"14" липня 2016 р. м. Київ К/800/24992/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Шведа Е.Ю.,
суддів: Горбатюка С.А.,
Стрелець Т.Г.,
секретар судового засідання Зубенко Д.В.,
за участю: позивача ОСОБА_2,
представника позивача ОСОБА_3,
представників третіх осіб Близнюка П.І., Кучми Н.В., Самардака С.Л.,,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за
касаційними скаргами ОСОБА_7 та кооперативної стоянки «Глибочицька»
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2015 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року
у справі № 826/3643/15
за позовом ОСОБА_7
до Київської міської ради,
треті особи: кооперативна автостоянка «Глибочицька», Товариство з обмеженою відповідальністю «Геокон»,
про визнання протиправним та скасування рішення,
встановив:
ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до Київської міської ради, в якому просив визнати протиправними дії Київської міської ради по прийняттю рішення від 10 липня 2003 року № 638/798 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею» в частині п. 26 та визнати його недійним.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням судів, позивач, третя особа звернулись до суду з касаційними скаргами, в яких зазначають про порушення судами норм матеріального та процесуального права і просять рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, справу направити на новий розгляд та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити відповідно.
В запереченнях, що надійшло на адресу суду, ТОВ «Геокон» не погоджується з касаційними скаргами, просить відмовити в їх задоволенні, рішення судів - залишити без змін.
В судовому засіданні позивач, представник третьої особи касаційні скарги підтримали, просили суд задовольнити їх з підстав, викладених в них.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, їх представників, що з'явились, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступних висновків.
Судами встановлено, зокрема, що 10 липня 2003 року Київською міською радою прийнято рішення «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення користування землею» № 638/798.
Спірним пунктом 26 вказаного рішення, зокрема, затверджено проект відведення земельних ділянок ТОВ «Геокон» для будівництва, експлуатації та обслуговування офісних приміщень та гаражів у АДРЕСА_1
Передано ТОВ «Геокон», за умови виконання п. 2.6.1 цього рішення (виконувати обов'язки землекористувача відповідно до вимог ст. 96 ЗК України), земельні ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування офісних приміщень та гаражів у АДРЕСА_1 у Шевченківському районі м. Києва за рахунок земель міської забудови загальною площею 0,48 га, з них: ділянку № 1 площею 0,44 га - в довгострокову оренду на 15 років; ділянку № 2 площею 0,04 га, в мажах червоних ліній - в короткострокову оренду на 5 років.
Позивач не погоджуючись з вказаним пунктом рішення, вважаючи його таким, що порушує право землекористування тієї ж земельної ділянки, яку надано третій особі - ТОВ «Геокон», звернувся до суду з даним позовом про визнання його недійсним, визнання протиправними дій відповідача.
Суди, розглядаючи даний спір, виходили з того, що він є адміністративним.
Суд касаційної інстанції вважає такі висновки судів передчасними з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Ч. 1 ст. 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі тощо.
Прийняте міською радою спірне рішення (як суб'єктом владних повноважень) є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, яке вичерпало свою дію внаслідок його виконання. Скасування такого акта (актів) не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки оскільки захист порушеного права у разі набуття права власності на земельну ділянку, укладання договору оренди юридичною чи фізичною особою має вирішуватися за нормами цивільного законодавства.
Враховуючи наведене, позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування (місцевого органу виконавчої влади) щодо передачі у власність чи оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування (місцевого органу виконавчої влади) вичерпало свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.
Таким чином, у разі прийняття органом місцевого самоврядування чи місцевим органом виконавчої влади (як суб'єктом владних повноважень) ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, рішення про передачу земельних ділянок у власність, укладання договору оренди тощо), позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, місцевого органу виконавчої влади не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд України в своїх численних рішеннях, зокрема, у справах № 21-405а14 від 11 листопада 2014 року, № 21-308а14 від 09 грудня 2014 року, який має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції, відповідно до ст. 2442 КАС України.
З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій помилково розглянуто даний спір за правилами адміністративного судочинства, оскільки такий спір, враховуючи суть спірних правовідносин щодо захисту права цивільного, їх суб'єктний склад та норми ст. 15 ЦПК України, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно з ч. 1 ст. 228 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про скасування рішень судів першої і апеляційної інстанцій та закриття провадження у справі.
Керуючись статтями 157, 221, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Касаційні скарги ОСОБА_7 та Кооперативної стоянки «Глибочицька» задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_7 до Київської міської ради, треті особи: кооперативна автостоянка «Глибочицька», Товариство з обмеженою відповідальністю «Геокон», про визнання протиправним та скасування рішення закрити.
Роз'яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: