ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ
12 липня 2016 року Справа № 913/631/16
Провадження № 24/913/631/16
За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до Комунального підприємства "Сватове-тепло", м. Сватове Луганської області
про стягнення 5 687 грн. 60 коп.
Суддя господарського суду Луганської області Рябцева О.В.
Секретар судового засідання-помічник судді Гудей Н.Ф.
у засіданні брали участь:
від позивача - представник не прибув;
від відповідача - ОСОБА_1 - юрист, довіреність від 18.04.2016 № 55.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 12.05.2016 (згідно поштового штемпеля) звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Сватове-тепло" про стягнення пені в сумі 1 494 грн. 32 коп., 3% річних в сумі 125 грн. 47 коп., інфляційних втрат в сумі 4 067 грн. 81 коп., всього 5 687 грн. 60 коп.
На обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що за договором купівлі-продажу природного газу від 22.01.2014 № 2231/14-ТЕ-20 протягом січня-грудня 2014 року передав відповідачу природний газ на загальну суму 41 411 грн. 34 коп., за який відповідач розрахувався в повному обсязі, але з порушенням строку, передбаченого п. 6.1 договору. У зв'язку з простроченням оплати отриманого природного газу за квітень, жовтень, листопад, грудень 2014 року позивач відповідно до п. 7.2 договору нарахував пеню в сумі 1 494 грн. 32 коп. за загальний період з 15.05.2014 по 16.03.2015, а відповідно до ст. 625 ЦК України - 3% річних в сумі 125 грн. 47 коп. за загальний період з 15.05.2014 по 16.03.2015, інфляційні втрати в сумі 4 067 грн. 81 коп. за період з травня 2014 року по березень 2015 року включно.
Відповідач відзивом від 31.05.2016 № 77 проти заявлених вимог заперечує, оскільки позивач для реалізації досудового врегулювання господарського спору з письмовою претензією до нього не звертався. Також відповідач зазначає, що всі платежі за договорами, що укладені ним з іншими суб'єктами господарювання, здійснюються через Державну казначейську службу України. Дана установа платежі не здійснювала, а саме у 2014 році проводились першочергові захищені видатки згідно п. 2 ст. 55 Бюджетного кодексу України. Оплата послуг, наданих розпорядникам бюджетних коштів відповідачем, не є захищеними видатками і не підлягали першочерговій оплаті. Натомість відповідач недоотримав кошти і не здійснив повної та своєчасної оплати за спожитий природний газ. Відповідно до Указу Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" розпочато антитерористичну операцію на території Луганської області і протягом 2014 року в м. Сватове неодноразово був порушений зв'язок між установами, відсутнє електропостачання, збої роботи Інтернету та телефонного зв'язку. Крім того, відповідачем наданий контррозрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, за яким розмір пені складає - 1 380 грн. 58 коп., 3% річних - 120 грн. 58 коп., інфляційних втрат - 2 575 грн. 68 коп., всього 4 077 грн. 24 коп. Доказів надіслання відзиву позивачу не надано.
На адресу суду від представника відповідача 13.06.2016 надійшли додаткові пояснення, якими відповідач пояснює, що несвоєчасна оплата за отриманий природний газ відбулась у зв'язку з несвоєчасною оплатою бюджетними установами, з якими відповідач укладає договори підряду і за виконані роботи отримує кошти, співпрацюють з Державною казначейською службою України у Сватівському районі. Саме замовникам послуг казначейська служба не здійснювала платежі за договорами підряду.
Представником відповідача через канцелярію суду надано контррозрахунок, за яким розмір пені становить 1 380 грн. 58 коп., 3% річних - 120 грн. 98 коп., інфляційних втрат - 2 629 грн. 97 коп.
Також представником відповідача в порядку п. 3 ст. 83 ГПК України подано клопотання від 12.07.2016 № 109 про зменшення розміру штрафних санкцій через скрутний фінансовий стан підприємства.
На обґрунтування заявленого клопотання відповідач вказує, що протягом 2014 року розрахунки з Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" здійснювались несвоєчасно через обставини незалежні від відповідача. Всі розрахунки за договорами підряду, укладеними з іншими бюджетними установами, здійснювались через Управління Державної казначейської служби України у Сватівському районі Луганської області. Дана установа платежі за договорами підряду не здійснювала, оскільки саме у 2014 році проводились лише першочергові захищені видатки згідно з п. 2 ст. 55 Бюджетного кодексу України. Оплата послуг, наданих розпорядникам бюджетних коштів, не є захищеними видатками і не підлягали першочерговій оплаті, про що свідчить довідка з Управління Державної казначейської служби України у Сватівському районі Луганської області. Відповідач також просить суд взяти до уваги те, що він знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції і протягом 2014 року в м. Сватове неодноразово був порушений зв'язок між установами, відсутнє електропостачання, збої в роботі Інтернету та телефонного зв'язку.
Позивач жодних заперечень стосовно доводів відповідача не надав, вимоги суду не виконав.
Оцінивши надані докази і доводи представників сторін, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість заявлених вимог з огляду на наступне.
Матеріалами справи підтверджено, що 22.01.2014 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Комунальним підприємством "Сватове-тепло" укладено договір купівлі-продажу природного газу № 2231/14-ТЕ-20.
Відповідно до п. 1.1 договору Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - позивач у справі, продавець за договором купівлі-продажу, зобов'язався передати у власність Комунального підприємства "Сватове-тепло" - відповідачу у справі, покупцю за договором купівлі-продажу, у 2014 році природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.
Згідно п. 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.
За умовами п. 2.1 договору продавець передає покупцеві з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 45,0 тис. куб.м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб.м.): січень - 10; лютий - 8; березень - 8; квітень - 3; травень - 0; червень - 0, липень - 0; серпень - 0; вересень - 0; жовтень - 3; листопад - 5; грудень - 8. Обсяги газу, що планується передати за цим договором, можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку.
Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.3 договору).
Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п. 3.4 договору).
У відповідності з п. 5.1 договору ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики (НКРЕ).
Ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 1 091 грн. 00 коп. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1 091 грн. 00 коп., крім того ПДВ - 20% - 218 грн. 20 коп., всього з ПДВ - 1 309 грн. 20 коп. (п. 5.2 договору).
В пункті 5.5 договору сторони домовились, що загальна сума вартості природного газу на цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.
Порядок на умови проведення розрахунків врегульовані в розділі 6 договору купівлі-продажу.
Згідно п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
В пункті 7.2 договору сторони домовились, що у разі невиконання покупцем п. 6.1 умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
У пункті 9.3 договору сторони дійшли згоди, що строк, у межах якого сторони можуть звертатися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.
На виконання зобов'язань за договором, позивач протягом січня-грудня 2014 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 41 411 грн. 34 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу:
- від 31.01.2014 б/н на суму 8 670 грн. 83 коп. (за січень 2014 року);
- від 28.02.2014 б/н на суму 6 919 грн. 13 коп. (за лютий 2014 року);
- від 31.03.2014 б/н на суму 5 905 грн. 80 коп. (за березень 2014 року);
- від 30.04.2014 б/н на суму 2 605 грн. 31 коп. (за квітень 2014 року);
- від 31.10.2014 б/н на суму 4 008 грн. 78 коп. (за жовтень 2014 року);
- від 30.11.2014 б/н на суму 6 031 грн. 49 коп. (за листопад 2014 року);
- від 31.12.2014 б/н на суму 7 270 грн. 00 коп. (за грудень 2014 року).
Таким чином позивачем передано відповідачу за період січень-грудень 2014 року природного газу на загальну суму 41 411 грн. 34 коп.
Відповідачем своєчасно сплачено кошти за поставлений природний газ в січні-березні 2014 року в загальній сумі 21 495 грн. 76 коп.
Решта суми 19 915 грн. 58 коп. за поставлений природний газ в квітні, жовтні-грудні 2014 року сплачена відповідачем з порушенням п. 6.1 договору.
У зв'язку з несвоєчасним виконанням грошових зобов'язань позивачем відповідно до п. 7.2 договору нараховано пеню на загальну суму 1 494 грн. 32 коп., у тому числі:
- за зобов'язаннями квітня 2014 року за період з 15.05.2014 по 29.05.2014 в сумі 20 грн. 34 коп.;
- за зобов'язаннями жовтня 2014 року за період з 15.11.2014 по 16.03.2015 в сумі 452 грн. 28 коп.;
- за зобов'язаннями листопада 2014 року за період з 15.12.2014 по 16.03.2015 в сумі 541 грн. 68 коп.;
- за зобов'язаннями грудня 2014 року за період з 15.01.2015 по 16.03.2015 в сумі 480 грн. 02 коп.
Відповідно до ст. 625 ЦК України позивачем нараховано 3% річних за зобов'язаннями квітня 2014 року за період з 15.05.2014 по 29.05.2014 в сумі 3 грн. 21 коп. та інфляційні втрати за травень 2014 року в сумі 99 грн. 00 коп.
За зобов'язаннями жовтня 2014 року 3% річних за період з 15.11.2014 по 16.03.2015 складають 40 грн. 20 коп., інфляційні втрати за період з листопада 2014 року по березень 2015 року в сумі 1 052 грн. 38 коп.
За зобов'язаннями листопада 2014 року 3% річних за період з 15.12.2014 по 16.03.2015 складають 45 грн. 61 коп. та інфляційні втрати за період з грудня 2014 року по березень 2015 року в сумі 1 441 грн. 40 коп.
За зобов'язаннями грудня 2014 року 3% річних за період з 15.01.2015 по 16.03.2015 складають 36 грн. 45 коп. та інфляційні втрати за період з січня 2015 року по березень 2015 року в сумі 1 475 грн. 03 коп.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 ГК України.
У відповідності з п. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Договір від 22.01.2014 № 2231/14-ТЕ-20, що укладений сторонами у даній справі, за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Загальні положення про купівлю-продаж визначені главою 54 ЦК України.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За правилами ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Пунктом 1 ст. 530 Цивільного кодексу України врегульовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Матеріалами справи підтверджується і не заперечується відповідачем факт несвоєчасної сплати отриманого природного газу за квітень, жовтень-грудень 2014 року.
Згідно п. 3 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Штрафними санкціями відповідно до ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України від 13.01.2015 № 85-VIII "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" (далі - Закон № 85-VIII) встановлено мораторій на час, визначений статтею 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.
Житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Виконавцем є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору, а виробником - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги (ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Рішенням Сватівської міської ради від 17.11.2009 "Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг на території м. Сватове" визначено виконавцем послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води - Комунальне підприємство "Сватове-тепло".
Водночас, відповідач здійснює свою господарську діяльність у м. Сватове Луганської області, яке входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р.
У пункті 5 Статуту Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 № 747, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 № 724, встановлено, що метою діяльності компанії є сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтогазового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах і отримання прибутку.
Предметом діяльності компанії є, зокрема, постачання природного газу, організація виробництва і постачання електричної і теплової енергії (п. 6 Статуту).
Згідно п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2012 № 705 "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.
Враховуючи те, що природний газ є енергетичним ресурсом, а гарантованим постачальником цього ресурсу є підприємство позивача, що підтверджується матеріалами справи, то підприємство позивача є постачальником енергоресурсу.
Відтак, з урахуванням того, що відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг, діяльність та потужності якого спрямовані на надання/вироблення відповідних послуг на території проведення антитерористичної операції, приймаючи до уваги, що Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є постачальником енергоресурсу, положення ст. 2 Закону № 85-VIII розповсюджують свою дію на правовідносини сторін, які виникли внаслідок невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу від 22.01.2014 № 2231/14-ТЕ-20.
Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 29.09.2015 по справі № 908/6344/14 та в постанові від 24.02.2016 по справі № 905/1353/15, від 17.05.2016 № 905/3184/15.
Одночасно, ст. 3 Закону № 85-VIII передбачено набрання ним чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Офіційне опублікування відповідного Закону відбулось 06.02.2015 у газеті "Голос України" (№ 21).
Тобто, мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій на період проведення антитерористичної операції встановлено з 07.02.2015.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем здійснено розрахунок пені, 3% річних і інфляційних втрат без врахування приписів п. 5 ст. 254 ЦК України та п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі - постанова Пленуму від 17.12.2013 № 14).
Пунктом 5 ст. 254 ЦК України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Згідно п. 1.9 постанови Пленуму від 17.12.2013 № 14 день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
Відповідачем 12.07.2016 надано контррозрахунок цих нарахувань, за його підрахунком сума пені, що підлягає стягненню складає 1 380 грн. 58 коп., 3% річних в сумі 120 грн. 98 коп., інфляційні втрати в сумі 2 629 грн. 97 коп., всього 4 131 грн. 53 коп.
Судом здійснено власний розрахунок, в якому прийнято до уваги періоди стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат, визначені позивачем при поданні позову, з урахуванням приписів п. 5 ст. 254 ЦК України, ст. 2 Закону 85-VIII та п. 1.9 постанови Пленуму від 17.12.2013 № 14.
Крім того, при перерахунку інфляційних втрат суд врахував рекомендації Верховного Суду України, викладені в листі від 03.04.1997 № 62-97р, та позицію Вищого господарського суду України, викладену п. 3.2 постанови Пленуму від 17.12.2013 № 14.
Враховуючи викладене, вимога про стягнення пені є обґрунтованою в сумі 656 грн. 02 коп., у тому числі:
- за зобов'язаннями квітня 2014 року за період з 15.05.2014 по 28.05.2014 за 14 днів прострочення (дата остаточного розрахунку - 14.05.2014, оплата в сумі 2 605 грн. 31 коп. - 29.05.2014) складає в сумі 18 грн. 99 коп.;
- за зобов'язаннями жовтня 2014 року за період з 15.11.2014 по 06.02.2015 за 84 дні прострочення (дата остаточного розрахунку - 14.11.2014 (п'ятниця)) складає в сумі 259 грн. 53 коп.;
- за зобов'язаннями листопада 2014 року за період з 16.12.2014 по 06.02.2015 за 53 дні прострочення (дата остаточного розрахунку - 14.12.2014 (неділя), останній день оплати - 15.12.2014 (понеділок)) складає в сумі 247 грн. 04 коп.;
- за зобов'язаннями грудня 2014 року за період з 15.01.2015 по 06.02.2015 за 23 дні прострочення (дата остаточного розрахунку - 14.01.2014) складає в сумі 130 грн. 46 коп.
У задоволенні решти позовних вимог про стягнення пені в сумі 838 грн. 30 коп. слід відмовити.
Втім, суд розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд задовольняє його, зменшуючи до стягнення суму на 50%, з огляду на наступне.
Згідно п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Статтею 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розмір неустойки за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Також, ст. 233 ГК України також передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
З огляду на зазначене, вирішуючи питання за клопотанням відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, враховуючи ту обставину, що відповідач повністю розрахувався за одержаний газ, допустивши нетривалий період прострочення платежів, та знаходиться на території проведення антитерористичної операції, через проведення якої в 2014 році у м. Сватове було порушено зв'язок між установами, обмежено казначейське обслуговування розпорядників бюджетних коштів, що підтверджується довідкою Управління Державної казначейської служби України у Сватівському районі Луганської області від 24.05.2016 № 01-26/335, суд вважає за можливе зменшити суму пені на 50%.
Враховуюче викладене, господарський суд зменшує розмір пені на 50%, тому розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 328 грн. 91 коп.
Згідно п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Вимога про стягнення 3% річних підлягає задоволенню в сумі 123 грн. 34 коп., у тому числі:
- за зобов'язаннями квітня 2014 року за період з 15.05.2014 по 28.05.2014 за 14 днів прострочення (дата остаточного розрахунку - 14.05.2014, оплата в сумі 2 605 грн. 31 коп. - 29.05.2014) складає в сумі 3 грн. 00 коп.;
- за зобов'язаннями жовтня 2014 року за період з 15.11.2014 по 15.03.2015 за 121 день прострочення (дата остаточного розрахунку - 14.11.2014 (п'ятниця), оплата в сумі 4 008 грн. 78 коп. - 16.03.2015) складає в сумі 39 грн. 87 коп.;
- за зобов'язаннями листопада 2014 року за період з 16.12.2014 по 15.03.2015 за 90 днів прострочення (дата остаточного розрахунку - 14.12.2014 (неділя), останній день оплати - 15.12.2014, оплата в сумі 6 031 грн. 49 коп. - 16.03.2015) складає в сумі 44 грн. 62 коп.;
- за зобов'язаннями грудня 2014 року за період з 15.01.2015 по 06.02.2015 за 60 днів прострочення (дата остаточного розрахунку - 14.01.2014, оплата в сумі 7 270 грн. 00 коп. - 16.03.2015) складає в сумі 35 грн. 85 коп.
У задоволенні решти позовних вимог про стягнення 3% річних в сумі 2 грн. 13 коп. слід відмовити.
Як вбачається з розрахунку, наданого позивачем, інфляційні втрати нараховувались ним виходячи із суми боргу, яка існувала на перший день прострочення, тобто 15 числа кожного місяця, незалежно від фактів оплати у цьому місяці. Ніякого обґрунтування щодо обрання такої методики визначення інфляційних втрат не надано.
В п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" вказано, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
В згаданій постанові не міститься вказівок про алгоритм визначення інфляційних втрат у разі погашення боргу частинами, проте є посилання, що у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації про порядок застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.
Верховний Суд України наголошує, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За змістом вищевказаного листа, умовно слід рахувати якщо борг утворився з 1 до 15 числа місяця, то слід нараховувати індекс інфляції за цей поточний місяць, а якщо борг виник з 16 по 31 число, то розрахунок інфляційних втрат починається з наступного місяця.
Враховуючи вищевикладену позицію вищих судових інстанцій, суд вважає, що інфляційні втрати повинні визначатись виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а в разі погашення боргу частинами, на суму боргу на кожний останній день місяця, в якому така сума зменшувалась, враховуючи календарну дату такого погашення.
Так, за зобов'язаннями квітня 2014 року борг утворився 15.05.2014 в сумі 2 605 грн. 31 коп., який був повністю погашений 29.05.2014 і на останній день травня 2014 року боргу не існувало, а отже відсутні підстави для розрахунку інфляційних втрат на цей борг.
За зобов'язаннями жовтня 2014 року борг утворився 15.11.2014 в сумі 4 008 грн. 78 коп., який був сплачений 16.03.2015, і на останній день березня 2015 року боргу не існувало, отже судом враховуються індекси за період з листопада 2014 року по лютий 2015 року, тому розмір інфляційних втрат складає 559 грн. 06 коп.
За зобов'язаннями листопада 2014 року станом на 16.12.2014 утворився борг в сумі 6 031 грн. 49 коп., який був сплачений 16.03.2015, і на останній день березня 2015 року боргу не існувало, отже судом враховуються індекси за період з січня 2015 року по лютий 2015 року, тому розмір інфляційних втрат складає 516 грн. 55 коп.
За зобов'язаннями грудня 2014 року станом на 15.01.2015 утворився борг в сумі 7 270 грн. 00 коп., який був сплачений 16.03.2015, і на останній день березня 2015 року боргу не існувало, отже судом враховується індекси за період з січня по лютий 2015 року, тому розмір інфляційних втрат складає 622 грн. 62 коп.
Загальна сума інфляційних втрат, що підлягає задоволенню складає 1 698 грн. 23 коп. У задоволенні решти вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 2 369 грн. 58 коп. слід відмовити.
Всього підлягає задоволенню 2 149 грн. 58 коп., у тому числі: пеня в сумі 328 грн. 01 коп., 3% річних в сумі 123 грн. 34 коп., інфляційні втрати в сумі 1 698 грн. 23 коп.
Інфляційні нарахування і 3% річних компенсують негативні наслідки для позивача у зв'язку з простроченням грошових зобов'язань відповідача.
Посилання відповідача на порушення позивачем досудового порядку врегулювання спору, як підставу для відмови у позові, судом не приймаються з огляду на наступне.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення частини 2 статті 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
Отже, недотримання позивачем порядку досудового врегулювання спору не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення позову до відповідача.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір за подання позову покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в сумі 600 грн. 27 коп. Решта судового збору покладається на позивача.
У судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, п. 3 ст. 83, 84, 85 ГПК України, суд
1.Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Сватове-тепло" про стягнення 5 687 грн. 60 коп. задоволити частково.
2.Стягнути з Комунального підприємства "Сватове-тепло", Луганська область, м. Сватове, вул. Садова, 91, ідентифікаційний код 35130308 на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720 пеню в сумі 328 грн. 01 коп., 3% річних в сумі 123 грн. 34 коп., інфляційні втрати в сумі 1 698 грн. 23 коп., судовий збір в сумі 600 грн. 27 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
3.У задоволенні решти позовних вимог про стягнення пені в сумі 838 грн. 30 коп. та пені в сумі 328 грн. 01 коп., зменшеної в порядку п. 3 ст. 83 ГПК України, відмовити.
4.У задоволенні решти позовних вимог про стягнення 3% річних в сумі 2 грн. 13 коп. та інфляційних втрат в сумі 2 369 грн. 58 коп. відмовити.
5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
6.Повне рішення складено і підписано - 18.07.2016.
Суддя О.В.Рябцева