15 червня 2016 року м. Київ К/800/41181/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,
суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби
на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2012
у справі № 1170/2а-2357/11 Кіровоградського окружного адміністративного суду
за позовом Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України «Хлібна база № 78»
до Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області
про скасування податкового повідомлення-рішення,
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.08.2011 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2012 постанову суду першої інстанції скасовано частково, позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення від 03.06.2011 № 0001091510 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 56017,30 грн.; в іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі МДПІ просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Позивач не реалізував своє процесуальне право подання заперечення проти касаційної скарги.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Фактичною підставою для донарахування позивачу податкового зобов'язання із податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті камеральної перевірки від 24.05.2011 № 00025/1510/13760793, в процесі здійснення якої перевірявся уточнюючий розрахунок до податкової декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2010 року, поданий позивачем 30.03.2011 (вхідний реєстраційний номер 5322). Згідно з висновком МДПІ позивач, зменшивши уточнюючим розрахунком значення рядка 05.1 на 2597759,00 грн. та суму податку на прибуток на 649440,00 грн., порушив норми підпункту 4.1.5 пункту 4.1 ст. 4, пункту 5.10 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР), у результаті чого, з врахуванням уточнюючого розрахунку від 26.11.2010 (вхідний реєстраційний номер 17973), занижено податкове зобов'язання із податку на прибуток на 373447,00 грн. у податковому обліку за 9 місяців 2010 року.
За наслідками перевірки МДПІ стосовно позивача прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.06.2011 № 0001091510 про збільшення грошового зобов'язання із податку на прибуток на 466809,00 грн., у тому числі: 373447,00 грн. - за основним платежем та 93362,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (оскаржується позивачем у частині застосування штрафних санкцій у сумі 93362,00 грн.).
У судовому процесі встановлено, що 30.03.2011 позивачем було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2010 року. Правильність показників відображених у цьому уточнюючому розрахунку і було предметом перевірки. Факт порушення норм Закону № 334/94-ВР позивач визнає, спірним є розмір штрафних санкцій, застосований згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.
Задовольняючи позов частково, апеляційний суд виходив із того, що до податкових порушень, вчинених до набрання чинності Податковим кодексом України, але виявлених з 1 січня по 6 серпня 2011 року, може застосовуватись відповідальність, яка за тяжкістю є найменшою із встановленої відповідальності Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (Закон № 2181-ІІІ) або ПК. Виходячи з цих міркувань, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що до позивача можуть бути застосовані штрафні санкції у розмірі, встановленому підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ, а саме: у розмірі10 відсотків від суми, на яку позивач занизив податкові зобов'язання.
Однак, такий висновок не відповідає правильному застосуванню норм пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК та принципу законності, який закріплений у ст. 9 КАС України, оскільки апеляційним судом були застосовані норми, які втратили чинність на час вчинення позивачем порушення - 30.03.2011 (дата подання позивачем уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2010 року).
Відповідно до пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.
Враховуючи те, що позивач подав уточнюючий розрахунок 30.03.2011, тобто після набрання чинності ПК, контролюючий орган неправомірно застосував до позивача штрафні санкції у розмірі більшому за 1,00 грн.
Відповідно до частини 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
В силу цієї норми касаційний суд при здійсненні касаційного перегляду справи обмежений вимогами касаційної скарги особи, яка оскаржує судове рішення, а отже, враховуючи, що касаційне провадження порушено за касаційною скаргою МДПІ, підстави для перегляду постанови суду апеляційної інстанції у частині відмови у задоволенні позову відсутні.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи (частина 2 цієї статті).
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Касаційну скаргу Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2012 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, визначених статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: підписЄ.А. Усенко
Судді: підписО.А. Веденяпін
підписМ.П. Зайцев