14 липня 2016 р. Справа № 521/20598/15-а
Категорія: 3.7.1 Головуючий в 1 інстанції: Леонов О.С.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
доповідача, судді Димерлія О.О.
суддів: Єщенка О.В., Домусчі С.Д.
за участю секретаря: Богданової С. Д.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління патрульної служби у м. Одесі на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора патрульної служби роти №4 батальйону №3 Управління патрульної поліції м. Одеси Бурова Станіслава Олеговича, 3-тя особа Управління патрульної служби у м. Одесі про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
25.12.2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до інспектора 4-ї роти 3-го батальйону Управління патрульної поліції МВС України в м. Одеса Бурова С.О. про скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги зазначив, що постановою у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 №688507 від 27.11.2015 року, винесеною інспектором 4-ї роти 3-го батальйону УПС МВС України в м. Одеса лейтенантом поліції Буровим С.О., позивача ОСОБА_1, притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.
Малиновським районним судом м. Одеси від 19 квітня 2016 року ухвалено постанову про часткове задоволення адміністративного позову;
визнано дії інспектора патрульної служби роти № 4 батальйону № 3 Управління патрульної поліції м. Одеси Бурова Станіслава Олеговича по винесенню постанови серія ПС2 № 688507 від 27.11.2015 року неправомірними;
скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення серія ПС2 № 688507 від 27.11.2015 року.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вирішуючи справу по суті та приймаючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, суд 1-ї інстанції виходив з того, що постанова ПС2 №688507 від 27.11.2015 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП про накладення на позивача адміністративного стягнення в сумі 425 грн. не відповідає вимогам закону, постанова не підтверджує наявність адміністративного правопорушення та інші обставини, що мають значення для прийняття рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Управління патрульної служби у м. Одесі подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить зазначену постанову скасувати та прийняту нову, якою відмовити в задоволені адміністративного позову.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 27.11.2015 року о 02 год. 20 хв. позивач ОСОБА_1, керуючи автомобілем НОМЕР_1, здійснив проїзд на заборонений червоний сигнал світлофора на перехресті вулиці Миколаївська дорога та вул. Лиманна, чим порушив п.8.7.3.е Правил дорожнього руху.
Правопорушення було виявлено ІПП Буровим С.О. у зв'язку з чим була винесена постанова про адміністративне правопорушення ПС2 №688507, відповідно до якої позивач притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді стягнення штрафу у розмірі 425 грн.
Як убачається з постанови у справі про адміністративне правопорушення ПС2 №688507 від 27.11.2015 року на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді 425 грн. за те, що він 27.11.2015 року о 02год.20хв. в м. Одеса вул. Лиманна - вул. Миколаївська дорога, рухаючись по вул. Миколаївська дорога здійснив проїзд перехрестя на заборонений (червоний) сигнал світлофору з вул. Лиманна, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст.122 КУпАП.
Позивач у судовому засіданні пояснив, що Правил дорожнього руху він не порушував, оскільки рухався на зелений сигнал світлофору по вул. Миколаївська дорога в м. Одесі.
Оцінюючи покази свідків, суд першої інстанції визнав їх суперечливими та взаємовиключними, оскільки в оскаржуваній постанові серії ПС2 №688507 від 27.11.2015 року, зазначено, що позивач «рухаючись по вул. Миколаївська дорога в м. Одесі здійснив проїзд перехрестя на червоний сигнал світлофору з вулиці Лиманна». Тобто, червоний сигнал світлофору був призначений для автомобілів які рухались з вул. Лиманна, а якщо для автомобілів, які рухались по вул. Лиманна був червоний сигнал світлофору, то відповідно автомобілям, які рухались на перехресті доріг по вул. Миколаївська дорога був зелений сигнал світлофору.
Отже, відповідачем не спростовані належними доказами, перелік яких міститься в ст.251 КУпАП, пояснення позивача про те, що йому рухаючись по вул. Миколаївська дорога був зелений сигнал світлофору.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Звертаючись з даним адміністративним позовом до суду, позивач посилається, як на підставу для визнання протиправною та скасування зазначеної постанови на відсутність в його діях складу правопорушення, оскільки визначене у ній перехрестя на червоний сигнал світлофора він не перетинав, а також на порушення відповідачем порядку винесення постанови.
При цьому, згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Патрульна поліція Національної поліції має повноваження щодо розгляду та винесення постанов в справах про адміністративні правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху ( які передбачені частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 128-1, 129, статтею 132-1, частинами першою, другою і третьою статті 140), що передбачають стягнення у вигляді штрафу або штрафних балів.
Предмет доказування у справі про адміністративні правопорушення становлять обставини, що підлягають з'ясуванню у справі про адміністративне правопорушення. По справі про адміністративне правопорушення з'ясуванню підлягають: наявність події адміністративного правопорушення;особа, яка вчинила протиправні дії (бездіяльність), за які КУпАП передбачена адміністративна відповідальність; винність особи у вчиненні адміністративного правопорушення; обставини, що пом'якшують адміністративну відповідальність, і обставини, що обтяжують адміністративну відповідальність; характер і розмір шкоди, заподіяної адміністративним правопорушенням; обставини, що виключають провадження по справі про адміністративне правопорушення; інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи;причини і умови вчинення адміністративного правопорушення.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність події адміністративного правопорушення, винність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З матеріалів справи вбачається, що допитаний в судовому засіданні свідок працівник поліції ОСОБА_3 суду пояснив, що він бачив 27.11.2015 року приблизно о 02 год., як ОСОБА_1 керуючи автомобілем НОМЕР_2, здійснив проїзд на заборонений червоний сигнал світлофора на перехресті вулиці Миколаївська дорога та вул. Лиманна, чим порушив п.8.7.3.е Правил дорожнього руху. Автомобіль був зупинений за напрямком руху по улиці Миколаївська дорога. Після зупинки поведінка водія автомобіля ОСОБА_1 була неадекватною, він ображав співробітників поліції та намагався зникнуть з місця скоєння правопорушення. Чинив злісну непокору законним вимогам співробітників поліції.
Також свідок ОСОБА_4, допитаний в судовому засіданні зазначив, що він також є працівником поліції та перебував в одному екіпажі з ОСОБА_3 та Буровим С.О. під час патрулювання і бачив, як 27.11.2015 року приблизно о 03 год. ОСОБА_1 керуючи автомобілем НОМЕР_2, здійснив проїзд на заборонений червоний сигнал світлофора на перехресті вулиці Миколаївська дорога та вул. Лиманна. Оскільки позивач чинив злісну непокору працівникам поліції та не надав документи на вимогу працівника поліції його було притягнуто до відповідальності за ст.ст. 122-2, ст. 185 КУпАП.
Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до п.8.7.3 Правил червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.
Статтею 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984р. визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 2 ст.122 КУпАП визначено, що порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Приймаючи постанову про накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, відповідач, як посадова особа управління патрульної поліції у м. Одесі ДПП, вважав доведеними обставини вчинення ОСОБА_1 порушення п.8.7.3 "е" ПДР.
Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи позивача стосовно того, що працівники поліції не можуть бути свідками та надавати пояснення по справі, так як таке твердження не має правового підґрунтя.
Так, органи Національної поліції розглядають справи, в тому числі,: про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (зокрема, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП є доведеним.
З огляду на наведене, в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
З урахуванням зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення, а тому вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.
Відповідно до ст.202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове, яким відмовляє в задоволені позову в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 195,196,198,202,205,207,254 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Управління патрульної служби у м. Одесі - задовольнити.
Постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2016 року - скасувати.
Прийняти по справі нову постанову суду.
У задоволені позову ОСОБА_1 - відмовити в повному обсязі.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.
Суддя-доповідач: О.О. Димерлій
Суддя: О.В. Єщенко
Суддя: С.Д. Домусчі