12 липня 2016 року м. Київ К/800/12459/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Моторного О.А.,
Суддів Борисенко І.В.,
Кошіля В.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2014
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2015
у справі № 804/7305/14
за позовом Державного підприємства «Дніпропетровський науково-виробничий комплекс «Електровозбудування»
до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,-
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2014, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2015 позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 15.11.2013 № 0000252201 та № 0000282201.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем виїзної планової документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 по 31.03.2013, складений акт перевірки від 30.09.2013 №262/2201/32495626, яким встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192, п.198.6 ст.198, п.201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством занижені податкові зобов'язання і завищено податковий кредит, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 004 217,00 грн.
На підставі акта перевірки, 15.11.2015 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000252201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 255 271,00 грн. (1 004 217,00 грн. - основний платіж, 251 054,00 грн. - штрафні санкції) та № 0000282201, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 1 976 567 грн.
Скасовуючи спірні податкові повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Згідно положень п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.
Відповідно до п.192.1. ст.192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню. Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів, визначених в п.201.1. ст.201 ПКУ; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи відповідно до договору від 01.06.2012 №24, укладеного між позивачем та ТОВ «Копи системс», позивач зобов'язувався виготовити та здійснити постачання запасних частин до тягових агрегатів на умовах 100% попередньої оплати. На виконання умов договору ТОВ «Копи системс» перераховано кошти на розрахунковий рахунок позивача, який свої зобов'язання по виготовленню запасних частин виконав частково, у зв'язку з чим 28.11.2012 та 29.11.2012 позивачем з розрахункового рахунку на рахунок отримувача - ТОВ «Копи системс» частково повернуто попередню оплату на загальну суму 2 678 172,58 грн., в тому числі податок на додану вартість - 446 362,10 грн. Факт повернення постачальником-позивачем суми попередньої оплати підтверджується платіжними дорученнями.
Також встановлено, що позивач-постачальник відповідно зменшив суму податкових зобов'язань за результатами такого податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надіслав отримувачу - ТОВ «Копи системс» розрахунок коригування податку. Позивачем складені відповідні розрахунки коригування сум податку на додану вартість в листопаді 2012 року: від 28.11.2012 №32, від 29.11.2012 №33, від 29.11.2012 №34 та від 29.11.2012 №35 на (-) 446 362,00 грн. з ТОВ «Копи системс», які були направлені до ДПІ в електронному вигляді як додаток до декларації з податку на додану вартість та отримані останнім, що підтверджується відповідними квитанціями.
Крім того, як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, відповідно до договору від 23.02.2012 №14, укладеного між позивачем та ТОВ «ТД «Вітарт», позивач зобов'язувався виготовити та здійснити постачання тягових агрегатів; на виконання умов договору позивачем забезпечено виготовлення та передачу на адресу замовника, однак останній не розрахувався у повному обсязі, тому 20.08.2012 отримувачем - ТОВ «ТД «Вітарт» постачальнику - позивачу було частково повернуто виготовлену продукцію на загальну суму 25 671 696 грн., в тому числі податок на додану вартість - 4 278 616,00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі.
Позивач (постачальник), у зв'язку з поверненням йому товару, здійснив перерахунок та відповідно зменшив суму податкових зобов'язань за результатами такого податкового періоду, надіславши отримувачу - ТОВ «ТД «Вітарт» розрахунок коригування податку. Позивачем на адресу ДПІ направлені відповідні розрахунки коригування сум податку на додану вартість: - в грудні 2012 року на (-) 1 921 466,66 грн. з ТОВ «ТД «Вітарт» (розрахунок коригування від 20.08.2012 №12); - в січні 2013 року на (-) 201 600 грн. з ТОВ «ТД «Вітарт» (розрахунки коригування від 20.08.2012 №10, від 20.08.2012 №11), що також підтверджується квитанціями щодо направлення 3-х розрахунків-коригувань податкових зобов'язань по ТОВ «ТД «Вітарт» 2 123 066,66 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що вищевказані розрахунки коригувань за формою та змістом відповідають Додатку 1 до Податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1492 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» (чинним на час виникнення спірних правовідносин).
На підставі викладеного, суди першої та апеляційної інстанції зробили вірний висновок, що доводи відповідача про відсутність у позивача під час перевірки відповідних розрахунків коригувань сум ПДВ є помилковими, а висновки про заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 2 569 429 грн. є необґрунтованим, адже позивач зменшив спірну суму податкових зобов'язань за наявністю правових підстав, визначених приписами п.192.1.ст.192 ПКУ, з дотриманням порядку, визначеного пп.192.1. п.192.1 ст.192 ПКУ.
Щодо доводів відповідача про завищення позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість на загальну суму 411 355 грн, в т.ч.: за травень 2012 р. в сумі 1 552 грн., за липень 2012 р. на суму 7 589 грн., за листопад 2012 р. на суму 365 880 грн., за грудень 2012 р. на суму 36 334 грн., наведених стор.23 Акту перевірки, то судом першої інстанції встановлено, що факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ «РТПК «Укрелектромонтажснаб», ПП «Альтекс Еко Груп» та ОСОБА_3 підтверджується видатковими накладними, прибутковими ордерами, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи.
Крім того, відповідач вказував про завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 402 214 грн., в т.ч. за листопад 2012р. в сумі 365 880 грн., за грудень 2012р. на суму 36 334 грн., у зв'язку з ненаданням до перевірки позивачем оригіналів податкових накладних виписаних підприємствами - постачальниками, які внесені до реєстру отриманих податкових накладних та відображені у складі податкового кредиту.
Як встановлено судом першої інстанції, що на підтвердження наявності у позивача оригіналів податкових накладних, на підставі яких ним сформована спірна сума податкового кредиту в розмірі 402 214 грн., та які наведені відповідачем в акті перевірки в реєстрі копії податкових накладних (стор. акту 23-24), позивачем надані до суду такі податкові накладні та їх копії долучені до матеріалів справи. Даними реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за листопад та грудень 2013р. підтверджується факт отримання позивачем таких податкових накладних у відповідних періодах. Отже, наведеним спростовуються вищенаведені доводи відповідача.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 15.11.2013 № 0000252201 та № 0000282201.
Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів, не встановлено.
Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - відхилити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2015 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний
Судді(підпис) І.В. Борисенко
(підпис) В.В. Кошіль