14 липня 2016 р. К/800/17803/16
Суддя Вищого адміністративного суду України Черпіцька Л.Т.
розглянувши матеріали касаційної скарги представника позивачів ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 р. у справі № 826/23878/15 за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до Арбітражного керуючого Гусака Юрія Миколайовича, треті особи : Київська міська державна адміністрація, Солом'янська районна у м. Києві державна адміністрація, Державний концерн "Укроборонпром", про визнання незаконною та протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання незаконною та протиправною бездіяльності відповідача щодо погодження проекту розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) «Про прийняття безоплатно житлового будинку, магістральної теплової мережі, об'єкту електропостачання та газорегулючого пункту державного підприємства «Київський автомобільний ремонтний завод» до комунальної власності територіальної громади м. Києва» та передачі у комунальну власність житлового будинку, що знаходиться на балансі державного підприємства «Київський автомобільний ремонтний завод» та розташований на адресою: АДРЕСА_1.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2016 р. позов задоволено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 р. постанову суду першої інстанції скасовано, а провадження у справі закрито.
Не погоджуючись з ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 р., представник позивачів ОСОБА_1 звернулась з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду апеляційних скарг по суті.
Згідно з частиною третьою статті 211 КАС України підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що дана справа не є справою адміністративної юрисдикції.
Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою Господарського суду м. Києва від 13 лютого 2014 року у справі №43/122 визнано банкрутом ДП «КАРЗ» та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором ДП «КАРЗ» арбітражного керуючого Поліщука Андрія Павловича та завершено підприємницьку діяльність банкрута.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30 вересня 2014 року у справі №43/122 ліквідатором ДП «КАРЗ» призначено Гусака Ю.М.
У подальшому, на засіданні комітету кредиторів ДП «КАРЗ» прийнято рішення про звернення до Господарського суду м. Києва з клопотанням про зобов'язання ліквідатора ДП «КАРЗ» - арбітражного керуючого Гусака Ю.М. у даній справі передати у комунальну власність житловий будинок та погодити проект розпорядження.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01 березня 2016 року у справі №43/122 зобов'язано ліквідатора боржника - арбітражного керуючого Гусака Ю.М. передати у комунальну власність житловий будинок, що розташований у АДРЕСА_1, а також погодити проект розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) «Про прийняття безоплатно будинку, магістральної теплової мережі, об'єкту електропостачання та газорегулюючого пункту державного підприємства «Київський автомобільний ремонтний завод» до комунальної власності територіальної громади міста Києва».
Відповідно до частини 2 статті 3 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Згідно з частиною 1 статті 3 КАС України у цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: 1) справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», арбітражний керуючий - це фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.
За змістом частин 1 та 2 статті 3 даного Закону, арбітражні керуючі є суб'єктами незалежної професійної діяльності. Арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) з моменту винесення ухвали (постанови) про призначення його арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства-боржника.
З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що арбітражний керуючий ДП «КАРЗ» Гусак Юрій Миколайович не є суб'єктом владних повноважень у розумінні ст.17 КАС України, оскільки фактично є службовою особою підприємства-боржника.
Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при порушенні господарським судом провадження у справі про банкрутство, на спори, що виникають у процесі проведення процедури банкрутства, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 06 жовтня 2015 р. (справа №823/4040/13-а).
Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).
Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення, ця касаційна скарга є необгрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми матеріального або процесуального права.
Керуючись ст.ст. 211, 213, п.5 ч.5 ст. 214 КАС України, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника позивачів ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 р.
Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Л.Т. Черпіцька