Справа № 738/982/16-к Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/795/735/2016
Категорія - ч. 1 ст. 213 КК України Доповідач ОСОБА_2
21 липня 2016 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Чернігові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015270170000460 по обвинуваченню
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Даугалпліс, Латвія, мешканця АДРЕСА_1 , росіянина, громадянина України, не працюючого, пенсіонера, одруженого, освіта повна середня, в силу ст. 89 КК України не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 213 КК України,
за апеляційною скаргою прокурора на вирок Сосницького районного суду Чернігівської області від 17 травня 2016 року,
за участю прокурора ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_8
Вироком Сосницького районного суду Чернігівської області від 17 травня 2016 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 213 КК України та призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу на користь держави у розмірі 800 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 13600 грн.
Речові докази: 1493 кг брухту чорних металів, 25 кг брухту металу алюмінію, 2 кг брухту металу свинцю та 118 кг різнокольорового брухту металів, які зберігаються у кімнаті речових доказів Менського ВП ГУНП в Чернігівській області вирішено передати в дохід держави.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_6 , не будучи фізичною особою-підприємцем, тобто зареєстрованим в установленому законом порядку як суб'єкт підприємницької діяльності відповідно до Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” упродовж грудня 2015 - січня 2016 року на території господарства за адресою: АДРЕСА_1 , здійснював прийом брухту чорних та кольорових металів, скуповуючи у населення за готівковий розрахунок брухт чорних металів за ціною 1 грн 70 коп. за 1 кг, брухт кольорового металу (алюмінію) за ціною 17 грн за 1 кг, брухт кольорового металу (міді) за ціною 70 грн за 1 кг, таким чином, організувавши незаконний пункт прийому металобрухту, чим порушив встановлений чинним законодавством порядок здійснення операцій з металобрухтом.
Прокурор подав апеляційну скаргу та доповнення до неї, в якій, не оспорюючи правильності встановлення фактичних обставин кримінального провадження, кваліфікації дій ОСОБА_6 та доведеності його вини, просить вирок суду скасувати у зв'язку із невідповідністю призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості. Одночасно просить вирішити долю частини речових доказів, зокрема ваг у кількості 4 шт, які були залишені поза увагою суду при вирішенні питання щодо речових доказів у резолютивній частині вироку.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор зазначає, що призначаючи обвинуваченому покарання із застосуванням ст. 69 КК України, судом першої інстанції не було належним чином враховано усіх обставин, зокрема вважає, що судом безпідставно визнано пом'якшуючими вину ОСОБА_6 обставини такі як щире каяття та сприяння у розкритті злочину, оскільки поведінка останнього не свідчила про каяття, так само і активного сприяння останній не проявляв, взагалі відмовившись від дачі пояснень на досудовому розслідуванні на підставі ст. 63 Конституції України. Також вказує на відсутність доказів матеріального становища обвинуваченого, що дало суду підстави застосувати ст. 69 КК України.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні зазначених у вироку діянь за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, які учасниками судового провадження не оскаржуються, тому в цій частині вирок не перевіряється.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_6 вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю, підтвердивши фактичні обставини кримінального провадження, викладені в обвинувальному акті та у вироку суду. Зазначив, що у вчиненому щиро кається. Також обвинувачений пояснив про те, що кримінальне правопорушення скоїв внаслідок збігу тяжкого матеріального становища, оскільки його дружина хворіє на онкозахворювання і перебуває в лікарні, а він перебуває на обліку в Чернігівському обласному кардіологічному диспансері з приводу гіпертонічної хвороби, розмір отримуваної ним та дружиною пенсії сумарно становить 2400,00грн., а тому просив апеляційний суд врахувати вказані обставини при прийнятті судового рішення.
Відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні покарання у кожному конкретному випадку і щодо кожного обвинуваченого, суд зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, дані про особу винуватого, обставини кримінального провадження, обставини, що пом'якшують покарання, і призначити покарання, необхідне й достатнє для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Такі положення закону про кримінальну відповідальність знаходять своє відображення і в Постанові Пленуму Верховного суду України “Про практику призначення судами кримінального покарання” № 7 від 24 жовтня 2003 року.
При обранні обвинуваченому ОСОБА_6 покарання суд, у відповідності до ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, сукупність обставин, що його характеризують, особу обвинуваченого, який є пенсіонером, за місцем проживання характеризується позитивно, враховано майновий стан обвинуваченого, його щире каяття та сприяння у розкритті злочину.
За наявності зазначених обставин, враховуючи принцип індивідуалізації покарання, суд обґрунтовано дійшов висновку про можливість призначення ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст. 69 КК України.
Висновок суду про наявність у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 обставин, що пом'якшують покарання - щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочину, відповідає фактичним обставинам кримінального правопорушення, але прокурор вважає ці дві обставини однією, яка не дає підстав для застосування вимог ст. 69 КК України.
Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що згідно з ч. 1 ст. 69 КК України суд встановив лише одну обставину, що пом'якшує покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки, незважаючи на те, що щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину вказані в одному пункті ч. 1 ст. 69 КК України, ці обставини не можна вважати однією, так як вони є різними за своїм характером.
Так, щире каяття відображає ставлення особи до вчинених нею дій та є оцінкою такою особою своєї поведінки, а активне сприяння розкриттю злочину - це дії особи, направлені на допомогу органам досудового слідства у розкритті кримінального правопорушення та розслідуванні його обставин.
Отже, суд, встановивши дві обставини, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винуватого, його стану здоров'я та матеріального становища, вмотивувавши своє рішення, правильно застосував вимоги ст. 69 КК України при призначенні покарання ОСОБА_6 , тому і підстав для скасування такого рішення немає, тому доводи апеляційної скарги прокурора до уваги не приймаються.
Твердження прокурора про те, що ОСОБА_6 під час досудового розслідування на підставі ст. 63 Конституції України відмовився від надання показів, та винуватим себе визнав лише в суді та ці обставини не були враховані районним судом, на думку апеляційного суду є безпідставними. Використання обвинуваченим свого права відмови говорити з приводу підозри, обвинувачення чи в будь-який момент відмовитися від їх дачі закріплене ст. 63 Конституції України та п. 4 ч. 3 ст. 42 КПК України, і використання цього права не може враховуватися судом при призначенні покарання.
Колегія суддів приходить до висновку, що призначена судом міра покарання є достатньою та необхідною для виправлення обвинуваченого.
Разом з тим, заслуговують на увагу колегії суддів твердження прокурора стосовно не вирішення судом долі речових доказів - ваг у кількості 4 шт.
Як вбачається з реєстру матеріалів досудового розслідування (п.п. 12, 13), в ході досудового розслідування постановою про визнання речових доказів визнано металобрухт та ваги в кількості 4 штук речовими доказами, які зберігаються в кімнаті речових доказів Менського ВП ГУНП в області.
Рішення про долю металобрухту судом прийнято, проте поза увагою залишилося рішення стосовно ваг у кількості 4 штук, які також необхідно передати в дохід держави.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 404, 407, 408, 418, 420 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора - задовольнити частково.
Вирок Сосницького районного суду Чернігівської області від 17 травня 2016 року щодо ОСОБА_6 в частині вирішення питання про речові докази - змінити.
Речові докази: ваги, в кількості чотирьох штук, які зберігаються у кімнаті речових доказів Менського ВП ГУНП в Чернігівській області - передати в дохід держави.
В решті вирок суду щодо ОСОБА_6 - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4