ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
12.07.2016Справа №910/6087/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Артфінброк"
до Приватного підприємства "Топаз ЛТД"
про: стягнення заборгованості в сумі 145 935,90 грн.
Суддя Комарова О.С.
Представники сторін:
від позивача Ходак В.В. (представник за довіреністю);
від відповідача не з'явились.
У судовому засіданні 12 липня 2016 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Артфінброк", 04.04.2016 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою від 30.03.2016 року до відповідача, Приватного підприємства "Топаз ЛТД" про: стягнення заборгованості в сумі 145 935,90 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 108 від 01.01.2013 року в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений товар.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2016 року порушено провадження у справі № 910/6087/16 та призначено розгляд справи на 19.04.2016 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2016 року судом, за клопотанням представника позивача, у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 (п'ятнадцять) днів, розгляд справи відкладено на 17.05.2016 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2016 року розгляд справи відкладено на 07.06.2016 року. Задоволено клопотання позивача про витребування доказів у слідчого СУФР ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС в м. Києві - ОСОБА_2, а саме належним чином засвідчену копію договору № 108 від 01.01.2013 року та накладних до нього.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2016 року судом, за клопотанням представника позивача, відповідно до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 14.06.2016 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2016 року розгляд справи відкладено на 12.07.2016 року. Задоволено повторне клопотання позивача про витребування доказів у слідчого СУФР ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС в м. Києві - ОСОБА_2
Представник відповідача у судове засідання 12.07.2016 року з'явився, підтримав позовні вимоги та дав пояснення по суті спору.
Представник відповідача у судове засідання 12.07.2016 року не з'явився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки до суду не повідомив, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Розглянувши повторне клопотання представника позивача про продовження строку розгляду справи на 15 днів, судом відмовлено в його задоволенні у зв'язку з тим, що розгляд справи вже було продовжено відповідно до ухвали суду від 19.04.2016 року, а повторне продовження строку відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України не передбачено чинним законодавством України.
Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч.1ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).
Разом з цим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
01 січня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юкра" (далі - продавець) та Приватним підприємством "Топаз ЛТД" (далі - покупець, відповідач) було укладено Договір № 108 (надалі по тексту - Договір), за умовами якого продавець зобов'язується передати, а Покупець прийняти і оплатити нафтопродукти, окремими партіями, далі іменується - «Товар», згідно умов викладених в цьому Договорі.
Відповідно до п.п. 1.2, 1.4., 1.5 договору вид. марка, кількість кожної партії Товару то поставляється за цим Договором, визначаються Сторонами на кожну окрему партію Товару і вказуються у відповідному рахунку-фактурі та видатковій накладній підписаній Сторонами. Рахунок-фактура виписується Продавцем на кожну окрему партію Товару на підставі письмової Заявки Покупця підписаної уповноваженим представником Покупця і спрямованої Продавцю за телефоном-факсом або електронною поштою зазначеним у реквізитах Продавця. Покупець в заявці вказує вид. марку, кількість Товару, відвантажувальні реквізити (найменування вантажоодержувача, адреса доставки). Поставка партії Товару Вважається узгодженою, а Заявка прийнятою Продавцем до виконання з дати виставлення відповідного рахунку-фактури.
Згідно п.п. 4.2, 4.3, 4.5 договору умови поставки Товару: СРТ (перевезення оплачено до. місце призначення вказано). Сторони можуть погоджувати інший базис поставки товару шляхом підписанням відповідної Додаткової угоди. У тлумаченні умов поставки Товару за ним Договором мають силу міжнародні правила тлумачення комерційних термінів "Інкотермс" в редакції 2000 року. Термін поставки кожної окремої партії Товару: поставка здійснюється Продавцем протягом 3 (трьох) днів з дати отримання відповідної Заявки від Покупця. Датою поставки вважається дата складання видаткової накладної. Видаткова накладна оформляється Сторонами на дату вказану в п. 4.4. цього Договору
За приписами п.п. 5.2, 5.3 договору умови оплати Товару: Покупець здійснює оплату у розмірі 100% вартості партії Товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця. Сторони можуть погоджувати інші умови оплати підписанням відповідної Додаткової угоди. Термін оплати: протягом 3 (трьох) календарних днів з дати поставки Товару.
Позивач зазначив, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Юкра" повністю виконано умови договору, а саме поставлено товар на загальну суму 145 935,90 грн., однак наявними в матеріалах справи видатковими накладними № 410 від 23.04.2013 року та № 435 від 25.04.2013 року підтверджується, що відповідачем було отримано товар лише на загальну суму 66 714,40 грн.
Надалі, 25.11.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юкра" (далі - Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Артфінброк» (далі - позивач, фактор) було укладено договір факторингу № 0511-2015/ЮОФК (надалі по тексту - Договір), відповідно до п. 1.1 якого Фактор зобов'язується передати грошові кошти в сумі 194 212,28 грн. (сто дев'яносто чотири тисячі двісті дванадцять гривень 28 копійок) Клієнту за плату, а Клієнт відступає Факторові своє право грошової вимоги в розмірі 1 942 123.66 грн. (один мільйон дев'ятсот сорок дві тисячі сто двадцять три гривні 66 копійок), включаючи всі види штрафних санкцій (у тому, числі пеню, яка може бути нарахована за прострочення виконання грошового зобов'язання, що мало місце як до, так і після укладення цього Договору), яке належить Клієнту на підставі, в тому числі, договору №108 від 01.01.2013 року, укладеного між Клієнтом та Приватним підприємством «Топаз ЛТД», згідно цього Договору відступається право грошової вимоги в розмірі 145 935,90 грн. (сто сорок п'ять тисяч гривень 90 копійок). Право вимоги до боржника переходить фактору з дати перерахування всієї суми фінансування і повного розрахунку із клієнтом у порядку, визначеному в п. 2.2 цього договору.
Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 договору клієнт сплачує Фактору плату за надане фінансування в сумі 2 000.00 грн. (дві тисячі гривень 00 копійок) без ПДВ протягом 30-ти банківських операційних днів з моменту підписання цього Договору шляхом перерахування на банківський рахунок Фактора, зазначений у Розділі 10 цього Договору. Фактор передає Клієнтові грошові кошти на загальну суму 194 212.28 грн. (сто дев'яносто чотири тисячі двісті дванадцять гривень 28 копійок) частинами протягом 15-ти робочих днів з моменту підписання цього Договору, шляхом перерахування коштів на рахунки Клієнта, визначені у Розділі 10 цього Договору.
Таким чином, як зазначив позивач право вимоги до відповідача перейшло до позивача з дати перерахування всієї суми фінансування і повного розрахунку із ТОВ «Юкра», тобто з 08.12.2015 року. Вказаний факт підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 902 від 08.12.2015 року.
Згідно до п. 3.1.2. договору до 29.02.2016 року ТОВ «ЮКРА» було зобов'язано письмово повідомити Відповідача про відступлення права грошової вимоги щодо договору №108 від 01.01.2013, укладеного між ТОВ «ЮКРА» та Відповідачем із зазначенням розміру відступленої грошової вимоги та реквізитами Позивача.
На виконання п. 3.1.2. договору позивач повідомив відповідача про відступлення права грошової вимоги, що підтверджується описом вкладення в цінний лист від 22.02.2016 року та фіскальним чеком.
Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З положень п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з ч. 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Як було встановлено судом, 01 січня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юкра" та Приватним підприємством "Топаз ЛТД" було укладено Договір № 108, за умовами якого, продавець зобов'язується передати, а Покупець прийняти і оплатити нафтопродукти, окремими партіями, згідно умов викладених в цьому Договорі.
Судом встановлено, що 25.11.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юкра" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Артфінброк» було укладено договір факторингу № 0511-2015/ЮОФК, відповідно до п. 1.1 якого Фактор зобов'язується передати грошові кошти в сумі 194 212,28 грн. (сто дев'яносто чотири тисячі двісті дванадцять гривень 28 копійок) Клієнту за плату, а Клієнт відступає Факторові своє право грошової вимоги в розмірі 1 942 123.66 грн. (один мільйон дев'ятсот сорок дві тисячі сто двадцять три гривні 66 копійок), включаючи всі види штрафних санкцій (у тому, числі пеню, яка може бути нарахована за прострочення виконання грошового зобов'язання, що мало місце як до, так і після укладення цього Договору), яке належить Клієнту на підставі, в тому числі, договору №108 від 01.01.2013 року, укладеного між Клієнтом та Приватним підприємством «Топаз ЛТД», згідно цього Договору відступається право грошової вимоги в розмірі 145 935,90 грн. (сто сорок п'ять тисяч гривень 90 копійок). Право вимоги до боржника переходить фактору з дати перерахування всієї суми фінансування і повного розрахунку із клієнтом у порядку, визначеному у п. 2.2 цього договору.
Як вбачається з матеріалів справи, право вимоги до відповідача перейшло до позивача з дати перерахування всієї суми фінансування і повного розрахунку із ТОВ «Юкра», тобто з 08.12.2015 року. Вказаний факт підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 902 від 08.12.2015 року.
Позивач зазначив, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Юкра" повністю виконано умови договору, а саме поставлено товар на загальну суму 145 935,90 грн., однак відповідні доводи не підтверджуються матеріалами справи, а тому судом у порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України витребувано у слідчого СУФР ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС в м. Києві - ОСОБА_2 належним чином засвідчені копії всіх видаткових накладних до договору № 108 від 01.01.2013 року.
Через відділ діловодства суду від слідчого СУФР ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС в м. Києві - ОСОБА_2 надійшли документи на виконання ухвали суду, зокрема, копія договору № 108 від 01.01.2013 року та копії видаткових накладних № 410 від 23.04.2013 року та № 435 від 25.04.2013 року на загальну суму 66 714,40 грн.
Таким чином, відповідно до наявних матеріалів справи, суд дійшов висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Юкра" поставлено товар на загальну суму 66 714,40 грн. відповідно видаткових накладних № 410 від 23.04.2013 року та № 435 від 25.04.2013 року.
Отже, беручи до уваги положення укладеного між сторонами договору поставки та наявні у справі докази, суд дійшов висновку про наявність факту несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язань за договором в сумі 66 714,40 грн., а отже, про наявність заборгованості відповідача перед позивачем у цій частині. Зазначений факт відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано. Таким чином, суд вбачає підстави для задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 66 714,40 грн.
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення основного боргу - 66 714,40 грн.
Судові витрати позивача щодо сплати судового збору в сумі 1 000,72 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються пропорційно розміру задоволених позовних вимог на відповідача.
Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Приватного підприємства "Топаз ЛТД" (03151, м. Київ, пр-т Повіртофлотський, буд. 54, офіс 4, код ЄДРЮОФОП 37267944) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Артфінброк" (02093, м. Київ, ВУЛИЦЯ БОРИСПІЛЬСЬКА, будинок 26 Д, офіс 3, код ЄДРЮОФОП 38960167) грошові кошти: основного боргу - 66 714,40 грн. (шістдесят шість тисяч сімсот чотирнадцять гривень 40 копійок) та судовий збір в розмірі 1 000,72 грн. (одна тисяча 72 копійки). Видати наказ.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Копію рішення направити відповідачу у справі № 910/6087/16
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 18.07.2016 року.
Суддя О.С. Комарова