13 липня 2016 р.м.ОдесаСправа № 495/8029/14-а
Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Чебан Н.В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Домусчі С.Д.,
- Кравець О.О.,
за участю: секретар судового засідання - Курманова І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 березня 2016 року про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, треті особи: Приватне підприємство «Олімп - 777», ОСОБА_3, ОСОБА_4, про скасування рішень, -
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, треті особи: Приватне підприємство «Олімп - 777», ОСОБА_3, ОСОБА_4, в якому позивач просив: визнати незаконним та скасувати рішення Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради № 115 від 26.02.2002 року «Про дозвіл Приватному підприємству «Олімп - 777» реконструкції першої І черги автовокзалу (магазин і кафе) по АДРЕСА_1; визнати незаконним та скасувати рішення Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради № 182 від 06.03.2006 року про надання окремої юридичної адреси - АДРЕСА_2.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 березня 2016 року зазначений позов залишено без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить вищезазначену ухвалу скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи спірне питання та залишаючи без розгляду заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем без поважних причин пропущено строк для звернення до суду за захистом порушених прав.
Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 99, 100 КАС України з наступних підстав.
Так, колегія суддів зазначає, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Зокрема, строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, також, свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі, і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, справа «Стаббігс та інші проти Великобританії» (рішення від 22.10.1996 року), «Девеер проти Бельгії» (рішення від 27.02.1980 року)).
В силу положень ч. 1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими Законами.
Тобто, законодавець поділяє строки звернення з адміністративним позовом на загальні та спеціальні.
Загальні строки встановленні ч. 2 ст. 99 КАС України, а спеціальні іншими статтями зазначеного Кодексу та іншими Законами, які зазвичай коротші від загального строку, що обумовлено специфікою відповідних відносин.
Загальний строк для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 99 КАС України).
Строк у шість місяців визнано законодавцем достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що її права та інтереси порушені звернулась з позовом до суду.
Предметом поданого позову є правомірність прийняття Виконавчим комітетом Білгород-Дністровської міської ради Одеської області рішення від 26.02.2002 року № 115 «Про дозвіл ПП Олімп-777» реконструкції І черги автовокзалу (магазину і кафе) по АДРЕСА_1» та рішення від 06.03.2006 року № 182 «Про надання юридичної адреси незавершеній будівництвом будівлі магазину літ. «Н» по АДРЕСА_2».
Звертаючись до суду з даним позовом про скасування вказаних рішень, прийнятих 26.02.2002 року та 06.03.2006 року відповідно, лише 30.10.2014 року, тобто через дванадцять та вісім років з моменту їх прийняття, позивач послався на те, що йому стало відомо про прийняття вказаних рішень лише в жовтні 2014 року під час розгляду іншої справи, а саме № 495/7927/14-ц.
Однак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність зазначених доводів позивача щодо поважності причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом, як такої, що не залежала від волевиявлення заявника.
Так, як сам зазначає позивач, як в заявленому адміністративному позові, так і в поданій апеляційній скарзі, він є співвласником будівель, що розташовані по АДРЕСА_1, м. Білгород-Дністровський, з 2001 року.
Згідно наявної в матеріалах справи довідки Управління КГ Білгород-Дністровського міжміського БТІ № 761 від 22.07.2005 року, станом на момент її видання, тобто на 2005 рік, готовність незавершеного будівництва об'єкта нерухомого майна будівлі магазину літ «Н», що знаходиться в АДРЕСА_1 реконструкція якого проводилась згідно оскаржуваного рішення відповідача від 26.02.2002 року № 115, складає 59%.
Тобто, ще з 2005 року позивачу достеменно було відомо про проведення реконструкції наведеного об'єкта на підставі оскаржуваного рішення та відповідно в подальшому про присвоєння такому об'єкту відповідної адреси. У позивача не було об'єктивних перешкод для звернення з відповідним позовом до суду про оскарження таких рішень/дій.
Будь-яких доказів, що свідчать про поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом останнім не надано.
Згідно з імперативною нормою ч. 1 ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Позовна заява відповідно до ч. 2 ст. 100 КАС України може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Згідно вимог п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Таким чином, оскільки позивачем не наводиться та зі змісту позовної заяви не вбачається будь-яких причин, які б об'єктивно та непереборно перешкоджали йому своєчасно звернутись до суду із даним позовом, що позбавляє суд можливості застосувати приписи ст. 100 КАС України щодо визнання причин пропуску строку поважними, колегія суддів приходить до висновку про правильність судового рішення щодо залишення поданої позовної заяви без розгляду.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують.
Фактично в поданій апеляційній скарзі, як на поважність причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, позивач посилається на ті ж обставини, що і під час розгляду справи в суді першої інстанції. Однак, наведеним доводам позивача судом першої інстанції надано належну правову оцінку, з якої погоджується і суд апеляційної інстанції.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийняв рішення про залишення позовної заяви без розгляду, судова ухвала відповідає нормам матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків останньої, а тому підстави для її скасування колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційна скарга на неї слід залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 196, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 березня 2016 року - залишити без задоволення.
Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 березня 2016 року про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, треті особи: Приватне підприємство «Олімп - 777», ОСОБА_3, ОСОБА_4, про скасування рішень - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання законної сили безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: М.П. Коваль
Суддя: С.Д. Домусчі
Суддя: О.О. Кравець