43010, м. Луцьк, пр. Волі, 54 а
"18" квітня 2007 р.
Справа № 05/43/16-2.
за заявою Відкритого акціонерного товариства "Луцький автомобільний завод", м.Луцьк
до відповідача Луцької об'єднаної державної податкової інспекції, м.Луцьк
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень
Суддя Бондарєв С. В.
при секретарі Кулай А.В.
Від позивача : ОСОБА_1 - дов. №НОМЕР_1.
від відповідача: Грицишина І.О. - дов. №56 від 17.04.2007р.
Решетник О.Л. - дов. №18 від 10.04.2007р.
Представникам сторін були роз'яснені права та обов'язки передбачені ст.ст.49,51 КАСУ. Згідно клопотання технічна фіксація судового процесу не з'ясовується, ведеться протокол судового засідання.
Заяв про відвід складу суду не надходило.
Суть спору: Позивач - ВАТ "Луцький автомобільний завод" звернувся до суду з позовом (з врахуванням уточнень) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Луцької ОДПІ від НОМЕР_2, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість - в розмірі 22914023,00грн., в тому числі 15276015,00грн. - основний платіж, 7638008,00грн. штрафна (фінансова) санкція та №НОМЕР_3, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 3659628,00грн.
Свої уточнені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що спірні податкові поідомлення-рішення не відповідають вимогам чинного законодавства; ВАТ "ЛуАЗ" в січні-серпні 2003 року було укладено договори купівлі-продажу з ПП "Стар-Трейд" №НОМЕР_4р., №НОМЕР_5р. і договори зберігання №НОМЕР_6р., №НОМЕР_7р. та ПП "Інтер'єр і Ко" №НОМЕР_8р., №НОМЕР_9р., №НОМЕР_10р., НОМЕР_11р., №НОМЕР_123р.; та договори зберігання №НОМЕР_13р., №НОМЕР_14р., №НОМЕР_15р., №НОМЕР_16р.; зобов'язання сторін за вказаними договорами були виконані в повному об'ємі та відображені в бухгалтерському та податковому обліку, так як позивач отримав від своїх контрагентів, які були платниками ПДВ, податкові накладні, складені належним чином, позивачем суми ПДВ, сплачені ним у сумі вартості товарів та послуг, отриманих за договорами, були правомірно включені до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів; податкові накладні є дійсними; на момент виконання сторонами угод ПП "Стар-Трейд" та ПП "Інтер'єр і Ко" були зареєстровані як платники ПДВ та мали право видавати податкові накладні; відповідно до ст.72 КАСУ обставини, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ у яких беруть участь ті самі особи, так ухвалою ВАСУ від 16.01.2007р. по справі №5/43-92 за позовом ДПА у Волинській області до ВАТ "ЛуАЗ" та ПП"Стар-Трейд" про визнання угод недійсними, встановлено, що товари, отримані за угодами №НОМЕР_17 відповідно до податкових та видаткових накладних були оприбутковані, розрахунок по цих операціях проведено в повному обсязі, включення ВАТ "ЛуАЗ" сум податку на додану вартість за спірними господарськими операціями до податкового кредиту є правомірним; Постановою ВГСУ від 21.07.2005р. по справі №6/59-92 за позовом ДПА у Волинській області до ВАТ "ЛуАЗ" та ПП "Інтер'єр і Ко" про визнання угод недійсними, встановлено, що факт передачі та оплати товару підтверджується податковими накладними, актами прийому-передачі, ВМД, договорами комісії та ін., зазначені операції були правомірно відображені у податковому обліку ВАТ "ЛуАЗ"; рішення Дарницького районного суду м.Києва від 29.01.2004р. та рішення Св'ятошинського районного суду м.Києва від 10.03.2004р. про визнання недійсними установчих документів ПП "Стар-Трейд" та ПП "Інтер'єр і Ко" винесені вже після того як були виконані договірні зобов'язання і в рішеннях місцевих судів не встановлено факту визнання недійсними податкових та бухгалтерських документів цих підприємств; визнання статутних документів недійсними не є підставою для не підтвердження податкового кредиту; крім того рішення Св'ятошинського районного суду м.Києва від 10.03.2004р., про визнання нечинними установчих документів ПП "Інтер'єр і Ко" скасовано ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 31.08.2005р.
Відповідач у відзиві №НОМЕР_18р., №НОМЕР_19р., №НОМЕР_21НОМЕР_20ткові повідомлення-рішення прийняті за результатами податкової документальної перевірки позивача і відповідають вимогам чинного законодавства; перевіркою було визначено податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 22914023,00грн. та виявлено завищення бюджетного відшкодування в сумі 3659628,00грн.; вказані висновки зроблені на підставі того, що згідно рішення Дарницького районного суду м.Києва від 29.01.2004р. визнано недійсним статут ПП "Стар-Трейд" з моменту підписання та свідоцтво платника ПДВ ПП "Стар-Трейд" з моменту внесення в реєстр платників ПДВ; рішенням Св'ятошинського районного суду м.Києва від 10.03.2004р. визнано недійсним Статут ПП "Інтер і Ко" з моменту його реєстрації та свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ПП "Інтер'єр і Ко" з моменту внесення в реєстр платників ПДВ; податкові накладні не виконують своїх функцій, оскільки складені та завірені печатками підприємств свідоцтва платників ПДВ яких рішеннями судів визнано недійсними з моменту внесення в реєстр платника податку на додану вартість; податкові накладні видані з порушеннями не можуть бути підставою для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість; позивач не довів, що його контрагенти за угодами сплатили податки.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,-
ДПА у Волинській області було проведено позапланову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства по ПДВ ВАТ "Луцький автомобільний завод" по розрахунках із ПП "Стар-Трейд", м.Київ і ПП "Інтер'єр і Ко", м.Київ за 2003 рік, за результатами якої було складено акт перевірки від НОМЕР_22. Перевіркою встановлено, що в порушення п.п7.2.1, 7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість № НОМЕР_23р. із змінами та доповненнями), Порядку заповнення податкової накладної ВАТ "ЛуАЗ" включено до податкового кредиту витрати по сплаті податку на додану вартість з придбання товарно-матеріальних цінностей та отримання послуг не підтверджені податковими накладними.
За результатами перевірки ДПІ у м.Луцьку (правонаступником якої є Луцька ОДПІ) прийняте податкове повідомлення-рішення №НОМЕР_24р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 22914023,00 грн., в т.ч. 15276015,00 грн. - основний платіж, 7638008,00грн. - штрафні (фінансові) санкції та податкове повідомлення-рішення №НОМЕР_25р., яким виявлено завищення бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 3659628,00грн.
За результатами оскарження в адміністративному порядку Луцькою ОДПІ прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення від НОМЕР_26, №НОМЕР_3.
Проаналізувавши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що уточнені позовні вимоги позивача підставні і підлягають до задоволення.
При цьому, суд виходив з наступного :
ВАТ «ЛуАЗ» в січні-серпні 2003 року було укладено договори купівлі-продажу з ПП «Стар-Трейд», м.Київ : №НОМЕР_4р. на загальну суму 10259999,88 грн., №НОМЕР_5р. на загальну суму 120000000,00грн. та договори зберігання №НОМЕР_6р., №НОМЕР_7р., та з ПП «Інтер'єр і Ко», №НОМЕР_8р. на загальну суму 11527659,00грн, №НОМЕР_9р. на суму 24000000,00грн., №НОМЕР_10р. на суму 16200000,00грн., НОМЕР_11р. на суму 13824000,00грн., №НОМЕР_123р. на суму 25800000,00грн. та договори зберігання №НОМЕР_13р., №НОМЕР_14р., №НОМЕР_15р., №НОМЕР_16р.
Зобов'язання сторін за зазначеними договорами були виконані в повному обсязі, про що не заперечують сторони.
ПП «Стар-Трейд» та ПП «Інтер'єр і Ко» видали ВАТ «ЛуАЗ» відповідні податкові накладні (№НОМЕР_27р., №НОМЕР_28р., №НОМЕР_29р., №НОМЕР_30р. - ПП «Стар-Трейд» та №НОМЕР_31р., №НОМЕР_32р., №НОМЕР_33р., №НОМЕР_34р., №НОМЕР_35р., №НОМЕР_36р., №НОМЕР_37р., №НОМЕР_38р., №НОМЕР_39р. - ПП «Інтер'єр і Ко»). В свою чергу позивач повністю розрахувався за поставлений товар із ПП «Стар-Трейд» та з ПП «Інтер'єр і Ко», що підтверджується платіжними дорученнями на перерахування коштів.
Дані операції відображені позивачем в бухгалтерському та податковому обліку.
Відповідно до п.1.7.1 Закону України "Про податок на додану вартість» (далі - Закон про ПДВ) податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.
Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону "Про ПДВ" ( у редакції, що діяла на дату господарської операції) було визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону ПДВ не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат із сплати податку, що не підтверджені податковими накладними.
Відповідно ж до п.п.7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дати здійснення першої з подій : або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Податкові накладні видані ПП «Стар-Трейд» №НОМЕР_27р., №НОМЕР_28р., №НОМЕР_29р., №НОМЕР_30р., видані ПП «Інтер'єр і Ко» №НОМЕР_31р., №НОМЕР_32р., №НОМЕР_33р., №НОМЕР_34р., №НОМЕР_35р., №НОМЕР_36р., №НОМЕР_37р., №НОМЕР_38р., №НОМЕР_39р., на думку суду, складено відповідно до вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7. Закону України «Про податок на додану вартість» та наказу ДПА України від 30.05.1997р. №165 «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення». ПП «Стар-Трейд» та ПП «Інтер'єр і Ко» на момент їх складення були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законом порядку як платники ПДВ (отримали свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ), що вказує на правомірність видачі приватними підприємствами податкових накладних.
Ці свідоцтва та статути ПП «Стар-Трейд» і ПП «Інтер'єр і Ко» визнані недійсними згідно рішень відповідно Дарницького районного суду м.Києва від 29.01.2004р. та Св'ятошинського районного суду м.Києва від 10.03.2004р.
На думку суду, сам факт визнання недійсними статутів підприємств не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту їх державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.
Спірні договори в установленому законом порядку не визнано недійсними.
Навпаки, як вбачається із матеріалів справи в задоволенні позовних вимог за позовами ДПА у Волинській області до ВАТ «ЛуАЗ», ПП «Стар-Трейд» (справа №5/43-92), до ВАТ «ЛуАЗ», ПП «Інтер'єр і Ко» (справа №6/59-92) про визнання спірних угод недійсними та стягнення всього отриманого у доход держави - відмовлено.
Крім того, Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.01.2007р. по справі №5/43-92 за позовом ДПА у Волинській області до ВАТ «ЛуАЗ» та ПП «Стар-Трейд» про визнання угод недійсними, встановлено, що товари отримані за угодами №НОМЕР_4р. та №НОМЕР_5р. відповідно до податкових та видаткових накладних були оприбутковані, розрахунок по цих операціях проведено в повному обсязі, а включення ВАТ «ЛуАЗ» суми податку на додану вартість за спірними господарськими операціями до податкового кредиту є правомірним.
Постановою Вищого господарського суду України від 21.07.2005р. по справі №6/59-92 за позовом ДПА у Волинській області до ВАТ «ЛуАЗ» та ПП «Інтер'єр і Ко» про визнання угод недійсними, встановлено, що факт передачі та оплати товару підтверджується податковими накладними, актами прийому-передачі, ВМД, договорами комісії та інш., зазначені операції були правомірно відображені у податковому обліку.
Рішення Св'ятошинського районного суду м.Києва від 10.03.2004р. про визнання установчих документів ПП «Інтер'єр і Ко» скасовано ухвалою Св'ятошинського районного суду м.Києва від 31.08.2005р.
Відповідно до ст. 72 КАСУ обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи.
Рішення судів підтверджують правомірність дій позивача по оподаткуванню податком на додану вартість проведених операцій.
Згідно ч.1 ст.71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення , дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд не може взяти до уваги заперечення відповідача з посилання на порушення позивачем п.1.8 ст.1 Закону про ПДВ, щодо того, що сума ПДВ за придбані товари не сплачена, отже не було факту надмірної сплати податку , а тому і не існує права позивача на податковий кредит.
Пунктом 1.8 ст.1 Закону про ПДВ передбачено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначений пункт дає лише загальне розуміння понятті "бюджетне відшкодування", не визначає жодних підстав, від яких би залежало право на податковий кредит і є відсильною нормою.
Пунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону про ПДВ (на час спірних правовідносин) було передбачено, що суми податку, які підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються рішення між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду та сумою податкового кредиту звітного періоду. На підставі п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 цього ж Закону відшкодуванню платнику податку з Держбюджету України підлягає сума, яка при її визначені згідно з п.п.7.7.1 має від'ємне значення.
Таким чином, сума бюджетного відшкодування напряму залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, а не навпаки.
Суд не бере до уваги заперечення відповідача про те, що позивач не довів факту сплати ПДВ до бюджету.
Відповідно до положень ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засобах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством. (Частина перша ст.19 Конституції України).
Чинне законодавство України, зокрема й Закон про ПДВ, не встановлюють обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коди такий податок не був сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару.
Якщо продавець не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки але до цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Така ж правова позиція викладена у ухвалі ВАСУ від 04.04.2006р. №К-7062/06, Постанові Верховного суду України від 11.10.2006р.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що уточнені позовні вимоги позивача підставні. Спірні податкові повідомлення рішення Луцької ОДПІ від НОМЕР_26, №НОМЕР_3, слід визнати нечинними.
Керуючись Конституцією України, Законом України «Про податок на додану вартість», Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст. 70, 71, 72, 86, 89, 94, 157, 159, 160-169 КАСУ, господарський суд, -
постановив :
Визнати нечинними податкові повідомлення рішення Луцької ОДПІ від НОМЕР_26, №НОМЕР_3.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня складання в повному обсязі .
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Львівського апеляційного господарського суду України. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.
Дата виготовлення
повного тексту постанови
25.04.2007р.
Суддя Бондарєвим Сергієм Васильовичем