ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
12.07.2016Справа №910/9342/16
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кома-Рент"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
- приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна
- відділ державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції
про визнання виконавчого напису нотаріуса №324 від 30.03.2015 року, таким що не підлягає виконанню
Представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Дудар Є.В. - представник за довіреністю б/н від 22.03.2016 р.;
від третьої особи-1: не з'явився;
від третьої особи-2: не з'явився.
На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Кома-Рент" до товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" про визнання виконавчого напису нотаріуса №324 від 30.03.2015 року, таким що не підлягає виконанню.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 30.03.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною вчинено виконавчий напис, яким запропоновано вилучити у ТОВ "Кома-Рент" та передати ТОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" об'єкт фінансового лізингу.
На думку позивача, виконавчий напис має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, оскільки визначальним при вирішенні питання щодо можливості повернення предмету лізингу шляхом стягнення за виконавчим написом, вчиненим нотаріусом, є безспірність такої вимоги, тобто відсутність між лізингодавцем та лізингоодержувачем спору про право. Проте, між сторонами існує спір про право, оскільки товариство з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" звернувся до господарського суду Київської області з позовом до позивача про повернення предмету лізингу і є аналогічний до змісту виконавчого напису нотаріусу.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.05.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 06.07.2016 р.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.05.2016 р. виправлено допущену в ухвалі господарського суду м. Києва від 24.05.2016 р. описку.
В судове засідання 07.06.2016 року представники сторін не з'явилися, вимоги ухвали суду від 24.05.2016 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 01030 36590932, 01030 36590967, 01030 36590851, 01030 36590886 відповідно, але 02.06.2016 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва від третьої особи 1 надійшла заява про розгляд справи без її участі.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.06.2016 року розгляд справи відкладено на 04.07.2016 року.
30.06.2016 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав відзив на позовну заяву.
У судове засідання 04.07.2016 р. представники третіх осіб 1, 2 не з'явилися, вимоги ухвали суду від 17.05.2016 р. не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 01030 36591963, 01030 36591998 відповідно, але 29.06.2016 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва третя особа 1 подала документи по справі, заяву про розгляд справи без участі представника.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.07.2016 року розгляд справи відкладено на 12.07.2016 року.
В судове засідання 12.07.2016 року представники позивача, третіх осіб 1, 2 не з'явилися, вимоги ухвали суду від 17.05.2016 р. не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином.
Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
27.11.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" (лізингодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Кома-Рент" (лізингоодержувач) укладений договір фінансового лізингу № UA06L-12-10.
Відповідно до ч.1 статті 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Згідно ч.1 статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.
За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до п.2.1 договору, лізингодавець зобов'язується придбати у продавця у власність предмет лізингу, зазначений у додатку № 1 до цього договору, і надати його лізингоодержувачу в тимчасове володіння й користування для підприємницьких цілей, за плату, на строк і на інших умовах, зазначених у цьому договорі й загальних умовах, з переходом права власності на предмет лізингу до лізингоодержувача за умови дотримання відповідних вимог, встановлених загальними умовами.
18.03.2013 року між сторонами підписано акт прийому-передачі обладнання №21 відповідно до якого здійснено передачу міні-екскаватора Caterpillar на гусеничному ходу 305E, серійний номер CAT0305EVXFA00879 та планувальний ківш для міні-екскаватора Caterpillar 305E.
Згідно з п.п. 2.3, 2.4 та 2.5 договору, валютою зобов'язання та валютою платежу за цим договором є українська гривня. При цьому у випадках, передбачених цим договором, розмір грошових зобов'язань може визначатись як гривневий еквівалент суми в базовій валюті. Базова валюта - долар США. Період нарахування - календарний місяць.
Згідно з п.3.2.1 договору, в період з дня укладення цього договору до моменту передачі предмета лізингу вартість предмету лізингу становить гривневий еквівалент 80 159,00 доларів США, що за максимальним курсом продажу долара США на міжбанківській валютній біржі на час закриття торгів, станом на дату, яка передує даті укладення цього договору складає 654 474,19 грн.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що загальна сума лізингових платежів за договором складається з: а) відшкодування вартості предмета лізингу (основного боргу лізингоодержувача); б) процентів, збільшених відповідно до пункту 4.3 цього договору.
Відповідно до п. 4.5 договору, лізингоодержувач сплачує лізингові платежі в розмірі, передбаченому додатком № 3 до цього договору, збільшеному відповідно до пункту 4.4 цього договору, не пізніше кінцевої дати сплати лізингових платежів.
В подальшому між сторонами укладено додаткові угоди до договору фінансового лізингу, останньою з яких, а саме: №4 від 15.08.2014 року встановлено уточнений загальний графік платежів з 01.05.2013 року по 01.10.2016 року.
Згідно до п.6.1 договору, строк лізингу для цілей даного договору становить 36 місяців.
Пунктом 8.1 договору передбачено, що всі інші умови лізингу за цим договором визначаються згідно Загальних умов.
У зв'язку з несплатою лізингових платежів, 05.02.2016 року позивачем на адресу відповідача направлено повідомлення про порушення договору фінансового лізингу № UA06L-12-10 від 27 листопада 2012 року, в якому зазначено, що сума заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю "Кома-Рент" станом на 04.02.2016 року становить 724 527,60 грн. (несплачені лізингові платежі за період з листопад 2014 року по січень 2016 року включно), а також, попереджено про те, що якщо протягом п'яти робочих днів з дня отримання цього повідомлення ТОВ "Кома-Рент" не сплатить суму заборгованості за лізинговими платежами в розмірі 724 527,60 грн. товариство з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" буде змушене звернутися до суду з вимогами про розірвання договору фінансового лізингу, стягнення заборгованості зі сплати лізингових платежів та повернення предмету лізингу, або відмовитися від договору фінансового лізингу в односторонньому порядку.
Вищезазначене повідомлення направлене позивачу 05.02.2016 року, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, фіскальним чеком №0563 від 05.02.2016 року та рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення № 0302207634057.
Відповідно до частини В підпункту 17.2.1 Загальних умов, лізингодавець вправі відмовитись від виконання будь-якого договору й розірвати такий договір в односторонньому позасудовому порядку, якщо лізингоодержувач прострочив повністю або частково сплату одного лізингового платежу й не погасив заборгованість протягом 30 днів з дня, наступного за днем відповідної оплати, встановленої договором.
Як встановлено судом, у зв'язку з незадоволенням лізингоодержувачем вимог лізингодавця відповідно до повідомлення про порушення договору від 05.02.2016 року, відповідачем направлено позивачу повідомлення про відмову від договору фінансового лізингу № UA06L-12-10 від 27 листопада 2012 року, відповідно до п.17.3 Загальних умов вимагав повернути предмет лізингу міні-екскаватора Caterpillar на гусеничному ходу 305E, серійний номер CAT0305EVXFA00879, датою повернення встановлено - 02 березня 2016 року.
Дане повідомлення направлене позивачу 23.03.2016 року, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком №4803 від 23.03.2016 року.
Відповідно до п.17.3 Загальних умов у випадку відмови лізингодавця від виконання договору згідно з пунктом 17.2 Загальних умов, лізингодавець повідомить про це лізингоодержувача в письмовій формі. У зазначеному повідомленні лізингодавець зазначить відповідну підставу розірвання такого договору з переліку, наведеного в пункті 17.2 Загальних умов, а також зажадає повернення предмету лізингу із вказівкою дати, місця й способу повернення предмета лізингу, передбаченого таким договором.
Пунктом 18.2 Загальних умов передбачено, що предмет лізингу, про повернення якого лізингодавець висунув вимогу згідно з пунктом 17.3 Загальних умов, підлягає поверненню лізингодавцеві лізингоодержувачем в строк, зазначений у такій вимозі лізингодавця. При цьому лізингоодерджувач зобов'язаний також дотримуватися способу й місця повернення, зазначених у такій вимозі лізингодавця.
У випадку, якщо лізингоодержувач у строк, встановлений згідно з пунктом 18.2 Загальних умов, не здійснює повернення або перешкоджає вилученню (поверненню) будь-якого предмета лізингу, лізигодавець матиме право застосувати будь-який законний спосіб вилучення такого предмета лізингу; при цьому лізингоодержувач буде зобов'язаний виплатити лізингодавцеві всі лізингові платежі за період з дати, коли предмет лізингу повинен був бути повернутий лізингодавцю і по фактичну дату повернення.
Відповідач 30.09.2016 року звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазанової О.М. із заявою про вчинення виконавчого напису вих. №104/03.
30.03.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазановою О.М. вчинено виконавчий напис № 324 про повернення лізингоодержувачем -товариством з обмеженою відповідальністю "Кома-Рент" на користь лізингодавця - товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" об'єкт фінансового лізингу - міні-екскаватор Caterpillar, на гусеничному ходу модель 305E, серійний номер CAT0305EVXFA00879, рік випуску 2012 року, реєстраційний номер двигуна 00CJ3722, вартістю 780 000,00 грн., що був переданий в користування на підставі договору фінансовго лізингу лізингу № UA06L-12-10 укладено 27 листопада 2012 року та підлягає вилученню у лізингоодержувача та поверненню лізингодавцю за невиплачені лізингові платежі.
26.04.2016 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Данилишиним П.Б. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 50943936 щодо виконання виконавчого напису нотаріуса № 324, виданого 30.03.2016 року.
Відповідачем подана позовна заява до господарського суду Київської області щодо стягнення заборгованості та витребування майна з товариства з обмеженою відповідальністю "Кома-Рент" та товариства з обмеженою відповідальністю "Землогістика".
04.04.2016 року господарський суд Київської області виніс ухвалу про порушення провадження у справі № 911/1103/16, якою прийняв вищезазначену позовну заяву до розгляду та призначив розгляд справи на 19.04.2016 року.
Підставою звернення з даним позовом позивач зазначає звернення відповідача до господарського суду Київської області з позовом про стягнення заборгованості з позивача та витребування у останнього майна, що в свою чергу унеможливлює застосування приписів ч. 2 статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" щодо вимоги повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговй платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.
Відповідно до приписів ст. ст. 11, 15 Цивільного кодексу України цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.
Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.
Положеннями ст. 16 ЦК України встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 7 ст. 50 Закону України "Про нотаріат", спір про право, оснований на вчиненій нотаріальній дії, розглядається судом у порядку позовного провадження. Спір про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса розглядається судом за позовом боржника до стягувача.
Згідно частини третьої статті 15 Господарського процесуального кодексу України, справи у спорах за участю боржника і стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача або за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса за вибором позивача.
Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 р. "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" спори між боржниками і стягувачами, а також спори за позовами інших осіб, прав та інтересів яких стосуються нотаріальні дії чи акт, у тому числі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом, вирішуються господарським судом за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо суб'єктний склад сторін відповідного спору відповідає приписам статті 1 ГПК. При цьому за змістом статей 1, 2, 18, 22, 27 ГПК, статей 1 і 3 названого Закону нотаріус не може бути відповідачем у господарському процесі, а залучається до участі в ньому як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Пунктом 4 частини 1 статті 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено право лізингодавця вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.
Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.
Відповідно до статті 87 Закону України "Про нотаріат" та п. 1.1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5 (далі - Порядок) для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями -не більше одного року.
Відповідно до п.п. 3.2, 3.5 Порядку безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
У пункті 8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 наведений перелік документів необхідний для одержання виконавчого напису при повернені об'єкта лізингу, до яких належать:
а) оригінал договору лізингу;
б) засвідчена лізингодавцем копія рахунка, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.
Тобто, нотаріус при вчиненні виконавчого напису не перевіряє безспірність заборгованості, не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів, за якими стягнення проводиться у безспірному порядку.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання зазначених вимог відповідач надав нотаріусу наступні документи:
- відповідну заяву № 104/03 від 30.03.2016 р.;
- договір фінансового лізингу № UA06L-12-10 від 27.11.2012 року з додатковими угодами;
- повідомлення про порушення договору фінансового лізингових. №50/2 від 04.02.2016 року та докази його відправлення;
- повідомлення про відмову (розірвання) від договору вих. №86/03 від 22.02.2016р. та докази його відправлення;
- акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2011 по 29.03.2016р.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що датою вчинення виконавчого напису є 30.03.2016 року, а з позовом відповідач звернувся до господарського суду Київської області 31.03.2016 року (про що свідчить відмітка на позовній заяві вих..№ б/н від 29.03.2016 року), тому вчинення виконавчого напису нотаріусу передує виникненню спору, що спростовує доводи позивача, покладені в обґрунтування позовних вимог.
Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства, на час вчинення оскаржуваного виконавчого напису відповідачем було надано приватному нотаріусу - Сазановій О.М. всі документи, які вимагає чинне законодавство та які були доказом безспірності заборгованості за прострочення виконання позивачем зобов'язання за договором фінансового № UA06L-12-10 від 27.11.2012 року.
Обов'язковість надання інших документів для вчинення виконавчого напису про повернення об'єкту лізингу законодавством не передбачено, а відтак у нотаріуса були відсутні підстави для відмови у вчинені спірної нотаріальної дії.
Таким чином, суд встановив, що заборгованість позивача перед відповідачем на час вчинення виконавчого напису була безспірною, та нотаріус діяв у межах норм чинного законодавства України.
Враховуючи вищевказане, вимоги позивача про визнання виконавчого напису № 324 від 30.03.2016 року таким, що не підлягає виконанню, визнаються судом безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення: 18.07.2015 року.
Суддя С.М. Мудрий