79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"12" липня 2016 р. Справа № 921/1025/14-г/6
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Костів Т.С.
суддів Марко Р.І. Данко Л.С.
при секретарі Кобзар О.В.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрокомбінат-Тернопіль”, м. Тернопіль, вх. №01-05/2071/16 від 28.04.2016 року
на рішення господарського суду Тернопільської області від 12.01.2016 року
у справі № 921/1025/14-г/6
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат-Тернопіль", м.Львів
до відповідача: ОСОБА_1 міської ради, м.Тернопіль
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Західагроінвест", м. Київ
про: визнання недійсним договору та застосування відповідних правових наслідків,
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився;
рішенням господарського суду Тернопільської області від 12.01.2016 року у справі №921/1025/14-г/6 (суддя Андрусик Н.О.) у позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат-Тернопіль", до відповідача ОСОБА_1 міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Західагроінвест", про визнання недійсним договору та застосування відповідних правових наслідків - відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Тернопільської області від 12.01.2016 року у справі №921/1025/14-г/6, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрокомбінат-Тернопіль”, м. Тернопіль, - подав апеляційну скаргу.
Зокрема, скаржник у поданій апеляційній скарзі зазначає про те, що передана земельна ділянка не могла мати площу 4,385240 га, оскільки попередній землекористувач - ВАТ "ОСОБА_1 Облагропостач" мав у користуванні земельну ділянку 3,9 га, що підтверджено довідкою від 27.08.2014 року за №219/05-13 Державного архіву Тернопільської області. Щодо заяви від 02.07.2001 року, підписаної головою правління ЗАТ «Агрокомбінат», на яку суд зіслався як на доказ підтвердження фактичного розміру земельної ділянки, то відповідно до встановленого на той час порядку особа, яка має намір отримати земельну ділянку зазначає у поданій заяві розмір та місце розташування ділянки, яка необхідна такій особі. А власник землі на підставі землевпорядної документації визначає конкретний розмір ділянки. Натомість, Позивачу було надано земельну ділянку, вилучену у попереднього власника. Позивач вважав, що йому було надано земельну ділянку, площею, яка зазначена у договорі оренди, для обслуговування належного йому майна, а також, що нерухоме майно третіх осіб перебуває на інших суміжних земельних ділянках. І саме в цьому, на думку апелянта, є помилка стосовно предмету договору. Межі земельної ділянки не встановлювались. Будівлі і споруди, які не були власністю позивача знаходились на наданій скаржникові земельній ділянці, що свідчить про те, що було допущено помилку щодо умови договору про те, що земельна ділянка (її частина) не використовується іншими особами. Щодо не скасування рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого був укладений оскаржуваний договір, то існує правова позиція Верховного суду України викладена у постанові у справі №3-22гс14 від 03.06.2014 року, згідно з якою не можуть бути визнані недійсним рішення органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади щодо надання в користування чи у власність земельної ділянки, оскільки таке рішення є актом одноразового використання, котре вичерпало свою дію шляхом його використання щодо укладення договору оренди і передачі земельної ділянки в користування, і не стосується обов'язку щодо оформлення в ОСОБА_1 міському відділі земельних ресурсів технічної документації, оскільки останнє не є предметом спору, а міськземвідділ не є стороною у справі. Правові висновки верховного суду України є обов'язковими для усіх господарських судів відповідно до ст. 128-1 ГПК України. Вважає позовну заяву такою, що була подана у межах позовної давності, адже про обставини знаходження на орендованій ділянці інших об'єктів, в яких є власники, позивачу стало відомо після придбання їх ТОВ "Західагроінвест" та початком оформлення цим товариством свого права землекористування (2011-2013р.р.). Про дійсну площу належної ВАТ "ОСОБА_1 облагропостач" ділянки - із архівної довідки за серпень 2014 року. Про те, що під'їзна залізнична колія, яка розташована в межах спірної земельної ділянки перебуває у власності ТзОВ "Західагроінвест" - з вересня 2012 року.
На підставі викладеного апелянт просить скасувати рішення господарського суду Тернопільської області від 12.01.2016 р. у справі № 921/1025/14-г/6 та задовольнити позов.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2016 року справу № 921/1025/14-г/6 визначено судді-доповідачу ОСОБА_2 та іншим суддям, які входять до складу колегії, а саме суддям: Марко Р.І. та Малех І.Б..
Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 04.05.2016 р. поновлено пропущений строк на оскарження рішення в апеляційному порядку, подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 31.05.2016 р..
Ухвалою суду від 31.05.2016 року розгляд справи відкладався на 07.06.2016 року з підстав, викладених у ній.
Розпорядженням керівника апарату Львівського апеляційного господарського суду № 254 від 06.06.2016 року, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії ОСОБА_3.
Протоколом автоматизованого зміни складу колегії суддів від 06.06.2016 року справу № 921/1025/14-г/6 визначено судді-доповідачу ОСОБА_2 та іншим суддям, які входять до складу колегії, а саме суддям: Марко Р.І. та Данко Л.С..
Ухвалою суду від 07.06.2016 року розгляд справи відкладався на 12.07.2016 року з підстав, наведених у ній.
В судове засідання 12.07.2016 року представники апелянта, відповідача та третьої особи не з'явились, причин неявки суду не повідомили.
Згідно із п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції'', у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги по суті, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне:
рішенням господарського суду Тернопільської області від 24.11.2014р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.02.2015р.у даній справі, позов задоволено: визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 11.03.2002р.; зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат-Тернопіль" передати ОСОБА_1 міській раді земельну ділянку, загальною площею 4,385240га, розташовану за адресою: вул.Поліська, 14 в м.Тернопіль.
Постановою Вищого Господарського Суду України від 24.09.2015р. рішення місцевого господарського суду від 24.11.2014р. та постанову суду апеляційної інстанції від 23.02.2015р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Тернопільської області в іншому складі суду. При цьому, Вищий господарський суд України вказав, що одночасне застосування приписів статей 229 та 230 Цивільного кодексу України, виходячи з норм чинного законодавства є неможливим. Окрім того, зазначив, що судами попередніх інстанцій, зокрема, не встановлено наявність умислу в діях відповідача. Ні місцевий, ні апеляційний господарські суди не перевірили доводи відповідача про те, що судовими рішеннями у справах 921/443/14-г/17 та 921/652/13-г/6 встановлено, що на момент укладення оспорюваного договору позивачу було відомо про знаходження на орендованій ним земельній ділянці інших будівель, які належали іншим особам. Також Вищий господарський суд України у своїй постанові по даній справі зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували та належним чином не перевірили доводи відповідача про сплив позовної давності.
01.12.2015 року до початку розгляду справи по суті, позивачем подано заяву про зміну підстав позову, згідно з якою позивач просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 міською радою та ЗАТ "Агрокомбінат" АЕР №602514 від 11.03.2002 року, як такого, що вчинений під впливом помилки щодо істотних умов договору оренди, а саме: предмету договору в частині зазначення площі орендованої земельної ділянки та існуючих обмежень щодо використання земельної ділянки по причині знаходження на ній будівель, що належали третім особам на праві власності. Дана заява прийнята до розгляду судом. Відповідно, підстави для дослідження обставин, визначених судом касаційної інстанції відпали, оскільки такі лежать поза межами підстав позову, що перебуває на розгляді.
Суд першої інстанції підставно встановив, що згідно п.1.6 Статуту Закритого акціонерного товариства "Агрокомбінат", затвердженого установчими зборами акціонерів від 22.09.2000 р. (протокол №1), зареєстрованого торгово-реєстраційною палатою ОСОБА_1 міської ради 27.09.2000 р. серед засновників останнього було Відкрите акціонерне товариство "ОСОБА_1 облагропостач".
У 2001 році ЗАТ "Агрокомбінат" набуло у власність об'єкти нерухомого майна- будівлі під літерами "А", "Б", "Г", "М", "Л", "П", "О", загальною площею 7477,1 кв.м., які знаходяться за адресою: вул. Поліська, 14 у м. Тернополі, що підтверджується актом передачі майна у статутний фонд ЗАТ "Агрокомбінат" від 21.09.2000 р., дублікатом свідоцтва про право власності від 15.11.2004 р., рішенням виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради №971 від серпня 2001 року.
Позивач є правонаступником ЗАТ "Агрокомбінат". ЗАТ «Агрокомбінат» звернулося до ОСОБА_1 міського голови з проханням, викладеним у листі №198 від 02.07.2001 р., про надання товариству земельної ділянки, площею 43852,4 кв.м. за адресою: вул. Поліська, 14 у м.Тернопіль для обслуговування приміщень, які перейшли у власність від ВАТ "ОСОБА_1 облагропостач". Одночасно, в листі від 02.07.2001 р., ВАТ "ОСОБА_1 облагропостач" надав згоду на вилучення земельної ділянки, площею 43852,4 кв.м. на користь ЗАТ "Агрокомбінат", у зв'язку з переходом до останнього права власності на приміщення за адресою: вул.Поліська, 14 у м.Тернополі. 16.07.2001 р. постійна комісія з питань архітектури, будівництва та земельних відносин ОСОБА_1 міської ради вирішила погодити питання вилучення у ВАТ "ОСОБА_1 облагропостач" земельної ділянки, площею 43852,4 кв.м. та надати її в оренду терміном на 25 років ЗАТ "Агрокомбінат" для обслуговування переданих до його статутного фонду адміністративного, складських і виробничих приміщень по вул. Поліська, 14.
12.09.2001 р. виконавчим комітетом ОСОБА_1 міської ради прийнято рішення за №1159 про вилучення у ВАТ "ОСОБА_1 облагропостач" земельної ділянки, площею 43852,4 кв.м. та надання її в оренду терміном на 25 років ЗАТ "Агрокомбінат". Цим же рішенням визнано таким, що втратив чинність Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ТР №002034, зареєстрований в Книзі записів державних актів 18.06.2001 р. за №597 та зобов'язано ЗАТ "Агрокомбінат" в місячний термін оформити надання земельної ділянки відповідною документацією.
11.03.2002 р., на виконання рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради №1159 від 12.09.2001 р. між ОСОБА_1 міською радою та ЗАТ "Агрокомбінат" укладено договір оренди земельної ділянки АЕР №602514, котрий зареєстровано 28.03.2002 р. за №476 у виконавчому комітеті ОСОБА_1 міської ради, про що вчинено запис в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі.
Відповідно до умов договору оренди, орендодавець (ОСОБА_1 міська рада) передав, а орендар (ЗАТ "Агрокомбінат") прийняв у тимчасове оплатне користування терміном на 25 років земельну ділянку, площею 4,385240 га (згідно з планом розташування, що додавався), за адресою вул.Поліська, 14 у м.Тернопіль. При цьому, у п.14 Договору сторони обумовили, що орендодавець передав, а орендар прийняв земельну ділянку, вільну від будь-яких майнових прав та претензій третіх осіб. В подальшому, в договір вносилися зміни в частині розміру орендної плати.
Апелянт посилається на укладення договору під впливом помилки, яка мала істотне значення і за відсутності якої, такий договір не було б укладено, - зазначення орендодавцем у договорі оренди землі неправдивої інформації щодо предмету договору.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем під ставності своїх вимог. Водночас, стверджуючи про недоведеність позивачем відсутності факту подальшої зміни площі земельної ділянки, наданої попередньому користувачу, суд першої інстанції припустився порушення норм процесуального права, безпідставно поклавши тягар доведення цієї обставини на позивача. Зазначене призвело до помилковості висновку суду.
Так, судом першої інстанції правильно встановлено, що на підставі оскаржуваного договору оренди, в оренду позивачу надано земельну ділянку конкретної площі: 4,385240 га і виключно за рахунок землі такої ж площі, вилученої у ВАТ "ОСОБА_1 облагропостач" (правонаступника Облпостачзбуту, державного обласного підприємства МТЗ «Облагропостач») за згодлою останнього.
Однак, згідно з рішенням виконкому ОСОБА_1 міської ради депутатів трудящих №14 від 18.08.1959 року за підприємством Облпостачзбутом було закріплено земельну ділянку площею лише 3,9 га по вул. Каховській (Поліській).
Те, що дана довідка №219/05-13 від 27.08.2014 року Державного архіву Тернопільської області (витяг з протоколу №14 засідання виконкому ОСОБА_1 міської ради депутатів трудящих від 18.08.1959 року) лише свідчить про те, що за даним підприємством в 1959 році було закріплено дану земельну ділянку для будівництва складських та службових приміщень, тобто не доведено документально факт незмінності даної земельної ділянки станом на 2001 рік, не надавало підстав для суду першої інстанції самоусунутись від дослідження обставин щодо дійсної площі земельної ділянки на дату її вилучення та передання в оренду позивачу.
На плані розташування землі, що додавався до договору оренди від 11.03.2002 року, об'єкти нерухомості зображені без зазначення їх площ, власників або інших ідентифікуючих ознак. Судові рішення, на які посилався суд першої інстанції, не стосувались дослідження площі орендованої земельної ділянки, а площа 4,385240 га вказана у них в якості цитування змісту відповідних документів, правильність яких у цих справах не оспорювалась. Відповідно, у частині цього факту зазначені рішення не несуть доказової інформації.
Рішенням сімнадцятої сесії третього скликання ОСОБА_1 міської ради від 29.05.2009 року вирішено затвердити матеріали інвентаризації та видати ВАТ "ОСОБА_1 облагропостач" державний акт на право постійного користування землею, площею 4,385240 га, для обслуговування адміністративно-складських приміщень по вул.Поліська, 14.
Відтак, земельна ділянка більшої площі не могла вилучатись у попереднього користувача та, відповідно, надаватись позивачу в оренду.
При цьому, суд першої інстанції в рішенні визнав, що технічна документація з землеустрою складена не була, межі земельної ділянки, котру надано в орендне користування згідно договору від 11.03.2002 р. не винесено в натурі, а відповідно фактичний розмір земельної ділянки, якою користується позивач, є не встановленим. Зазначене суперечить висновку суду першої інстанції по суті цього питання, оскільки за таких обставин фактично невідомою та помилково зазначеною у договорі є його істотна умова - предмет договору.
Досліджуючи факт наявності на орендованій земельній ділянці об'єктів нерухомості суд першої інстанції підставо встановив, що під час розгляду господарської справи №921/652/13-г/6 за позовом ТОВ "Агрокомбінат-Тернопіль" до відповідачів-Тернопільської міської ради, ТОВ "Західагроінвест", третіх осіб - ТОВ "Міське бюро технічної інвентаризації" та ОСОБА_1 міського управління юстиції, було з'ясовано, що розміщені на земельній ділянці по вул. Поліська, 14 у м. Тернопіль, будівлі, а саме склад-майстерня під літерою "З" та приміщення трансформаторної під літерою "Р" (станом на 21.09.2000 року) продовжували перебувати у власності ВАТ "Облагропостач" і Агрокомбінату не передавалися. Рішенням господарського суду Тернопільської області від 21.11.2013 року у справі №921/652/13-г/6 (яке набрало законної сили) встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 02 вересня 2003 року та постанови господарського суду Тернопільської області від 10 липня 2008 року у справі №3/74-1795, склад-майстерня під літерою "З" та приміщення трансформаторної під літерою "Р", що знаходяться за адресою вул. Поліська, 14 у м. Тернополі від ВАТ "ОСОБА_1 облагропостач" перейшли у власність Дочірнього підприємства "Ім. Л. Українки "ЗАТ "Агрокомбінат". При розгляді справи №921/443/14-г/17, порушеної за позовом ТОВ "Західагроінвест" про визнання недійсним договору оренди землі від 11.03.2002р. встановлено, що на момент укладення оспорюваного договору, позивачу було відомо про знаходження на орендованій ним земельній ділянці інших будівель, які належали іншим особам. Зазначено, що попередній власник будівель - ДП "Ім. Л. Українки" ЗАТ "Агрокомбінат", є дочірнім підприємством підприємства-орендаря за договором оренди землі від 11.03.2002 року. Фактично був користувачем даних будівель з 03.09.2003 року, оскільки придбав нерухоме майно за договором купівлі-продажу від 02.09.2003р., укладеним між ДП "Ім. Л.Українки" та ВАТ "ОСОБА_1 Олагропостач" та згідно акту приймання-передачі отримав майно у володіння. Такі факти встановлені судом, що вбачається з рішення господарського суду від 10.07.2008 року по справі № 3/74-1795. Пізніше, 26 березня 2011 року між Дочірнім підприємством "Ім. Л. Українки "ЗАТ "Агрокомбінат" та ТОВ "Західагроінвест" укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, предметом якого були склад-майстерня під літерою "З" площею 1115,4кв.м. та приміщення трансформаторної під літерою "Р", що знаходяться за адресою вул. Поліська, 14 у м. Тернополі.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 21.11.2013 року у справі №921/652/13-г/6 ТОВ "Агрокомбінат-Тернопіль" відмовлено в задоволенні позову про внесення змін до договору оренди землі від 11.03.2002 року в частині зменшення розміру площі орендованої ділянки. Рішенням господарського суду Тернопільської області від 07.08.2014 року у справі №921/443/14-г/17 ТОВ "Західагроінвест" відмовлено в задоволенні позову про визнання недійсним договору оренди землі від 11.03.2002 року АЕР №602514, укладеного між ЗАТ "Агрокомбінат" та ОСОБА_1 міською радою. Крім того, 10.02.2009 року між ВАТ "ОСОБА_1 Облагропостач" та ТОВ "Західагроінвест" укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме під'їзної залізничної колії, що знаходиться по вул.Поліська, 14 в м.Тернополі згідно характеристики, зазначеної у паспорті залізничної колії не загального користування, котра також знаходиться на орендованій Позивачем земельній ділянці. Що стосується даного об'єкту, то з приводу права власності та з приводу неправомірності дій ВП "ОСОБА_1 дистанція колії" ДТГО "Львівська залізниця" по демонтажу колії існує господарський спір (справа №914/600/15), який не розглянуто на даний час по суті.
З відповіді органу ДФС вбачається, що власники розміщених на цій земельній ділянці об'єктів нерухомості подавали розрахунок земельного податку та сплачували його, чим підтверджуються посилання скаржника.
Не зважаючи на це, в оскаржуваному договорі предмет договору охарактеризовано як вільний від забудови та прав інших осіб.
Суд першої інстанції помилково виходив з того, що відповідно до статті 36 Закону України "Про оренду землі", орендодавець несе відповідальність за недоліки переданої в оренду земельної ділянки, що не були передбачені договором оренди і перешкоджають використанню земельної ділянки за договором. Зі змісту договору вбачається твердження орендодавця про відсутність таких недоліків, а не просте не зазначення такої обставини у переліку. Адже ця обставина (розміщення на земельній ділянці забудови) не могла не бути відомою орендодавцеві, а відтак, неможливість використання земельної ділянки обумовлена не обставинами, які не передбачені у договорі, але настали, а існуючими обставинами, про які свідомо замовчував орендодавець. Відповідно, суд першої інстанції помилково застосував до цих відносин норму статті 36 Закону України "Про оренду землі".
Відповідно до ст.16 Закону України "Про оренду землі" та ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону (ст.126 ЗК України). Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ч. 1 ст.125 ЗК України).
Згіно із ст. 203 ЦК України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. У відповідності до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Статтею 229 ЦК України передбачено, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Законодавцем передбачено, що істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням; помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У пункті 19 даної постанови ВСУ зазначено, що обставини щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа, на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним, повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
На думку судової колегії, суд першої інстанції помилково вважав, що конкретна площа та конфігурація земельної ділянки не були визначені внаслідок недбальства позивача, оскільки, як далі у рішенні констатував суд, законодавством, чинним на момент укладення оскаржуваного договору за даних обставин не вимагалось розробки проекту землеустрою. Колегія суддів виходить із того, що конкретні відомості про об'єкт оренди повинні бути відомі саме орендодавцеві. Водночас, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги посилання скаржника на те, що йому не було відомо про наявність на спірній земельній ділянці об'єктів нерухомості, враховуючи тривалий термін, що минув з дати його укладення до дати звернення із позовом.
Таким чином, матеріали справи свідчать про наявність обставин, з якими закон повязує недійсність даного договору. При цьому, ці обставини були встановлені судом першої інстанції у рішенні, яким суд звертає увагу, що оскільки межі земельної ділянки, котру надано в орендне користування згідно договору від 11.03.2002 р. не винесено в натурі, відповідно фактичний розмір земельної ділянки, якою користується позивач, третя особа, залізниця - є не встановленим. Наведені обставини перешкоджають реалізації права позивача у спосіб, визначений статтею 36 Закону України “Про оренду землі”. Однак, належних правових висновків з цього суд першої інстанції не зробив.
Та обставина, що оспорюваний договір оренди від 11.03.2002р. укладений на підставі рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради №1159 від 12.09.2001 року, котре на даний момент є чинним і не виконаним в частині обов'язку у місячний термін оформити в ОСОБА_1 міському відділі земельних ресурсів технічну документацію на земельну ділянку, не впливає на відносини щодо визнання договору недійсним, оскільки зазначений обов'язок не обумовлений як передумова для укладення спірного договору, а сам оспорюваний договір на підставі цього рішення був укладений. Тобто, у цій частині рішення вичерпало свою обов'язковість одноразовим застосуванням.
Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції щодо початку перебігу позовної давності у спірних відносинах. Однак, щодо невідповідності площі земельної ділянки змісту договору позивачу стало відомо з листа архівної установи у 2014 р., а відтак, при зверненні із позовом про визнання недійсним договору як такого, що укладений внаслідок помилки, що випливає з цього листа, позовна давність не сплила.
У відповідності до ч.1 ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. В силу ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Зважаючи на обґрунтованість позовних вимог в частині визнання спірного договору недійсним, підставними є заявлені позивачем похідні вимоги про застосування правових наслідків недійсності правочину.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. У встановленому законом порядку підстави, передбачені у ст. 104 ГПК України для скасування судового рішення були доведені суду належними доказами.
Беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення прийняте за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені в рішенні, не відповідають наявним в матеріалах справи доказам, а відтак, рішення господарського суду Тернопільської області від 12.01.16 р. у справі № 921/1025/14-г/6 у відповідності до ст. 104 ГПК України підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 1, 21, 33, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Львівський апеляційний господарський суд , -
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрокомбінат-Тернопіль”, м. Тернопіль, вх. №01-05/2071/16 від 28.04.2016 року задовольнити.
2.Рішення господарського суду Тернопільської області від 12.01.2016 р. у справі № 921/1025/14-г/6 - скасувати. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 11.03.2002р., укладений між ОСОБА_1 міською радою та ЗАТ "Агрокомбінат" АЕР №602514, зареєстровано 28.03.2002 р. за №476 у виконавчому комітеті ОСОБА_1 міської ради, про що вчинено запис в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі.
3.Стягнути з ОСОБА_1 міської ради (46001, вул.Листопадова,5, м.Тернопіль ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрокомбінат-Тернопіль” (79018, вул. Стороженка,32, м.Львів, код ЄДРПОУ 31138298)-1218 ,00 грн. судового збору.
4.Стягнути з ОСОБА_1 міської ради (46001, вул.Листопадова,5, м.Тернопіль ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрокомбінат-Тернопіль” (79018, вул. Стороженка,32, м.Львів, код ЄДРПОУ 31138298)-1515,80 грн. судового збору.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
6. Матеріали справи скеровуються до господарського суду Львівської області.
Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 14.07.2016 року.
Головуючий-суддя Костів Т.С.
Суддя Марко Р.І.
Суддя Данко Л.С.