донецький апеляційний господарський суд
пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72
Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua
Постанова
Іменем України
20.07.2016 справа № 905/3253/15
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючогоОСОБА_1
суддів:ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю представників сторін:
від позивача:не з'явився,
від відповідача:не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуВиконавчого комітету Маріупольської міської ради, м. Маріуполь Донецької області,
на рішення Господарського суду Донецької області
від17.12.2015
по справі№ 905/3253/15 (суддя Тоцький С. В.)
за позовомВиконавчого комітету Маріупольської міської ради, м. Маріуполь Донецької області,
доФізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Маріуполь Донецької області,
простягнення 115 832, 88 грн.
Виконавчий комітет Маріупольської міської ради (далі - Виконком Маріупольської міської ради), м. Маріуполь Донецької області, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4 М.), м. Маріуполь Донецької області, про стягнення основного боргу в розмірі 115 832, 88 грн.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 17.12.2015 у справі № 905/3253/15 позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача основну заборгованість у розмірі 37 489, 44 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Позивач, не погодившись з прийнятим рішенням, звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Донецької області від 17.12.2015 у справі № 905/3253/15, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. Зокрема, апелянт посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм як матеріального, так і процесуального права, а також неповне з'ясування фактичних обставин, що мають значення для справи. Заявник апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції помилково застосував до правовідносин сторін положення статті 7 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», а єдиним належним та достатнім доказом, що підтверджує обставини непереборної сили на території проведення антитерористичної операції, відповідно до статті 10 названого Закону, є сертифікат Торгово-промислової палати України, а тому суд дійшов невірного висновку про відмову в задоволенні частини позовних вимог.
Представники позивача та відповідача у судове засідання не з'явились, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за їх відсутності.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 ГПК України та на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм як матеріального, так і процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд -
Рішенням Виконавчого комітету Маріупольської міської ради № 215 від 21.05.2014 «Про розгляд звернень суб'єктів господарської діяльності щодо розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на території міста Маріуполя» ФОП ОСОБА_4 надано дозвіл на розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на 5 років з 19.02.2014 до 19.02.2019.
Між Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради та ФОП ОСОБА_4 21.05.2014 було укладено Договір про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів № 6 (далі - Договір), за умовами якого на підставі рішення Виконкому Маріупольської міської ради від 21.05.2014 № 215 Виконком надає Розповсюджувачу у тимчасове платне користування місця розташування рекламних засобів, а Розповсюджувач приймає вказані місця, використовує їх для розташування рекламних засобів та оплачує користування зазначеними місцями згідно з умовами цього Договору (а. с. 13-18).
Відповідно до п. 1.2 Договору місця розташування рекламних засобів, які надаються Виконкомом у тимчасове платне користування Розповсюджувачу, зазначені в Додатку 1 до цього Договору, який є невід'ємною частиною цього Договору.
Місця розташування рекламних засобів являють собою площу зовнішньої поверхні будинку, споруди, елемента вуличного обладнання або території на відкритій місцевості, у межах м. Маріуполя, перебувають в комунальній власності територіальної громади м. Маріуполя, управління ними, в тому числі укладання договорів щодо них, здійснюється Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради (п. 1.3 Договору).
Згідно з п. 1.6 Договору місця розташування рекламних засобів вважаються переданими Виконкомом і прийнятими Розповсюджувачем з моменту укладання цього Договору.
У п. 2.3 Договору встановлено обов'язки Розповсюджувача, зокрема: неухильно виконувати вимоги Закону України «Про рекламу», Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067, правових актів органів місцевого самоврядування м. Маріуполя, які регламентують розміщення зовнішньої реклами в місті Маріуполі (п. 2.3.1 Договору); своєчасно та у повному обсязі вносити плату за користування місцями розташування рекламних засобів в порядку та в строки, обумовлені цим Договором (п. 2.3.15 Договору).
Відповідно до п. 3.1 Договору плата за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів встановлена в порядку, визначеному Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради.
Розмір плати за тимчасове користування місцями розташування рекламного засобу, наданими в користування Розповсюджувачу, становить 6 248, 24 грн. на місяць (п. 3.2 Договору).
Загальна сума Договору за п'ять років, як встановлено у п. 3.4 Договору, після отримання Розповсюджувачем відповідного дозволу на розміщення зовнішньої реклами становить 374 894, 33 грн.
Відповідно до п. 3.5 Договору плата за тимчасове користування місцями, наданими в користування Розповсюджувачу, зараховується до міського бюджету м. Маріуполя. Внесення плати за тимчасове користування місцями здійснюється Розповсюджувачем: перший платіж - протягом п'яти робочих днів з дня укладання договору; наступні платежі - авансом до 10 числа місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата.
Дія цього Договору поширюється на зобов'язання щодо внесення плати за тимчасове користування місцями розміщення рекламних засобів за попередній період.
Цей Договір набирає чинності з моменту його укладання (п. 3.1 розділу 3 «Строк договору»).
Згідно з п. 3.2 розділу 3 «Строк договору» він вважається укладеним з дня його підписання Сторонами.
Як вбачається з Розрахунку плати до міського бюджету ФОП ОСОБА_4 за тимчасове користування місцями розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами (Додаток № 1 до Договору) розмір цієї плати визначено з 19.02.2014 до 19.02.2019 (а. с. 19-20).
У подальшому сторони уклали Додаткову угоду № 1 від 17.07.2015 до Договору, відповідно до п. 1 якої Розповсюджувач зовнішньої реклами звільняється від частини плати за тимчасове користування місцями розміщення рекламних засобів у зв'язку з розміщенням соціальної реклами (а. с. 34).
Розрахунок плати, від якої звільняється ФОП ОСОБА_4 на період розміщення соціальної реклами у 2014 році, наведений у Додатку 1 до зазначеної Додаткової угоди і загалом становить 15 380, 16 грн. (а. с. 35).
Крім того, сторони домовились викласти умови п.п. 3.2 та 3.3 Договору у новій редакції, згідно з якою розмір плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів становить 5 991, 90 грн. на місяць, а загальна сума Договору за 5 років складає 359 514, 17 грн.
У зв'язку з невиконанням ФОП ОСОБА_4 умов укладеного між сторонами Договору щодо внесення плати за тимчасове користування місцями розташування спеціальних конструкцій розміщення зовнішньої реклами Виконавчий комітет Маріупольської міської ради 22.04.2015 звернувся до відповідача з претензією, в якій просить погасити заборгованість за спірним Договором протягом 10 днів з дня отримання зазначеної претензії (а. с. 11-12).
Оскільки претензія була залишена ФОП ОСОБА_4 без відповіді, а обов'язок зі внесення плати за тимчасове користування місцями розташування спеціальних конструкцій розміщення зовнішньої реклами виконаний не був, Виконавчий комітет Маріупольської міської ради звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 115 832, 88 грн. за спірним Договором.
Вивчивши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду прийнято з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає частковому скасуванню, виходячи з такого.
Відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до статті 7 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» скасовано орендну плату за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.
Колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду, оскільки за своєю правовою природою укладений між сторонами Договір не є договором найму (оренди), а приписи статті 7 зазначеного вище Закону не поширюють свою дію на ці правовідносини сторін.
Так, відповідно до частини першої статті 760 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ), однак місця розташування рекламних засобів у розумінні п. 1.3 Договору, не підпадають під наведені ознаки.
Натомість правовідносини сторін у цій справі підпадають під правове регулювання Закону України «Про рекламу» і постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами» від 29.12.2003 № 2067.
Таким чином, дія статті 7 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не поширюється на ці правовідносини сторін, оскільки плата за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів не є орендною, а тому колегія суддів вважає, що її нарахування здійснено правомірно.
Як вбачається з розрахунку ціни позову, Виконком Маріупольської міської ради просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за тимчасове користування місцями розміщення рекламних засобів у розмірі 115 832, 88 грн. за період 19.02.2014 по 10.10.2015.
Колегія суддів вважає, що нарахування плати за тимчасове користування місцями розміщення рекламних засобів за період з 19.02.2014 до 21.05.2014, тобто до укладення спірного Договору, є неправомірним і таким, що суперечить положенням укладеного між сторонами Договору та приписам чинного законодавства з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Аналогічні приписи закріплені й у статті 526 ЦК України.
Як встановлено частиною першою статті 16 Закону України «Про рекламу», розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою).
Порядок внесення плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності, визначено в Положенні про порядок розміщення зовнішньої реклами на території м. Маріуполя, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 15.06.2011 № 178.
Згідно з п. 6.3 зазначеного Положення оплата за тимчасове користування місцями розташування спеціальних конструкцій здійснюється на договірних засадах з їх власником або уповноваженими органами.
Дійсно, відповідно до частини третьої статті 631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Однак, за умовами п. 1.6 Договору місця розташування рекламних засобів вважаються переданими Виконкомом і прийнятими Розповсюджувачем з моменту укладення цього Договору, а Договір набирає чинності з дня його укладання, тобто з 21.05.2014.
Крім того, колегія суддів зауважує, що сама лише наявність дозволу, передбаченого статтею 16 Закону України «Про рекламу», не є підставою для нарахування плати за користування місцями розташування рекламних засобів, адже, як передбачено п. 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами та п. 6.3 Положення про порядок розміщення зовнішньої реклами на території м. Маріуполя, таке нарахування провадиться на договірних засадах, а докази користування відповідачем місцями розташування рекламних засобів у період до укладення спірного Договору відсутні.
Не надано таких доказів як суду першої так і суду апеляційної інстанцій.
З наведеного вбачається, що хоча пунктом 3.5 Договору і встановлено, що його дія поширюється на зобов'язання щодо внесення плати за користування місцями розміщення рекламних засобів за попередній період, однак до моменту укладення спірного Договору таке зобов'язання в розумінні статті 509 ЦК України не виникло, а тому обов'язок відповідача зі внесення такої плати у період до 21.05.2014 відсутній.
Викладене вище також не спростовується умовами п. 3.9 Договору, відповідно до якого плата за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів вноситься Розповсюджувачем незалежно від факту встановлення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, оскільки, згідно з п. 3.1 розділу 3 «Строк договору», він набирає чинності з моменту його укладання, тобто з 21.05.2014.
З цих же мотивів не може вважатися підставою для стягнення плати за тимчасове користування місцями розміщення рекламних засобів до набрання чинності Договором і встановлення у п. 3.3 загальної суми Договору за 5 років, розрахованої з дня отримання дозволу на тимчасове користування місцями розміщення рекламних засобів (Додаток № 1 до Договору).
Таким чином, з урахуванням пільг за розміщення соціальної реклами у 2014 році в сумі 15 380, 16 грн., встановлених на підставі Додаткової угоди № 1 від 17.07.2015 до Договору, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню плата за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів за період з травня 2014 року по жовтень 2015 року в розмірі 97 088, 16 грн. (112 468, 32 грн. - 15 380, 16 грн.), а тому рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 59 598, 72 грн. за безпідставністю.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Виконавчого комітету Маріупольської міської ради підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Донецької області від 17.12.2015 у справі № 905/3253/15 підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 59 598, 72 грн. з наведених вище підстав. В іншій частині рішення залишається без змін.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Маріупольської міської ради, м. Маріуполь Донецької області, на рішення Господарського суду Донецької області від 17.12.2015 у справі № 905/3253/15 задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Донецької області від 17.12.2015 у справі № 905/3253/15 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 59 598, 72 грн.
Абзац другий резолютивної частини рішення Господарського суду Донецької області від 17.12.2015 у справі № 905/3253/15 викласти в такій редакції:
«Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (87501, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Виконавчого комітету Маріупольської міської ради (87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Мира, 70, код ЄДРПОУ 37989721) основний борг у розмірі 97 088, 16 грн. та судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1 456, 31 грн.»
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (87501, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Виконавчого комітету Маріупольської міської ради (87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Мира, 70, код ЄДРПОУ 37989721) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1 601, 94 грн.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий О.А. Скакун
Судді: Н.В. Ломовцева
ОСОБА_3