12 липня 2016 року м. Київ К/800/11324/16
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Донця О.Є.,
суддів: Мороза В.Ф.,
Чалого С.Я.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги Державної архітектурно-будівельної інспекції України та Львівської міської ради на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.12.2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2016 року у справі за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_2, треті особи - Львівська міська рада, Галицька районна адміністрація м. Львова, ОСОБА_3, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «СНІП», про зобов'язання вчинити дії,
У липні 2015 року Державна архітектурно-будівельна інспекція України звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи - Львівська міська рада, Галицька районна адміністрація м. Львова, ОСОБА_3, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «СНІП», про зобов'язання вчинити дії, в якому просила:
- зобов'язати ОСОБА_2 за власний рахунок здійснити знесення самовільно збудованої будівлі прямокутної форми (з виступаючими частинами) розміром в плані близько 24 х 13 м. по АДРЕСА_1.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.12.2015 року у задоволені позовних вимог Державній архітектурно-будівельної інспекції України було відмовлено.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2016 року апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України було залишено без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.12.2015 року - без змін.
У касаційних скаргах Державна архітектурно-будівельна інспекція України та Львівська міська рада, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просять скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.12.2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2016 року та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представником ОСОБА_2 - ОСОБА_4 подано заперечення на касаційні скарги, в яких він просить залишити касаційні скарги Державної архітектурно-будівельної інспекції України та Львівської міської ради без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційні скарги Державної архітектурно-будівельної інспекції України та Львівської міської ради задоволенню не підлягають, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.03.2015 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України проведено перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності державних будівельних норм, стандартів і правил. Перевіркою встановлено, що здійснення будівельних робіт за адресою: м. Львів, вул. Снопківська, а саме нового будівництва будівлі прямокутної форми (з виступаючими частинами) розміром близько 24 x 13 м., яка примикає до стін житлового будинку АДРЕСА_2, відстань об'єкта будівництва до будинку АДРЕСА_3 становить 5,5 м., що не відповідає вимогам ДБН. За результатами перевірки складено акт про проведення перевірки від 27.03.2015 року № 10/03-г, протоколи про адміністративне правопорушення та припис № 10/03-г про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів, в якому з метою усунення виявлених порушень вимагалося у 60-ти денний термін з дня отримання цього припису привести ділянку на АДРЕСА_1 до попереднього стану шляхом знесення самовільно збудованої будівлі прямокутної форми (з виступаючими частинами) розміром в плані 24х13 м., яка примикає до стін житлового будинку АДРЕСА_2. Припис підлягає до виконання з моменту його отримання.
Правові, економічні, соціальні та організаційні засади містобудівної діяльності в Україні врегульовано Законом України «Про основи містобудування».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про основи містобудування», містобудування (містобудівна діяльність) - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об'єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об'єктів містобудування, спорудження інших об'єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об'єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.
Згідно із статтею 5 Закону Законом України «Про основи містобудування», при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені, зокрема, розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил; розміщення і будівництво об'єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів.
Статтею 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» передбачено, що для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури, додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд. Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.
Відповідно до статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно із статтею 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Відповідно до частин 1, 2 статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.
У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
За рішенням суду самочинно збудований об'єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням об'єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.
Аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що законодавством розмежовано повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує
державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю
(його територіальних органів) з винесення припису про усунення порушень вимог
законодавства у сфері містобудівної діяльності та з приводу звернення до суду про
знесення самочинно збудованого об'єкта.
Звернення контролюючого органу до суду із позовом про знесення самочинного будівництва можливе лише за наявності певних обставин як крайній захід, коли використано всі передбачені законодавством України заходи, наявні істотні порушення будівельних норм і правил або наявна шкода суспільним інтересам чи інтересам інших осіб, за умови неможливості перебудови. Разом з цим, позивачем не доведено, що вичерпані всі заходи для приведення об'єкта будівництва в належний стан, так як і не доведено нанесення шкоди суспільним інтересам чи інтересам інших осіб даним будівництвом, а тому суд вважає передчасним звернення позивача до суду із такими вимогами.
Як встановлено судом, припис від 27.03.2015 року № 10/03-г про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів ОСОБА_2 не отримував. Позивачем не надано доказів того, що будівельні роботи, виконані позивачем, істотно порушують будівельні норми, а також доказів неможливості перебудови такого об'єкту з метою усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб чи істотного порушення будівельних норм.
Оскільки, нормами чинного законодавства передбачено, що знесення самочинно збудованого об'єкту можливе лише за рішенням суду як крайній захід, коли використано всі передбачені законодавством заходи, наявні істотні порушення будівельних норм і правил або наявна шкода суспільним інтересам чи інтересам інших осіб, за умови неможливості перебудови, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про передчасність подання даного позову про зобов'язання ОСОБА_2 за власний рахунок здійснити знесення самовільно збудованої будівлі прямокутної форми (з виступаючими частинами) розміром в плані близько 24 х 13 м. по АДРЕСА_1, отже відсутні підстави для його задоволення.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційні скарги Державної архітектурно-будівельної інспекції України та Львівської міської ради - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.12.2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2016 року у справі за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_2, треті особи - Львівська міська рада, Галицька районна адміністрація м. Львова, ОСОБА_3, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «СНІП», про зобов'язання вчинити дії - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: О.Є. Донець
В.Ф. Мороз
С.Я. Чалий