08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (265) 6-17-89, факс (265) 6-16-76, inbox@fs.ko.court.gov.ua
2/381/814/16
381/2013/16-ц
11 липня 2016 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді - Соловей Г.В.,
за участю секретаря -Момот Л.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Фастів Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірне підприємство “Нафтогазобслуговування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, Третя особа - ОСОБА_2 про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральну шкоду, -
ОСОБА_1, звернувся до суду з даним позовом посилаючись на те, що перебував у трудових стосунках з ДП “Нафтогазобслуговування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” на посаді головного фахівця з юридичних питань підприємства. 18 квітня 2016 року його було звільнено у зв”язку зі скороченням чисельності та штату працівників. Вважає, що при звільненні його з роботи було порушені його права, а саме 11.03.2016 року позивача було попереджено про наступне вивільнення у зв”язку з введенням в дію нового штатного розпису, згідно якого ліквідовано посаду головного фахівця з юридичних питань. При цьому йому не було запропоновано одну з трьох посад в Планово-економічному секторі, які відповідали освітньо-кваліфікаційному рівню останнього та були вакантні станом на дату попередження про наступне вивільнення та станом на дату звільнення. В свою чергу, внаслідок порушення Відповідачем законних прав позивача останній пережив сильний психологічний стрес, оскільки внаслідок його звільнення він був позбавлений забезпечити протягом подальшого життя двох неповнолітніх дітей всім необхідним, а також забезпечити власні потреби тому просить суд стягнути з відповідача моральну шкоду, яку він оцінює в 30 000 грн.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та дав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві.
Представник відповідача проти позову заперечив, надав суду письмові та усні пояснення, а саме те, що підприємство «Нафтогазобслуговування» є дочірнім підприємством Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України». Засновником та власником підприємства є Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України». На виконання Наказу НАК «Нафтогаз України» від 29.02.2016 року №61, введено в дію нову організаційну структуру ДП «Нафгогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафгогаз України» та Наказом ДП «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» від 01.03.2016 року №32, введено в дію новий штатний розпис підприємства де ліквідовано посаду головного фахівця з юридичних питань ДП «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», яку займав Позивач.
На виконання даного наказу підприємством було розпочато процедуру скорочення чисельності штату. В зв'язку з відсутністю Позивача на робочому місті без поважних причин, лише 11.03.2016 року він був ознайомлений з попередженням про наступне вивільнення та надав заяву від 11.03.2016 року щодо скасування Попередження про наступне вивільнення від 01.03.2016 року №129/03-2016, в якому просив прийняти до уваги обставини, які надають йому переважне право на залишення на роботі та просив видати нове попередження, яким запропонувати йому роботу відповідно спеціальності га/або освітньо-кваліфікаційного рівня. Відповідачем була надана відповідь листом в якій був зазначений перелік вакантних посад та необхідність надання позивачем документів, які б підтвердили рівень знань необхідних для даних посад. В подальшому позивачем подано заяву про надання відпустки з подальшим його звільненням з роботи із скороченням терміну попередження про наступне вивільнення на підставі чого і було видано наказ про звільнення позивача з роботи. Вважають позов безпідставним, необгрунтованим і таким, що не підлягає до задоволення.
Третя особа - ОСОБА_2, до суду не з”явився подав письмові заперечення проти позову, заяв щодо розгляду справ не надав, про час слухання справи повідомлений вчасно та належним чином.
Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Підприємство «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», відповідно до Статуту, затвердженого Протоколом правління публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» від 23.02.2016 року №19 є дочірнім підприємством Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».
Згідно п.1.2.Статуту засновником та власником підприємства є Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».
11.04.2007 року ОСОБА_1 - позивач по справі, був прийнятий на посаду головного фахівця юридичного відділу підприємства.
Наказом Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» №61 від 29.02.2016 року “Про затвердження організаційної структури ДП “Нафтогазобслуговування” затверджено нову організаційну структуру ДП «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».
Відповідно до статті 64 ГК України, власник або уповноважений ним орган має право самостійно визначати штат і чисельність працівників, структуру підприємства. Таким правом він може скористатися в будь-який час, у т. ч., враховуючи потреби виробництва, вносити відповідні зміни.
На виконання вищезазначеного наказу ДП «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» від 29.02.2016 року №31 введено в дію нову організаційну структуру ДП «Нафгогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафгогаз України» та Наказом ДП «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» №32 від 01.03.2016 року введено в дію новий штатний розпис ДП «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України». Штатну чисельність працівників ДП «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».
Згідно затвердженого штатного розпису відбулися певні зміни, а саме посаду головного фахівця з юридичних питань ДП «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» не було передбачено та змінено посади в секторі організації громадського харчування та торгівлі.
Відповідно до ч.І. ст. 49-2 Кодексу законів про працю України, підприємством було прийняте Попередження про наступне вивільнення від 01.03.2016 року №129/03-2016.
Згідно ст.43,42 Кодексу законів про працю України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених п.1 ст.40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
Без згоди профспілкової організації допускається у випадку звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві.
Як було зазначено в судовому засіданні позивачем, він не був членом профспілкової організації.
Також, згідно з Наказом №32 від 01.03.2016 року “Про затвердження та введення в дію штатного розпису ДП “Нафтогазобслуговування” НАК “Нафтогаз України” про зміни в штатному розпис підприємства був ознайомлений голова Профкому підприємства.
Позивач був ознайомлений з попередженням про наступне вивільнення 11.03.2016 року так, як на час винесення вказаного попередження був відсутній на робочому місці.
Під час попередження позивачем надано заяву від 11.03.2016 року щодо скасування Попередження про наступне вивільнення від 01.03.2016 року №129/03-2016, в якому просив прийняти до уваги обставини, які надають йому переважне право на залишення на роботі та просив видати нове попередження, яким запропонувати йому роботу відповідно спеціальності га/або освітньо-кваліфікаційного рівня.
Листом-відповідю від 15.03.2016 року №174/03-2016 відповідачем повідомлено позивача про перелік вакантних посад, а саме: посада кухонного робітника у секторі організації громадського харчування та торгівлі з посадовим окладом (тарифною ставкою) 3 750,00 гривень на місяць; посада кухаря у секторі організації громадського харчування та торгівлі з посадовим окладом (тарифною ставкою) 5 300,00 гривень на місяць та рекомендовано в разі його згоди на посаду кухаря або кухонного робітника у секторі організації громадського харчування та торгівлі, протягом 5 (п'яти) робочих днів, надати до Адміністрації Підприємства документи, які відповідаюсь кваліфікаційним вимогам для цієї посади та підтверджують кваліфікаційний рівень Позивача.
Статтею ст. 49-2 Кодексу законів про працю України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
В постанові від 7 листопада 2011 року N 6-45цс11 Верховний Суд України відзначив, що звільнення працівника на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, вважається законним, якщо до звільнення працівнику було запропоновано вакантні посади, що відповідали його спеціальності та кваліфікації. При цьому, перелік посад яким працівник відповідає за своєю спеціальністю, кваліфікацією та досвідом роботи, визначається роботодавцем.
В судовому засіданні позивач зазначив, що на момент ознайомлення його про майбутнє вивільнення на підприємстві існувало три вакантних посади в планово-економічному секторі, які відповідають його кваліфікації так, як він має диплом ДСК №049792 від 25.03.2005 року “спеціаліст з спец. “Економіка підприємства”.
Як вбачається з наданих письмових матеріалів скорочення штатних одиниць в планово-економічному секторі не відбувалося. Працівники, які працювали в даному видділі продовжили працювати і відповідно до чинного законодавства, вони мали переважне право на залишенні на даних посадах, а тому позивачу були запропонованні посади які були на той час вільні в секторі громадського харчування.
Позивачем 17.03.2016 року подано заяву про те, що він ознайомлений з попередженням про наступне вивільнення і в зв”язку із сімейними обставинами просив надати йому відпустку терміном 14 календарних днів та просив скоротити термін його попередження про наступне вивільнення з займаної посади та звільнити його на підставі п.1 ст.40 КзпроП України після закінчення терміну наданої відпустки.
На підставі вказаної заяви відповідачем видано Наказ про звільнення ОСОБА_1 з 18 квітня 2016 року у зв”язку зі скороченням чисельності та штату працівників згідно п.1 ст.40 КзпроП України.
Законодавством не заборонено звільнення працівника до закінчення строку попередження про наступне вивільнення з займаної посади за угодою сторін.
Сторони погодилися з підставою звільнення позивача за п.1 ст.40 КзпроП України. В судовому засіданні сторони не ставили вимоги про зміну підстав звільнення з займаної посади позивача (за угодою сторін), що призведе до порушення прав позивача.
Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.116 КЗпП України, Позивачу було виплачено вихідну допомогу в розмірі його середньомісячного заробітку згідно ст. 44 КЗпП України, двох середньомісячних заробітних плат відповідно п.5.26. Колективного договору на 2014-2015 рік, грошової компенсації за 48 календарних днів невикористаної щорічної відпустки та видано на руки належним чином оформлену Трудову книжку, дані факти не заперечуються позивачем.
Згідно з вимогами ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з наданих пояснень сиорін та письмових доказів між позивачем та відповідачем відбулася згода на проведення звільнення.
Отже, аналізуючи у сукупності надані та досліджені докази, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не надав суду належних доказів про порушене його право, а тому позов є необгрунтованим та безпідставним і таким що не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст.3,10,11,56,60,212,215,218 ЦПК України, на підставі ст.ст.15,16,321,373,391ЦК України, ст.ст.78,90,91,106,152 ЗК України, суд
В задоволені позову ОСОБА_1 до Дочірне підприємство “Нафтогазобслуговування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, Третя особа - ОСОБА_2 про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральну шкоду відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Фастівський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
СУДДЯ Г.В.Соловей