факти та зумовлені ними правовідносини, суд першої інстанції ухвалив правильне по суті рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 308, 313-315,317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 від імені та в інтересах ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Солом'янського районного суду м.Києва від 16 лютого 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення ,але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий :
Судді :
Справа № 760/11272/14-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/ 5401 /2016
Головуючий у суді першої інстанції: Бобровник О.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Прокопчук Н.О.