Справа № 750/5610/16-ц Провадження № 22-ц/795/1425/2016 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Карапута Л. В. Доповідач - Бечко Є. М.
19 липня 2016 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіБечка Є.М.,
суддів:Тагієва С.Р., Хромець Н.С.,
при секретарі:Шевченко М.О.,
за участю:представника апелянта адвоката Кутукова С.О., представника ДВС Коломієць О.О., стягувача ОСОБА_7
розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_8 на ухвалу Деснянського районного суду м.Чернігова від 13 червня 2016 року у справі за поданням старшого державного виконавця Чернігівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Пусь Євгенія Сергійовича про встановлення тимчасового обмеження боржнику ОСОБА_8 у праві виїзду за межі України,
стягувач - ОСОБА_7,
Ухвалою Деснянського районного суду м.Чернігова від 13 червня 2016 року задоволено подання старшого державного виконавця Чернігівського районного відділу державної виконавчої служби Чернігівського районного управління юстиції Пусь Є.С. про встановлення тимчасового обмеження боржнику ОСОБА_8 у праві виїзду за межі України, обмежено боржника у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа до виконання своїх зобов'язань або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках по стягненню заборгованості за рішенням суду та інших органів, які входять до складу виконавчого провадження: виконавчий лист № 2/730/387/13, виданий 26.02.2015 року Борзнянським районним судом про стягнення з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 боргу в сумі 14296 грн. 36 коп.
Не погоджуючись з даною ухвалою ОСОБА_8 подав до суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати дану ухвалу та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні подання старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Чернігівського районного управління юстиції Пусь Є.С. про встановлення йому тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом було розглянуто подання без повідомлення ОСОБА_8, що позбавлено його можливості подати свої пояснення, адже державним виконавцем було зазначено не ту суму, яку повинен сплатити боржник, крім того, 22 червня цього року він ще сплатив 500 грн. для виконання рішень у цьому виконавчому провадженні.
Також апелянт зазначає, що ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 25 листопада 2015 року вже було встановлено, що станом на 25 листопада 2015 року боржник не ухиляється від виконання рішення суду.
Крім того, апелянт зазначає, що самі по собі його виїзди за межі України не можуть бути підтвердженням виконання оплачуваної роботи, навіть неофіційно, тим паче, на міжнародних перевезеннях. Зазначає, що частина таких виїздів у нього була ще до видачі 26 лютого 2015 року Борзнянським районним судом виконавчого листа про стягнення з нього на користь ОСОБА_7 боргу. Тобто, факт неофіційної роботи боржника належними доказами не підтверджено.
Апелянт вважає, що державний виконавець, крім іншого, не зазначив в поданні, яка сума була вже сплачена ОСОБА_8
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.312 ЦПК України, апеляційний суд, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.
Задовольняючи вказане подання та обмежуючи боржника ОСОБА_8 у праві виїзду за межі України до виконання рішення суду, суд першої інстанції виходив з того, що факт ухилення боржника від виконання рішення суду доведено.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він підтверджується матеріалами справи.
Судом першої інстанції установлено, що на виконанні у Чернігівському районному відділі державної виконавчої служби знаходиться виконавче провадження по виконавчому листу №2/730/387/13, виданого 26 лютого 2015 року Борзнянським районним судом про стягнення з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 боргу в сумі 14296 грн. 36 коп. (а.с.6)
Постановою державного виконавця про відкриття виконавчого провадження 23 березня 2015 року було відкрито виконавче провадження (а.с.7).
З відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України про перетинання державного кордону ОСОБА_8 від 21 серпня 2015 року, вбачається, що в період 2013-2015 років боржник систематично перетинав кордон України (а.с.8-10).
З відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України про перетинання державного кордону гр. ОСОБА_8 від 06 травня 2016 року вбачається, що у базі даних наявна інформація щодо 49 перетинів державного кордону України в період 01 січня 2014року по 12 квітня 2016 року ОСОБА_8
Також судом першої інстанції встановлені й інші факти, зокрема, про накладення арешту на майно боржника, про запити державного виконавця до відповідних реєструючи органів з метою установки майна боржника, запити до ДФС, до ВРЕР УДАІ УМВС України в Чернігівській області, до управління сільського господарства в Чернігівській області, а також про акти опису й арешту майна боржника, листи до Чернігівського районного відділення поліції Чернігівського відділу поліції ГУНП у Чернігівській області про вирішення питання про притягнення ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності тощо, проте дані обставини жодним належним доказом не підтверджені, а лише перелічені у поданні державного виконавця.
Відповідно до ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника фізичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцем знаходження органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року.
Положеннями п.5 ст.6 цього Закону встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.
Відповідно до положення ч.2 ст.10 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови «доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання».
Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.
З матеріалів справи вбачається, що державний виконавець, вдруге звертаючись з клопотанням про тимчасове обмеження права боржника на виїзд за межі України, направив до суду подання, копію виконавчого листа, копію постанови про відкриття виконавчого провадження та відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Прикордонної служби України.
Саме з відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Прикордонної служби України вбачається, що ОСОБА_8 49 разів перетинав державний кордон України в період з 01 січня 2014року по 12 квітня 2016 року. Перетин кордону потребує значних коштів, які за бажанням боржника могли бути витрачені на виконання виконавчого листа та сплату боргу.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції розглянув справу у його відсутність, чим позбавив його можливості довести суду, що ним було вжито всіх заходів щодо належного виконання зобов'язання, оскільки згідно ч. 2 ст. 377-1 ЦПК України суд негайно розглядає подання, зазначене в ч.1 цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.
Колегія суддів врахувала ту обставину, що державним виконавцем не надано суду доказів того, який борг залишився у ОСОБА_8 та скільки він сплатив. Проте, суд не бере до уваги дані доводи боржника, оскільки з прикладених до апеляційної скарги в якості доказів квитанцій неможливо встановити, яка сума заборгованості ним сплачена. З квитанцій вбачається, що ОСОБА_8 сплачував окремими сумами штраф.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що державним виконавцем було здійснено усі можливі дії, направлені на примусове виконання рішення суду, однак вони не дали позитивного результату через відсутність у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення подання старшого державного виконавця Чернігівського районного відділу державної виконавчої служби Чернігівського районного управління юстиції Пусь Є.С., оскільки ОСОБА_8, який є боржником у виконавчому провадженні, станом на час розгляду подання у добровільному порядку не погашає борг, при цьому систематично перетинає кордон, витрачаючи кошти на поїздки, свідомо не виконуючи судове рішення, що свідчить про ухиляння від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, а тому необхідність у тимчасовому обмеженні йому права виїзду за межі України може стати дієвим заходом щодо забезпечення виконання рішення суду.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням вимог закону, а тому підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312 ч.1 п.1, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_8 відхилити.
Ухвалу Деснянського районного суду м.Чернігова від 13 червня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:Судді: