14 липня 2016 року м. Чернігів Справа № 825/1176/16
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Соломко І.І.,
суддів Клопота С.Л.,
Бородавкіної С.В.,
за участі секретаря Пархомчука Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України, Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Департамент соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації, Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії
В провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України, Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Департамент соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації, Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання протиправним і скасування рішення Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України від 28.04.2016 № 97 та зобов'язати Міністерство соціальної політики України визнати за позивачем статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідно до положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» він має право на набуття статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2, однак рішенням Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України від 28.04.2016 № 97 йому відмовлено у визначенні такого статусу. За таких обставин вважає оскаржуване рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.
Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
Від представника Міністерства соціальної політики України надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що матеріали справи щодо визначення ОСОБА_1 статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС розглянуто по суті та прийнято рішення про відмову.
Департамент соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації надіслав суду письмові пояснення, в яких просив розглянути справу без участі представника, а також відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представником управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області надіслало суду письмові пояснення, в яких останній просить розглянути справу без їх участі та з позовними вимогами не погоджуються.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній доказами.
Відповідно до частини першої статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
28.04.2016 Комісія зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України на виконання постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.03.2016 по справі № 825/296/16 розглянула матеріали ОСОБА_1 по суті та прийняла рішення № 97 про відмову у визначенні йому статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, про що свідчить копія витягу, яка міститься в матеріалах справи.
Підставою відмови відповідачі зазначають те, що ОСОБА_1 брав участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС у період з 17.07.1987 по 24.09.1987 у складі військової частини НОМЕР_1 , яка дислокувалася за межами зони відчуження. У довідках Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 12.07.2013 № 25938 та від 09.08.2013 № 25938 не відображено дні виїздів в зону відчуження.
Позивач вважає, що такий висновок відповідачів порушує його права.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та визначаючись щодо позовних вимог судом береться до уваги, що основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я врегульовані Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі -Закон).
Частиною першою статті 10 вказаного Закону визначено осіб, які належать до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Так, учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Аналіз вказаної норми дає підстави для висновку, що законодавець до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відносить такі категорії осіб, зокрема військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження (у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів).
Пунктом 2 частини першої статті 14 Закону передбачено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження: з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів; з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів; у 1987 році - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи; евакуйовані у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку, після досягнення ними повноліття); особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, - категорія 2.
Статтею 15 Закону передбачено, що підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.
Із системного аналізу норм Закону, суд доходить висновку, що підставою для надання особі статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є робота саме у зоні відчуження.
Пунктом 10 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 № 51, передбачено, що посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі одного з таких документів:
а) посвідчення про відрядження в зону відчуження;
б) військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження;
в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).
Отже, як вбачається з вказаних вище нормативних актів, підставою для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС можуть бути тільки відповідні документи.
Відповідно до пункту 12 цього Порядку, спірні питання визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, вирішуються комісією при Мінпраці, до складу якої, крім спеціалістів зазначеного Міністерства включаються спеціалісти МОЗ, МНС, Мінюсту, Міноборони, Держкомгідромету та Київської облдержадміністрації за поданням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
Згідно пункту 4.2 Положення про Комісію зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 17.05.2006 № 187, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.05.2006 за № 626/12500 (далі-Положення) Комісія зобов'язана при визначенні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС керуватися критеріями, визначеними Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51 (із змінами).
Згідно приписів п.5.1 Положення Комісія є колегіальним органом і її рішення є обов'язковими для виконання Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями.
Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що при розгляді спірних питань громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Комісія має виключну компетенцію в питаннях визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і зобов'язана керуватися критеріями, визначеними Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 № 51.
Суд звертає увагу, що положення вищезазначеної правової норми свідчать про наявність у Комісії дискреційних повноважень при виконанні певної процедури, пов'язаної із визначенням статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, в яку адміністративний суд при здійсненні судочинства не має права втручатися.
Постановою Чернігівського окружного суду від 24.09.2015 у справі № 825/2659/15-а дійсно встановлено, що «…документи, що приєднані до матеріалів справи містять достатньо підстав, які свідчать про факт участі ОСОБА_1 у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС», що в силу частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають доказуванню.
Однак Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51 не передбачає підстав для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у разі прийняття судом рішення про встановлення факту участі особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Таким чином, вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України від 28.04.2016 № 97 задоволенню не підлягають.
Також не підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов'язання Міністерства соціальної політики України визнати за позивачем статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, оскільки відповідно до Положення про Комісію зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, ці питання віднесено до компетенції Комісії, а не Міністерства соціальної політики України.
Відповідно до частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частиною першою статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами першою та другою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд зазначає, що позивач не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, в той час як відповідачами обґрунтовано правомірність відмови у визначені позивачу статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Відповідно до вимог статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 71,72, 167, 255, 257 КАС України, суд
В задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Головуючий суддя Соломко І.І.
Судді Клопот С.Л.
Бородавкіна С.В.
.