"20" липня 2016 р.Справа № 923/420/16
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
головуючого судді Жекова В.І.,
суддів Аленіна О.Ю., Богатиря К.В.
(Склад колегії суду визначено згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2016р.)
секретар судового засідання Чеголя Є.О.
за участю представників сторін 20.07.2016 р.:
Від ПП "Агро-Максі"- не з'явився.
Від ОСОБА_1 державного агротехнічного коледжу - не з'явився.
розглянувши апеляційну скаргу
ОСОБА_1 державного агротехнічного коледжу, с. Коробки Каховського району
на рішення Господарського суду Херсонської області
від 26.05.2016 р.
по справі № 923/420/16
за позовом Приватного підприємства "Агро-Максі", м. Каховка Херсонської області
до ОСОБА_1 державного агротехнічного коледжу, с. Коробки Каховського району Херсонської області
про стягнення 81 682, 88 грн.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 17.06.2016р., яка надіслана учасникам процесу 21.06.2016р., розгляд апеляційної скарги призначено на 04.07.2016 р.
Учасники судового процесу відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлялись про час і місце розгляду апеляційної скарги.
25.04.2016р. Приватне підприємство «Агро-Максі» звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до ОСОБА_1 державного агротехнічного коледжу, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 державного агротехнічного коледжу 81 682, 88 грн. боргу, в тому числі 47320, 00 грн. - сума не оплаченої вартості продукції, 3593, 73 грн. - сума 3% процентів річних та 30757, 48 грн. - сума інфляційних витрат.
В обґрунтування позову, Приватне підприємство «Агро-Максі» посилається на те, що 10.10.2013р. між ПП «Агро-Максі» та ОСОБА_1 державним агротехнічним коледжем був укладений консенсуальний договір поставки сільськогосподарської продукції, який був спрямований на передачу у власність покупцеві сільськогосподарської продукції, а саме: ячменю врожаю 2013 року у кількості 26 т.
Обгрунтовуючи позов, ПП «Агро-Максі» зазначає, що взяті на себе зобов'язання за цим договором ОСОБА_1 державний агротехнічний коледж не виконав, у зв'язку з чим і утворилась відповідна заборгованість за поставку ячменя.
На думку Приватного підприємства «Агро-Максі» ці обставини і стали підставою для звернення до Господарського суду Херсонської області з відповідним позовом щодо стягнення з ОСОБА_1 державного агротехнічного коледжу заборгованості у розмірі 81 682, 88 грн.
10.05.2016р. Приватне підприємство «Агро-Максі» звернулось до Господарського суду Херсонської області з заявою про уточнення позовних вимог до позовної заяви ПП «Агро-Максі» про стягнення боргу з ОСОБА_1 державного агротехнічного коледжу за поставку продукції, в якій просило стягнути з ОСОБА_1 державного агротехнічного коледжу 81 682, 88 грн. боргу, в тому числі 47320, 00 грн. - сума не оплаченої вартості продукції, 3605, 40 грн. - сума 3% процентів річних та 30757, 48 грн. - сума інфляційних витрат (а.с. 54-55).
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 26.05.2016р. по справі №923/420/16 (суддя Немченко Л.М.) позов задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 державного агротехнічного коледжу на користь Приватного підприємства "Агро-Максі" - 47320 грн. основного боргу, 11, 67 грн. 3 % річних та 798, 55 грн. витрат по сплаті судового збору; в задоволенні решти позову відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що позивач грошові кошти не отримав за поставлену продукцію, а відтак він має право на нарахування передбачених ст. 625 ЦК України відсотків річних та інфляційних втрат до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання боржником.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 державний агротехнічний коледж звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права просить скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 26.05.2016р. по справі №923/420/16 в частині задоволення позову на 47320, 00 грн. основного боргу, 11, 67 грн. 3% річних, за позовом ПП «Агро-Максі» до ОСОБА_1 державного агротехнічного коледжу про стягнення 816 82, 88 грн. і прийняти нове рішення, яким відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог позивача.
Звертаючись з апеляційною скаргою апелянт посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом першої інстанції в неповному обсязі були дослідженні всі фактичні обставини справи, так під час прийняття оскаржуваного судового рішення не було прийнято до уваги те, що договір купівлі-продажу між ОСОБА_1 державним агротехнічним коледжем та ПП «Агро-Максі», відповідно до ст. 655 ЦК України, ст. 180 ГК України, ч.8 ст.181 ГК України є неукладеним; відсутні інші документи, що підтверджували б домовленість сторін, що Сільськогосподарську продукцію надано в рахунок боргу ПП «Агро-Максі» перед ОСОБА_1 державним агротехнічним коледжем без погодження на здійснення господарської операції.
18.07.2016р. до Одеського апеляційного господарського суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу від ПП «Агро-Максі», в яких посилаючись на те, що оскаржуване рішення було прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права просить рішення Господарського суду Херсонської області по справі №923/420/16 від 26.05.2016р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 10 жовтня 2013 року ПП «Агро-Максі» передало ОСОБА_1 державному агротехнічному коледжу ячмінь врожаю 2013 року у кількості 26 000 кг. на загальну суму 47 320, 00 грн. про що видана накладна «РН-0000089 від 10.10.2013 року (а.с.27).
Судом першої інстанції було встановлено, що сторони досягли усної домовленості щодо істотних умов купівлі-продажу 26 тон ячменю по ціні 1516 грн. за тону.
Відповідно до приписів статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Приписами статті 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає та оплатити прийнятий товар.
Відповідно до положень статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що між сторонами був укладений правочин купівлі-продажу у спрощений спосіб без дотримання письмової форми.
До того ж, відповідно з нормами ст. 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Статтею 180 ГК України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Суд, апеляційної інстанції зазначає, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуло згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному в порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.
Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що умова, яка не визначена конкретно у договорі може бути виконана фактичними діями сторони договору, пов'язаними з виконанням умов такого договору, а отже у випадках прийняття стороною такого виконання іншою стороною умов договору повинно вважатися погодженим, а договір укладеним.
Зазначений факт прийняття ОСОБА_1 державним агротехнічним коледжем ячменю у кількості 26000 кг. на загальну суму 47 320 грн. від ПП «Агро-Максі» підтверджується наявним в матеріалах справи рішенням Господарського суду Херсонської області від 25.08.2015р. по справі №923/782/14 (а.с. 91-93).
В мотивувальній частині вказаного рішення зазначено, що: «Матеріалами справи підтверджується, що позивач отримав від відповідача за видатковою накладною №РН-0000089 від 10.10.2013 р. ячмінь у кількості 26000 кг на суму 47320,00 грн. Позивач вважає, що вартість вищевказаного ячменя відповідач поставив в погашення боргу, але відповідних доказів суду не надав. Судом з'ясовано, що угоди про залік зустрічних однорідних вимог або будь-яких інших угод сторони не укладали, тому суд вважає вищевказану позицію позивача такою, яка не підтверджена відповідними доказами».
Відповідно до постанови Одеського апеляційного господарського суду від 03.11.2015р. по справі №923/782/14 рішення Господарського суду Херсонської області від 25.08.2015р. по справі №923/782/14 залишено без змін (а.с. 97-101).
Приймаючи постанову апеляційної інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що: «Доводи скаржника про зарахування в якості оплати за договором отриманого від відповідача за видатковою накладною №РН-0000089 від 10.10.2013 р. ячменю у кількості 26000 кг на суму 47320,00 грн. також відхиляються судовою колегією, оскільки матеріали справи не містять доказів погодження сторонами зарахування вказаної поставки в рахунок оплати за договором, в судовому засіданні відповідач також заперечував проти такого зарахування».
Відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 26.01.2016р. по справі №923/782/14 постанова Одеського апеляційного господарського суду від 03.11.2015р. та рішення Господарського суду Херсонської області від 25.08.2015р. залишені без змін (а.с. 94-96).
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ОСОБА_1 державним агротехнічним коледжем було отримано ячмінь у кількості 26 000 кг. на загальну суму 47 320 грн. від ПП «Агро-Максі», що встановлено відповідними судовими рішеннями, які набрали законної сили.
З матеріалів справи вбачається, що 13.04.2016р. ПП «Агро-Максі» направляло на юридичну адресу ОСОБА_1 державного агротехнічного коледжу претензію з вимогою сплати боргу у розмірі 47320, 00 грн. за поставлений ячмінь у кількості 26 000 кг. в семиденний строк з дня отримання претензії, тобто 20.04.2016р., яку було отримано 13.04.2016р., про що свідчить відбиток вхідної №250 від 13.04.2016р., зробленого секретарем коледжу ОСОБА_2 (а.с. 26).
ОСОБА_1 державним агротехнічним коледжем вимоги претензії виконані не були, а надано відзив на претензію ПП «Агро-Максі».
Отже, положеннями статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до приписів статті 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Згідно з приписами статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також гри проценти пічних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що ПП «Агро-Максі» грошові кошти не отримав за поставлену продукцію, а відтак він має право на нарахування передбачених ст. 625 ЦК України відсотків річних та інфляційних втрат до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання боржником ОСОБА_1 державним агротехнічним коледжем.
Також, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ПП «Агро-Максі» не доведено факту, що у відповідача виникли грошові зобов'язання від дня передачі ячменю 10.10.2013 р.
У зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції зазначає, що правомірно слід рахувати, що у ОСОБА_1 державного агротехнічного коледжу, с. Коробки Каховського району виникли грошові зобов'язання від дня отримання претензії - вимоги від ПП «Агро-Максі» про сплату суми вартості ячменю.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що порушено право ПП «Агро-Максі», як продавця на отримання грошових коштів після перебігу 7- денного терміну, визначеного ст.530 ЦК України для добровільного виконання грошового зобов'язання.
Отже, твердження апелянта щодо того, що під час прийняття оскаржуваного судового рішення судом першої інстанції не було досліджено те, що Сільськогосподарську продукцію надано в рахунок боргу ПП «Агро-Максі» перед ОСОБА_1 державним агротехнічним коледжем без погодження на здійснення господарської операції, колегією суддів апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідно до судових рішень, які набрали законної сили, а саме: рішенням Господарського суду Херсонської області від 25.08.2015р.; постанови Одеського апеляційного господарського суду від 03.11.2015р.; постанови Вищого господарського суду України від 26.01.2016р. по справі №923/780/14 було встановлено те, що матеріали справи не містять доказів погодження сторонами зарахування вказаної поставки, а саме: ячменю у кількості 26 000 кг на суму 47320, 00 грн. в рахунок оплати за договором.
Що стосується тверджень апелянта щодо того, що судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного судового рішення не було прийнято до уваги те, що договір купівлі-продажу між ОСОБА_1 державним агротехнічним коледжем та ПП «Агро-Максі», відповідно до ст. 655 ЦК України, ст. 180 ГК України, ч.8 ст.181 ГК України є неукладеним; відсутні інші документи, що підтверджували б домовленість сторін, колегією суддів апеляційної інстанції не приймаються до уваги та зазначається наступне.
Так, факт прийняття ОСОБА_1 державним агротехнічним коледжем ячменю у кількості 26000 кг. на загальну суму 47 320 грн. від ПП «Агро-Максі» підтверджується наявним в матеріалах справи рішенням Господарського суду Херсонської області від 25.08.2015р. по справі №923/782/14 (а.с. 91-93).
Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у випадках прийняття стороною такого виконання іншою стороною умов договору повинно вважатися погодженим, а договір укладеним.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що договір поставки ячменю у кількості 26 000 кг. на суму 47320, 00 грн. є укладеним, оскільки ОСОБА_1 державний агротехнічний коледж прийняв вказану продукцію, за яку не розрахувався.
Таким чином, твердження апелянта щодо того, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом першої інстанції в неповному обсязі були дослідженні всі фактичні обставини справи, які суттєве значення мали для вирішення справи по суті, колегією суддів апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки з матеріалів справи вбачається, що судом в повному обсязі було досліджено всі фактичні обставини справи та цілком обґрунтовано було прийнято рішення щодо задоволення позовних вимог.
З огляду на викладене, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що оскаржуване рішення суду прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак підстави для його зміни або скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 85, 99, 101-105 ГПК України,
колегія суддів,
Рішення Господарського суду Херсонської області від 26.05.2016р. у справі № 923/420/16- залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Повний текст постанови складено та підписано: 22.07.2016р.
Головуючий суддя: Жеков В. І.
Судді: Аленін О.Ю.
ОСОБА_3