36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
05.05.2016 р. Справа №917/262/16
Господарський суд Полтавської області
в складі головуючого судді Кульбако М.М.,
за участю представників:
від позивача: Кузьменко С.В.,
від відповідача 1: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
від відповідача 2: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Укрбудмаш",
вул. Садовського, 8, м. Полтава, 36034
до 1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2,
АДРЕСА_1, 25030
2. Приватного підприємства "Глоубкор",
вул. Садовського, 8, м. Полтава, 36034
про стягнення 44 348,24 грн. та розірвання договору, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Укрбудмаш" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та Приватного підприємства "Глоубкор" про стягнення 44 348,24 грн., з яких 22000,00 грн. основний борг, 6916,00 грн. пеня, 1902,24 грн. 3 % річних, 13 530,00 грн. інфляційні втрати, посилаючись на неналежне виконання відповідачами зобов'язання щодо впровадження у встановлені строки програмного забезпечення відповідно до укладеного 11.07.2012 року між позивачем та відповідачем 1 Договору №2/07-12 на поставку та впровадження, інформаційне супроводження програмного забезпечення; розірвання договору №2/07-12 на впровадження та інформаційне супроводження програмного забезпечення від 11 липня 2012 року, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод Укрбудмаш" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 24.02.2016 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 16.03.2016 р.
12.03.2016 р. від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення відповідач 1 заперечує у повному обсязі, посилаючись на безпідставність позовних вимог, зокрема, вказує, що роботи згідно укладеного договору відповідачем виконано належним чином, але позивачем вчасно не було підписано актів виконаних робіт, також на момент розгляду справи договір між сторонами розірваний. Крім того, відповідач просить застосувати позовну давність до спірних правовідносин в один рік згідно положень ст. ст. 859, 860, 863 ЦК України.
28.03.2016 р. через канцелярію суду відповідачем 1 -Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було подано зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Укрбудмаш" про стягнення 30 088,55 грн.
Ухвалою суду від 31.03.2016 р. вказану позовну заяву повернуто заявникові на підставі п. 1 ч. 1 статті 62 ГПК України.
31.03.2016 р. від позивача надійшли заперечення на відзив, в якому позивач стверджує, що роботи відповідачем 1 взагалі не виконано, предметом даної справи є розірвання договору, в зв'язку з істотним порушенням умов договору та повернення сплачених грошових коштів, а відтак посилання відповідача 1 на строк позовної давності передбачений статтею 863 ЦК України є хибним.
13.04.2016 р. від відповідача 1 надійшли додаткові пояснення по суті спору (вх. №4694).
Ухвалою суду від 13.04.2016 р. продовжено строк розгляду спору на 15 днів відповідно до ч. 3 статті 69 ГПК України.
29.04.2016 р. від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач 2 повідомив, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод Укрбудмаш" та Приватним підприємством "Глоубкор" було укладено Додаткову угоду №1, якою припинено поруку, як виду забезпечення зобов'язання з 27.02.2016 р. за Договором поруки від 01.02.2016 р. Відтак, відповідач 2 просить суд припинити провадження в частині вимог до ПП "Глоубкор".
Від позивача 05.05.2016 р. надійшли заперечення на пояснення відповідача 1 (вх. №5517).
Крім того, позивач надав суду заяву в якій просить припинити провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 статті 80 ГПК України, в частині вимог до відповідача 2, в зв'язку з припиненням поруки за Договором поруки від 01.02.2016 р.
Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Згідно з частиною 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.
Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні судом не встановлено, за таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.
Рішення виносить після перерви оголошеної в судовому засіданні 13.04.2016 р.
Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши і оцінивши подані сторонами докази, на які вони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, заслухавши представників сторін, суд, встановив, що 11 липня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод Укрбудмаш" (надалі Замовник, позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (надалі Виконавець, відповідач) було укладено Договір №2/07-12 на впровадження та інформаційне супроводження програмного забезпечення (надалі Договір).
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно п. 1.1. вказаного Договору Виконавець зобов'язався впровадити програмне забезпечення (надалі - Систему) яка являється оригінальною розробкою виконавця, включає в себе: Дистрибутив програми "Производство 1.0"; Дистрибутив програми "Администратор"; Дистрибутив програми "Маnаgег 5.0"; Дистрибутив програми "ImportData 1.0". Замовник взяв на себе обов'язок прийняти та сплатити послуги відповідно до умов даного Договору.
Згідно п. 3.3. Договору по факту встановлення та впровадження Системи, складається двохсторонній акт виконаних робіт, який являється документом, підтверджуючим виконання зобов'язань Виконавця перед Замовником.
Відповідно до п. 4.1 Договору Виконавець зобов'язався впровадити в виробництво Замовника Систему в наступні строки:
4.1.1 Дистрибутив програми "Администратор" протягом п'яти робочих днів з моменту передоплати.
4.1.2 Дистрибутив програми "ImportData 1.0" протягом 30 днів з моменту передоплати.
4.1.3 Дистрибутив програми "Производство 1.0" протягом 90 днів з моменту передоплати.
4.1.4 Дистрибутив програми "Маnаgег 5.0" протягом 210 днів з моменту попередньої оплати за умови отримання повного опису алгоритму роботи та інтерфейсу програми розробленої фахівцями Замовника протягом 14 днів з моменту передоплати.
Відповідно до п. 4.2 Договору у разі прострочення термінів впровадження Системи Виконавцем зазначених в п.п. 4.1.1 - 4.1.4 п.4.1. цього Договору, Виконавець сплачує Замовнику пеню в розмірі від загальної суми програмного забезпечення обумовленого в цьому Договорі та додатку до даного Договору, на яке не підписано акт виконаних робіт за кожен день прострочення.
В п. 6.1. сторони узгодили, що оплата послуг по встановленню та впровадженню Системи проводиться відповідно до додатку до даного Договору, оплата здійснюється шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.
Даний Договір укладено на строк з 12 липня 2012 р. та діє до 12 липня 2013 р. (п. 7.1 Договору).
Договір вступає в силу з моменту його підписання двома сторонами та діє до 12.07.2013 р., але не втрачає своєї юридичної сили до моменту остаточного виконання сторонами своїх обов'язків по ньому (п. 7.5 Договору).
Загальна вартість Договору відповідно до п. 2.1. Специфікації №1 від 11.07.2012 року складає 38 000,00 грн.
Згідно п. 3.1. Специфікації №1 від 11.07.2012 року зазначено, що суму вказану в 2. Специфікації №1 Замовник перераховує на рахунок Виконавця в два етапи, а саме:
Перший етап - передоплата 50% від загальної вартості Договору, що складає 19000,00 грн.;
Другий етап - інші 50 % від загальної вартості, що складають 19000,00 грн., повинні сплачуватись після забезпечення готовності, установки та впровадження програм та складання акту виконаних робіт (наданих послуг).
21.08.2012 року позивачем згідно до умов Договору та Специфікації було здійснено передоплату у розмірі 50 % від загальної вартості, що складає 19 000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку (а.с. 22).
Позивач стверджує, що виконання робіт повинно було завершитись 30.03.2013 року (з урахуванням встановлення дистрибутив програми "Маnager 5.0" 210 днів з моменту передоплати), але в супереч умовам Договору відповідач 1 взяті на себе зобов'язання не виконав, про що свідчить відсутність актів виконаних робіт.
24.12.2013 р. позивачем на рахунок відповідача 1 було здійснено часткову оплату в розмірі 3 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4343 від 24.12.2013 р.
Однак, як зазначає позивач, відповідачем 1 роботи передбачені Договором виконані не були.
Враховуючи викладене позивач просить суд розірвати Договір від 11 липня 2012 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод Укрбудмаш" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 №2/07-12 на впровадження та інформаційне супроводження програмного забезпечення та стягнути з відповідача 1 - 22 000,00 грн. передоплати.
Крім того, за порушення строків виконання робіт позивачем нараховано до стягнення з відповідача 6 916,00 грн. пені, 1 902,24 грн. 3% річних та 13 350,00 грн. інфляційних втрат.
Відповідач у своєму відзиві вказує, що при отримані кінцевого результату, позивачем було додано додаткові технічні завдання, які не були передбачені умовами Договору, щодо вдосконалення роботи дистрибутивів програм. У зв'язку з цим Позивачем не було вчасно підписано актів виконаних робіт, а саме: Акт виконаних робіт №1 від 27.07.2012 року, Акт виконаних робіт № 2 від 11.03.2013 року, з пропозицією підписання яких відповідач 1 звертався до позивача неодноразово, на що позивач повідомляв, що всі акти виконаних робіт будуть підписані лише після виконання додаткових завдань, які були отримані відповідачем 1. Саме таке зловживання позивачем правом не підписання актів виконаних робіт призвело до того, що акти взагалі не були підписані. Доплата від 24.12.2013 року в розмірі 3000,00 грн. була здійснена саме за розробку додаткових дистрибутивів програм, які не були передбачені умовами Договору, але також були встановлені на обладнання позивача. Додатковим підтвердженням того, що роботи з впровадження дистрибутивів програм Відповідачем 1 виконувались, є пропозиція Позивача укласти додаткову угоду від 11.02.2015 року №1/02-15 до Договору, майже через два з половиною роки з моменту підписання основного Договору. Також, відповідач 1 зазначає, що додатковим підтвердженням того, що роботи були виконані є те, що за час дії Договору відповідач 1 неодноразово приїздив до позивача з метою інформаційного супроводження та навчання персоналу, про що свідчать пасажирські квитки до м. Полтава (а.с. 80-81).
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Відповідно до статті 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду.
Відповідно до норм статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно зі статтею 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно п. 3.3. Договору по факту встановлення та впровадження Системи, складається двохсторонній акт виконаних робіт, який являється документом, підтверджуючим виконання зобов'язань Виконавця перед Замовником.
Надані відповідачем акти (а.с. 65 -66) не містять підпису та відтиску печатки позивача та не можуть бути прийняті судом як належний доказ виконання відповідачем 1 робіт згідно Договору №1/02-15.
У відповідності до статті 202 ГК України, статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У п. 3 статті 612 ЦК України зазначено, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Відповідно до ч. 2 статті 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Позивач направив на адресу відповідача вимогу від 10.02.2016 р. про розірвання договору та повернення суми попередньої оплати. Надіслання претензії стверджується поштовою квитанцією та описом вкладення до цінного листа (а.с. 29-30).
З огляду на вищенаведене та встановленням відсутності належних доказів виконання відповідачем робіт згідно Договору, позивач вправі вимагати повернення попередньої оплати в розмірі 22 000,00 грн.
Відповідач просить суд застосувати позовну давність до спірних правовідносин в один рік згідно положень статей 859, 860, 863 ЦК України.
Суд погоджується з твердження позивача, стосовно того, що предметом даної справи є розірвання договору та повернення сплачених грошових коштів, в зв'язку з істотним порушенням умов договору, а відтак до даних вимог слід застосовувати загальну позовну давність.
Згідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Відповідно до п. 4.1 Договору Виконавець зобов'язався впровадити в виробництво Замовника Систему в наступні строки:
4.1.1 Дистрибутив програми "Администратор" протягом п'яти робочих днів з моменту передоплати.
4.1.2 Дистрибутив програми "ImportData 1.0" протягом 30 днів з моменту передоплати.
4.1.3 Дистрибутив програми "Производство 1.0" протягом 90 днів з моменту передоплати.
4.1.4 Дистрибутив програми "Маnаgег 5.0" протягом 210 днів з моменту попередньої оплати за умови отримання повного опису алгоритму роботи та інтерфейсу програми розробленої фахівцями Замовника протягом 14 днів з моменту передоплати.
Отже, з урахуванням вказаних строків, строк позовної давності щодо вимог про повернення попередньої оплати в сумі 19 000,00 грн. сплив у 2015 р.
Позивачем жодних пояснень, причин та обґрунтувань, щодо пропуску строку позовної давності не надано.
Відповідно до ч. 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Отже, у позові в частині стягнення 19 000,00 грн. попередньої оплати слід відмовити в зв'язку зі спливом строку позовної давності. До стягнення з відповідача підлягає 3000,00 грн. суми попередньої оплати.
Відповідно до статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Судом також враховано рекомендації викладені в п. 5.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", в яких вказано, що зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених статтями 536, 625 ЦК України, і сум інфляційних нарахувань згідно з тією ж статтею 625 ЦК України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань, оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу).
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 6 916,00 грн. пені, 1 902,24 грн. 3% річних та 13 530,00 грн. інфляційних втрат задоволенню не підлягають.
Крім того, позивач просить суд розірвати Договір №2/07-12 на впровадження та інформаційне супроводження програмного забезпечення від 11.07.2012 р.
При цьому суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому згідно зі статтею 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).
Відповідачем не надано жодних доказів того, що роботи виконані ним належним чином і в погоджений строк, що є істотним порушенням умов договору.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо розірвання договору підлягають задоволенню.
Частиною першою статті 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, п. 1-1 ч. 1 статті 80, статтями 82-85 ГПК України, суд -
1. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог щодо Приватного підприємства "Глоубкор".
2. Позов задовольнити частково.
3. Розірвати договір №2/07-12 на впровадження та інформаційне супроводження програмного забезпечення від 11 липня 2012 року, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод Укрбудмаш" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2.
4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 25030, код ДРФО НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Укрбудмаш" (вул. Садовського, 8, м. Полтава, 36034, код ЄДРПОУ 32174727) 3 000,00 грн. суми попередньої оплати та 93,22 грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ з набранням рішенням законної сили.
5. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
6. Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області на протязі 10 днів.
Повний текст рішення складено 13.05.2016 р.
Суддя Кульбако М.М.