1[1]
12 липня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретарів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 10 червня 2016 року,
за участю:
прокурора - ОСОБА_8 ,
особи, яка подала скаргу, - ОСОБА_7 ,
представника
особи, яка подала скаргу, - ОСОБА_9 ,
Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 10 червня 2016 року відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_7 на постанову прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 ОСОБА_8 від 20 травня 2016 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 лютого 2014 року за № 120 141 000 700 012 02 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Ухвала мотивована тим, що висновки прокурора про відсутність в діях ОСОБА_10 складу указаного кримінального правопорушення зроблені по результатам повного і об'єктивного досудового розслідування, в ході якого слідчим було зібрано достатньо доказів, а саме допитано заявника, свідків, призначено та проведено судово-медичні експертизи, слідчий експеримент, оглянуто відеозапис, оцінка яких свідчить про правомірність та обґрунтованість постанови про закриття кримінального провадження.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою задовольнити його скаргу та скасувати постанову прокурора від 20 травня 2016 року про закриття кримінального провадження.
В обґрунтування таких вимог апелянт зазначає про те, що висновки слідчого судді стосовно законності та обґрунтованості постанови прокурора не підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами, а відтак не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, ОСОБА_7 вказує, що винуватість ОСОБА_10 у спричиненні йому легких тілесних ушкоджень, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, підтверджується послідовними показаннями свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , висновком судово-медичної експертизи від 15 серпня 2014 року про ступінь тяжкості нанесених йому тілесних ушкоджень, їх кількість та локалізацію, повторною судово-медичною експертизою № 1606/Е від 7 вересня 2016 року з аналогічними висновками.
Цими ж доказами, а також відеозаписом, спростовуються висновки прокурора про те, що дії ОСОБА_10 по відношенню до нього, ОСОБА_7 , були необхідною обороною, спрямованими на припинення та запобігання спричинення шкоди належній їй камері відеоспостереження внаслідок його дій. В дійсності, він, ОСОБА_7 , не мав наміру вивести з ладу камеру відеоспостереження ОСОБА_10 , а мав на меті лише прикрити її аркушем паперу, що чітко зафіксовано на відеозаписі.
За таких обставин, апелянт вважає, що прокурор дав неправильну оцінку діям ОСОБА_10 , внаслідок яких він, ОСОБА_7 , отримав легкі тілесні ушкодження, а тому необґрунтовано закрив кримінальне провадження за відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення ОСОБА_7 та його представника ОСОБА_9 в підтримку доводів апеляційної скарги, прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, оскільки вважав ухвалу слідчого судді законною і обґрунтованою, перевіривши матеріали закритого кримінального провадження № 120 141 000 700 012 02 від 25 лютого 2014 року та судового провадження № 1-кс/758/2546/16 за скаргою ОСОБА_7 , а також доводи його апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку про те, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів закритого кримінального та судового проваджень, в провадженні СВ Подільського управління поліції ГУНП в м. Києві перебували матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено 25 лютого 2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120 141 000 700 012 02 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
В ході досудового розслідування були неодноразово допитані потерпілий ОСОБА_7 , свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , які були очевидцями конфлікту, проведено слідчий експеримент за участі потерпілого та свідків, досліджені документи, у тому числі матеріали відеозапису подій, а також проведено ряд судово-медичних експертиз, відповідно до яких ОСОБА_7 були заподіяні легкі тілесні ушкодження, у вигляді 13 синців та 17 саден.
Зокрема, згідно з показаннями свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 встановлено, що конфлікт між ОСОБА_7 та ОСОБА_10 - мешканців квартир, відповідно, АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , 18 лютого 2014 року приблизно о 21 годині, виник через те, що ОСОБА_7 намагався заклеїти відеокамеру, яка є власністю ОСОБА_10 та розміщена над квартирою останньої.
Крім того, відповідно до досліджених в ході досудового слідства відеозаписів вказаних подій, наданих як потерпілим ОСОБА_7 , що зафіксовані на відеокамеру мобільного телефону, так і ОСОБА_10 з відеокамери, розміщеної над її квартирою, перевірених за згодою учасників кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, встановлено, що конфлікт між ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , полягав в тому, що ОСОБА_7 намагався встати на табурет та проти волі ОСОБА_10 вчинити протиправні, на переконання останньої, дії щодо належного їй майна, а саме заклеїти відеокамеру, розміщену над її квартирою. У зв'язку із цим ОСОБА_10 , з метою припинення та подальшого недопущення таких дій, під час кожної спроби ОСОБА_7 їх вчинити зіштовхувала його з табурета, хапала його за руки, відштовхувала, тощо.
З цього ж відеозапису, наданого ОСОБА_10 , вбачається, що дії ОСОБА_7 , спрямовані на те, щоб заклеїти відеокамеру, носили цілеспрямований і тривалий характер, внаслідок яких її об'єктив вийшов з нормального функціонування. При цьому, дії ОСОБА_10 обмежувались перешкоджанню ОСОБА_7 заклеїти об'єктив відеокамери.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 1606/Е від 7 жовтня 2015 року, з урахуванням характеру, локалізації та морфології виявлених тілесних ушкоджень у ОСОБА_7 , вказані тілесні ушкодження могли утворитись, в тому числі і при умовах, які відображені на відеозапису подій від 18 лютого 2014 року.
Доводи ОСОБА_7 про незаконність встановлення ОСОБА_10 відеокамер на сходовому майданчику, яка охоплює вхідні двері його квартири, а також квартир інших мешканців, чим порушувалися його права на приватне життя, що сприяло його діям 18 лютого 2014 року, а саме не бажанням, щоб розмова з його сусідами та знайомим була зафіксована відеокамерою, не заслуговують не увагу, оскільки законність встановлення ОСОБА_10 відеокамер над входом до її квартири підтверджена рішеннями Слов'янського міжрайонного суду Донецької області та Апеляційним судом Донецької області від 16 червня 2015 року та 20 серпня 2015 року.
Таким чином, встановивши в ході досудового слідства, що камери відеоспостереження були встановлені ОСОБА_10 без порушення вимог чинного законодавства, а її дії щодо ОСОБА_7 були вчинені з метою запобігання настання шкоди внаслідок його дій, спрямованих на припинення нормального функціонування належного їй майна, які з її сторони були направлені на його захист та були співрозмірними з діями ОСОБА_7 , прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_8 , з огляду на вимоги ст. 36 КК України, прийшов до обґрунтованого висновку про те, що за таких обставин, ОСОБА_10 знаходилась в стані необхідної оборони, а звідси про відсутність в її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, що стало підставою для закриття зазначеного кримінального провадження.
Вказане рішення прокурора, повністю узгоджується з вимогами ст. 94 КПК України, прийняте на підставі всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального правопорушення, з оцінкою кожного доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення.
Розглядаючи скаргу ОСОБА_7 , подану на рішення прокурора відповідно до вимог ст. 303 КПК України, слідчий суддя дав належну оцінку доказам у кримінальному провадженні і дійшов вмотивованого висновку про те, що прокурором при його закритті дотримано вимоги кримінального процесуального закону, зокрема, положення ч. 2 ст. 9 КПК України, а прийнята постанова відповідає ст. 110 КПК України.
Тому доводи, викладені ОСОБА_7 в апеляційній скарзі, з посиланням на ті ж докази у кримінальному провадженні, про те, що прокурор прийшов до необґрунтованого висновку про заподіяння ОСОБА_10 йому тілесних знаходячись в стані необхідної оборони, що залишилось поза увагою слідчого судді та призвело до постановлення незаконної ухвали, не заслуговують на увагу.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою, а тому підстави для її скасування і задоволення апеляційної скарги відсутні.
Враховуючи наведене та керуючись ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 309, ст. ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -
Ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 10 червня 2016 року, якою відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_7 на постанову прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 ОСОБА_8 від 20 травня 2016 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 лютого 2014 року за № 120 141 000 700 012 02 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Провадження: № 11-сс/796/2177/2016
Категорія КПК України: ч. 2 ст. 309
Слідчий суддя: ОСОБА_17
Суддя - доповідач: ОСОБА_1