ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
21 липня 2016 року 08:15 справа №826/3849/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кузьменка В.А., суддів Арсірія Р.О., Огурцова О.П., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доНаціональної поліції України
провизнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.), звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національної поліції України (далі по тексту - відповідач), в якому просить: 1) визнати протиправною бездіяльність Національної поліції України, яка виразилась в невиконанні та порушенні вимог статей 5, 15, 16, 18, 19 Закону України "Про звернення громадян", статей 6, 7, 20, 21 Закону України "Про інформацію", Указу Президента України "Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування" від 07 лютого 2008 року №109, постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади" від 30 листопада 2011 року №1242 та пунктів 3.8, 4.3 Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України , затвердженого наказом МВС від 10 жовтня 2004 року №1177; 2) зобов'язати Національну поліцію України здійснити розгляд заяви ОСОБА_1 від 22 січня 2016 року з дотриманням вимог законодавства в сфері доступу громадян до інформації та розгляду звернень останніх, у тому числі вжити у встановленому законом порядку заходів спрямованих на виконання вимог статей 18, 19 Закону України "Про звернення громадян", призначення та проведення відповідних службових розслідувань, здійснення яких вимагалося у даній заяві; 3) встановити відсутність у Національної поліції України у зв'язку з отриманням та розглядом заяви ОСОБА_1 від 22 січня 2016 року повноважень (компетенції) приймати рішення про ініціювання перед органами прокуратури України скасування постанови про закриття кримінального провадження; 4) визнати протиправним та скасувати рішення Національної поліції України про ініціювання перед прокуратурою Чернігівської області скасування постанови про закриття кримінального провадження, яке викладене у його листі від 29 лютого 2016 року №24/М-327; 5) зобов'язати Національну поліцію України прийняти рішення щодо вжиття заходів спрямованих на виконати вимоги пунктів 5, 7 частини першої статті 19 Закону України "Про звернення громадян".
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/3849/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні 27 квітня 2016 року позивач позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позову заперечив; за спільним клопотанням представників сторін на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
22 січня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про неналежний і не в повному обсязі розгляд звернення громадянина ГУ Національної поліції у Чернігівській області, що призвело до порушення прав та законних інтересів громадянина, та проведення у зв'язку з цим службового розслідування.
Листом від 29 лютого 2016 року №24/М-327 відповідач надав відповідь позивачу на заяву від 22 січня 2016 року.
Позивач вважає, що розгляд звернення від 22 січня 2016 року та надання відповіді від 29 лютого 2016 року по суті та строкам здійснено відповідачем з порушенням вимог статей 5, 15, 18, 19, 20 Закону України "Про звернення громадян", статей 6, 7, 20, 21 Закону України "Про інформацію", Указу Президента України "Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування" від 07 лютого 2008 року №109 (109/2008), постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади" від 30 листопада 2011 року №1242 та пунктів 3.8, 4.3 Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС від 10 жовтня 2004 року №1177.
Відповідач у письмовому запереченні проти позову зазначив про відповідність своїх дій вимогам законодавства.
Окружний адміністративний суд міста Києва частково погоджується з позовними вимогами ОСОБА_1, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що 22 січня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про неналежний і не в повному обсязі розгляд звернення громадянина ГУ Національної поліції у Чернігівській області, що призвело до порушення прав та законних інтересів громадянина, та проведення у зв'язку з цим службового розслідування, в якій просив: "1. Здійснити додатковий розгляд моєї заяви від 06.11.2015 в частині фактів, які викладено в ній та які Головним управлінням Національної поліції в Чернігівській області не було розглянуто, досліджено та прийнято щодо них відповідного рішення по суті; 2. Призначити службове розслідування за фактом неналежного розгляду заяви від 06.11.2015 та щодо фактів, викладених у заяві від 06.11.2015; 3. У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про звернення громадян" забезпечити мою особисту участь у перевірці даного мого звернення, а також реалізацію інших моїх прав як заявника; 4. Витребувати всі необхідні матеріали, у тому числі закритої кримінальної справи №12/18008, порушеної 19.10.2009 (на даний час - це кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013260180000067 від 17.01.2014) та їх належним чином оформлену копію для долучення до матеріалів службового розслідування."
Заява позивача від 22 січня 2016 року отримана відповідачем 26 січня 2016 року, що підтверджується відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення №0308703641010.
Листом від 29 лютого 2016 року №24/М-327 відповідач надав відповідь позивачу на заяву від 22 січня 2016 року, якою повідомив, серед іншого, про те, що в ході перевірки викладені позивачем відомості знайшли своє підтвердження в частині неналежного та тривалого розслідування кримінального провадження, розпочатого Ніжинським МВ УМВС України в Чернігівській області за фактом цієї ДТП, у зв'язку з чим винні особи заслуговують притягненню до дисциплінарної відповідальності.
Листом від 29 лютого 2016 року №24/М-327 відповідач також зазначив, що перед прокуратурою Чернігівської області ініційовано скасування рішення про закриття вказаного позивачем кримінального провадження.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України "Про звернення громадян".
Згідно частини першої статті 2 Закону України "Про звернення громадян" законодавство України про звернення громадян включає цей Закон та інші акти законодавства, що видаються відповідно до Конституції України та цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Частиною третьою статті 3 Закону України "Про звернення громадян" встановлено, що заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про звернення громадян" звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев'ятого частини першої цієї статті.
Окрім того, пунктом 1 Указу Президента України "Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування" від 07 лютого 2008 року №109/2008 постановлено Кабінету Міністрів України, міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським, районним державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування вжити невідкладних заходів щодо забезпечення реалізації конституційних прав громадян на письмове звернення та особистий прийом, обов'язкове одержання обґрунтованої відповіді, неухильного виконання норм Закону України "Про звернення громадян", упорядкування роботи зі зверненнями громадян, зокрема, щодо: недопущення надання неоднозначних, необґрунтованих або неповних відповідей за зверненнями громадян, із порушенням строків, установлених законодавством, безпідставної передачі розгляду звернень іншим органам; викоренення практики визнання заяв чи скарг необґрунтованими без роз'яснення заявникам порядку оскарження прийнятих за ними рішень; створення умов для участі заявників у перевірці поданих ними заяв чи скарг, надання можливості знайомитися з матеріалами перевірок відповідних звернень; з'ясування причин, що породжують повторні звернення громадян, систематичного аналізу випадків безпідставної відмови в задоволенні законних вимог заявників, проявів упередженості, халатності та формалізму при розгляді звернень; вжиття заходів для поновлення прав і свобод громадян, порушених унаслідок недодержання вимог законодавства про звернення громадян, притягнення винних осіб у встановленому порядку до відповідальності, в тому числі до дисциплінарної відповідальності за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків щодо розгляду звернень громадян.
Згідно пунктів 4.3, 4.4, 4.5, 4.6 Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 10 жовтня 2004 року №1177, за результатами перевірки звернення складається мотивований висновок про результати розгляду звернення громадян, який має містити в собі об'єктивний аналіз усіх зібраних матеріалів і повинен відповідати порядку його складання (додаток 9).
Рішення, які приймаються за зверненнями, повинні бути мотивованими та ґрунтуватися на нормах чинного законодавства. Посадова особа, визнавши заяву такою, що підлягає задоволенню, зобов'язана забезпечити своєчасне і правильне виконання прийнятого рішення, а в разі визнання скарги обґрунтованою - негайно вжити заходів до поновлення порушених прав громадян.
Громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів внутрішніх справ, має права, визначені статтею 18 Закону України "Про звернення громадян".
Звернення вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі поставлені в них питання, вжиті необхідні заходи і заявникам дані вичерпні відповіді.
Згідно статті 15 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, інвалідів Великої Вітчизняної війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто.
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Відповідь відповідача від 29 лютого 2016 року №24/М-327 на звернення позивача від 22 січня 2016 року не містить обґрунтування по усім пунктам заяви позивача від 22 січня 2016 року щодо порушення вимог законодавства, про які позивач повідомляв в заяві.
Окрім того, відповідачем залишено без розгляду прохання позивача про призначення службового розслідування та витребування матеріалів закритої кримінальної справи, яка стала підставою звернення позивача із заявою від 22 січня 2016 року, чим порушено вищезазначені норми чинного законодавства.
Окрім того, статтею 18 Закону України "Про звернення громадян" визначені права громадянина при розгляді заяви чи скарги. Громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.
Проте, в порушення вищезазначеної норми Закону України "Про звернення громадян" відповідачем не запрошено позивача на розгляд його звернення, прохання про що вказано у заяві від 22 січня 2016 року.
Частиною першої статті 20 Закону України "Про звернення громадян" встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
В порушення вищезазначеної норми Закону України "Про звернення громадян" відповідь на заяву позивача від 22 січня 2016 року, яка отримана відповідачем 26 січня 2016 року, надіслана позивачу лише 05 березня 2016 року.
У зв'язку з вищевикладеним, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку, що відповідачем під час розгляду заяви позивача від 22 січня 2016 року допущено протиправну бездіяльність, яка виразилася в невиконанні та порушенні вимог статей 15, 16, 18, 19 Закону України "Про звернення громадян", Указу Президента України "Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування" від 07 лютого 2008 року №109 (109/2008), постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади" від 30 листопада 2011 року №1242 та пунктів 3.8, 4.3 Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС від 10 жовтня 2004 року №1177.
Як уже зазначалося вище, відповідно до частин першої та четвертої статті 15 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Таким чином, орган до якого громадянин звернувся із відповідним зверненням зобов'язаний надати мотивовану та обґрунтовану відповідь або прийняти рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні).
З огляду на доведену вище протиправну бездіяльність суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний розглянути звернення ОСОБА_1 повторно у порядку, визначеному чинним законодавством, з урахуванням висновків даної постанови.
Разом з тим, що стосується вимог позивача про зобов'язання Національної поліції України призначити та провести відповідні службові розслідування, то суд не погоджується із ними, оскільки призначення службового розслідування відповідно до норм Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року №230, є дискреційним правом керівника.
Необґрунтованими також є вимоги позовної заяви в частині зобов'язання відповідача прийняти рішення щодо вжиття заходів, спрямованих на виконання вимог пунктів 5, 7 частини першої статті 19 Закону України "Про звернення громадян", тому що позивачем не надано, які саме заходи має вжити Національна поліція України та якими нормами закону встановлено обов'язок органу державної влади приймати такі рішення; крім того, суд звертає увагу, що стаття 19 Закону України "Про звернення громадян" не містить у своєму складі пунктів.
Стосовно позовних вимог про встановлення відсутності у Національної поліції України у зв'язку з отриманням та розглядом заяви ОСОБА_1 від 22 січня 2016 року повноважень (компетенції) приймати рішення про ініціювання перед органами прокуратури України скасування постанови про закриття кримінального провадження та визнання протиправним та скасування рішення Національної поліції України про ініціювання перед прокуратурою Чернігівської області скасування постанови про закриття кримінального провадження, яке викладене у його листі від 29 лютого 2016 року №24/М-327 необхідно зазначити наступне.
Статтею 19 Закону України "Про звернення громадян" серед обов'язків органів державної влади і місцевого самоврядування передбачено об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Таким чином, чинним законодавством не заборонено органу державної влади і місцевого самоврядування, які отримали заяву від громадянина в порядку Закону України "Про звернення громадян" приймати рішення на відновлення порушених прав третіх осіб, порушення яких встановлено під час розгляду відповідних заяв інших громадян.
Як наслідок, рішення відповідача про ініціювання перед прокуратурою Чернігівської області скасування постанови про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 17 січня 2014 року за №120132601800000067, прийнято відповідачем без порушення норм чинного законодавства.
Окрім того, необхідно зазначити, що позивачем жодним чином не вмотивовано, які права позивача порушено у зв'язку із прийняттям відповідачем вищезазначеного рішення.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно з частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Пункт 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Системний аналіз наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить, що судовий захист прав, свобод або інтересів шляхом повного чи часткового задоволення адміністративного позову, можливий виключно відносно тієї особи, права, свободи або інтереси якої порушено з боку конкретного суб'єкта владних повноважень та за умови порушення її прав.
На думку суду, у межах спірних правовідносин стосовно прийняття відповідачем рішення про ініціювання перед прокуратурою Чернігівської області скасування постанови про закриття вищезазначеного кримінального провадження відсутнє порушене право, власне, ОСОБА_1
Окружний адміністративний суд міста Києва також звертає увагу, що самі по собі дії відповідача щодо ініціювання перед прокуратурою Чернігівської області скасування постанови про закриття вищезазначеного кримінального провадження не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для позивача.
Правові наслідки для позивача може нести саме постанова відповідного органу про скасування постанови про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 17 січня 2014 року за №120132601800000067.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги частково обґрунтованими, а позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Національною поліцією України частково доведено правомірність своїх рішень та дій у відповідності до вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а також за умови часткової відсутності порушеного права, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до пункту 4 частини першої 163 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій (перебіг цього строку починається з дня набрання постановою законної сили або після одержання її копії, якщо постанова виконується негайно), є складовою резолютивної частини постанови.
Оскільки позивач просить зобов'язати відповідача подати звіт про виконання постанови, а дана постанова вимагає від Національної поліції України вчинення певних дій, суд вважає за можливе встановити для суб'єкта владних повноважень - відповідача строк для подання звіту про виконання вказаної постанови у десять днів з дня набрання нею законної сили.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Національної поліції України під час розгляду заяви ОСОБА_1 від 22 січня 2016 року щодо невиконання вимог статей 15, 18, 19 Закону України "Про звернення громадян", Указу Президента України "Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування" від 07 лютого 2008 року №109 (109/2008), постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади" від 30 листопада 2011 року №1242 та пунктів 3.8, 4.3 Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС від 10 жовтня 2004 року №1177.
3. Зобов'язати Національну поліцію України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22 січня 2016 року та надати обґрунтовану відповідь за результатами її розгляду у порядку, передбаченому чинним законодавством, та з урахуванням висновків даної постанови.
4. В іншій частині адміністративного позову відмовити.
5. Встановити Національній поліції України строк у десять днів з дня набрання постановою законної сили для подання звіту про виконання постанови.
6. Попередити Національну поліцію України про можливість застосування заходів, передбачених частиною другою статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.А. Кузьменко
Судді Р.О. Арсірій
О.П. Огурцов