"14" липня 2016 р. м. Київ К/800/46325/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Шведа Е.Ю.,
суддів: Горбатюка С.А.,
Голяшкіна О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за
касаційними скаргами ОСОБА_2
на постанову Покровського районного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2013 року
на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року
на ухвалу Покровського районного суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2015 року
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року
у справі № 433/58/12 (2а/189/1/13)
за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4
до Гаврилівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області,
треті особи: ОСОБА_5, Комунальне підприємство «Синельниківське міжміське бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_2,
про визнання протиправними рішень про оформлення права власності та скасування свідоцтва про право власності,
встановив:
ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до Гаврилівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області, в якому просили визнати незаконними рішення виконавчого комітету Гаврилівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області «Про оформлення права власності на нежитлові будівлі «ІНФОРМАЦІЯ_1» та автоваги в АДРЕСА_1» № 59 від 09 грудня 2011 року та рішення виконавчого комітету Гаврилівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області «Про оформлення права власності на нежитлову будівлю «ІНФОРМАЦІЯ_2» в АДРЕСА_2» № 60 від 09 грудня 2011 року.
Постановою Покровського районного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року, позов задоволено, визнано незаконними спірні рішення та скасовано відповідні свідоцтва про право власності на нерухоме майно.
Ухвалою Покровського районного суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року, виправлено описку в резолютивній частині другого та четвертого абзацу постанови Покровського районного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2013 року, вказавши адресу об'єкта нерухомого майна - «с.Підгаврилівка».
Не погоджуючись з рішеннями судів, третя особа звернулась до суду з касаційною скаргою, в якій зазначає про порушення судом норм матеріального та процесуального права та просить рішення судів скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Також просить скасувати ухвали судів першої та апеляційної інстанцій, залишити заяву про ОСОБА_4 про виправлення описки без розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступних висновків.
Судами встановлено, зокрема, що спірним рішенням виконавчого комітету Гаврилівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області «Про оформлення права власності на нежитлові будівлі «ІНФОРМАЦІЯ_1» та автоваги в АДРЕСА_1» № 59 від 09 грудня 2011 року оформлено право власності на нежитлові будівлі «Корівник» № 2» та автоваги за ОСОБА_2 та видано відповідне свідоцтво про право власності на зазначені об'єкти нерухомого майна.
Рішенням виконавчого комітету Гаврилівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області «Про оформлення права власності на нежитлову будівлю «ІНФОРМАЦІЯ_2» в АДРЕСА_2» № 60 від 09 грудня 2011 року оформлено право власності на нежитлову будівлю «ІНФОРМАЦІЯ_2» за ОСОБА_2 та видано відповідне свідоцтво про право власності на зазначений об'єкт нерухомого майна.
Позивачі, не погоджуючись з рішеннями виконавчого комітету Гаврилівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області № 59, 60 від 09 грудня 2011 року, звернулись до суду з даним позовом про визнання їх незаконними.
Суди, розглядаючи даний спір, виходили з того, що він є адміністративним.
Суд касаційної інстанції вважає такі висновки судів передчасними з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Ч. 1 ст. 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачі звернулись до суду з позовом про захист права цивільного, оскільки спірними рішеннями виконавчого комітету сільської ради порушено їх право спільної часткової власності на об'єкти нерухомого майна.
Разом з тим, спір щодо захисту права цивільного має не публічний, а приватно-правовий характер, тому вирішення такого спору не належить до юрисдикції адміністративного суду.
Крім того, Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі, отримання свідоцтва про право власності на майно тощо.
Прийняті виконавчим комітетом ради спірні рішення (як суб'єктом владних повноважень) є ненормативними актами органу місцевого самоврядування, які вичерпали свою дію внаслідок їх виконання. Скасування такого акта (актів) не породжує наслідків для власника чи користувача майна оскільки захист порушеного права у разі набуття права власності на майно, має вирішуватися за нормами цивільного законодавства.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд України в своїх численних рішеннях, зокрема, у справах № 21-405а14 від 11 листопада 2014 року, № 21-308а14 від 09 грудня 2014 року, № 21-544а14 від 16 грудня 2014 року, який має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції, відповідно до ст. 2442 КАС України.
З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій помилково розглянуто даний спір за правилами адміністративного судочинства, оскільки такий спір, враховуючи суть спірних правовідносин щодо захисту права цивільного, їх суб'єктний склад та норми ст.ст. 15 ЦПК України, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно з ч. 1 ст. 228 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про скасування рішень судів першої і апеляційної інстанцій та закриття провадження у справі.
Керуючись статтями 157, 222, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Касаційні скарги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Покровського районного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2013 року, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року, ухвалу Покровського районного суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Гаврилівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області, треті особи: ОСОБА_5, Комунальне підприємство «Синельниківське міжміське бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_2, про визнання протиправними рішень про оформлення права власності та скасування свідоцтва про право власності закрити.
Роз'яснити позивачам, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: