Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51
"15" червня 2016 р. Справа № 911/1474/16
Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “НОТАПС”
до Товариства з обмеженою відповідальністю “ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП”
Товариства з додатковою відповідальністю “МІРНИЙ”
про стягнення 257,30 грн.
Суддя Т.П. Карпечкін
В засіданні приймали участь:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 18.08.2014 року);
від відповідача1: не з'явився;
від відповідача2: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 18.04.2015 року).
обставини справи:
До Господарського суду Київської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія “НОТАПС” з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП” та Товариства з додатковою відповідальністю “МІРНИЙ” про солідарне стягнення з відповідачів 257,30 грн. з яких 39,92 грн. 3 % річних та 217,38 грн. інфляційних, які виникли у зв'язку з неналежним виконанням відповідачами грошового зобов'язання за Договором № ТАТ09/2012 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 13.04.2012 року, з урахуванням угоди № 17-50/12 про заміну кредитора у зобов'язанні від 17.12.2012 року, угоди № 16-50/14 про заміну кредитора у зобов'язанні від 16.01.2014 року та договору поруки № 14-04-2014-3 від 14.04.2014 року, яке встановлено рішенням Господарського суду Київської області від 09.10.2014 року у справі № 911/3333/14.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.04.2016 року порушено провадження у справі № 911/1474/16 та призначено справу до розгляду на 18.05.2016 року.
18.05.2016 року через канцелярію суду від представника позивача надійшли додаткові письмові пояснення по справі № 911/1474/16.
В судове засідання, яке відбулось 18.05.2016 року представники відповідачів не з'явилися, вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 29.04.2016 року не виконали, про причини неявки в судове засідання суд не повідомили, у зв'язку з чим розгляд справи відкладався до 15.06.2016 року.
06.06.2016 року позивачем, в порядку ст. 22 ГПК України, подано заяву про збільшення позовних вимог, якою останній просить суд стягнути солідарно з відповідачів 383,64 грн. 3 % річних, 7293,74 грн. інфляційних та 700,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.
В судовому засіданні 15.06.2016 року позивач позовні вимоги (уточнені) підтримав в повному обсязі. Відповідач 2 в судовому засіданні 15.06.2016 року проти позову заперечував, однак письмовий відзив на позов не надав, відповідач 1 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.
Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, господарський суд,-
встановив:
13.04.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Тат-Агро” (продавець) та Товариством з додатковою відповідальністю “Мірний” (покупець) було укладено договір № ТАТ09/2012 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу, який визначає умови купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу (далі - договір купівлі-продажу), відповідно до якого продавець здійснював поставки покупцю товару - засобів захисту рослин, та/або мікродобрив, та/або міндобрив, та/або насіння.
В порушення умов договору купівлі-продажу, покупець взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого товару належним чином не виконав, у звязку з чим, за ним утворилася заборгованість в сумі 52900, 56 грн.
Рішенням Господарського суду Київської області від 18.12.2012 року у справі № 2/104-12 встановлено наявність простроченої заборгованості “ПК Трейдсервісгруп” та Товариства з додатковою відповідальністю “Мірний”, яка виникла у зв'язку з неналежною і несвоєчасною сплатою останніми коштів за отриманий товар за договором купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № ТАТ09/2012 від 13.04.2012 року, у зв'язку чим, рішенням Господарського суду Київської області від 18.12.2012 року у справі № 2/104-12 стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю “ПК Трейдсервісгруп” та Товариства з додатковою відповідальністю “Мірний” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Агрохімікат” 900,00 грн. боргу, 1 609, 50 грн. судового збору, 5000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката, а також стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю “Мірний” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Агрохімікат” 52000,56 грн. боргу.
З довідки Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області № 09.2-8574/28549-09-22-936 від 30.10.2013 року вбачається, що заборгованість (основний борг) за отриманий товар згідно договору № ТАТ09/2012 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 13.04.2012 року у розмірі 52900,56 грн. була стягнута з Товариства з додатковою відповідальністю “Мірний” в ході примусового виконання рішення Господарського суду Київської області від 18.12.2012 року у справі № 2/104-12 відповідно до платіжного доручення № 464 від 24.04.2013 року.
У зв'язку з тим, що Товариство з додатковою відповідальністю “Мірний” неналежно та несвоєчасно виконало свої грошові зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару на підставі № ТАТ09/2012 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 13.04.2012 року, а Товариство з обмеженою відповідальністю “ПК Трейдсервісгруп” не виконав своїх зобов'язань за договором поруки № 14-04-2014-3 від 14.04.2014 року, позивач повторно звернувся до Господарського суду Київської області з позовом про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за договором № ТАТ09/2012 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 13.04.2012 року, з урахуванням угоди № 17-50/12 про заміну кредитора у зобов'язанні від 17.12.2012 року, угоди № 16-50/14 про заміну кредитора у зобов'язанні від 16.01.2014 року та договору поруки № 14-04-2014-3 від 14.04.2014 року, у розмірі 29993,23 грн. з яких: 10580, 11 грн. - штрафу, 6435,02 грн. - пені, 12870,08 грн. - 30 % річних та 108,02 грн. - інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду Київської області від 09.10.2014 року у справі № 911/3333/14 позов задоволено частково та стягнуто солідарно з Товариства з додатковою відповідальністю “Мірний” та Товариства з обмеженою відповідальністю “ПК Трейдсервісгруп” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Нотапс” 6226,84 грн. - пені, 12487,81 грн. - 30 % річних, 108,02 грн. - інфляційних втрат, 10580,11 грн. - штрафу, 2500 грн. - витрат на оплату послуг адвоката та 1 827 грн. - судового збору.
На виконання вказаного рішення 03.11.2014 року господарським судом було видано відповідний наказ № 911/3333/14, за яким постановою державного виконавця відділу ДВС Саратського районного правління юстиції від 17.11.2014 року було відкрито виконавче провадження № 45492141.
У зв'язку із повним фактичним погашенням заборгованості Товариством з додатковою відповідальністю “Мірний” згідно рішення Господарського суду Київської області від 09.10.2014 року у справі № 911/3333/14, постановою державного виконавця відділу ДВС Саратського районного правління юстиції від 14.07.2015 року, виконавче провадження № 45492141 було закінчено.
Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
14.04.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “ПК Трейдсервісгруп” (відповідач 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія “Нотапс” (позивач) було укладено договір поруки № 14-04-2014-3, за умовами якого відповідач 1 поручається перед позивачем за виконання обов'язку Товариством з додатковою відповідальністю “Мірний” (відповідач 2) щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру пені, 30 % річних, штрафу та інфляційних втрат у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням відповідачем 2 грошового зобов'язання згідно договору № ТАТ09/2012 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 13.04.2012 року та угоди № 16-50/14 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 16.01.2014 року (надалі - основний договір).
Відповідно до п. 3.1 договору поруки відповідальність відповідача 1 перед позивачем обмежується сплатою розміру пені, 30 % річних, штрафу та інфляційних втрат у сумі 30000,00 грн.
Згідно з п. 4.1 договору поруки у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) відповідачем 2 обов'язку за основною угодою, позивач вправі звернутися із вимогою про виконання як до відповідача 2, так і до відповідача 1, які несуть солідарну відповідальність перед позивачем.
Відповідно до змісту ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Ст. 553 Цивільного кодексу України зазначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ч. 2 ст.553 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
У зв'язку з тим, що Товариство з додатковою відповідальністю “Мірний” несвоєчасно виконало рішення Господарського суду Київської області від 09.10.2014 року у справі № 911/3333/14, позивач звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення з відповідачів (згідно уточнених позовних вимог) 7677,38 грн. з яких 383,64 грн. 3 % річних, 7293,74 грн. інфляційних нарахованих, у відповідності ст. 625 ЦК України, на суму 16922,83 грн. (12487,81 грн. - 30 % річних, 108,02 грн. - інфляційних втрат, 2500 грн. - витрат на оплату послуг адвоката та 1 827 грн. - судового збору), присуджену до стягнення згідно рішення Господарського суду Київської області від 09.10.2014 року у справі № 911/3333/14 (за виключення пені та штрафу), за період з 10.10.2014 року (наступний день після прийняття рішення суду від 09.10.2014 року) по 14.07.2015 року (день, що передує дню фактичної сплати заборгованості).
Відповідно до змісту ст. 115 Господарсько-процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.
Згідно із ч. 2 ст. 35 Господарсько-процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Позивач у поданому позові стверджує про те, що заборгованість згідно рішення суду від 09.10.2014 року у справі № 911/3333/14 Товариством з додатковою відповідальністю “Мірний” погашена 15.07.2015 року, що підтверджується банківською випискою, однак, матеріали справи вказаної банківської виписки не містять, натомість в матеріалах справи знаходиться постанова державного виконавця відділу ДВС Саратського районного управління юстиції про закінчення виконавчого провадження № 45492141 у зв'язку з погашенням заборгованості в повному обсязі, датована 14.07.2015 року.
З огляду на наведені обставини, суд вважає заборгованість в сумі 16922,83 грн. (на яку здійснює нарахування позивач у поданому позові), що складається з 12487,81 грн. - 30 % річних, 108,02 грн. - інфляційних втрат, 2500 грн. - витрат на оплату послуг адвоката та 1827 грн. - судового збору, згідно рішення Господарського суду Київської області від 09.10.2014 року у справі № 911/3333/14, погашеною 14.07.2015 року, а не 15.07.2015 року, як зазначено позивачем.
Прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум.
Відповідно до вимог п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.
Відтак, оскільки заборгованість згідно рішення суду від 09.10.2014 року у справі № 911/3333/14 погашена лише 14.07.2015 року, позивач правомірно просить суд стягнути з відповідачів 3 % річних та інфляційні в порядку ст. 625 ЦК України нараховану на суму боргу в розмірі 16922,83 грн. що складається з 12487,81 грн. - 30 % річних, 108,02 грн. - інфляційних втрат, 2500 грн. - витрат на оплату послуг адвоката та 1827 грн. - судового збору.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 року у справі № 911/5353/14.
Однак, суд не погоджується з заявленим позивачем періодом нарахування річних та інфляційних, з огляду на наступне.
У разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 Цивільного кодексу України проценти не нараховуються, інфляційні ж нарахування та нарахування трьох процентів річних на цю заборгованість можуть здійснюватися на загальних підставах відповідно до частини другої статті 625 названого Кодексу з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням (Постанова Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 року, зокрема п. 7.1)
Як вбачається з бази «Діловодство спеціалізованого суду», постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 року спірне рішення Господарського суду Київської області від 09.10.2014 року у справі № 911/3333/14 скасовано і прийнято нове, яким в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Нотапс” було відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 31.03.2015 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 року рішення Господарського суду Київської області від 09.10.2014 року у справі № 911/3333/14 залишено без змін.
Таким чином, рішення Господарського суду Київської області від 09.10.2014 року у справі № 911/3333/14 набрало законної сили з моменту винесення постанови Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 року, тобто з 09.06.2015 року.
У зв'язку з чим, фактичним періодом прострочення заборгованості в сумі 16922,83 грн., з врахування ч. 4 п. 7.1 Постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 року, є період з 10.06.2015 року по 13.07.2015 року, оскільки згідно п. 1.9 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 року № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” день фактичної сплати суми заборгованості (14.07.2015 року) не включається в період часу, за який здійснюється стягнення процентів, інфляційних нарахувань, пені.
Суд здійснивши правильний розрахунок 3 % річних та інфляційних за правильний період на прострочену суму боргу, встановив, що з відповідача підлягає стягненню 47,29 грн. 3 % річних та 67,69 грн. інфляційних.
Суд враховує, що у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.
Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідачів 114,98 грн. з яких 47,29 грн. 3 % річних та 67,69 грн. інфляційних. В решті позов задоволенню не підлягає.
Також, позивачем, згідно заяви про збільшення позовних вимог, заявлено до стягнення солідарно з відповідачів витрати на оплату послуг адвоката в сумі 700,00 грн. В обґрунтування відповідного клопотання позивач, посилаючись на те, що для отримання правової допомоги по складанню та написанню позовної заяви про стягнення з відповідачів заборгованості він звертався до адвоката, на підтвердження чого надав суду Договір № 18-04-16 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 18.04.2016 року, укладений з адвокатом ОСОБА_1, відповідно до п. 1.1 якого адвокат ОСОБА_1 зобов'язався надати позивачу правову допомогу з приводу щодо аналізу правовідносин між позивачем у справі та відповідачем 1 і 2 (далі - Боржники), які виникли у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення Господарського суду Київської області № 911/3333/14 від 09.10.2014 року та на підставі Договору поруки № 14-04-2014-3 від 14.04.2014 року. Факт здійснення відповідних витрат підтверджується платіжним дорученням № 570 від 26.05.2016 року на суму 700,00 грн., факт надання послуг адвокатом підтверджується Актом здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 27.05.2016 року, посвідченням адвоката ОСОБА_1
Згідно з ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуг перекладача, адвоката, та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно задоволеним позовних вимогам.
З пункту 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» вбачається, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.
Пунктом 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
При вирішенні питань, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, слід також враховувати викладене в абзаці третьому пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права» № 01-8/973 від 14.12.2007, за яким у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Враховуючи вищенаведене, оскільки позов задоволено частково в загальній сумі 114,98 грн. з яких 47,29 грн. 3 % річних та 67,69 грн. інфляційних, витрати на послуги адвоката в сумі 700,00 грн. підлягають відшкодуванню пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що складає 10,48 грн.
Понесені позивачем витрати по сплаті судового збору покладаються судом на відповідачів в розмірі, пропорційному задоволеним позовним вимогам, а саме 20,64 грн.
Як передбачено п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.
Таким чином, витрати судові витрати, які покладаються на відповідачів в загальній сумі 31,12 грн. підлягають відшкодуванню відповідачами в рівних частках по 15,56 грн.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути солідарно з Товариства з додатковою відповідальністю “Мірний” (68210, Одеська область, Саратський район, село Міняйлівка, вулиця Шкільна, будинок 1, ідентифікаційний код - 05414723) та Товариства з обмеженою відповідальністю “ПК Трейдсервісгруп” (08633, Київська область, Васильківський район, село Мархалівка, вулиця Комсомольська, будинок 22, ідентифікаційний код - 38267861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Нотапс” (03187, місто Київ, вулиця Академіка Глушкова, будинок 40, корпус 5, офіс 526, ідентифікаційний код - 38964292) 47 (сорок сім) грн. 29 коп. 3 % річних, 67 (шістдесят сім) грн. 69 коп. інфляційних.
3. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю “Мірний” (68210, Одеська область, Саратський район, село Міняйлівка, вулиця Шкільна, будинок 1, ідентифікаційний код - 05414723) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Нотапс” (03187, місто Київ, вулиця Академіка Глушкова, будинок 40, корпус 5, офіс 526, ідентифікаційний код - 38964292) 15,56 грн. судових витрат.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ПК Трейдсервісгруп” (08633, Київська область, Васильківський район, село Мархалівка, вулиця Комсомольська, будинок 22, ідентифікаційний код - 38267861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Нотапс” (03187, місто Київ, вулиця Академіка Глушкова, будинок 40, корпус 5, офіс 526, ідентифікаційний код - 38964292) 15,56 грн. судових витрат.
Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
3. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 23.06.2016 р.
Суддя Т.П. Карпечкін