Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51
"29" червня 2016 р. Справа № 911/1523/16
У справі за позовом Приватного акціонерного товариства “Страхова компіня “Українська страхова група”
до Публічного акціонерного товариства “Страхова компанія “СКАЙД”
про стягнення 19185,58 грн.
Суддя Т.П. Карпечкін
В засіданні приймали участь:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 0115-158 від 29.09.2015 року);
від відповідача: не з'явився.
В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Приватного акціонерного товариства “Страхова компіня “Українська страхова група” до Публічного акціонерного товариства “Страхова компанія “СКАЙД” про стягнення 19185,58 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0102-15-00133 від 10.07.2015 року позивачем (Страховиком) було виплачено Страхувальнику - ОСОБА_2 страхове відшкодування в сумі 19685,58 грн. за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 20.08.2015 року в м. Києві по проспекту Перемоги. Винним у скоєні дорожньо-транспортної пригоди визнано водія ОСОБА_3, цивільно-правова відповідальність власника винного в ДТП автомобіля застрахована відповідачем - Публічним акціонерним товариством “Страхова компанія “СКАЙД” за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АІ № 3471180. Посилаючись на ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України “Про страхування”, що надають право страховику звернутися з вимогою до особи, відповідальної за завдані страхувальнику збитки, позивач просить суд стягнути з відповідача матеріальну шкоду в порядку регресу в сумі 19185,58 грн. вирахуванням франшизи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.05.2016 року порушено провадження у справі № 911/1523/16 та призначено справу до розгляду на 08.06.2016 року.
В судове засідання, яке відбулось 08.06.2016 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 10.05.2016 року не виконав, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, у зв'язку з чим, розгляд справи відкладався до 29.06.2016 року.
В судовому засіданні 29.06.2016 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання 29.06.2016 року не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив, письмовий відзив на позов не надав.
Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.
ОСОБА_4 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, господарський суд,-
10.07.2015 року Приватним акціонерним товариством “Страхова компіня “Українська страхова група” (позивач, Страховик) та ОСОБА_2 (Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 28-0102-15-00133 (далі - Договір), відповідно до якого було застраховано автомобіль «Subaru Forester», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі - автомобіль «Subaru Forester»).
ОСОБА_4 розгорнутої довідки УПС МВС у м. Києві № 71930435, 20.08.2015 року в м. Києві по проспекту Перемоги сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Subaru Forester», що належить ОСОБА_2, під керуванням водія ОСОБА_5, автомобіля НОМЕР_2 (далі - автомобіль «Hyndai Tucson»), що належить ОСОБА_5, під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля «CHEVROLET», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 (далі - автомобіль «CHEVROLET»), що належить ОСОБА_3, під керуванням ОСОБА_3 (копії наявні в матеріалах справи).
ОСОБА_2 (Страхувальником) було подано до позивача заяву про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування б/н від 26.08.2015 року, у зв'язку з чим, 26.08.2015 року позивачем було оглянуто застрахований ТЗ та складено Акт огляду пошкодженого транспорту засобу б/н від 26.08.2015 року.
Позивачем на підставі на підставі ремонтної калькуляції № КА-0002282 від 11.11.2015 року Автосервісної філії «Універсал-Авто» ПАТ «Українська автомобільна корпорація», здійснено розрахунок суми страхового відшкодування від 23.11.2015 року, відповідно до якого розмір страхового відшкодування становить 19685,58 грн. та складено страховий акт № ДККА-46330 від 23.11.2015 року, в якому визначено порядок виплати страхового відшкодування, а саме 1-у частину платежу в розмірі 5951,00 грн. зарахувати в рахунок несплаченої частини страхового платежу, 2-у частину страхового відшкодування в розмірі 13734,58 грн. перерахувати на рахунок Автосервісної філії «Універсал-Авто» ПАТ «Українська автомобільна корпорація».
У зв'язку з чим та згідно Розпорядження позивача про виплату страхового відшкодування б/н від 24.11.2015 року, позивачем на підставі вищезазначених документів було виплачено Автосервісній філії «Універсал-Авто» ПАТ «Українська автомобільна корпорація» 13734,58 грн. страхового відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням № 21351 від 24.11.2015 року на суму 13734,58 грн. (копії зазначених документів містяться в матеріалах справи).
ОСОБА_4 з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Частиною 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
У відповідності до постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 20.08.2015 року, винним у зазначеному ДТП визнано водія ОСОБА_3, який керував автомобілем «CHEVROLET» (копія наявна в матеріалах справи).
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «CHEVROLET», застрахована Публічним акціонерним товариством “Страхова компанія “СКАЙД” (відповідачем), що підтверджується Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АІ № 3471180 (далі-Поліс).
ОСОБА_4, ліміт відповідальності відповідача за шкоду майну складає 50000,00 грн., франшиза - 500,00 грн.
ОСОБА_4 зі ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) та захисту майнових інтересів страхувальників.
ОСОБА_4 статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Пунктом 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено обов'язковий ліміт відповідальності страховика, в межах якого страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Відповідно до п. 12.1. ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
У відповідності до ст. 9 Закону України «Про страхування», франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Відповідно до ст.ст. 12, 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються оцінена шкода, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, зокрема, витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних затрат, переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Стаття 993 Цивільного кодексу України передбачає перехід до страховика прав страхувальника щодо особи, відповідальної за завдані збитки, а саме, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
З метою досудового вирішення спору, 04.01.2016 року позивачем було направлено відповідачу регресну вимогу № 25142 про відшкодування шкоди на суму 19185,58 грн., однак відповідач на вимогу не відповів, суму страхового відшкодування не виплатив.
За таких обставин у позивача після сплати страхового відшкодування виникло право на регресний позов до відповідача.
У відповідності до правової позиції Верховного Суду України, викладеної ним у листі від 19.07.2011 року щодо судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди та визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України щодо судової практики розгляду господарських справ, справа № 910/7163/14 від 15.04.2015 року.
Зокрема, в постанові від 15.04.2015 року у справі № 910/7163/14 Верховний Суд України зазначив, що Законами України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.
Виплативши страхове відшкодування відповідно до умов Договору добровільного страхування, у страхової виникає право зворотної вимоги до відповідальної за винну особу страхової в порядку цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у сумі страхового відшкодування у межах фактичних затрат із вирахуванням франшизи.
Відповідно до ч. 1 ст. 111-28 ГПК Україн висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Постановою судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 28.08.2012 року (у справі № 23/279) встановлено, що ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.
Зазначена норма передбачає наявність у страховика права на пред'явлення регресного позову, а не вимоги до особи, відповідальної за завданий збиток.
Відповідно до вимог пункту 36.4 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», наявність страхового акту, платіжного доручення про оплату вартості відновлювального ремонту, є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.
При цьому, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є платіжний документ про здійснення такої виплати.
Таким чином, згідно з ч. 1 ст. 111-28 ГПК України враховуючи правову позицію постанові Верховного Суду України у справі № 910/7163/14 від 15.04.2015 року, у суду наявні всі правові підстави для задоволення позову.
За таких обставин, враховуючи, що вартість відновлювального ремонту згідно розрахунку суми страхового відшкодування від 23.11.2015 року складає 19685,58 грн., що не заперечено та не спростовано відповідачем, відшкодуванню підлягає 19185,58 грн. (19685,58 грн.(розмір страхового відшкодування) - 500,00 грн.(франшиза), як заявлено в позові.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Відтак, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 19185,58 грн. страхового відшкодування в порядку регресу є доведеною та обґрунтованою, відповідачем не спростованою, тому підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Страхова компанія “СКАЙД” (07353, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Старі Петрівці, вул. Дніпровська, 4-А, офіс 3, код 16295210) на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компіня “Українська страхова група” (03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, 32, літ. А, код 30859524) 19185 (девятнадцять тисяч сто вісімдесят пять) грн. 58 коп. страхового відшкодування та 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 07.07.2016 р.
Суддя Т.П. Карпечкін