04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"21" липня 2016 р. Справа№ 911/822/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Гончарова С.А.
Суліма В.В.
за участю секретаря судового засідання Гройсберг К.М.
за участю представників
від позивача: Мельник В.В. - дов. від 18.04.2014 року № 24-03
від відповідача: Сушко О.О. - дов. від 18.08.2015 року № 38-04
розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства „Обухіврайтепломережа" на рішення господарського суду Київської області від 21.04.2016 року
у справі № 911/822/16 (суддя Кошик А.Ю.)
за позовом Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (м. Київ)
до Комунального підприємства „Обухіврайтепломережа" (м. Обухів Київської області)
про стягнення 51 072 грн. 02 коп.
До господарського суду Київської області звернулося Публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" з позовом до Комунального підприємства „Обухіврайтепломережа" про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 12 969 грн. 08 коп., 3% річних у розмірі 935 грн. 05 коп. та суми на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 37 167 грн. 89 коп., а всього 51 072 грн. 02 коп.
Рішенням від 21.04.2016 року (з урахуванням ухвали від 29.04.2016 року про виправлення описки) господарський суд Київської області позов задовольнив частково. Стягнув з КП „Обухіврайтепломережа" на користь Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" 12 795 грн. 44 коп. пені, 911 грн. 12 коп. 3% річних, 37 167 грн. 89 коп. інфляційних та 1 372 грн. 67 коп. витрат по сплаті судового збору.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду КП „Обухіврайтепломережа" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з клопотанням про поновлення пропущеного строку та з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 21.04.2016 року у справі № 911/822/16 та постановити нове рішення з врахуванням наведених контр розрахунків, зменшити розмір пені на 50% - обсяг спожитої споживачами теплової енергії в процентному співвідношенні.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2016 року у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Гончаров С.А., КП „Обухіврайтепломережа" було відновлено строк на апеляційне оскарження, його апеляційна скарга була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 911/822/16 у судовому засіданні за участю представників сторін.
В зв'язку з перебуванням судді учасника колегії Майданевича А.Г. у відпустці, відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 20.07.2016 року було визначено склад колегії суддів: Гаврилюк О.М. (головуючий), Гончаров С.А., Сулім В.В.
Після зміни складу колегії розгляд справи розпочався спочатку.
В судовому засіданні 21.07.2016 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги. Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував, проте правом, наданим ст. 96 ГПК України не скористався, та відзиву на апеляційну скаргу не подав.
Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом та та підтверджується матеріалами справи 27.12.2013 року Публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (постачальник) та Комунальне підприємство „Обухіврайтепломережа" (покупець) уклали договір № 2316/14-КП-17 купівлі-продажу природного газу, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати покупцеві природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами установами та організаціями (крім бюджетних), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ на умовах цього договору.
Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.
Ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначає, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
На виконання вимог договору від 27.12.2013 року № 2316/14-КП-17 позивач поставив з січня по грудень 2014 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 436 555 грн. 29 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2014 року, від 28.02.2014 року, від 31.03.2014 року, від 30.04.2014 року, від 31.10.2014 року, від 30.11.2014 року, від 31.12.2014 року.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Ч. 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 6.1 договору від 27.12.2013 року № 2316/14-КП-17 встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Позивач зазначає, що КП „Обухіврайтепломережа" не вчасно проводились розрахунки за поставлений природний газ, що є порушенням умов договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 4 статті 231 ГК України встановлюється, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Ч. 6 ст. 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно з п.7.2 договору від 27.12.2013 року № 2316/14-КП-17 у разі невиконання відповідачем пункту 6.1 умов цього договору, він зобов'язується сплатити позивачу крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми прострочення платежу за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до п. 9.3 договору від 27.12.2013 року № 2316/14-КП-17 строк в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної суми заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.
Позивач просив стягнути з відповідача пеню за період з 15.02.2014 року по 04.02.2014 року у розмірі 508 грн. 69 коп., з 15.03.2014 року по 18.03.2014 року у розмірі 58 грн. 74 коп., з 15.12.2014 року по 29.12.2014 року у розмірі 361 грн. 95 коп., з 15.01.2015 року по 24.04.2015 року у розмірі 12 039 грн. 70 коп., а всього на суму 12969 грн. 08 коп.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зробила перерахунок розміру пені та дійшла висновку, що місцевий господарський суд правомірно обмежив розмір стягуваної пені до 12 795 грн. 44 коп. виключивши дні в які відбувалася оплата заборгованості відповідачем.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Позивач просив суд стягнути на свою користь 3% річних за період з 15.02.2014 року по 04.02.2014 року у розмірі 110 грн. 86 коп., з 15.03.2014 року по 18.03.2014 року у розмірі 13 грн. 56 коп., з 15.12.2014 року по 29.12.2014 року у розмірі 38 грн. 78 коп., з 15.01.2015 року по 24.04.2015 року у розмірі 765 грн. 32 коп., а всього на суму 935 грн. 05 коп.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зробила перерахунок розміру 3% річних та дійшла висновку, що місцевий господарський суд правомірно обмежив розмір стягуваних 3% річних до 911 грн. 12 коп. виключивши дні в які відбувалася оплата заборгованості відповідачем.
Також позивач просив стягнути з відповідача суму на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 37 167 грн. 89 коп. за період лютого 2014 року, березня 2014 року, та грудня 2014 - квітня 2015 року.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зробила перерахунок розміру інфляційних втрат та дійшла висновку, що місцевий господарський суд правомірно стягнув інфляційні втрати в розмірі 37 167 грн. 89 коп.
Колегія суддів не взяла до уваги суми контррозрахунок штрафних санкцій відповідача, оскільки він містить лише цифрові значення без самих розрахунків, а тому його не має можливості перевірити.
Також при проведення перерахунку місцевий господарський суд правомірно не прийняв посилання відповідача на розпорядження позивачем протягом 2014 року коштами на спеціальному рахунку відповідача відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 року № 1082, оскільки це не впливає не розмір заборгованості відповідача перед позивачем.
Щодо тверджень відповідача про те, що він є неприбутковою організацією та не користувався зазначеними коштами колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання не виконано або виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, у тому числі передбачені ст. 625 ЦК України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У відповідача виник обов'язок виконувати належним чином умови укладеного між сторонами договору від 27.12.2013 року № 2316/14-КП-17, а саме оплачувати у встановлений договором строк отриману у позивача теплову енергію.
Як встановлено судами та не заперечується відповідачем, останній допустив порушення строку виконання грошового зобов'язання, оскільки за отриману теплову енергію у встановлений договором строк не розрахувався, в результаті чого у нього виникла заборгованість за використану теплову енергію.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати індексу інфляції та процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Системний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 ЦК України.
При цьому, застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України не передбачає наявність вини боржника. Відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунках в банку та неможливість виконання боржником грошового зобов'язання не звільняють боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
До такого ж висновку дійшов і Вищий господарський суд України в постанові від 18.10.2011 року у справі № 42/23.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" до КП „Обухіврайтепломережа" є частково обґрунтованими та доведеним і підлягають задоволенню частково.
Отже доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли би бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43, 101 ГПК України.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства „Обухіврайтепломережа" на рішення господарського суду Київської області від 21.04.2016 року у справі № 911/822/16 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського Київської області від 21.04.2016 року у справі № 911/822/16 залишити без змін.
3. Справу № 911/822/16 повернути до господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді С.А. Гончаров
В.В. Сулім