Номер провадження: 22-ц/785/1936/16
Головуючий у першій інстанції Дєтков О. Я.
Доповідач Погорєлова С. О.
08.07.2016 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Погорєлової С.О.
суддів - Сидоренко І.П., Цюри Т.В.
при секретарі - Колмакові В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Березівського районного суду Одеської області від 01 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Раухівської сільської ради Березівського району Одеської області, третя особа - ОСОБА_3, про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, -
встановила:
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 за набувальною давністю (а. с. 2-4).
В обґрунтування позову посилався на те, що 23.04.2003 року між ним та колишнім начальником Раухівського ВУЖКХ ОСОБА_4 була укладена усна угода про те, що позивач буде проживати в квартирі АДРЕСА_1 з метою її збереження. За користування квартирою ОСОБА_2 сплачував комунальні послуги. 31.05.2007 року позивач уклав договір піднайму спірної квартири з Раухівським ВУЖКХ. До теперішнього часу власники квартири до нього не звертались з вимогами, тому ОСОБА_2 просив визнати за ним право власності на вказану квартиру за набувальною давністю.
Ухвалою суду від 10.02.2015 року до участі у справі в якості третьої особи залучено ОСОБА_3 (а. с. 40).
Рішенням Березівського районного суду Одеської області від 01 жовтня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовлено (а. с. 62-63).
В апеляційній скарзі апелянт просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права (а. с. 66-67).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає відхиленню, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що доводи сторін про наявність підстав для визнання права власності на спірну квартиру за набувальною давністю не можуть бути прийняті до уваги, оскільки суперечать приписам ст. 344 ЦК України.
З таким висновком суду слід погодитись, оскільки він відповідає матеріалам справи та зібраним доказам.
Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Виходячи зі змісту зазначеної статті, обставинами, які мають значення для справи, і які у відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України повинен довести саме позивач є: законність об'єкту володіння; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність (тобто строк володіння).
Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 344 ЦК України право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації в порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у Постанові «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК. При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.
Крім того, застосування набувальної давності передбачає відсутність титулу (підстави) для виникнення права власності в момент захоплення (заволодіння) чужою річчю. Судом правильно встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить, згідно договору купівлі-продажу, укладеному на Одеській товарній біржі 23 червня 1999 року, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Вказаний договір 23 жовтня 2000 року був зареєстрований в реєстрі 1294 стр. 181 (а. с. 29).
ОСОБА_5, ОСОБА_6 не зареєстровані і не проживають по зазначеній адресі. ОСОБА_7 зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1, проте там не проживає.
Представник позивача пояснив у судовому засіданні, що спірна квартира була, за усною домовленістю з колишнім начальником ВУЖКГ ОСОБА_4, у березні 2004 року надана у користування позивачеві з метою її збереження.
Представник відповідача зазначив, що позивач у спірній квартирі незаконно проживав до 2007 року, але після цього часу з ним були укладені договори піднайму та утримання квартири.
Отже, ОСОБА_2 було відомо, що він с 2004 року по 2007 рік користувався квартирою АДРЕСА_1 без наявності на то правових підстав, що не може вважатись добросовісним володінням.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про критичне ставлення до договорів піднайму та утримання спірної квартири, які були укладені з ОСОБА_2 в період 2007 року, оскільки квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а відтак Раухівське ВУЖКГ не має право розпоряджатись майном, яке йому не належить.
Отже, вказані обставини дають підстави для висновку, що ОСОБА_2 при вселенні знав, що вказана квартира належить на праві власності іншим особам, які не давали згоду на його вселення, а відтак тривалість недобросовісного користування чужим майном не породжує жодних правових наслідків.
При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Березівського районного суду Одеської області від 01 жовтня 2015 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права підстав для його скасування немає.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Березівського районного суду Одеської області від 01 жовтня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили до суду касаційної інстанції.
Головуючий Погорєлова С.О.
Судді Цюра Т.В.
Сидоренко І.П.