"18" липня 2016 р.м. Чернігів
Вважаю, що при обранні обвинуваченому ОСОБА_1 виду та міри покарання, суд першої інстанції виходив із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та відповідно до вимог ст. 65 КК України вірно врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які - за ч. 1 ст. 185 КК України є злочином невеликої тяжкості та за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України є тяжкими злочинами, обставини при яких скоєні кримінальні правопорушення, відсутність тяжких наслідків, особу обвинуваченого, який раніше в силу ст. 89 КК України не судимий, до адміністративної відповідальності притягувався у 2015 році, за місцем проживання характеризується як особа, яка періодично зловживає спиртними напоями і вчиняє сварки зі співмешканкою, інколи грубий та переоцінює свої можливості, обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданої шкоди шляхом повернення викраденого майна, обставин, що обтяжують покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння. Вищезазначені обставини в своїй сукупності дали суду підстави при призначенні покарання застосувати ст.69 КК України та призначити покарання нижче від найнижчої межі та без конфіскації майна, передбачених санкцією ч.2 ст.289 КК України.
Остаточна міра покарання судом призначена у відповідності з вимогами ст. 70 КК України.
Всі обставини, на які в своїй апеляційній скарзі посилається апелянт, судом першої інстанції при призначенні покарання були враховані, законних підстав для застосування положень ст.75 КК України, не вбачаю.
Більш того, враховуючи, що два кримінальних правопорушення з трьох, скоєних ОСОБА_2 , є тяжкими злочинами, ОСОБА_1 не має судимості в силу ст.89 КК України, будучи працездатним, суспільно корисною працею не займався, за місцем проживання характеризується, на мою думку, негативно, притягувався до адміністративної відповідальності, а тому призначене судом першої інстанції ОСОБА_1 покарання, вважаю достатнім і необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів, і не вбачаю підстав для його пом'якшення. Висновок про можливість виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства з врахуванням наявних у справі даних про особу обвинуваченого не можна вважати обґрунтованим, зокрема і тому, що підстави для застосування ст.75 КК України вже були враховані судом при застосуванні ст.69 КК України.
СуддяОСОБА_3