Апеляційний суд міста Києва
19 липня 2016 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Тютюн Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Бородянка Київської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2,
на постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 3 червня 2016 року,
Постановою судді Святошинського районного суду м. Києва від 03.06.2016 року на ОСОБА_3 накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 2 роки без оплатного вилучення транспортного засобу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП.
Як встановив суд, 11 квітня 2016 року о 16 годині ОСОБА_3, керуючи автомобілем “Seat Leon” д/н НОМЕР_2 на 25 км а/д Київ-Чоп з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, почервоніння очей), від проходження відповідно до встановленого порядку медичного огляду на стан сп'яніння ухилився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР).
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить постанову судді місцевого суду скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що суддею не вжито заходів для всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, оскільки взято до уваги лише пояснення працівників поліції, які є зацікавленими особами, а його та свідка ОСОБА_4 пояснення не враховано. Також у судове засідання не прибули свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, і суддею штучно створено факт стосовно складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення з подальшим притягненням до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП. За __________________________________________________________________________________________
Справа № 33/796/908/2016 Постанова винесена суддею Жмудь В.О.
Категорія: ч.2 ст.130 КУпАП
твердженням ОСОБА_3, працівники поліції не пропонували йому пройти медичний огляд, і від проходження такого огляду він, відповідно, не відмовлявся. До того ж, незрозуміло, на підставі чого працівники поліції і суд першої інстанції дійшли висновку про його перебування в стані алкогольного сп'яніння.
У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_3, який повідомлений про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги, не прибув вдруге. Про поважні причини повторної неявки суд не повідомив, а тому відповідно до вимог ч.6 ст.294 КУпАП його неявка не перешкоджає розгляду справи.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що в її задоволенні належить відмовити, з таких підстав.
Вивченням матеріалів справи встановлено, що суд першої інстанції згідно з ст.ст.245, 252, 280 КУпАП всебічно, повно і об'єктивно з'ясував обставини вчиненого правопорушення, дав належну оцінку доказам і виніс постанову, зміст якої відповідає вимогам ст.283 КУпАП. Висновок про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення є обґрунтованим і підтверджується наявними в справі доказами.
Такими доказами є дані, зафіксовані в: протоколі про адміністративне правопорушення, складеному уповноваженою особою, в якому детально викладено суть порушення, вчиненого ОСОБА_3, про що зазначено раніше; письмових поясненнях свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6, в присутності яких ОСОБА_3 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння; постанові у справі про адміністративне правопорушення в електронному виді.
Оскільки вказані докази об'єктивно узгоджуються між собою, їх правильно покладено в обґрунтування висновків суду.
Стосовно тверджень в апеляційній скарзі про надання суддею переваги поясненням працівників поліції слід зазначити, що матеріали справи не містять даних про те, що вказані особи викликалися в судове засідання і давали пояснення.
Не йдеться у протоколі про адміністративне правопорушення та постанові судді і про керування ОСОБА_3 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, а зазначено про відмову від проходження у встановленому порядку огляду на такий стан за наявності відповідних ознак, тобто про порушення вимог саме п.2.5 ПДР.
Отже, пояснення ОСОБА_3, який вину у вчиненні правопорушення не визнав, оскільки у стані алкогольного сп'яніння не перебував, і аналогічні пояснення свідка ОСОБА_4, який на керованому правопорушником автомобілі протягом дня їздив з тим у справах, щодо стану ОСОБА_3, суд правильно відкинув. Слід зауважити, що під час зупинки працівниками поліції ОСОБА_3 свідок присутній не був.
Відеозаписом нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції підтверджується, що ОСОБА_3 протягом тривалого проміжку часу неодноразово, в тому числі в присутності свідків, пропонували пройти огляд на стан сп'яніння як із застосуванням приладу "Drager", так і в закладі охорони здоров'я, від якого правопорушник відмовився.
А тому доводи в апеляційній скарзі про те, що пройти огляд на стан сп'яніння ОСОБА_3 не пропонували, не відповідають дійсності.
Судом першої інстанції викликалися свідки ОСОБА_7, ОСОБА_6 з метою отримання пояснень. Однак свідки, будучи сповіщеними про дату і місце розгляду справи, в судове засідання з'явилися, не повідомивши про причини неявки, і забезпечити їх присутність іншим чином, ніж шляхом виклику, суд позбавлений можливості.
Між тим, причин не довіряти даним, які містяться в долучених до справи поясненнях вказаних осіб, що також підтверджується відеозаписом, немає.
Надуманими є і доводи ОСОБА_3 про нібито штучне створення судом відомостей про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення в електронному виді надійшла до суду з Управління патрульної поліції у м. Києві разом зі справою.
Апеляційним судом також перевірялися вказані доводи і на запит з місцевого суду було отримано копію постанови Святошинського районного суду м. Києва від 11.01.2016 року, якою на ОСОБА_3 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за вчинення за таких саме обставин адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. В розгляді цієї справи ОСОБА_3 брав участь і винесену постанову не оскаржив, що свідчить про його згоду з прийнятим рішенням.
Отже, винуватість ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, доведена повністю і, з огляду на те, що він повторно протягом року відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, кваліфікація дій за ч.2 ст.130 КУпАП є вірною.
Стягнення на ОСОБА_3 накладене в межах строків, встановлених ст.38 КУпАП, і відповідає вимогам ч.2 ст.30 та ст.33 КУпАП, а саме, характеру вчиненого правопорушення, яке стосується безпеки дорожнього руху, особі правопорушника, ступеню його вини тощо.
Таким чином постанова судді є законною та обґрунтованою і підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 3 червня 2016 року, якою на нього накладено адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 2 /два/ роки, - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду
міста Києва Т.М. Тютюн