11 липня 2016 року Справа № 803/955/16
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ксензюка А.Я.,
при секретарі судового засідання - Шаблій Л.П.,
за участю представника позивача ОСОБА_1,
представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДомофонСервісЗахід» до Управління Держпраці у Волинській області, першого заступника начальника управління Держпраці у Волинській області ОСОБА_4 про визнання дій протиправними та скасування постанов,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДомофонСервісЗахід» (далі - ТзОВ «ДомофонСервісЗахід») звернулося в суд з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Волинській області, першого заступника начальника управління Держпраці у Волинській області ОСОБА_4 про визнання дій протиправними та скасування постанов про накладення штрафу від 14 червня 2016 року № 49, № 50.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при оформленні результатів перевірки підприємства, а також при розгляді справ та винесенні постанов про накладення штрафів від 14 червня 2016 року № 49, № 50 відповідачами були допущені порушення Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України 2 липня 2012 року за №390 та Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року за №509.
Відповідач в поданому письмовому запереченні від 7 липня 2016 року №1426/05-05 пред'явленні позовні вимоги заперечив, мотивуючи тим, що перевірка додержання законодавства України про працю ТзОВ «ДомофонСервісЗахід» проведена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, встановлені під час перевірки порушення та постанови про накладення штрафів від 14 червня 2016 року № 49, № 50 відповідають вимогам чинного законодавства. Просив в задоволенні позову відмовити повністю.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.
Представники відповідача, кожен зокрема, підтримали доводи, наведені у запереченнях. Просили в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає з таких підстав.
Судом встановлено, що головним державним інспектором Управління Держпраці у Волинській області Орисюк О.О. проведена планова перевірка додержання ТзОВ «ДомофонСервісЗахід» вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове страхування, за результатами якої складено акт перевірки №04-0014/136 від 27 травня 2016 року.
Перевіркою встановлено наступні порушення:
- частини другої статті 96 Кодексу законів про працю України - при встановленні посадових окладів не враховується кваліфікація та складність виконуваної роботи працівниками;
- частини першої статті 83 Кодексу законів про працю України - на підприємстві має місце не проведення нарахування та виплати компенсації за невикористані дні щорічної відпустки;
- пункту 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 - спеціаліст абонентського відділу ОСОБА_5 відповідно до наказу від 27 квітня 2016 року №1 звільнена з роботи 27 квітня 2016 року, тоді як відповідно до табелю обліку робочого часу за квітень 2016 року 27 квітня 2016 року даний працівник був відсутній на роботі;
- підпункту «б» абзацу першого пункту 7.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 - на підприємстві не ведеться книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них;
- статті 33 Закону України «Про оплату праці» - заробітна плата працівників не індексується.
На підставі акта перевірки №04-0014/136 видано припис №04-0014/136-112 від 27 травня 2016 року щодо забезпечення виконання вимог частини другої статті 96, частини першої статті 83 Кодексу законів про працю України, дотримання пункту 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, забезпечення виконання вимог статті 33 Закону України «Про оплату праці» та забезпечення виконання вимог підпункту «б» абзацу першого пункту 7.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.
Матеріалами справи також підтверджується, що на адресу ТзОВ «ДомофонСервісЗахід» рекомендованим листом було направлено повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу, що підтверджується копією фіскального чеку Волинської дирекції Укрпошта від 7 червня 2016 року.
Відповідачем 27 травня 2016 року було складено протокол про адміністративне правопорушення №04-0014/57, в якому зазначено, що ОСОБА_1, який працює на посаді директора ТзОВ «ДомофонСервісЗахід» з жовтня 2015 року по 27 травня 2016 року вчинив адміністративне правопорушення, а саме: порушено вимоги трудового законодавства відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 41 Кодексу законів про працю України.
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 1 червня 2016 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 41 Кодексу законів про працю України та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.
В подальшому на ТзОВ «ДомофонСервісЗахід» постановами першого заступника начальника Управління Держпраці у Волинській області від 14 червня 2016 року №49 накладено штраф в розмірі 1 450 грн. та від 14 червня 2016 року №49 накладено штраф в розмірі14 500 грн.
Положення про Державну службу України з питань праці затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96 (далі - Положення).
Згідно із пунктом 1 Положення Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Відповідно до підпункту 5 пункту 4 Положення, Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.
Пунктом 7 Положення передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Процедуру проведення Державною інспекцією України з питань праці (далі - Держпраці України) та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці у межах повноважень, визначених Конвенціями Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 року №1985-IV, та №129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 року №1986-IV, Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2010 року №1059 «Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності суб'єктами господарювання у частині додержання вимог законодавства про працю та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю)», Положенням про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженим Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №386 встановлює Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затверджений наказом Міністерства соціальної політики України 2 липня 2012 року №390 (далі - Порядок проведення перевірок).
Згідно із пунктом 3 Порядку проведення перевірок інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Пунктом 4 Порядку проведення перевірок встановлено, що інспектор має право на проведення перевірки за наявності у нього службового посвідчення та направлення на перевірку.
Відповідно до пункту 7 Порядку проведення перевірок за результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.
Статтею 265 Кодексу законів про працю України статтею 53 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, а також фізичні особи-підприємці, винні у порушенні законодавства про працю та про зайнятість населення, несуть відповідальність згідно із чинним законодавством.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 (далі - Порядок накладення штрафів).
Відповідно до пунктів 2, 3, 6, 7, 8 Порядку накладення штрафів штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.
Уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу. Про розгляд справи Держпраці та її територіальні органи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в Держпраці чи її територіальному органі, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.
За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, приймає відповідне рішення.
Суд зазначає, що позивач не заперечував щодо виявлених під час перевірки порушень.
Враховуючи наведені обставини та положення нормативно-правових актів, суд вважає, що оскаржувані постанови про накладення штрафу від 14 червня 2016 року № 49, № 50 прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.
Відповідно до частини першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку що відповідачем доведено правомірність винесення оскаржуваних постанов, з огляду на що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Керуючись частиною третьою статті 160, статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволені адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя А.Я. Ксензюк
Постанова в повному обсязі складена 15 липня 2016 року.