12 квітня 2007 р.
№ 2-1549/05
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кочерової Н.О., - головуючого,
Рибака В.В., Черкащенка М.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги
СЗАТ “Ізюмриба»
на ухвалу
апеляційного суду Харківської області від 18.05.2006 року
у цивільній справі
Ізюмського міськрайонного суду Харківської області
за позовом
ОСОБА_1
до
СЗАТ “Ізюмриба»
про
визнання недійсними Положення про порядок розділу акцій власної емісії, затверджене 17.12.2003 року загальними зборами членів трудового колективу підприємства
В засіданні взяли участь представники:
- позивача:
не з'явився,
- відповідача:
не з'явився,
У вересні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області з позовом до СЗАТ “Ізюмриба» про визнання недійсним Положення про порядок розділу акцій власної емісії, яке затверджене 17.12.2003 року загальними зборами членів трудового колективу підприємства.
Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 27.01.2005 року відмовлено у прийнятті позовної заяви.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 18.05.2005 року ухвалу місцевого міськрайонного суду від 27.01.2005 року скасовано, позовну заяву ОСОБА_1 направлено для вирішення питання про прийняття позовної заяви.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою СЗАТ “Ізюмриба» подало касаційну скаргу, в якій просить ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 18.05.2005 року скасувати, ухвалу Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 27.01.2005 року залишити без змін.
Доповідач: Черкащенко М.М.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом неправильно застосовані норми процесуального права, що призвело до винесення незаконної ухвали.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, ухвалою від 29.09.2004 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області на підставі ст.ст. 137, 138, 139 ЦПК України залишив позовну заяву ОСОБА_1 до СЗАТ “Ізюмриба» без руху, оскільки в позовній заяві не викладені обставини якими позивач обґрунтовує свої вимоги, не надані докази, не визначена ціна позову, не вказана дата подання заяви та не сплачено державне мито. Суд даною ухвалою надав позивачу строк до 15.10.2004 року для усунення недоліків.
ОСОБА_1 20.10.2004 року подав до суду доповнення до позовної заяви та просив визнати недійсним Положення про порядок розподілу акцій власної емісії, які знаходяться на балансі СЗАТ “Ізюмриба» між членами трудового колективу, яке затверджене зборами членів трудового колективу підприємства 17.12.2003 року.
Ухвалою Ізюмський міськрайонний суд Харківської області від 27.01.2005 року відмовив у прийнятті позовної заяви ОСОБА_1 до СЗАТ “Ізюмриба» на підставі ст. 24 ЦПК України. Відмовляючи в прийнятті позовної заяви місцевий суд виходив з того, що даний спір не підвідомчий суду.
Проте, з таким висновком судова колегія не може погодитись з наступних підстав.
Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересів. Способами захисту цивільних прав та інтересів, передбачених даною статтею, можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; присумове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування, інших посадових і службових осіб.
Враховуючи наведене, а також те, що ОСОБА_1 подав позов про визнання недійсним Положення про порядок розподілу акцій власної емісії, які знаходяться на балансі СЗАТ “Ізюмриба» між членами трудового колективу, яке затверджене зборами членів трудового колективу підприємства 17.12.2003 року, судова колегія приходить до висновку, що місцевий суд відмовляючи у прийнятті позовної заяви, усунувся від встановлення факту чи порушує дане Положення права та охоронювані законом інтереси позивача, а також факт правомірності його затвердження.
Крім того, судова колегія зазначає, що відповідно до ст. 143 ЦПК України, суд на стадії підготовки справи до судового розгляду опитує позивача по суті заявлених вимог, пропонує подати позивачу додаткові докази, а також роз'яснює йому всі права і обов'язки позивача.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про скасування ухвали від 27.01.2005 року, якою відмовлено в прийнятті позовної заяви на підставі ст. 24 ЦПК України та з висновком суду про направлення позовної заяви до суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви.
За таких обставин, оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
Керуючись п. 6 Прикінцевих положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів, ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 18.05.2005 року у справі №2-1549/05 залишити без змін.
Справу направити до господарського суду Харківської області.
Головуючий, суддя Н. Кочерова
Судді В.Рибак
М.Черкащенко