18 липня 2016 року м. Київ К/800/19329/16
Суддя Вищого адміністративного суду України Черпак Ю.К., розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 березня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України , Державної фіскальної служби України, третя особа - Головне управління Державної фіскальної служби України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльність,
встановив:
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року, відмовлено в задоволенні позову про визнання неправомірної бездіяльності, яка виразилась у невиконанні обов'язків передбачених статтею 19 Закону України "Про звернення громадян" щодо об'єктивного і всебічного розгляду зави (скарги) від 26.05.2014 р., чим порушено право на отримання обґрунтованої відповіді, визнання наказу Міндоходів від 17.04.2013 р. № 55 та наказу ДФС України від 26.08.2014 р. № 78, затверджені ними положення про їхні територіальні органи у Львівській області нечинними з моменту їх прийняття, як такі, що не опубліковані та направлені для виконання, визнання положень про територіальні органи у Львівській області, затверджені згаданими наказами такими що є актами, звід нормативних приписів, який визначає організацію та діяльність органів влади і їх посадових осіб; є актами зведені норми права яких визначають організацію діяльності органів виконавчої влади і їх посадових осіб; зачіпають права, свободи і законні інтереси громадян та мають міжвідомчий характер.
Судами встановлено, що позивач 26.05.2015 р. звернувся до Міністра юстиції України Петренка П.Д. зі скаргами, в яких просив здійснити перевірку за додержанням Міністерством доходів і зборів України законодавства про державну реєстрацію щодо застосування Положень про територіальні органи Міндоходів у Львівській області, які затверджені наказом Міністерства доходів і зборів України від 17.04.2013 р. за №55, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 р. за №229, яка станом на 17.04.2013 р. фактично ще не набула сили, а також просив вжити заходів щодо усунення виявлених порушень законодавства України про державну реєстрацію нормативно-правових актів.
Листом від 17.06.2015 р. №р-0988/10-1 Міністерство юстиції України повідомило позивача про те, що згаданий наказ Міністерства доходів і зборів України від 17.04.2013 р. №55 та наказ ДФС України від 26.08.2014 р. № 78 є актами ненормативного характеру, тобто актами оперативно-розпорядчого характеру, спрямованими на організацію виконання інших нормативно-правових актів, а тому такі не підлягають державній реєстрації у Міністерстві юстиції України.
Судові рішення мотивовані тим, що наказ Міністерства доходів і зборів України від 17.04.2013 р. № 55 та наказ Державної фіскальної служби від 26.08.2014 р. № 78 не є нормативно-правовими актами, а тому на них не поширюються вимоги Порядку проведення органами юстиції перевірок стану додержання законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 19.01.2012 р. № 93/5 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 січня 2012 року № 67/20380 (далі - Порядок від 19.01.2012 р. №93/5).
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Зазначає, що Порядок від 19.01.2012 р. №93/5 встановлює єдиний механізм здійснення органами юстиції перевірок стану додержання суб'єктами нормотворення законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 213 КАС України касаційна скарга має містити обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права та як вони вплинули на правильність вирішення справи.
Відповідно до положень пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, які відповідають усталеній практиці Верховного Суду України з цього питання, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не навів підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.
Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 березня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України , Державної фіскальної служби України про визнання незаконною бездіяльність.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.К. Черпак