04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"29" червня 2016 р. Справа№ 910/1541/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тарасенко К.В.
суддів: Яковлєва М.Л.
Тищенко О.В.
за участю представників:
від позивача: Гаркавенко С.В. - представник
від відповідача: Зацепін С.С. - представник
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2016 у справі № 910/1541/16 (суддя - Паламар П.І.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»
до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва
про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 105 802,33 грн.
Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва про стягнення 65969,74 грн. боргу, 19377,28 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 1765,06 грн. три проценти річних з простроченої суми, 18690,15 грн. пені
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2016 у справі № 910/1541/16 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» задоволено в повному обсязі.
Присуджено до стягнення з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» 65969,74 грн. боргу, 19377,28 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 1765,06 грн. три проценти річних з простроченої суми, 18690,15 грн. пені, 1587,03 грн. витрат по оплаті судового збору.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києві звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2016 у справі № 910/1541/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог ПАТ «Київенерго» відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є необґрунтованим і таким, що прийнято з порушенням норм матеріального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 25.05.2016.
24.05.2016 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи судової практики з вирішення аналогічних спорів.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2016 розгляд справи було відкладено на 15.06.2016, зобов'язано відповідача надати статут відповідача та статут Комунального підприємства «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва».
10.06.2016 від представника відповідача на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2016 надійшло клопотання про долучення документів, а саме: копії статуту Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва та копію статуту Комунального підприємства «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва»
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 продовжено строк вирішення спору, розгляд справи відкладено на 29.06.2016.
Представник позивача 24.06.2016 через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
У зв'язку з надходженням клопотання від представника позивача, у судовому засіданні 29.06.2016 здійснювалося фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Представники сторін у судовому засіданні надали пояснення по суті спору.
Дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.
01.11.2000 між позивачем як правонаступником Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» та відповідачем як правонаступником Державного комунального підприємства по експлуатації та ремонту жилого фонду Дніпровського району м. Києва було укладено договір № 1210038 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі - Договір).
Відповідно до умов Договору позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води до належного відповідачу будинку по вул. Кибальчича, 11-В у м. Києві, для потреб опалення та гарячого водопостачання в обсязі 150,53 Гкал/рік, а відповідач - до початку розрахункового періоду (місяця) сплачувати позивачу вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого - сплачувати різницю до 28 числа поточного місяця.
Облік споживання відповідачем теплової енергії за договором передбачено проводити розрахунковим способом.
Строк дії Договору відповідно до умов розділу 8 Договору встановлений з дня його підписання до 31 грудня 2000 р. та вважається пролонгованим на кожний наступний період, якщо за місяць до його закінчення про припинення договору не буде письмово заявлено однією із сторін. Відповідно до умов п. 8.3 припинення дії договору не звільняє споживача від обов'язку повної сплати за надані послуги.
Спірний Договір припинив свою дію з 1 вересня 2015 р.
Як правильно вказав суд першої інстанції, вказані обставини підтверджуються поясненнями сторін, наявними у матеріалах справи копіями вищевказаного договору та ухвалою Господарського суду м. Києва від 14 вересня 2015 р. у справі 910/20884/15 між тими ж сторонами про розірвання договору № 1210038 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 1 листопада 2000 р.
У силу вимог ст. 35 Господарського процесуального кодексу України зазначені обставини не потребують повторного доказування.
Позов мотивовано тим, що за період листопад 2014-квітень 2015 років позивачем поставлено відповідачу теплову енергію за Договором вартістю 116082,70 грн., однак відповідач належним чином зобов'язання з оплати поставленої теплової енергії не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 65969,74 грн., а також нараховано 19377,28 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 1765,06 грн. три проценти річних з простроченої суми, 18690,15 грн. передбаченої п. 7 додатку 4 до договору пені.
З пояснень відповідача слідує, що Договір укладався виходячи з того, що КП по УЖГ на момент укладання цього Договору було балансоутримувачем житлового та нежитлового фонду Дніпровського району міста Києва та зобов'язано було забезпечити належне теплопостачання для кінцевих споживачів розташованих в спірній будівлі за адресою: вул. Кибальчича, 11-В.
За своєю правовою природою Договір є договором енергопостачання.
Положеннями частин 1, 2 статті 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно з нормами ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
На підтвердження факту поставки (передачу у власність) відповідачу теплової енергії ПАТ «Київенерго» додано облікові картки за спірний період, які долучено до позовної заяви (т. 1 а.с. 20-21), в яких зазначено, що відповідачем на виконання Договору № 1210038 було спожито теплову енергію.
Спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про житлово-комунальні послуги». Цей Закон визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Надання централізованого опалення, враховуючи положення статті 13 цього Закону, є житлово-комунальною послугою, яка за функціональним призначенням відноситься до комунальної послуги.
Вказана комунальна послуга включає в себе і вартість теплової енергії, як товару, і вартість супутніх послуг з передачі цього товару до споживача (транспортування, обслуговування мереж, тощо), які, враховуючи природу теплової енергії, є нерозривно між собою пов'язаними. Це враховується і при формуванні тарифу на централізоване опалення (його структура складається із вартості теплової енергії та інших витрат пов'язаних із передачею цієї теплової енергії та її оплатою).
Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник (частина 2 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», при цьому, виробник послуг може бути їх виконавцем (частина 3 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником (частина 6 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Відповідно до статті 1 зазначеного Закону у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
- виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;
- виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги;
- споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Таким чином, на момент укладання вищевказаних Договорів, ПАТ «Київенерго» (виробник) здійснювало постачання теплової енергії, а КП по УЖГ Дніпровського району м. Києва (як виконавець цієї послуги) транспортувало цю теплову енергію (надавало вказану комунальну послугу) по внутрішньо будинковим мережам кінцевим споживачам.
Законом України від 10.04.2014 № 1198-VII «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» (набрав чинності з 26.04.2014) до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» були внесені зміни, відповідно до яких було змінено, зокрема, виконавця послуг з централізованого опалення.
Так, згідно з частиною 4 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (частина 4 до статті 19 внесена згідно із Законом України від 10.04.2014 № 1198-VII) виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).
Після внесення вище вказаних змін до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», починаючи з 26.04.2014 балансоутримувач, не будучи теплопостачальною організацією, також не може бути виконавцем послуг з централізованого опалення.
Судом встановлено, що відповідач за статутом не здійснює господарську діяльність з теплопостачання та не є теплопостачальною організацією в розумінні Закону України «Про теплопостачання» та інших нормативних актів, що вбачається з статуту відповідача, копія якого долучена до матеріалів справи відповідачем на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2016.
Відтак, враховуючи вищенаведені зміни, відповідач не будучи виконавцем послуг з постачання теплової енергії, позбавлений права на законодавчому рівні здійснювати будь-які нарахування за теплопостачання.
Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії» від 10.08.2012 № 278 вид господарської діяльності у сфері теплопостачання та у сфері послуг з централізованого водопостачання та водовідведення підлягає ліцензуванню.
Неможливість виконання зобов'язання з боку відповідача полягає у законодавчій забороні укладати з мешканцями, власниками і орендарями (споживачами послуг) договорів на надання послуг з централізованого опалення без наявності відповідної ліцензії, яка у відповідача відсутня.
Водночас, відповідно до частини 2 статті 21, частини 2 статті 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ПАТ «Київенерго», як виконавець та виробник комунальної послуги з централізованого опалення, зобов'язаний був з 26.04.2014 підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг (умови їх надання) з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Розглядаючи спір по суті, судом враховано, що 17.06.2013 Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією було прийнято розпорядження № 335 «Про організаційно-правові заходи щодо обслуговування житлового та нежитлового фонду територіальної громади міста Києва, переданого до сфери управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації» (т. 1 а.с. 75-76).
Відповідно до зазначеного розпорядження житловий та нежитловий фонд територіальної громади міста Києва, який переданий до сфери управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, був з 02.09.2013 переданий на праві господарського відання КП «Керуюча дирекція». У тому числі була передана будівля за адресою: м. Київ, вул. Кибальчича, 11-В (куди постачалася теплова енергія за Договором).
Таким чином, у Спірний період балансоутримувачем зазначеного будинку був не відповідач, а відповідно, відповідач не міг отримувати теплову енергію у спірний період (аналогічна правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 30.03.2016 у справі № 910/18177/15).
Крім того, матеріали справи містять докази звернення відповідача до позивача (т. 1 а.с. 83-97) з пропозиціями щодо розірвання договорів, в тому числі спірного Договору, однак позивач, будучи обізнаним про внесення змін до законодавства, що регулює надання комунальних послуг, не вжив достатніх та необхідних заходів щодо приведення спірного договору у відповідність до чинного законодавства, у зв'язку з чим спірний Договір діяв до 01 вересня 2015 року.
З наведеного вбачається, що оскільки позивачем не доведено факту постачання теплової енергії відповідачу, підстави для задоволення позову в частині стягнення заборгованості, штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних відсутні.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2016 року у справі № 910/1541/16 підлягає скасуванню у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, апеляційна скарга Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2016 по справі № 910/1541/16 скасувати.
3. Постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (02002, м. Київ, вул. Челябінська, 9-Г, код ідентифікаційний 03366612) 1745,74 (одну тисячу сімсот сорок п'ять грн. 74 коп.) грн. - судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.
6. Матеріали справи № 910/1541/16 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в установленому законом порядку.
Головуючий суддя К.В. Тарасенко
Судді М.Л. Яковлєв
О.В. Тищенко