ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
18.07.2016Справа №910/10328/16
Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А. розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Євромейл»
до 1) публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»;
2) товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерком»
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів приватного акціонерного товариства «Інформаційні комп'ютерні системи»
про визнання договору припиненим,
за участю представників сторін:
від позивача: Пархомчук Р.І. (довіреність б/н від 07.06.2016);
від відповідача 1: Кучерявий Д.В. (довіреність № 02-36/3198 від 18.12.2015);
від відповідача 2: не з'явились;
від третьої особи: не з'явились,
У червні 2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Євромейл» (далі - позивач) до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - відповідач 1) товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерком» (далі - відповідач 2) визнання договору припиненим.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є учасником товариства відповідача 2 та власником 50% статутного капіталу останнього.
08.05.2008 між відповідачем 1 та третьою особою був укладений договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 06-10/143 (далі - кредитний договір), згідно з умовами якого відповідач 1 зобов'язувався надати третій особі у тимчасове користування грошові кошти, а третя особа зобов'язувалась вказані кошти повернути та сплатити проценти за користування ними.
24.07.2008, з метою забезпечення виконання третьою особою зобов'язань за кредитним договором, між відповідачем 1 та відповідачем 2 був укладений іпотечний договір № 04/І-422 від 24.07.2008 (далі - іпотечний договір), згідно з умовами якого відповідач 2 виступив майновим поручителем третьої особи перед відповідачем 1 та передав в іпотеку власне нерухоме майно.
Вважаючи, що обов'язки відповідача 2, як майнового поручителя, припинились на підставі ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, позивач звернувся до суду, просив визнати іпотечний договір № 04/І-422 (з майновим поручителем) від 24.07.2008 припиненим з 26.03.2016.
Провадження у справі № 910/10328/16 порушено ухвалою господарського суду міста Києва від 07.06.2016, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - приватне акціонерне товариство «Інформаційні комп'ютерні системи» (далі - третя особа), розгляд справи призначено на 04.07.2016.
04.07.2016 через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача 1 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів, витребуваних ухвалою суду від 07.06.2016, яке судом було задоволено. А також відзив на позовну заяву, в якому, зазначив, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав. Крім того, вказав, що порука та застава (іпотека) є різними видами забезпечення виконання зобов'язання, тому положення ст. 559 ЦК України не можуть застосовуватись до спірних правовідносин. В задоволенні позову просив суд відмовити.
У судовому засіданні представники позивача та відповідача 1 надали пояснення по суті спору.
Представники відповідача 2 та третьої особи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду від 07.06.2016 не виконали.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2016 розгляд справи на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відкладено на 18.07.2016.
18.07.2016 через загальний відділ діловодства суду від представника позивача надійшли пояснення, в яких останній, зокрема, вказав, що не погоджується з твердженнями відповідача 1 про те, що обраний спосіб захисту в даному спорі є неналежним.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити. Представник відповідача 1 проти позову заперечував, вважав його необґрунтованим та безпідставним, просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити.
Представники відповідача 2 та третьої особи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвал суду від 07.06.2016 та 04.07.2016 не виконали.
Ухвали у даній справі надсилались сторонам на їх адреси місцезнаходжень, які відповідають відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а відтак, в силу ч. 1 ст. 64 ГПК України, сторони вважаються повідомленими належним чином про дату, час і місце розгляду справи. Викладене підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення, зокрема й відповідачу 2, поштових відправлень, долученими до матеріалів справи.
Однак, відповідач 2 в жодне судове засідання свого повноважного представника не направив, обґрунтованих письмових пояснень із зазначенням поважних причин неявки його представника у судові засідання до суду не подав, правом, наданим ст. 59 ГПК України, не скористався, відзиву на позов не надав, а тому, відповідно до положень ст. 75 ГПК України, справа була розглянута за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 18.07.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
08.05.2008 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (кредитор за договором) та закритим акціонерним товариством «Інформаційні комп'ютерні системи» (позичальник за договором) був укладений договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 06-10/143 (далі - кредитний договір), згідно з умовами якого кредитор зобов'язувався надати позичальнику грошові кошти в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, в межах максимального ліміту заборгованості до 25 000 000,00 доларів США, а позичальник зобов'язувався вказані грошові кошти повернути та сплатити проценти за користування ними.
Згідно з пп. 1.3.1 п. 3.1 кредитного договору у якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів за користування кредитом, комісій, можливих пені та штрафів, витрат кредитора на здійснення забезпечення заставою вимога за цим договором, а також інших грошових витрат кредитора, пов'язаних з захистом свого порушеного права у разі невиконання/неналежного виконанні позичальником цього договору та з пред'явленням вимог і отриманням виконання за цим договором, позичальник забезпечує укладення між кредитором та майновим поручителем ТОВ «Інтерком» іпотечного договору, за умовами якого в іпотеку кредитору буде передано нерухоме майно, яке належить на праві власності ТОВ «Інтерком», а саме нежнтлові будівлі що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, 31-33 (виробничий корпус № 3). загальною площею 17920,4 кв.м., заставною вартістю 162 864 782,00 грн.
24.07.2008, з метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (іпотекодержатель за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерком» (іпотекодавець за договором, далі - ТОВ «Інтерком»), як майновим поручителем закритого акціонерного товариства «Інформаційні комп'ютерні системи», був укладений іпотечний договір № 04/І-422 (далі - іпотечний договір).
Пунктом 1.1 іпотечного договору передбачено, що іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед іпотекодержателем за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії № 06-10/143, що укладений між позичальником та іпотекодержателем 08.05.2008, та своїх зобов'язань за цим договором, надалі за текстом обидва зобов'язання разом - основне зобов'язання, нерухоме майно, яким є: нежитлова будівля - виробничий корпус № 3 (літ. В) загальною площею 17920,40 кв.м., розташований за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, 31-33, що належить іпотекодавцю на праві власності.
Відповідно до п. 1.2.2 статуту публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів від 25.04.2016 (протокол № 3), публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») є правонаступником щодо всіх прав та обов'язків Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк».
Судом встановлено, що у розділі «Реквізити та підписи сторін» кредитного договору зазначений наступний ідентифікаційний код закритого акціонерного товариства «Інформаційні комп'ютерні системи» - 21670779.
Зі Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.07.2016 вбачається, що на даний час за пошуком ідентифікаційного коду 21670779 в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про те, що вказаний ідентифікаційний код юридичної особи належить приватному акціонерному товариству «Інформаційні комп'ютерні системи».
Таким чином, суд дійшов висновку, що правонаступником закритого акціонерного товариства «Інформаційні комп'ютерні системи» є приватне акціонерне товариство «Інформаційні комп'ютерні системи».
Товариство з обмеженою відповідальністю «Євромейл» (далі - ТОВ «Євромейл») є учасником та володіє 50% статутного капіталу, товариства, яке виступало іпотекодавцем та майновим поручителем - ТОВ «Інтерком», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1001142417 від 14.07.2016.
Вважаючи, що факт припинення поруки впливає на обсяг його корпоративних прав, ТОВ «Євромейл» звернулось до суду та просило визнати іпотечний договір № 04/І-422 (з майновим поручителем) від 24.07.2008 припиненим з 26.03.2016.
В обґрунтування вказаних вимог ТОВ «Євромейл» зазначило, що вважає обов'язки ТОВ «Інтерком», як майнового поручителя, припиненими на підставі ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України.
Частиною 2 ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.
Отже, обраний ТОВ «Євромейл» спосіб захисту є належним, в розумінні ст. 20 ГК України, способом захисту права або законного інтересу суб'єкта господарювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з ч. 1 ст. 533 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки (ч. 4 ст. 559 ЦК України).
Статтею 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Окремими видами застав, згідно з приписами ст. 575 ЦК України, є іпотека та заклад.
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом (ч. ч. 1, 3 ст. 575 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель.
Майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що застава (іпотека) і порука є різними видами забезпечення зобов'язань, тому норми, які регулюють поруку (статті 553 - 559 ЦК України), не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо-/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета застави/іпотеки (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 04.11.2015 по справі № 6-1534цс15, від 17.09.2014 по справі № 6-109цс14 та листі від 01.03.2015 «Висновки Верховного Суду України, викладені в постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, за II півріччя 2014»).
Пунктом 4.1.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів» № 1 від 24.11.2014 роз'яснено, що у застосуванні статті 559 ЦК України слід враховувати, що ця норма не поширюється на правовідносини майнової поруки (застави), яка є окремим видом забезпечення виконання зобов'язання. Застава регулюється нормами параграфа 6 (статті 572 - 593) глави 49 ЦК України та Законами України «Про іпотеку» і «Про заставу».
Підстави припинення майнової поруки безпосередньо врегульовано окремими нормами цивільного законодавства, а тому суд не може вдаватися до аналогії закону і застосовувати норми, які регулюють підстави припинення інших видів забезпечення виконання зобов'язання, - незалежно від ступеню їх подібності.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що положення ч. 4 ст. 559 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Суд також зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.
Положеннями ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) тягар доказування обставин, які є підставою вимог і заперечень, покладений на ту сторону, яка на такі обставини посилається.
Представник ТОВ «Євромейл» документів, які підтверджують наявність визначених законом підстав припинення іпотеки, суду не надав.
Частиною 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Згідно з п. 1.1.2 кредитного договору сторони визначили кінцевий термін до якого має бути повністю повернута заборгованість за кредитом - 07.11.2009.
Пунктом 6.3 іпотечного договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до припинення основного зобов'язання.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.
Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.
Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що сам факт закінчення строку дії кредитного договору за наявності заборгованості боржника за цим договором не є підставою для припинення договору іпотеки, який укладений для забезпечення виконання кредитного договору боржником (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.10.2014 по справі № 6-153 цс 14).
Представник ТОВ «Євромейл», в порушення вимог ст. 33 ГПК України, документів, які підтверджують наявність визначених законом підстав припинення основного зобов'язання - кредитного договору, суду також не надав.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «Євромейл» є безпідставними та необґрунтованими, отже задоволенню не підлягають.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що судом в задоволенні позову відмовлено, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 33-34, 43-44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Євромейл» відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 25 липня 2016 року.
Суддя Я.А. Карабань